Постанова

від 20.07.2022 по справі 354/657/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 354/657/15-ц

провадження № 61-3185св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», товариство з обмеженою відповідальністю «Буковель»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»

(далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі - ТОВ «Скорзонера»), товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель» (далі - ТОВ «Буковель») в якому просив:

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091810 від 19 вересня 2003 року, площею

0,1500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0072

- витребувати у ТОВ «Буковель» земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0072, яка розташована в урочищі «Вишня» с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2015 року відкрито провадження в справі № 354/657/15-ц за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки. Справу призначено до судового розгляду

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 09 листопада 2015 року залучено до участі в справі співвідповідачем

ТОВ «Скорзонера» і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_2 .

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 19 січня 2021 року залучено до участі у в якості співвідповідача ТОВ «Буковель».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 22 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,

ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», ТОВ «Буковель», третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України подано з порушенням вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду прокуратурою не направлено до Держлісагентства, як компетентного органу держави, повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області

від 22 листопада 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 березня 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року, а справу направити на розгляд до суд першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та є формальними, оскільки визначальним при зверненні до суду є саме факт обізнаності позивача із фактами порушень, які стали підставою для подальшого звернення до суду на фоні неналежного захисту інтересів держави з його боку. Заявник зазначає, що при зверненні до суду у цій справі прокурором обґрунтовувались підстави представництва інтересів держави у зв?язку із протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та не належним захистом державних інтересів позивачами.

Додаткові аргументи заявника

02 червня 2022 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення, де заявник вказує, що компетентні органи державної влади протягом 2015-2021 років не вживали жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка вибула із володіння держави незаконно, за відсутності її належної волі.

Доводи інших учасників справи

14 червня 2022 року ТОВ «Буковель» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у кому просить у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури відмовити та залишити без змін ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року поновлено заступнику керівника Івано-Франківської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

31 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема, цивільних.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі

№ 761/3884/18).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень. З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Держлісагенства України прокурор зазначав, що останнє знає про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність землі, проте не проводить належного реагування на захист держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження

№ 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який суди попередніх інстанцій правильно застосували.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, суди попередніх інстанції не надали належної правої оцінки та не врахували той факт, що з огляду на електронний лист Держлісагентства України у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня

2021 року, при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагентства України до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Держлісагентство України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів самостійно з об`єктивних причин. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року

№ 1000/5, листування Державного агентства лісових ресурсів України за

2014-2015 роки з порушених в листі питань знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Держлісагентство України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (том 3, а. с. 231-232).

Тобто, Держлісагентство України підтвердило, що воно не вчиняло та не має наміру вчиняти дій щодо захисту інтересів держави в спірних та подібних до них правовідносинах, а також не заперечує проти представництва прокурором інтересів держави в таких правовідносинах, тому висновки судів попередніх інстанції про неналежне обґрунтування прокурором підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі Держлісагенства України, є необґрунтованими.

Верховний Суд вважає правильними доводи прокурора щодо наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Держлісагентства України, оскільки ним у тексті позовної заяви обґрунтовано, на його думку, підстави для представництва інтересів держави, а також у чому полягає їх порушення.

Із урахуванням зазначеного висновки судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже і відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України, є неправильними.

Ураховуючи викладене, відсутні підстави для залишення без розгляду позову прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі Держлісагентства України у цій справі.

Що стосується представництва прокурором інтересів держави в особі

ДП «Ворохтянське лісове господарство», то висновки судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову прокурора у цій частині відповідають положенням процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 вказаного Закону в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який правильно врахували суди попередніх інстанцій.

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі

№ 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі

ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється юридичною особою, суб`єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.

Крім того, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як в особі Держлісагенства України, так і в особі державного підприємства, що не допускається згідно з наведеною нормою права, тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Подібні висновки зроблені Верховними Судом в постановах: від 10 травня

2022 року у справі № 354/660/15-ц (провадження № 61-2375св22), від 25 травня 2022 року у справі № 354/611/15-ц (провадження № 61-2721св22), від 02 червня 2022 року у справі № 354/601/15-ц (провадження № 61-3265св22) та від

02 червня 2022 року у справі № 354/622/15-ц (провадження № 2382св22).

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області, поданого в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області заявлених в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність скасувати, а справу в цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від

22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера», товариства з обмеженою відповідальністю «Буковель», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун