Постанова

від 06.07.2022 по справі 910/1702/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1702/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» - Барановської В. В.,

Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія» - не з`явився,

Садівничого кооперативу «Вікторія-Плюс» - Демченка К. М., Левченко Л. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» - не з`явився,

ОСОБА_1 - особисто,

ОСОБА_2 - особисто,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - особисто,

ОСОБА_5 -не з`явився,

ОСОБА_6 -не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

ОСОБА_11 - особисто,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - особисто,

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_17 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (у складі колегії суддів: Козир Т. П. (головуючий), Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 (суддя Сокуренко Л. В.)

у справі № 910/1702/17

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне»

до Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія», Садівничого кооперативу «Вікторія-Плюс»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»,

про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Стадне» (далі - ОК «СТ «Стадне») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Вікторія» (далі - ОК «СК «Вікторія») та Садівничого кооперативу «Вікторія-Плюс» (далі - СК «Вікторія-Плюс»), у якому, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсним договір про користування електричною енергією від 24.02.2014, укладений між ОК «СК «Вікторія» та СК «Вікторія-Плюс»;

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 25.02.2014, укладений між ОК «СК «Вікторія» та СК «Вікторія-Плюс»;

- зобов`язати СК «Вікторія-Плюс» усунути перешкоди у здійсненні права користування ОК «СТ «Стадне» земельною ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 55-ти опор ліній електропередач (ЛЕП).

Позов обґрунтовано тим, що спірні договори укладені з порушенням вимог законодавства та порушують права позивача як користувача земельної ділянки, загальною площею 19,3932 га, з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003. Крім того, оскільки між позивачем та СК «Вікторія- Плюс» немає жодних договірних відносин щодо права оренди або користування вказаною земельною ділянкою, то встановлення на ній опор ліній електропередач, які перебувають у користуванні СК «Вікторія- Плюс», без погодження позивача порушує його права як орендаря цієї земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2018 провадження у справі № 910/1702/17 було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020, скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2018, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи, ухвалами Господарського суду Київської області від 26.08.2020 та 23.09.2020, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги»).

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними спірних договорів, суд першої інстанції, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірні договори не суперечать нормам законодавства, чинного на час їх укладення, а позивачем не доведено обставин порушення цими договорами його прав як користувача земельної ділянки. Щодо вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування ОК «СТ «Стадне» земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що СК «Вікторія-Плюс» не є належним відповідачем.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2022 року ОК «СТ «Стадне» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1702/17 за касаційною скаргою ОК «СТ «Стадне» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.07.2022.

У відзиві на касаційну скаргу СК «Вікторія-Плюс», посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу ОК «СТ «Стадне» без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень та просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

ТОВ «Київські енергетичні послуги» подало до Верховного Суду пояснення, у яких зазначає, що не має відношення до спірних опор та іншого електрообладнання, і просить розглядати касаційну скаргу ОК «СТ «Стадне» за відсутності його представника.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

ОК «СК «Вікторія», ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників СК «Вікторія-Плюс», ОК «СТ «Стадне», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у 1990-1991 роках ряд підприємств та організацій (ВО «Київський радіозавод», Поліграфкомбінат «Молодь», Київський кущовий інформаційно-обчислювальний центр колективного користування, Київський завод «Буревісник», тощо) звернулися до радгоспу імені Щорса щодо виділення працівникам цих підприємств непридатних земель в районі урочища «Осокорки» (озера «Стадне») під садово-городні ділянки. Радгосп імені Щорса не заперечував щодо виділення цих непридатних земель працівникам зазначених підприємств та організацій, оскільки не користувався ними з 1990 року. Це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями звернень та актом відбору та обстеження земельної ділянки під розміщення садово-городнього товариства Київського радіозаводу від 17.10.1991.

Згідно з випискою із протоколу загальних зборів садово-городнього товариства «Стадне» від 05.12.1991 на загальних зборах товариства було вирішено об`єднати три масив: «Озерний», «Приозерний», «Південний».

Рішенням Броварської районної ради Київської області від 21.01.1992 земельну ділянку площею 247,8 га було виключено з користування радгоспу імені Щорса.

В державному земельному звіті по Броварському району Київської області зазначена земельна ділянка не враховувалася з 1992 року. У зв`язку з тим, що ця земельна ділянка знаходилась в адміністративних межах міста Києва її подальше використання вирішувалось Київською міською радою.

Згідно зі змісту листа Виробничого об`єднання «Київський радіозавод» від 31.03.1994 № 774/1307 у 1991 році ініціативною групою було узгоджено питання з радгоспом імені Щорса та Броварською районною радою про виділення земельної ділянки непридатної для сільськогосподарських робіт з метою організації садівництва і огородництва. Почалось формування садівничого товариства «Стадне». У 1992 році вказані земельні угіддя були передані в розпорядження Київської міської ради відповідно до постанови Броварської районної ради. Правління садівничого товариства «Стадне» зверталось до Київської міської ради та адміністрації Харківського району м. Києва (Дарницький район м. Києва) з проханням документально підтвердити передачу земельної ділянки.

11.05.1997 на загальних зборах членів об`єднаного садового товариства «Стадне» (далі - ОСТ «Стадне») було прийнято рішення на базі діючих окремих садівничих товариств: Північного-1, Північного-2, Лісового, Східного, Західного, Дальнього, Південного, Озерно-Центрального, Кар`єрного та інших створити ОСТ «Стадне», що підтверджується протоколом № 1 цих зборів.

Розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 № 2008 «Про вирішення питань щодо статусу самозахоплених земельних ділянок, які входять в межі забудови ІІ черги житлового масиву Осокорки» погоджено надати членам створених товариств земельну ділянку загальною площею 216 га для індивідуального житлового будівництва в урочищі «Осокорки»; встановлено процедуру і порядок робіт для легалізації земельних ділянок; зарезервовано земельну ділянку за товариством забудовників на період до виготовлення проектної документації; Київському міському управлінню земельних ресурсів доручено здійснити відведення товариству забудовників території при умові звільнення частини території ІІ черги житлового масиву «Осокорки» та території для розміщення кар`єру площею 13 га за кошти забудовників та за рахунок відведеної йому території, та представлення розробленої та затвердженої проектно-кошторисної документації; Харківській районній у м. Києві державній адміністрації доручено, після виплати всіма членами самостворених товариств в межах урочища Стадне відповідної компенсації місту витрат, понесених ним при підготовці території під багатоповерхову забудову, провести реєстрацію товариства та укласти з ним відповідну угоду щодо подальшого використання території.

06.12.1998 на виконання зазначеного розпорядження Харківська районна державна адміністрація м. Києва доручила ОСОБА_18 організувати роботу по розробці проектно-кошторисної документації, відведенню земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва та виконанню інших завдань, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 № 2008.

17.11.1999 між Управлінням капітального будівництва Київської міської державної адміністрації та громадською організацією «Стадне» було укладено угоду № 16 щодо перерахування громадською організацією «Стадне» компенсаційних коштів за інженерну підготовку території, що виділена під індивідуальну житлову забудову в урочищі «Осокорки» в Харківському районі міста Києва в сумі 205,886 тис. грн.

Листом від 03.12.1999 № 049-08/3291 Управління економіки Київської міської державної адміністрації повідомило Головкиївархітектуру, що не заперечує проти оформлення дозволу громадській організації «Стадне» на розробку проектно-кошторисної документації для створення району індивідуальної житлової забудови в урочищі «Осокорки».

Восени 2000 року, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.09.1998 № 2008, група членів ОСТ «Стадне» мікрорайону «Південний», за згодою правління цього товариства, вирішили провести електроенергію на свої земельних ділянки підключившись до електричної мережі масиву садівничих товариств «Сади Нижні-2» (далі - МСТ «Сади Нижні-2»). Для цього власники цих земельних ділянок за власний кошт закупили стовпи, дроти, необхідну арматуру, запросили фахівців, які встановили опори та протягли електромережу.

Так, згідно з актом № 1 приймання виконаних робіт, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігас» (далі - ТОВ «Вігас»), у липні 2000 року, на замовлення ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта» (далі - ТОВ «Альта») виконано роботи: буріння ям під опори та встановлено опори в кількості 11 штук, прокладено електричні дроти та кронштейни з чашками.

Так, згідно з актом № 1 приймання виконаних робіт, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Вігас» (далі - ТОВ «Вігас»), у вересні 2000 року, на замовлення ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта» (далі - ТОВ «Альта») виконано роботи: буріння ям під опори та встановлено опори в кількості 39 штук, прокладено електричні дроти та кронштейни з чашками.

На час виконання зазначених робіт ТОВ «Альта» мало ліцензію серії КВ № 03173 від 25.05.2000 на виконання спеціальних робіт у проектуванні та будівництві, зокрема, улаштування мереж електропостачання, ТОВ «Вігас» мало ліцензію серії КО № 006223 від 07.05.1999 на виконання будівельно-монтажних робіт.

МСТ «Сади Нижні-2» забезпечували зазначені земельні ділянки електроенергією з однією зі своїх трансформаторних підстанцій, отримувати електроенергію зазначені члени ОСТ «Стадне» почали на початку 2001 року, що підтверджується протоколом № 1 засідання правління МСТ «Сади Нижні-2» від 13.01.2001. Оплата за користування електроенергією проводилася в бухгалтерії МСТ «Сади Нижні-2» за абонентським книжками по сплаті за електроенергію.

Судами установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими членами товариства було побудовано садові будинки, що підтверджується відповідними технічними паспортами.

Восени 2005 року відбулося уточнення межі між містом Києвом і Київською областю, після чого члени ОСТ «Стадне», а саме, майже всього мікрорайону «Південний» та 10-15 ділянок з мікрорайонів «Луговий» і «Ценрально-озерний» опинилися за межею міста Києва - в Бориспільському районі на території Гнідинської сільської ради.

У зв`язку з цим у 2005 році було створено СК «Вікторія-Плюс» (дата державної реєстрації 30.08.2005) та розпочато підготовку документів для отримання кооперативом земельної ділянки площею 16.2 га.

Однак, розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 27.08.2007 № 1590 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ «Стадне» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради» надано ОК «СТ «Стадне» дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) площею 25 га для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради.

На виконання протесту прокурора від 19.12.2007 № 5071, розпорядженням від 21.12.2007 № 3233, було скасовано розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 27.08.2007 № 1590 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ «Стадне» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради».

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2008 у справі № 2а-122/2008р визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації від 21.12.2007 № 3233 «Про скасування розпорядження голови Бориспільської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ «Стадне» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради».

Розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 11.03.2008 №1497 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) СТ «Стадне» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області», зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ОК «СТ «Стадне» для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради, надано ОК «СТ «Стадне» земельну ділянку на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради, зобов`язано ОК «СТ «Стадне» надану в оренду земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням.

15.04.2008 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та ОК «СТ «Стадне» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:007:1020, загальною площею 22,709 га, в тому числі 10,709 га сіножатей для ведення колективного садівництва відповідно до плану, що додається.

Відповідно до пункту 1.4 цього Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 673 269,00 грн.

Договір укладено на термін 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (пункт 2.3.1 Договору).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1392. А 17.04.2008 Київською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснено державну реєстрацію вказаного договору оренди за № 04083230001.

Договорами від 24.02.2015, 18.08.2015,18.09.2015 та 30.06.2016 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.04.2008 було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо предмета оренда, орендної плати та інших умов.

Судами установлено, що постановою Київського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року у справі № 13/185-09 за позовом СК «Вікторія-Плюс» до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОК «СТ «Стадне», Державного підприємства «Центр Державного Земельного Кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 11.03.2008 № 1497, договору оренди земельної ділянки від 15.04.2008 та зобов`язання скасувати державну реєстрацію зазначеного договору.

Також, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019, закрито провадження у справі № 911/2764/13 за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОК «СТ «Стадне», Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування розпорядження від 11.03.2008 № 1497, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.04.2008. Судом зазначено, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте, предмет в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Інспекцією Держенергонагляду в м. Києві, за зверненням ОК «СТ «Стадне» від 12.02 2013 № 005-02/13, було проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що між енергопостачальною організацією ПАТ «Київенерго» та ОК «СК «Вікторія» укладено договір на електропостачання садівничого кооперативу від 21.10.2009 № 3372035, електропостачання на земельну ділянку, що надана ОК «СТ «Стадне» на підставі договору оренди, здійснюється кабельно-повітряною лінією 0,4 кВ від внутрішніх мереж РУ 0,4кВ КТП 7265 після розрахункового приладу обліку, який утримується на балансі ОК «СК «Вікторія». Проектно-технічна та інша дозвільна документація на підключення від електромереж ОК «СК «Вікторія» садівничих будинків СК «Вікторія-Плюс» відсутня, що є порушенням вимог пунктів 3.1, 5.7 розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та пунктів 1.6, 7.5 Правил користування електричною енергією.

02.07.2014 винесено припис № 08/11-18-348 для приведення ОК «СК «Вікторія» електропостачання садових будинків СТ «Вікторія-Плюс», підключених до електромереж ОК «СТ «Вікторія» до затвердженої проектно-технічної та договірної документації.

Після усунення ОК «СК «Вікторія» порушень, надано робочий проект зовнішнього електропостачання СК «Вікторія-Плюс», та огляду інспектором цього проекту, за пропозицією інспектора, Інспекцією Держенергонагляду в м. Києві припис від 02.07.2014 № 08/11-18-348 знято з контролю у зв`язку з його виконанням.

Не погоджуючись із зазначеними діями, у липні 2015 року ОК «СТ «Стадне» звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві щодо зняття з контролю припису від 02.07.2014 № 08/11-18-348, внесеного ОК «СК «Вікторія».

Постановою Верховного Суду від 30.10.2020 року у справі № 810/2893/15 за позовом ОК «СТ «Стадне» до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві, треті особи: ОК «СТ «Вікторія», СК «Вікторія-Плюс», про визнання протиправними дій, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а провадження у цій справі закрито. Закриваючи провадження у справі № 810/2893/15, Верховний Суд зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин та суб`єктний склад осіб, які беруть участь у справі, цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Судами також установлено, що 24.02.2014 між ОК «СК «Вікторія», як енергопостачальником, та СК «Вікторія-Плюс», як споживачем, було укладено договір про користування електричною енергією, за умовами якого сторони погодили, що енергопостачальник бере на себе обов`язки постачати споживачу електричну енергію в обсягах до потужності 120 кВт електроустановок споживача, а споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором, виконувати свої обов`язки в питаннях енергоспоживання.

Відповідно до пункту 12 договір укладається на термін до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності, набуває чинності з дня його підписання та вважається продовженим автоматично на строк дії, якщо жодна із сторін не внесла намірів про його зупинення.

25.02.2014 між ОК «СК «Вікторія» та СК «Вікторія-Плюс» було укладено договір про спільну діяльність кооперативів. Розділом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що відповідно до пункту 1.5 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013, кооперативи уклали цей договір про спільну господарську діяльність для поліпшення роботи системи електромережі ОК «СК «Вікторія» та підвищення якості надання послуг абонентам. Для цього зобов`язуються спільно й погоджено робити необхідні фактичні і юридичні дії. Учасники договору зобов`язуються робити необхідні дії за спільною згодою для досягнення поставленої мети до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що ОК «СК «Вікторія» з свого боку зобов`язується постачати та СК «Вікторія-Плюс» електричну енергію протягом дії зазначеного договору до ухвалення рішення про припинення спільної діяльності. В свою чергу та СК «Вікторія-Плюс» зобов`язується безкоштовно надавати допомогу професійними фахівцями ОК «СК «Вікторія» в обслуговуванні електромережі та інших питань, що виникають в ході його господарської діяльності.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договір набуває чинності з дати його підписання. Цей договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін в порядку, визначеним законодавством України.

Разом з цим судами установлено, що 21.10.2009 між Акціонерною енергопостачальною компанію «Київенерго», як постачальником, та ОК «СК «Вікторія», як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № 3372035, за умовами якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволенною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною.

Договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2009. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).

Додатком 2 до договору про постачання електричної енергії від 21.10.2009 № 3372035 передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії № 3372035 від 21.09.2009 неодноразово продовжувався строк дії договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016, у справі № 910/19923/15 за позовом ОК «СТ «Стадне» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») та ОК «СТ «Вікторія», третя особа - СК «Вікторія-Плюс» відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії від 21.09.2009 № 3372035 та усунення перешкод у здійсненні права.

ОК «СТ «Стадне», з метою забезпечення власної діяльності було укладено з ПАТ «Київенерго» договір про приєднання до електричних мереж від 10.05.2012 № 16958/46768/75095, отримано Технічні умови № 46768 на приєднання об`єкта до електричних мереж та подано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо встановлення зовнішніх мереж електропостачання.

Предметом розгляду у справі, що розглядається, є вимоги ОК «СТ «Стадне» про визнання недійсними договорів про користування електричною енергією від 24.02.2014, про спільну діяльність від 25.02.2014, укладені між ОК «СК «Вікторія» та СК «Вікторія-Плюс», та зобов`язати СК «Вікторія-Плюс» усунути перешкоди у здійсненні права користування ОК «СТ «Стадне» земельною ділянкою із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, в Бориспільському районі Київської області шляхом знесення самовільно встановлених 55-ти опор ліній електропередач.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

ОК «СТ «Стадне», звертаючись до суду з відповідним позовом у справі, що розглядається, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору про користування електричною енергією від 24.02.2014 обґрунтував тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про електроенергетику», оскільки ОК «СК «Вікторія» не є суб`єктом електроенергетики у розумінні положень зазначеного Закону та не має ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання електричної енергії. Також зазначено, що діяльність відповідачів, передбачена умовами спірних договорів, здійснюється з використанням земельної ділянки позивача, що порушує його права.

Відповідно до пункту 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.01.2013 № 32 (далі - Правила; в редакції, чинній на час укладання спірних договорів), суб`єкт господарювання має право за зверненням замовника погодити приєднання його електроустановок до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта у відповідний період доби. Про своє рішення щодо погодження суб`єкт господарювання протягом трьох робочих днів з дня отримання звернення повідомляє замовнику.

У разі приєднання електроустановок замовника до електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, видає технічні умови на приєднання до електричних мереж цього суб`єкта господарювання, які погоджуються цим суб`єктом господарювання.

Технічні умови на приєднання до мереж суб`єкта господарювання, що видаються електропередавальною організацією у межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта господарювання у відповідний період доби, містять вимоги щодо автоматичного обмеження потужності у цей період доби та автоматичного відключення протягом іншого часу.

У разі розташування об`єкта замовника не на межі балансової належності електричних мереж суб`єкта господарювання, який не є електропередавальною організацією, послуга з приєднання надається електропередавальною організацією відповідно до цих Правил.

Плата за приєднання до електричних мереж суб`єкта господарювання визначається електропередавальною організацією відповідно до методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж.

Споживач має право без погодження з електропередавальною організацією та укладення договору про приєднання в межах дозволеної йому до використання потужності підключити власні струмоприймачі або струмоприймачі організації, яка виконує роботи або надає послуги цьому суб`єкту господарювання, за договором на його території.

Електроустановки, які внаслідок приєднання до технологічних електричних мереж суб`єкта господарювання стають транзитними, мають бути забезпечені оперативно-технічним обслуговуванням персоналом власника транзитних установок або за відповідним договором зі спеціалізованою організацією, яка має право на виконання таких робіт.

Отже, Правилами передбачено випадки, коли суб`єкт господарювання, який не є електропередавальною організацією, без отримання відповідної ліцензії, має право на приєднання електроустановок замовника до власних технологічних електричних мереж у рахунок зменшення дозволеної потужності за договором про постачання електричної енергії або в межах резерву потужності існуючих трансформаторів та пропускної спроможності електричних мереж цього суб`єкта.

Так, ОК «СТ «Стадне», як суб`єкт господарювання, який не є електропередавальною організацією, без отримання відповідної ліцензії, має право як на приєднання електроустановок замовника - СК «Вікторія-Плюс» до своїх електричних мереж, так, відповідно, і на укладання з замовником договору про користування електричною енергією.

Крім того, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, умовами спірних договорів (від 24.02.2014 та від 25.02.2014) не передбачено використання відповідачами земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, в Бориспільському районі Київської області, права користування якою, на думку позивача, порушується.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні вимог позивача в частині визнання недійсними договорів про користування електричною енергією від 24.02.2014 та про спільну діяльність від 25.02.2014, укладених між ОК «СК «Вікторія» та СК «Вікторія-Плюс», оскільки відсутні підстави вважати порушеними права ОК «СТ «Стадне» спірними договорами.

ОК «СТ «Стадне», обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зобов`язання СК «Вікторія-Плюс» усунути перешкоди у здійсненні права користування ОК «СТ «Стадне» земельною ділянкою, шляхом знесення самовільно встановлених опор ліній електропередач, зазначає, що ці опори знаходяться на земельній ділянці, якою користується позивач, на підставі договору оренди землі від 15.04.2008, та установлені і експлуатуються СК «Вікторія-Плюс» без розроблення проектної документації та документів, що дають право на виконання будівельних робіт.

За змістом статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Згідно з частиною 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Частиною 4 статті 45 ГПК України встановлено, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц).

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

ОК «СТ «Стадне», звертаючись до суду з відповідним позовом в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановлених опор ліній електропередач, відповідачем визначив СК «Вікторія-Плюс».

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, встановлення опор ліній електропередач на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:007:3003, площею 19,3932 га, що перебуває у користуванні позивача, здійснювалось за власний кошт третіх осіб ще до того, як ця земельна ділянка була передана у користування ОК «СТ «Стадне», на підставі договору оренди землі від 15.04.2008.

Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено наявності у СК «Вікторія-Плюс» права володіння, користування чи розпорядження спірними 55 опорами ліній електропередач.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що СК «Вікторія-Плюс» не є належним відповідачем та правомірно відмовили ОК «СТ «Стадне» у задоволенні позову в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самовільно встановлених опор ліній електропередач, пред`явлених до нього.

У поданій касаційній скарзі ОК «СТ «Стадне», обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми статей 203, 215, 391 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України «Про електроенергетику», пунктів 1.5, 3.1 Правил та не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 15.10.2019 у справі № 813/8801/14, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 26.11.2010 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18, у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2013 у справі № 5002-9/2830-2012.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 15.10.2019 у справі № 813/8801/14, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 19.12.2019 у справі № 916/1041/17, від 26.11.2010 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 не приймається судом до уваги, оскільки висновки, викладені у цих постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, містять загальне визначення преюдиції, її застосування у конкретних обставинах кожної справи та не впливають на висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається.

Крім того, помилковим є посилання скаржника, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, на викладену у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2013 у справі № 5002-9/2830-2012 правову позицію, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми та не є судовим рішенням Верховного Суду, яким може бути обґрунтовано підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ОК «СТ «Стадне» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

Доводи скаржника щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанції обставин, встановлених Господарським судом Київської області у рішенні від 02.03.2016 у справі № 910/19923/15, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у справі, що розглядається, підставами відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договорів - є відсутність порушення прав позивача, та неналежність відповідача - в частині вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, що відповідно до правових позицій Верховного Суду є самостійними підставами для відмови у позові.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі № 910/1702/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий