Постанова
від 20.07.2022 по справі 372/4253/20
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/4253/20 Головуючий у 1 інстанції Проць Т.В.

Провадження №22-ц/824/1781/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника адвоката Диканя Антона Павловича, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства «Арсеналець-6», голови правління садівницького товариства «Арсеналець-6» - Ковальчук Ірини Павлівни про захист прав споживачів,

УСТАНОВИЛА:

у грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 серпня 2019 року на загальних зборах членів ГО СТ «Арсеналець-6» ймовірно було прийнято рішення про реорганізацію ГО СТ «Арсеналець-6».

На загальних зборах ГО СТ «Арсеналець-6» діючим правлінням не було надано позивачу можливості використання свого права вибору та голосу щодо можливості проведення реорганізації юридичної особи з однієї організаційно-правової форми у іншу.

Однак, незважаючи на не надання позивачем згоди її було включено до членів даного кооперативу. З СТ «Арсеналець-6» жодних договорів про надання послуг та/або будь-яких інших укладено позивачем не було. На підставі отриманих рахунків вона сплачувала внески за електроенергію та членські внески.

Вважає, що СТ «Арсеналець-6» та головою правління ОСОБА_2 неодноразово порушені вимоги законодавства «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Статуту кооперативу, та права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки в межах СТ «Арсеналець-6» та члена кооперативу. Зокрема, кооператив встановлює та формує тарифи без рішення загальних зборів Станом на дату звернення до суду, розрахунок будь-яких тарифів, кошторисів і витрат товариства утримується як правлінням товариства так і головою правління у суворій секретності. На запити направлені голові правління, остання будь-якими способами ухиляється від надання такої інформації членам садівницького товариства. Лише повідомило, що СТ «Арсеналець-6» не належить до кола розпорядників інформації, так як запитувана ОСОБА_1 інформація не стосується її особисто та не є такою, що становить суспільний інтерес. Ця інформація може надати змогу позивачу, як споживачу отримати інформацію з яких підстав формуються тарифи на електроенергію, внески, витрачаються кошти СТ «Арсеналець-6», тощо. Не надаючи інформацію про діяльність, витрати, структуру ціни/тарифи житлово-комунальних послуг, укладені договорі з постачальниками послуг, СТ «Арсеналець-6» порушує вимоги п. 4 ч.1 ст. 4. ч.1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 7 «Про житлово-комунальні послуги», ст. 12 ЗУ «Про кооперацію», п. 4.1.5. Статут СТ «Арссеналець-6».

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , зменшивши позовні вимоги, просила визнати дії обслуговуючого кооперативу СТ «Арсеналець-6» та голови правління Ковальчук І.П. щодо ненадання їй інформації та документів незаконними та зобов`язати відповідачів надати інформацію та документи, зазначені в зверненні від 11 вересня 2020 року зареєстрованого за вх. №16 12.09/20 від 12 вересня 2020 року та зверненні від 11 вересня 2020 року зареєстрованого за вх. №15 12.09/20 від 12 вересня 2020року, а також стягнути із відповідачів судові витрати

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Дикань А.П. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Дикань А.П. зазначив, що фактично, між сторонами були договірні відносини, які підтверджуються щомісячними сплатами позивачем відповідачу щомісячних внесків, тому відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію», статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач є споживачем послуг відповідача та в даному випадку ОСОБА_1 має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

В апеляційній скарзі адвокат Дикань А.П. звертає увагу апеляційного суду на правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14- 473цс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

14 грудня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника СТ «Арсеналець-6» та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.

Зокрема у відзиві зазначено, що СТ «Арсеналець-6» є юридичною особою зареєстрованою у організаційно-правовій формі, обслуговуючий кооператив, відповідно свою діяльність здійснює на підставі Закону України «Про кооперацію», відповідно до якого обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Тому посилання в апеляційній скарзі на норми ст. 638, 642 ЦК України та ст. 181 ГК України є безпідставними, так як в даному випадку оплата членських внесків та внесків за електроенергію є підтвердженням наявності між сторонами спору з корпоративних відносин.

Крім того, у відзиві вказано, що між сторонами не укладено ніяких договорів, а позовна заява не містить обґрунтування того, що позивач є споживачем послуг у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що даний спір є цивільно-правовим, однак позивачем не доведена наявність між сторонами правовідносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

Устатті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Застаттею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено, що СТ «Арсеналець-6», ЄДРПОУ 25294770, було створено 01 липня 1997 року рішенням загальних зборів членів СТ «Арсеналець-6».

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником СТ «Арсеналець-6» є ОСОБА_2 (згідно статуту).

Згідно Статуту СТ «Арсеналець -6»вказане товариство відповідно до завдань та характеру своєї діяльності є обслуговуючим кооперативом. Діяльність товариства регулюється Законом України «Про кооперацію», Цивільним та Господарським кодексами України, іншими нормативно-правовими актами, цим Статутом, рішеннями Загальних зборів Товариства та правління Товариства.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як члени СТ «Арсеналець -6» просила визнати дії обслуговуючого кооперативу СТ «Арсеналець -6» та голови правління кооперативу Ковальчук І.П., щодо ненадання позивачу, як члену кооперативу, інформації та документів; зобов`язати обслуговуючий кооператив СТ «Арсеналець -6» та голови правління кооперативу Ковальчук І.П. надати позивачу запитувану інформацію: протокол загальних зборів товариства, відомості про заробітну плату членів правління, голови правління, фінансові звіти, кошториси та розрахунки.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що «оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства».

Крім того, при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом статей 83, 85, 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Аналіз частин першої та другої статті 55 ГК України свідчить про те, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

На час заснування та реєстрації СТ «Арсеналець-6» як юридичної особи був чиним Закон України «Про об`єднання громадян», статтею 1 якого було встановлено, що об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об`єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об`єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Закон України «Про об`єднання громадян» втратив чинність з 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про громадські об`єднання», статтею 1 якого встановлено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Таким чином, громадська організація незалежно від напряму її діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відтак, члени садівницького товариства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та товариством, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18); від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19); від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19); від 9 жовтня 2019 року у справі № 361/1478/17 (провадження № 14-301цс19) та від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 390/1229/18 (провадження № 61-16409св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 175/4725/15 (провадження № 61-42803св18) та інших постановах суду касаційної інстанції, прийнятих у 2020 році за результатом розгляду справ, які виникають у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц).

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи слідує, що даний спір виник між ОСОБА_1 та СТ «Арсеналець-6», головою правління товариства, який пов`язаний із реалізацією позивачем своїх прав, як члена садівничого товариства, на участі в управлінні та діяльності товариства.

Враховуючи те, що СТ «Арсеналець-6» відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав члена організації щодо порядку управління нею, тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовних вимог і, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина другастатті 377 ЦПК України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 та частин першої, другої статті 377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 256, 367 - 369, 372, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Диканя Антона Павловича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства «Арсеналець-6», голови правління садівницького товариства «Арсеналець-6» - Ковальчук Ірини Павлівни про захист прав споживачів.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2022 року.

Суддя-доповідач Д.О.Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.07.2022
Оприлюднено28.07.2022
Номер документу105403786
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Судовий реєстр по справі —372/4253/20

Ухвала від 21.12.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Постанова від 20.07.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Ухвала від 15.05.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Таргоній Дар'я Олександрівна

Ухвала від 26.11.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Оніщук Максим Іванович

Ухвала від 26.11.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Оніщук Максим Іванович

Ухвала від 26.11.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Оніщук Максим Іванович

Рішення від 06.09.2021

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Проць Т. В.

Рішення від 06.09.2021

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Проць Т. В.

Ухвала від 15.07.2021

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Проць Т. В.

Ухвала від 10.03.2021

Цивільне

Обухівський районний суд Київської області

Проць Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні