Рішення
від 14.07.2022 по справі 357/4626/21
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4626/21

Категорія 15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., при секретарі Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В :

30.04.2021 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 19.08.2020 між ОСОБА_5 та нею було укладено договір купівлі-продажу частки земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_1 купила 1/3 (одну третю) частки земельної ділянки, загальною площею 0,0469 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:04:013:0250, з цільовим призначенням цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельна ділянка кадастровий номер: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 3210300000:04:013:0250, яка перебуває в спільній сумісній власності відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . На межі вказаних земельних ділянок розташоване домоволодіння під АДРЕСА_1 , а саме стіна квартири під АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності, що вбачається з копії зведеного кадастрового плану земельних ділянок кадастрові номери 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253. 25.08.2020 вона викликала інженера-геодезиста ОСОБА_6 , який виконав роботи по встановленню межових знаків її земельної ділянки. Відповідачі перешкоджали у встановленні межових знаків, а ОСОБА_4 , пошкодив відмостку біля частини її будинку. З цього приводу вона звернулася до Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, з аналогічною заявою звернулася в поліцію й ОСОБА_2 . За результатами розгляду їх звернень їм рекомендовано звертатися до суду. Також, КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» видано припис про необхідність демонтажу паркану, який встановлений сусідами з порушеннями поруч з її частиною будинку. Щодо питання не допуску до обслуговування будинку їй рекомендовано також звертатися до суду. Окрім того, по суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, відповідно робочому проекту (59-17-ЗК), проходить каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_3 до каналізаційної мережі Д=150 мм. Згідно Технічних умов від 30.05.2017 року № 50 на приєднання каналізаційного випуску відокремленої частини житлового будинку по адресі: АДРЕСА_4 , точкою підключення каналізації від даного будинку являється каналізаційна мережа Д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_1 . 07.09.2017 попередній власник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , уклав договір № 62/802552 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення та сплачував плату ТОВ «Білоцерківвода» за користування послугами водовідведення. Вказана каналізаційна труба була заблокована відповідачами і з цього приводу ОСОБА_5 звертався до ТОВ «Білоцерківвода». Листом від 2207.17 № 04-07/1093 ТОВ «Білоцерківвода» повідомило, що згідно п.п. 14.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах Українитехнічне обслуговування, ремонт і реконструкція систем/мереж водопроводу та каналізації, як частини інженерного обладнання будинків, здійснюється власником (балансоутримувачем) цих мереж.Крім того, згідно п.п. 15.2 даних Правил,забезпечення охорони та цілісності трубопроводів, покладаються також на осіб, які євласниками(балансоутримувачами) таких трубопроводів.ТОВ «Білоцерківвода» не вповноважене жодним нормативним документом проводити будь-які роботи на приватній земельній ділянці та заявнику було рекомендовано звернутися до суду за захистом порушеного права. 21.09.2020 вона уклала договір №62/802552 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна. Відповідачі не дозволяють їй проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися. 28.01.2020 вона звернулася з письмовою пропозицією до відповідачів щодо укладення договору земельного сервітуту, відповідачі 01.02.2021 отримали проект договору про встановлення земельного сервітуту з додатками, але відповіді не надали. До проекту договору земельного сервітуту було додано зведений кадастровий план земельних ділянок кадастрові номери: 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, з якого вбачається, що єдиним можливим варіантом для встановлення земельного сервітуту на право обслуговування її частини будинку та з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користуватися нею є частина суміжної земельної ділянки площею 0,0038 га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253) з позначкою на плані «03». 08.04.2021 вона повторно звернулася до відповідачів з пропозицією укладення договору земельного сервітуту, однак, наразі відповіді не отримала. Незважаючи на викладене вище, відповідачі чинять їй перешкоди і не дозволяють обслуговувати власну частину будинку АДРЕСА_4 , а саме проходити за домоволодінням з метою ремонту відмостки, а також проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, за адресою АДРЕСА_1 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися. З наведеного вбачається, що саме встановлення земельного сервітуту, згідно з вищезазначеним зведеним кадастровим планом земельних ділянок, буде найменш обтяжливим та відповідати історично складеному порядку користування земельною ділянкою саме, через земельну ділянку відповідачів, оскільки будь-які інші варіанти влаштування проходу та проїзду були би більш обтяжливими для власників земельної ділянки. Тому, просила в судовому порядку встановити постійний безоплатний земельний сервітут на користь власника ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0469 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 3210300000:04:013:0250, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на право обслуговування власної частини будинку АДРЕСА_4 , а також проходу до системи централізованого водовідведення, яка належить ОСОБА_1 , і розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користування нею за рахунок суміжної земельної ділянки площею 0,0038га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253) з позначкою «03» на зведеному кадастровому плані земельних ділянок кадастрові номери 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 3210300000:04:013:0250, та стягнути пропорційно з відповідачів на користь позивача судові витрати.

27.05.2021 судом прийнято до розгляду позову заяву, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.06.2021 відповідач - ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Щодо встановлення сервітуту для користування та обслуговування системи централізованого водовідведення він зазначає, що позивачем у позові не викладено суттєві обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, зокрема, у позовній заяві не зазначено, на якій підставі у позивачки виникло право власності на каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 , і яка під`єднана до каналізаційної мережі д-150 мм, що проходить по АДРЕСА_5 . Крім того, позивачка не надала до суду відповідного правовстановлюючого документа, яким би підтверджувалось її право власності на спірну каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 . Позивачка повинна довести, що вона або створила спірну каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 , або придбала її за договором. При цьому, сама позивачка у позові не вказує, що вона побудувала каналізаційну мережу. Крім того, з Договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не вбачається, що за цим договором до ОСОБА_1 перейшло право власності на каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 . Більше того, ОСОБА_5 , також, не міг продати цю мережу, оскільки не був власником. З аналізу наданих позивачкою доказів вбачається, що 21.09.2020 нею було укладено Договір № 62/802552 з ТОВ «Білоцерківвода», на аркуші 1 вказаного договору у п. 4 розділу «Предмет договору» зазначено «Водопостачання та вигріб», у цьому ж розділі у п. 5 наведено таблицю «Характеристика вузлів обліку води», де у колонці «Вид послуги, що обліковує вузол обліку зазначено «В (водопостачання) і вигріб». У розділі «Розмір плати за послуги» зазначено ціну за централізоване водопостачання 10,45 грн. за 1 куб. метр, а у графі щодо ціни централізованого водовідведення стоїть прочерк «-». Таким чином, ТОВ «Білоцерківвода» не надає позивачці послуг з централізованого водовідведення. Стосовно попереднього власника ОСОБА_5 , то в наданому позивачкою Договорі №62/802552 від 07.09.2017 між ним і ТОВ «Білоцерківвода» не вбачається, що він не передбачав відсутність централізованого водовідведення, але з наданих квитанцій за липень та серпень 2017 року очевидно, що плата нараховувалась лише за постачання холодні води, а за водовідведення (каналізацію) не нараховувалась. Отже, і в 2017 році кв. АДРЕСА_3 , централізованим водовідведенням обладнана не була. З Робочого проекту №59-17-ЗК на житловий будинок по АДРЕСА_4 , замовником якого є ОСОБА_5 та який був замовлений у травні 2017 року, вбачається, як саме планувалось приєднати квартиру до зовнішньої мережі каналізації. Так само, Технічні умови №50 від 30.05.2017 передбачали підключення каналізаційної мережі квартири до існуючої каналізаційної мережі по АДРЕСА_5 , але вказані Робочий проект та Технічні умови не є доказами того, що роботи з прокладання спірної каналізаційної мережі були виконані ОСОБА_5 . Більше того, вказані роботи ОСОБА_5 виконані не були, оскільки він не отримував дозволу від власників домоволодіння АДРЕСА_5 на проведення будівельних робіт но прокладанню каналізаційної мережі. Разом з тим, з Робочого проекту №59-17- ЗК на житловий будинок по АДРЕСА_4 , вбачається, що на території домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться вигрібна яма, якою позивачка і користується. З листа ТОВ «Білоцерківвода» № 04-07/1093 від 22.12.2017 року, наданого позивачкою, вбачається, що каналізаційна мережа Д=150 мм, яка була прокладена по території приватного будинку АДРЕСА_5 , являється приватною та не знаходиться на балансі ТОВ «Білоцерківвода». Забезпечення охорони та цілісності трубопроводів покладається на осіб, які є власниками таких трубопроводів. При цьому, вказаний лист не містить інформації про те, що власником трубопроводу є позивачка, лише вказується, що трубопровід, який був прокладений по території приватного будинку АДРЕСА_5 , являється приватним. Таким чином, позивачка не надала до суду докази на підтвердження того факту, що вона є власником трубопроводу, який прокладений по території приватного будинку АДРЕСА_5 , а тому у неї відсутні підстави вимагати встановлення сервітуту для проходу до системи централізованого водовідведення, яка розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення. а також користування нею. Вказаний спірний трубопровід був прокладений ним - ОСОБА_4 , у грудні 2010 року ним було замовлено робочу документацію «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 », а також отримано Технічні умови № 532 від 06.10.2010. З Технічних умов KП БМР «Білоцерківводоканал» № 532 від 06.10.2010 вбачається, що точкою підключення каналізації є каналізаційна мережа д=150 мм по АДРЕСА_7 . З ситуаційного плану, що міститься в робочій документації «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 . Замовлення №12/2010», вбачається, що трубопровід від каналізаційної мережі д-150 мм по АДРЕСА_7 , про право власності на який претендує позивачка, включений до мого проекту ще в 2010 році. Роботи по прокладенню цього трубопроводу фактично були виконані ним особисто та за власний рахунок. У проведенні робіт, також, за його проханням, брав участь ОСОБА_7 , котрий допомагав у прокладанні трубопроводу. Крім того, він отримував письмовий дозвіл від інших співвласників домоволодіння АДРЕСА_5 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Згідно Акту обстеження об`єкта від 19.08.2015 серії І №460 представниками ТОВ «Білоцерківвода» було проведено обстеження водопровідних та каналізаційних мереж житлового будинку АДРЕСА_6 та встановлено, що відповідно до проектної документації врізки виконані до водопроводу та каналізації. Згідно Акту обстеження об`єкта від 19.08.2015 серії І №459 представниками ТОВ «Білоцерківвода» було проведено обстеження водопровідних та каналізаційних мереж житлового будинку АДРЕСА_8 та встановлено, що до колодязя біля кв. 2 прокладена каналізаційна труба від каналізаційного колодязя централізованої мережі. Вказані акти підтверджують той факт, що ще до замовлення ОСОБА_5 робочого проекту №59-17-ЗК у травні 2017 року, каналізаційна труба на території домоволодіння АДРЕСА_5 вже була прокладена та приєднана до централізованої мережі. Також, 21.09.2016 між представниками ТОВ «Білоцерківвода» та ним було складено Акт розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та точка в якій здійснюється передача послуг від Виконавця (ТОВ «Білоцерківвода») до споживача ( ОСОБА_4 ) з відповідною схемою водопостачання та водовідведення, з яких вбачається, що такою межею є поворотний колодязь каналізаційної мережі ТОВ «Білоцерківвода». Зі схеми також вбачається, що на ній відображений існуючий трубопровід каналізаційної мережі, шо прокладений по території домоволодіння АДРЕСА_5 . Тобто, вказаний акт підтверджує, що спірний трубопровід каналізаційної мережі знаходиться після точки розмежування балансової належності каналізаційної мережі, тобто належить споживачу - ОСОБА_4 . Крім того, 10.10.2017 ним з ТОВ «Білоцерківвода» було укладено договір №62/30667 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Тому, саме йому належить право забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користування нею. Вищенаведеними письмовими доказами повністю спростовуються доводи позивачки про те, що вона є власником системи централізованого водовідведення, яка розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 . Ця ситуація була добре відома попередньому власнику квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , який не приймав участі у прокладенні трубопроводу системи водовідведення та у фінансуванні проведення вказаних робіт, а тому належна йому квартира не могла бути підключена до належного йому трубопроводу без його згоди. Його квартира була обладнана водовідведенням до вигрібної ями на території домоволодіння АДРЕСА_1 . Крім того, частина квартири АДРЕСА_3 , то існує можливість заведення каналізаційної труби від колодязя каналізаційної мережі д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_5 напряму до будинку АДРЕСА_1 , а тому необхідності у прокладанні труби через суміжну земельну ділянку немає, як і немає необхідності встановлювати сервітуту, що і є найменш обтяжливим для відповідачів варіантом. Встановлення сервітуту для відповідачів є неприпустимим, адже належній їм земельній ділянці буде завдано невиправної шкоди, що не відповідає їхнім інтересам, як власників земельної ділянки. Щодо встановлення сервітуту для обслуговування власної частини будинку АДРЕСА_4 . Так, позивачка стверджує, що на межі суміжних земельних ділянок з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0250 та з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, знаходиться належна їй частина будинку АДРЕСА_1 , для обслуговування якої їй необхідно встановити земельний сервітут. Однак, він не згоден з таким твердженням позивачки, оскільки воно не відповідає дійсності. Як вбачається зі зведеного кадастрового плану Схеми перенесення меж земельної ділянки в натуру, межа суміжних земельних ділянок проходить не по стіні будинку АДРЕСА_1 . а на певній відстані від неї, де і встановлено існуючий паркан. При цьому, між парканом і стіною є відстань, достатня для того, щоб людина мала можливість пройти між парканом та будинком. Ніяких порушень при встановленні паркану допущено не було. Посилання позивачки на те, що Комунальною установою Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» було видано припис про необхідність демонтажу паркану, який встановлений сусідами з порушенням, поруч з її частиною будинку є свідомим перекручуванням фактів з метою введення суду в оману щодо дійсних обставин. Припис Інспекції з благоустрою міста Біла Церква не стосувався і не міг стосуватись металевого паркану між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , оскільки він встановлений на території (межі) приватних земельних ділянок, що не входить до повноважень Інспекції. Припис стосувався демонтажу дерев`яного паркану, встановленого на землях комунальної власності по АДРЕСА_5 . Тобто, мова йшла про дерев`яний паркан між домоволодінням АДРЕСА_5 і не має ніякого відношення до металевого паркану між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 . Більше того, межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 була узгоджена при складанні землевпорядної документації з попереднім власником кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 не змінена. При цьому, межі належної відповідачам земельної ділянки були встановлені 23.06.2016, що підтверджується Актом прийому-передачі встановлених межових знаків на зберігання землевласнику (землекористувачу) ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . При цьому, межові знаки в кількості 22 шт. встановлювались у присутності власників суміжних земельних ділянок (у тому числі ОСОБА_5 ), які підписали цей акт, тим само засвідчили, що претензій до існуючих меж ними не заявлено. З договору купівлі-продажі частки земельної ділянки від 19.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вбачається, що до покупця перейшли всі права та обов`язки власника. Таким чином, узгодження межі земельних ділянок попереднім власником ОСОБА_5 є обов`язковим і для нового власника земельної ділянки. Таким чином, існуюча відстань від межі земельних ділянок до стіни квартири АДРЕСА_3 була узгоджена із ОСОБА_5 , як така, що надає можливість обслуговувати стіну належної позивачці кв. АДРЕСА_2 і не потребує додаткового встановлення сервітуту з цією ж метою. Таким чином, вважає, що у позивачки відсутні підстави для встановлення сервітуту щодо частини належної йому на праві спільної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , а тому він категорично заперечує проти задоволення позову, оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення його прав, як власника земельної ділянки, у тому числі до зменшення її ціни, оскільки вона буде обтяжена сервітутом.

21.07.2021 судом витребувано постановлено ухвалу, про витребування доказів, а саме: витребувано, за клопотанням позивача, у ТОВ «Білоцерківвода» інформацію: чи обслуговує каналізаційна мережа Д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_1 , від квартири АДРЕСА_3 , квартири АДРЕСА_9 ; чи передбачено робочою документацією «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 , замовлення № 12/2010» та технічними умовами КП БМР «Білоцерківводоканал» № 523 від 06.10.2010 або будь якою іншою робочою документацією з каналізування житлового будинку АДРЕСА_10 , що каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_3 до каналізаційної мережі Д=150 мм, яка була прокладена по території приватного будинку АДРЕСА_7 , обслуговування квартир АДРЕСА_9 ; чи обслуговуються квартири АДРЕСА_9 окремими від квартири АДРЕСА_3 каналізаційними мережами, які прокладені по території приватного будинку АДРЕСА_5 ; чи надавалася ТОВ «Білоцерківвода» послуга з водопостачання та водовідведення за липень серпень 2017 року по квартирі АДРЕСА_3 та чи оплачені надані послуги.

21.07.2021 позивач - ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що твердження відповідача ОСОБА_4 , про те, що вона не надала до суду відповідного правовстановлюючого документа, яким би підтверджувалось її право власності на спірну каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 не відповідає фактичним обставинам справи. Так, 19.08.2020 між ОСОБА_5 та нею укладено договір купівлі-продажу квартири та договір купівлі-продажу частки земельної ділянки, за умовами яких ОСОБА_1 купила квартиру під АДРЕСА_3 , 1/3 (одну третю) частки земельної ділянки, загальною площею 0,0469 га, кадастровий номер 3210300000:04:013:0250, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи норми статей 186, 380, 381 ЦКУ, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол тощо), наземні та підземні комунікації(водопостачання, водовідведення. очисні споруди, тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на зазначені будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може. Зазначена квартира перейшла у її власність разом з мережами, які її обслуговують, у тому числі водопостачання та централізоване водовідведення. Так, по суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, відповідно до робочого проекту (59-17-ЗК), проходить каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_3 до каналізаційної мережі Д=150 мм. Згідно Технічних умов від 30.05.2017 року № 50 на приєднання каналізаційного випуску відокремленої частини житлового будинку по адресі: АДРЕСА_4 , точкою підключення каналізації від даного будинку являється каналізаційна мережа Д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_5 . Вищезазначена каналізаційна мережа, замовником якої був попередній власник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , була побудована на його замовлення спеціалізованою будівельною організацією ПП «Пересувна механізована колона 505».Вказані роботи були виконані 07.08.2017, про що комісія у складі: представника будівельно-монтажної організації ПП «ПМК 505» виконроба Осадчого Г.В.. представника технічного нагляду замовника інженера ОСОБА_10 , представника проектної організації (відповідно до договору про здійснення авторського нагляду) ОСОБА_11 провела огляд робіт, виконаних ПП «ПМК 505» і прийняла рішення, що роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття.Також комісія у складі: представник будівельно-монтажної організації ПП «ПМК 505» виконроба Осадчого Г.В., представник технічного нагляду замовника інженера ОСОБА_10 та ОСОБА_5 провела огляд перевірку якості виконаних робіт монтажною організацією ПП «ПМК 505» і прийняла рішення, що роботи по герметизації вводів інженерних комунікацій виконані у відповідності з проектною та виконавчою документацією, стандартами, будівельними нормами і правилами, технічними умовами та прийняла побутову каналізацію до експлуатації, що підтверджується копією акту прийняття робіт з герметизації вводі інженерних комунікацій від 08.08.2017.Цією ж комісією 08.08.2017 було проведено гідравлічне випробовування ділянки безнапірного трубопроводу на герметичність - битова каналізація по АДРЕСА_4 та за рішенням комісії трубопровід визнається таким, що витримав гідравлічне випробовування на герметичність.Також, ТОВ «Білоцерківвода`у своєму листі від 22.17.17 №04-07/1093 зазначає, що «відповідно робочому проекту (59-17-ЗК) каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_11 до каналізаційної мережі Д=150 мм, яка була прокладена дотериторії приватного будинку АДРЕСА_5 , являється приватною та не знаходиться на балансі ТОВ «Білоцерківвода».Попередній власник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , уклав договір №62/802552 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення та сплачував плату ТОВ «Білоцерківвода» за користування послугами водовідведення.Вказана каналізаційна труба була заблокована відповідачами і з цього приводу ОСОБА_5 звернувся до ТОВ «Білоцерківвода», яке листом від 22.17.17 №04-07/1093 ТОВ «Білоцерківвода» повідомило, що згідно п.п. 14.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, технічне обслуговування, ремонт і реконструкція систем/мереж водопроводу та каналізації, як частини інженерного обладнання будинків, здійснюється власником (балансоутримувачем) цих мереж. Також, зазначає, що твердження відповідача ОСОБА_4 те, що «Вважаю, що насправді позивачки бажає встановити сервітут на частину земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_5 з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253 розміром 2,83 м на 15,74 м для використання в якості будівельного майданчика для будівництва на місці існуючого будинку 1913 року побудови (його частини) нового будинку`ґрунтується на припущеннях і не відповідає фактичним обставинам справи.Відповідачі чинять їй перешкоди і не дозволяють обслуговувати власну частину будинку АДРЕСА_4 , а саме проходити за домоволодінням з метою ремонту відмостки, а також проходити до системі централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, за адресою АДРЕСА_5 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення. а також нею користуватися.З наведеного вбачається, що саме встановлення земельного сервітуту згідно вищезазначеним зведеним кадастровим планом земельних ділянок, буде найменш обтяжливим та відповідати історично складеному порядку користування земельною ділянкою саме, через земельну ділянку відповідачів, оскільки будь-які інші варіанті влаштування проходу та проїзду були би більш обтяжливими для власників земельно ділянки. Тому, просила задовольнити позов у повному обсязі.

04.08.2021 відповідач - ОСОБА_4 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що з договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2020 та договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 19.08.2020, укладеними між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не вбачається, що за цими договорами до ОСОБА_1 перейшло право власності на каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 . Позивачка посилається на ст. 381 ЦК України, яка передбачає, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом. Але, з наведеного вище договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2020 вбачається, що предметом договору була квартира, а не садиба. Крім того, сама позивачка зазначає «господарсько-побутові будівлі..., наземні і підземні комунікації..., що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці ...вважаються приналежністю головної речі, у зв`язку з чим право власності на зазначені будівлі і споруди, як на окремі об`єкти визнаватися не може». Але, оскільки спірна каналізаційна мережа розміщена не на одній з будинком (квартирою) позивачки земельній ділянці, а на суміжній, то наведена норма не підлягає застосуванню, а тому право власності у позивачки на спірну каналізаційну мережу не виникло із наведених вище договорів купівлі продажу квартири та частки земельної ділянки. Таким чином, у відповідачки відсутній правовстановлюючий документ, на підставі якого вона є власником спірної каналізаційної мережі. Більше того, позивачка доводить, що спірна каналізаційна мережа була побудована попереднім власником її квартири ОСОБА_5 . За таких обставин у ОСОБА_5 мав бути від власника (користувача) суміжної земельної ділянки дозвіл на прокладення ним каналізаційної мережі, оформлений належним чином. Але доказів на підтвердження існування такого дозволу позивачка до суду не надала. Таким чином, навіть якщо припустити, що спірна каналізаційна мережа була побудована ОСОБА_5 , але відсутній дозвіл власника (користувача) суміжної земельної ділянки, то вона мала б статус самочинного будівництва.Частина 2 ст. 376 ЦК України визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а отже і не може захищати неіснуюче право.З цього слідує висновок про те, що позивачка не є власником спірної каналізаційної мережі, оскільки вона не набула і не могла набути право власності на неї з наведених вище підстав.Щодо факту побудови спірної каналізаційної мережі не ним, а ПП «ПМК-505» на замовлення ОСОБА_5 , зазначає, що отримавши відповідь на відзив, він хотів відвідати вказану юридичну особу та отримати від них копію дозволу власника земельної ділянки по АДРЕСА_5 на прокладення нею каналізаційної мережі (виконання земляних робіт). Оскільки позивачка надала до суду в якості письмових доказів Акт на закриття прихованих робіт від 07.08.2017, Акт прийняття робіт з герметизації вводів інженерних комунікацій від 08.08.2017 та Акт про проведення гідравлічного випробування від 08.08.2017, то він з`ясував, що на них міститься відбиток печатки вказаної юридичної особи з кодом 33519688. За вказаним кодом він з відкритого реєстру (ЄДРПОУ) з`ясував, що ПП «ПМК-505» зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 , куди і направився, але за вказаною адресою таку юридичну особу йому знайти не вдалось. З цією ж метою, він продовжив свої пошуки і з відкритого сервісу Opendatabot встановив, що до 21.06.2017 адреса реєстрації ПП «Пересувна механізована колона 505», код ЄДРПОУ 33519688, була: АДРЕСА_13 . Ця ж адреса зазначена в наданих позивачкою до суду договорі купівлі-продажу квартири від 19.08.2020 та договорі купівлі-продажу частки земельної ділянки від 19.08.2020, як адреса попереднього власника ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_5 та ПП «ПМК-505» є пов`язаними особами, що викликає сумнів в достовірності інформації, викладеної у наданих позивачкою Актах. Крім того, попередній власник - ОСОБА_5 не є сторонньою для позивачки людиною. Так, у Висновку дільничного офіцера поліції про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 від 14.12.2017, зазначено, що громадянка ОСОБА_12 вказує своїм чоловіком ОСОБА_5 . В свою чергу, ОСОБА_12 є матір`ю позивачки. Таким чином, ОСОБА_5 зацікавлений у вирішення цього спору на користь позивачки та може надавати їй сприяння через пов`язане з ним ПП «ПМК-505». Також, в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала від 16.11.2020 слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Ю. Є., номер судового провадження: 1-кс/357/2270/20, номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020110360000049 про задоволення клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області Варенко Д.А. про відібрання зразків для експертизи в порядку тимчасового доступу до речей та документів. Відповідно до вказаної ухвали слідчим суддею було встановлено, що посадові особи ПП « Пересувна механізована колона-505 » при здачі робіт в грудні 2018 року посадовим особам КЕВ м. Біла Церква за договором підряду №1227 від 05.12.2018 на загальну суму 1451747,75 грн. завищили вартість робіт на суму приблизно 300 тис. грн., за фактом чого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020110360000049, внесеного до ЄРДР 25.06.2020, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 (службове підроблення), ч.4 ст. 191 КК України. Вказана обставина свідчить про можливість вчинення посадовими особами ПП «ПМК-505» службового підроблення і також викликає сумнів в достовірності інформації, викладеної у наданих позивачкою Актах. З наданого позивачкою Акту на закриття прихованих робіт від 07.08.2017 вбачається, що до закриття пред`явлено такі роботи: монтаж колодязя діаметром 1.0 м. та при виконанні робіт застосовані кільця діаметром 1.0 м та плита діаметром 1.0 м. Але, насправді, вказаний колодязь будувався ним, при цьому він не використовував готових колодязних кілець діаметром 1 м., а залив стінки колодязю бетоном на місці і тому колодязь має прямокутну форму, а не круглу, як мало б бути відповідно до наданих позивачкою документів. Протягом 2013-2019 років у дворі будинку АДРЕСА_5 , а саме в тій його частині, що знаходиться над спірною каналізаційною трубою мною було складено та зберігались будматеріали (бетонні блоки), а тому проведення земляних робіт у цей проміжок часу на цій частині земельної ділянки було неможливим. Вказану обставину можуть підтвердити свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .Таким чином, з наведеного вище слід зробити висновок про те, що письмові докази, які були надані позивачкою, а саме Акт на закриття прихованих робіт від 07.08.2017, Акт прийняття робіт з герметизації вводів інженерних комунікацій від 08.08.2017 та Акт про проведення гідравлічного випробування від 08.08.2017 містять недостовірну інформацію, оскільки роботи з прокладання каналізаційної мережі по території домоволодіння АДРЕСА_5 не виконувались ПП «ПМК-505». Лист ТОВ «Білоцерківвода» № 04-07/1093 просто містить інформацію про те, що спірна каналізаційна мережа є приватною, при цьому інформації про те, кому вказана мережа належить вказаний лист не містить, тобто він не є належним доказом. Він ніколи не прокладав каналізаційну мережу до квартири АДРЕСА_11 , оскільки в цьому немає ніякого сенсу. Насправді він прокладав каналізаційну мережу до будинку АДРЕСА_5 , а саме до квартири АДРЕСА_14 і до квартири АДРЕСА_15 , яка належить його мамі - ОСОБА_2 , оскільки в подальшому має намір в глибині земельної ділянки побудувати собі новий будинок. Тому, від існуючого каналізаційного колодязю, що біля квартири АДРЕСА_15 , прокладе каналізаційну трубу далі до майбутнього будинку.Прокладена ним каналізаційна мережа не має підключення до квартири АДРЕСА_11 , який належить позивачці, що чітко видно із фотографій каналізаційного колодязю.Хоча у наданому до суду позивачкою Договорі №62/802552 від 07.09.2017 між ОСОБА_5 та ТОВ «Білоцерківвода» не вбачається, що він не передбачав відсутність централізованого водовідведення, але з наданих квитанцій за липень та серпень 2017 року вбачається, що плата нараховувалась лише за постачання холодної води, а за водовідведення (каналізацію) не нараховувалась. Отже, в 2017 році кв. АДРЕСА_11 , централізованим водовідведенням обладнана не була і послуг з каналізування ОСОБА_5 не міг отримувати та не оплачував їх. Це ж само стосується і позивачки.Щодо встановлення сервітуту для обслуговування власної частини будинку АДРЕСА_4 , то з цього питання він дотримується доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та звертає увагу суду, що у позивачки з`явився «новий» зведений кадастровий план земельних ділянок кадастрові номери: 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, який ніякими реквізитами від попереднього не відрізняється, змінились лише розміри частини земельної ділянки, щодо якої позивачка просить встановити сервітут. З цього він робить висновок, що позивачка має можливість за потребою отримати зведений кадастровий план земельних ділянок з будь-якою конфігурацією та розмірами частини земельної ділянки з встановленим сервітутом, що свідчить про те, що позовні вимоги не є чітко визначеними. Таким чином, вважає, що у позивачки відсутні підстави для встановлення сервітуту щодо частини належної йому на праві спільної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , а тому він категорично заперечує проти задоволення позову, оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення його прав, як власника земельної ділянки, у тому числі до зменшення її ціни, оскільки вона буде обтяжена сервітутом.

02.11.2021 судом зарито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити та зазначила, що набула право власності на частину будинку в 2020 році, а до 2020 року не мала відношення до даного будинку, там проживала її мати та інколи вона до неї приїздила. В 2010 році вона навчалася в м. Києві, за вказаною адресою не була присутня. ОСОБА_5 , як попередній власник квартири, здавав квартиру матері, мати та ОСОБА_5 у цивільних відносинах не перебували, її батьки одружені все життя. Мати проживала в квартирі, коли ходила на роботу з 2005-2010 рік. Щодо погодження межі їй нічого невідомо, адже коли вона купувала квартиру каналізація вже була. Десь з кінця 2016 на початку 2017 року вона почала проживати в даному будинку, переїхавши туди, тим самим, почала користуватися каналізацією. Стіна їхнього будинку виходить на двір відповідача і під нею знаходиться труба, під відмосткою. Коли робили цю відмостку не знає. ОСОБА_4 будував собі паркан десь 3-4 роки тому, і під час даних робіт почав збивати їхню відмостку. В будинку була передбачена вигрібна яма, але коли вона почала проживати у будинку, вже була наявна каналізація. Труби під будинком прокладені, з будинку на центральну дорогу в центральний колодязь, ще до її вселення.

Представник позивача, адвокат Кудлацька-Тишко Валентина Валентинівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача, адвокат Червінчик Євгеній Едуардович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та зазначив, що попередній власник погодив межі земельної ділянки відповідача, яка прилягає впритул до фундаменту будинку, тому виникають питання щодо користування каналізацією та обслуговування будинку. Сервітут необхідний для обслуговування будинку. Щодо каналізації, то позивач має всі необхідні документи (робочий проект, технічні умови, акт проведення гідрологічних робіт, акт про прийняття робіт, висновок про перевірку), але вона не може обслуговувати каналізацію, так як вона знаходиться на земельній ділянці відповідачів. Встановлення безоплатного сервітуту для доступу на земельну ділянку з метою обслуговування об`єктів майна позивача, є належним способом захисту без порушення прав відповідача.

Представник відповідача, адвокат Невгад Олександр Вікторович, у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що позовні вимоги є безпідставними. Позивач набула право власності на будинок після подій, які досліджувались в судовому засіданні. ОСОБА_5 ніяких претензій до відповідачів не мав, позовів не подавав, спорів не було та погодив межі земельної ділянки, тим самим позивач придбала частину будинку вже з погодженими межами, тобто набула права та обов`язки, які належали попередньому власнику. Труба знаходиться на суміжній земельній ділянці, а не на спільній земельній ділянці. Надані позивачем документи датовані 2017 роком, які є недостовірними, адже попередній власник ОСОБА_5 та ПП «ПМК-505» зареєстровані за однією адресою, а тому документи могли створити під існуючий об`єкт. Позивач також зазначила, що проживає в будинку з кінця 2016 року, але робіт ніяких не проводила, а згідно документації 2017 року позивач використовувала власну техніку, яку помітити було неможливо. Свідки також заперечили проведення робіт у 2017 році. Для отримання технічних умов необхідно надати документи на право власності на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка належала відповідачу ОСОБА_15 , крім того, ніхто не надав документи, про те, що була згода власника земельної ділянки на проведення каналізаційної мережі. Якщо ОСОБА_5 і проводив роботи, то це самовільні роботи, адже згоди власника земельної ділянки не було. Самовільне будівництво судовому захисту не підлягає. Чому позивач вимагає безоплатний сервітут, якщо каналізація та земельна ділянка належать відповідачу, та чому позивач питання платного сервітуту не висувала, невідомо. Також, позивач до позовної зави та до відповіді на відзив надала 2 схеми бажаного сервітуту, які суттєво відрізняються один від одного.

Відповідач - ОСОБА_15 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву та заяви з процесуальних питань до суду не подала.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Третя особа - Білоцерківська міська рада Київської області в судове засідання свого представника не направила, 09.06.2021 подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності її представника на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 8,9), є власником 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0469 га, кадастровий номер 3210300000:04:013:0250, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 19.08.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1668, договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1665 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т. 1 а.с. 10-11, 12, 13-14, 15).

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_3 , який було виготовлено станом на 19.08.2004 Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_5 , загальна площа квартири становить 58,9 кв. м., житлова площа 32,3 кв. м. та квартира складається з 2-х житлових кімнат (Т. 1 а. с. 16-17).

Встановлено, що відповідачі: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_16 , а відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_17 , що підтверджується відомостями з обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Київській області та матеріалами справи (Т. 1 а.с. 61, 62, 63, 74, 84).

Також, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , перебуває у спільній сумісній власності відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що визнається відповідачами та відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дана обставина не потребує доказування.

Позивач, бажаючи встановити земельний сервітут, зазначає, що відповідачі чинять їй перешкоди і не дозволяють обслуговувати власну частину будинку АДРЕСА_4 , а саме проходити за домоволодінням з метою ремонту відмостки, а також проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, за адресою АДРЕСА_5 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися.

Отже, встановлено, що між сторонами існує спір щодо встановлення сервітуту, у зв`язку з чим позивач за вирішенням цього питання звернулася до суду з позовом про встановлення такого сервітуту безоплатно.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0250, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 , а власниками суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , є відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 .

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частиною першою статті 99 ЗК України вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Також, статтею 99 ЗК України визначено види права земельного сервітуту. Перелік, зазначений в даній статті, не є вичерпним.

Відповідно до ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Згідно ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Положеннями статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

З аналізу наведених положень цивільного і земельного законодавства України можна дійти висновку, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.11.2019 у справі № 133/305/17-ц, від 22.05.2020 у справі № 381/2514/17-ц та від 18.01.2021 у справі № 372/1567/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що по суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, відповідно до робочого проекту (59-17-ЗК), проходить каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_11 до каналізаційної мережі Д=150 мм. Вказана каналізаційна труба була заблокована відповідачами і з цього приводу попередній власник квартири ОСОБА_5 звертався до ТОВ «Білоцерківвода». Відповідачі не дозволяють їй проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй, оскільки зазначена квартира перейшла у її власність разом з мережами, які її обслуговують, у тому числі водопостачання та водовідведення, і розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , а тому бажає встановити земельний сервітут з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження позивача, виходячи з наступного.

Так, згідно статті 186 ЦК України речі та її приналежності. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.Приналежність слідує за головною річчю,якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно із статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2020 та договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 19.08.2020, укладеними між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , вбачається, що предметом договору була саме квартира в житловому будинку та частина земельної ділянки, а не садиба, що також підтверджується копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_11 , та за цими договорами до ОСОБА_1 не перейшло право власності на каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 , оскільки спірна каналізаційна мережа розміщена не на одній з будинком (квартирою) позивачки земельній ділянці, а на суміжній, тому наведена норма не підлягає застосуванню в даному випадку.

Отже, згідно наведених вище договорів купівлі продажу квартири та частки земельної ділянки право власності у позивачки на спірну каналізаційну мережу не виникло.

Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що спірна каналізаційна мережа вже була побудована попереднім власником її квартири ОСОБА_5 , до укладення договорів купівлі-продажу.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження надання попередньому власнику ОСОБА_5 власниками суміжної земельної ділянки дозволу на прокладення ним каналізаційної мережі, оформлений належним чином, позивач до суду не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 2 ст. 376 ЦК України визначає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а отже і не може захищати неіснуюче право.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не є власником спірної каналізаційної мережі, оскільки вона не набула і не могла набути право власності на неї навіть з наведених вище підстав.

З Робочого проекту Том 1 Зовнішні мережі каналізації №59-17-ЗК на житловий будинок но АДРЕСА_4 від травня 2017 року, замовником якого є ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 20-21) вбачається, як саме планувалось приєднати вищевказану квартиру до зовнішньої мережі каналізації, що підтверджується технічними умовами №50 від 30.05.2017 на приєднання каналізаційного випуску відокремленої частини житлового будинку до централізованих систем водопостачання та водовідведення (Т. 1 а.с. 22-26).

Однак, робочий проект та технічні умови не є доказами того, що роботи з прокладання спірної каналізаційної мережі були виконані саме ОСОБА_5 , разом з тим, з даного Робочого проекту №59-17- ЗК на житловий будинок по АДРЕСА_4 вбачається, що на території домоволодіння АДРЕСА_1 знаходиться ще окрема вигрібна яма, якою позивач ОСОБА_1 користується, що нею не заперечується та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копією ситуаційного плану (Т. 1 а.с. 24), копією договору № 62/802552, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Білоцерківвода`від 21.09.2020 та квитанціями за липень-серпень 2017 року, які не містять інформації про надання та оплату послуг з водовідведення по АДРЕСА_4 (Т. 1 а.с. 32 та на звороті).

Так, 21.09.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Білоцеківвода» було укладено договір № 62/802552 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи (Т. 1 а.с. 40-44), з якого вбачається, що у п. 5 наведено таблицю «Характеристика вузлів обліку води», де у колонці «Вид послуги, що обліковує вузол обліку зазначено «В (водопостачання) і вигріб», разом з тим, у розділі «Розмір плати за послуги» зазначено ціну за централізоване водопостачання 10,45 грн. за 1 куб. метр, а у графі щодо ціни централізованого водовідведення стоїть прочерк «-».

Також, 07.09.2017 між попереднім власником квартири ОСОБА_5 та ТОВ «Білоцеківвода» було укладено договір №62/802552 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (Т. 1 а.с. 27-31), який передбачає надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак, з наданих квитанцій за липень та серпень 2017 року вбачається, що плата за комунальні послуги нараховувалась лише за постачання холодні води, а за водовідведення (каналізацію) не нараховувалась, що також підтверджується листом №1-04/09-2145 від 13.08.2021 ТОВ «Білоцерківвода» (Т. 1 а.с. 170), в якому зазначено, що нарахування за послугу централізованого водовідведення за липень-серпень 2017 року не проводилось.

З листа ТОВ «Білоцерківвода» №04-07/1093 від 22.12.2017, наданий на розгляд зави ОСОБА_5 від 27.11.2017(Т. 1 а.с. 33 на звороті), вбачається, що каналізаційна мережа від квартири АДРЕСА_11 до каналізаційної мережі Д=150 мм, яка була прокладена по території приватного будинку АДРЕСА_5 , являється приватною та не знаходиться на балансі ТОВ «Білоцерківвода», при цьому в даному листі не зазначено кому вона належить на праві власності.

Відповідач ОСОБА_4 заперечуючи позовні вимоги зазначає, що він є власником вищезазначеної каналізаційної мережі, яка проходить по домоволодінню АДРЕСА_5 , оформивши робочу документацію «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 », отримавши технічні умови № 532 від 06.10.2010 та виконавши роботи по прокладенню цього трубопроводу особисто та за власний рахунок.

Так, з Технічних умов KП БМР «Білоцерківводоканал» №532 від 06.10.2010, що містяться в робочій документації «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 . Замовлення №12/2010» (Т. 1 а.с. 86-93) вбачається, що точкою підключення каналізації квартири АДРЕСА_18 є каналізаційна мережа Д=150 мм по АДРЕСА_7 .

З ситуаційного плану, що міститься в робочій документації «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 . Замовлення №12/2010» (Т. 1 а.с. 89 на звороті), вбачається, що трубопровід від каналізаційної мережі д-150 мм по АДРЕСА_7 , розташований на території домоволодіння будинку АДРЕСА_5 , включений до проекту ще в 2010 році.

Згідно Акту обстеження об`єкта від 19.08.2015 року серії 1 №460, складений представниками ТОВ «Білоцерківвода», зокрема ОСОБА_16 (Т. 1 а.с. 94), вбачається, що було проведено обстеження водопровідних та каналізаційних мереж житлового будинку АДРЕСА_6 та встановлено, що відповідно до проектної документації виконані врізки до водопроводу та каналізації.

Згідно Акту обстеження об`єкта від 19.08.2015 року серії 1 №459, що складений представниками ТОВ «Білоцерківвода», зокрема ОСОБА_16 (Т. 1 а.с. 95), вбачається, що було проведено обстеження водопровідних та каналізаційних мереж житлового будинку АДРЕСА_8 та встановлено, що до колодязя біля кв. 2 прокладена каналізаційна труба від каналізаційного колодязя централізованої мережі.

Отже, вищевказані акти та робоча документація «Каналізування житлового будинку АДРЕСА_6 . Замовлення №12/2010, підтверджують той факт, шо ще до замовлення ОСОБА_5 робочого проекту №59-17-ЗК у травні 2017 року, каналізаційна труба на території домоволодіння АДРЕСА_17 , вже була прокладена та приєднана до централізованої мережі Д=150 мм, а тому твердження позивача, що каналізаційна труба належить їй, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Також, встановлено, що 21.09.2016 між ТОВ «Білоцерківвода» та ОСОБА_4 було складено Акт розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та точка в якій здійснюється передача послуг від Виконавця (ТОВ «Білоцерківвода») до Споживача ( ОСОБА_4 ) (Т. 1 а.с. 96), з відповідною схемою водопостачання та водовідведення (на звороті Акта), з яких вбачається, що такою межею є поворотний колодязь каналізаційної мережі ТОВ «Білоцерківвода». Зі схеми також вбачається, що на ній відображений існуючий трубопровід каналізаційної мережі, шо прокладений по території домоволодіння АДРЕСА_5 .

10.10.2017 між ОСОБА_15 та ТОВ «Білоцеківвода» було укладено договір № 62/30667 про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення (Т. 1 а.с. 97-98), який передбачає надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення кв. АДРЕСА_18 та складено акт про прийняття в експлуатацію вузла обліку холодного водопостачання від 26.09.2017 (Т. 1 а.с. 99), з якого вбачається, що представник ТОВ «Білоцерківвода» провів технічний огляд нового підключення до центральної мережі водопостачання та каналізації до квартири АДРЕСА_18 .

Отже, вказані докази підтверджують той факт, що спірний трубопровід каналізаційної мережі знаходиться після точки розмежування балансової належності каналізаційної мережі, проходить по території домоволодіння будинку АДРЕСА_5 , проведений відповідачем ОСОБА_4 , що узгоджується з показаннями свідків.

Так, відповідач - ОСОБА_15 , допитаний в судовому засіданні як свідок, зазначив, що він прокладав каналізаційну мережу за власні кошти, власноруч, а не ОСОБА_5 чи ПМК. Доказів щодо пошкодження ним відмостки не надано. Інженером в 2016 році було проведено межування і знаки передані на зберігання. Припис стосується дерев`яного паркану між АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 (комунальна власність), який був встановлений з вулиці і ніякого відношення до позивачів не має, адже між №28 та №30 стоїть інший паркан. Позивачу немає перешкод у доступі до її будинку. Щодо того, що немає іншої можливості вирішити дане питання, то зазначає, що на території є каналізаційний люк з виходом до центральної системи, заначений у її проекті біля квартири АДРЕСА_14 , тому позивач має можливість до нього приєднатися. Дозволу на проведення будь-яких робіт позивачу не надавалося. По їхній вулиці було створено кооператив каналізаційний, хто хотів врізку, то вони давали нотаріальну згоду на такі дії. Він брав дозволи у матері та брата на проведення робіт, які не заперечили щодо прокладення мережі по території домоволодіння АДРЕСА_5 . ОСОБА_5 у нього дозволу не брав. Представник ТОВ «Білоцерківвода» Маринкевич Л.І. в 2015 році складала акти, про те, що труба тоді існувала. ТОВ «Білоцерківвода» сказали, що не вони складали технічну документацію ОСОБА_5 , а приватна організація. В 2017 році не було встановлено обставини, що є заблокована мережа, яка іде до кв. АДРЕСА_11 . ОСОБА_5 перепродав квартиру АДРЕСА_2 своїй дочці, яка там постійно жила. Влітку 2010 року проводилися роботи щодо встановлення колодязя залізобетонної конструкції. Документи (технічну документацію) також робив протягом 2010 року, у 2016 році встановлював лічильника, були складені акти перевірки, потім встановлював дворові лічильники. В документах, які надані позивачем щодо матеріалів, то їх там немає, тобто вони не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_17 прямокутної форми, а не круглий, ПМК ніколи не виконували будь-які роботи, надані позивачем акти він побачив вже у матеріалах даної справи. Матеріали, а саме блоки були складені в 2013 році над мережею, яку він проклав у 2010 році. З 2015-2019 рік дані боки лежали, а вже потім він зробив з них паркан, ОСОБА_18 йому допомагав, а тому ОСОБА_5 не міг проводити на цьому місці будь-які роботи. Позивач не зверталася до нього з пропозиціями. В 2017 році він дізнався, про те, що він нібито щось заблокував, крім того, що були якісь спори щодо паркану. ОСОБА_5 намагався підсунути йому якісь акти на допуск до каналізації, в той час, коли вони встановлювали межі, але він відмовив. Також, зазначає, що сусід позивача провів каналізацію по спільному двору за власний кошт, в них між собою нормальні відносини, тому позивач може до нього звернутися і виконати роботу. Межі були встановлені в 2016 році, підписані відповідачами і ОСОБА_5 , адже тоді була проведена приватизація земельних ділянок. Але в серпні 2020 року позивач чомусь вирішила викликати геодезиста, щоб знову міряти межі земельних ділянок, як своєї та і його.

Свідок ОСОБА_16 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_19 , працює заступником інспекції ТОВ «Білоцерківвода» з 2014 року) в судовому засіданні зазначила, що в травні 2017 року власник кв. АДРЕСА_11 , ОСОБА_5 замовив і вони робили технічну документацію по каналізації. В серпні 2017 року прийняли роботи по каналізації до кв. АДРЕСА_20 взяла технічні умови в 2010 році на прокладення каналізації та води в хату, покладена ще колонка, але технічні умови на неї не бралися, труба Д-150 мм з чугуна, але не приєднана. Труба зі сторони будинку АДРЕСА_21 проходить близько до відмостки та в 2017 році ОСОБА_5 поклав свою трубу поряд з тією трубою, колодязь врізки спільний з торця будинку АДРЕСА_5 , ближче до кв. АДРЕСА_22 . Є також недіюча каналізаційна труба прокладена до кв. АДРЕСА_18 в колодязі та в 2017 році ОСОБА_5 проклав каналізацію в чохлі поряд з тією недіючою, з кв. АДРЕСА_11 . В колодязі наявні 3 випуски, а саме до квартири АДРЕСА_18 недіюча труба, до квартири АДРЕСА_23 діюча та до квартири АДРЕСА_11 діюча. В кінці 2017 року сусіди кв. АДРЕСА_11 заблокували каналізацію, тому їх викликали, і вони зупинили надання послуги. Зазначає, що іншої можливості прокласти каналізацію до кв. АДРЕСА_11 немає, оскільки їхній будинок знаходиться нижче і вода не буде текти, бо немає уклону. Нарахування за водовідведення за липень, серпень 2017 року по квартирі АДРЕСА_11 , не проводилися. Щодо заяви від 27.11.2017 ОСОБА_5 , то зазначає, що вона виїздила до домоволодіння, виявила, що замуровано і тому зупинили нарахування, акт обстеження писала у ОСОБА_4 , який він підписав. Акт про обстеження об`єкта від 02.08.2021 були складений по заяві відповідача, а акт від 30.08.2021 був складений також по заяві. ОСОБА_5 не будував нового колодязя, а врізався в існуючий колодязь, який існує з 2015 року. На той момент приватизації землі не було. Технічні умови надали, вона при цьому вказала двір загального користування. Хто побудував колодязь в будинку АДРЕСА_5 їй невідомо. Так, в 2015 році виїжджала до домоволодіння АДРЕСА_5 по заяві ОСОБА_2 , склала акт, описала колодязь і трубу, бачила проект 2010 року, труба була вказана, але вона писала, що вона не приєднана з квартирою АДРЕСА_24 , зроблена на майбутнє. На даний час в будинку АДРЕСА_5 наявний один колодязь, другого немає. В 2017 році приймали в експлуатацію нову прокладену трубу (колодязь старий), але хто був присутній під час складення акта сказати не може. Також, зазначила, що на території домоволодіння квартири АДРЕСА_11 є вигрібна яма.

Свідок ОСОБА_13 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_25 ) в судовому засіданні зазначив, що відповідача знає зі шкільних років, позивача не знає. Він допомагав відповідачу ОСОБА_4 по укладанню в 2010 році каналізаційної мережі до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , в якому жили ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_14 ) та його мати ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_15 ). За його участі проводилися роботи: копання траншеї, підсипка під трубу, вкладання труби, підсипка, а вже потім загорнення траншеї землею. Трубу прокладали з дороги з центральної вулиці Л. Симиренка, вглиб двору до водопровідної колонки, заводили, врізали трубу в кооперативну лінію, люк. В дворі заводили трубу для виведення води в колодязь квадратної форми, який виливали з бетону. Після того він був у відповідача, як тоді вони зробили так воно і по цей час залишилося. Останній раз був у відповідача 2 місяці тому. Колодязь, що у дворі будинку АДРЕСА_17 , до сусіднього будинку АДРЕСА_1 нічого не прокладали. З ними працював ще ОСОБА_7 . Будівельні матеріали були на домоволодінні АДРЕСА_5 . В 2013 році відповідач придбав автомобіль і частину блоків перенесли до входу подвір`я до хвіртки, а саме забрали їх з проїзної частини подвір`я (приблизно 100 штук масою 22 тони). На даний час блоків немає, у 2019 році будували з них паркан. В 2010 році, коли прокладали каналізацію, це зайняло десь приблизно тиждень, може більше, адже робили після роботи. З домоволодіння АДРЕСА_1 у 2010 році в цей період до них ніхто не підходив. На місці знаходження блоків (2013 рік) можливості проведення робіт не було, адже вони були впритул до паркану. Водовідведення проводили у квартиру АДРЕСА_24 . Довільних документів на проведення робіт він не бачив, адже ними займався відповідач ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_7 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_19 ) в судовому засіданні зазначив, що відповідача він знає з дитинства, позивача знає з 2005-2008 року, сусідка відповідача. В 2010 році допомагав відповідачу копати колодязь, будівельні роботи, трубу проводили від колодязя до колодязя на вулиці (загального) діаметром 110 мм, це було влітку. Крім нього, проводити ці роботи допомагав ОСОБА_13 і ОСОБА_4 .. ОСОБА_17 в дворі бетонували, трубу закладали в траншею, засипали пісок. ОСОБА_19 та вихід з люку робили самі. Від колодязя у дворі відведення до хати одне. З колодязя провели трубу в будинок АДРЕСА_5 , в якому жили ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_14 ) та його мати ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_15 ). Дозвільні документи на проведення робіт він бачив. У відповідача був останній раз ще до війни. З 2010 року і до сьогодні у дворі відбулися зміни: відповідач паркани побудував, колодязь квадратний не змінився, з того часу як вони його зробили. В 2010 році, коли вони робили колодязь, з сусідами конфлікту не було. В 2013 році з`явилися блоки, зліва між парканом та хатою, але потім коли не було куди поставити машину, блоки перенесли від хвіртки далі до паркану, на те місце де вони проклали в 2010 році трубу. В 2019 році з блоків зробили паркан.

З даних пояснень свідків вбачається, що колодязь будувався відповідачем ОСОБА_4 разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_20 , які заливали стінки колодязю бетоном на місці і тому колодязь має прямокутну форму, а не круглу, що також підтверджується наданим фото (Т. 1 а.с. 183), на якому зображено внутрішню частину каналізаційного колодязя прямокутної форми.

Крім того, протягом 2013-2019 років у дворі будинку АДРЕСА_5 , а саме в тій його частині, що знаходиться над спірною каналізаційною трубою, відповідачем ОСОБА_4 було складено та зберігались будматеріали (бетонні блоки), а тому проведення земляних робіт у цей проміжок часу, зокрема, у 2017 році, на цій частині земельної ділянки було неможливим.

Водночас, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що вищезазначена каналізаційна мережа, замовником якої був попередній власник квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , була побудована на його замовлення спеціалізованою будівельною організацією ПП «Пересувна механізована колона 505» та вказані роботи були виконані 07.08.2017, про що комісія провела огляд робіті прийняла рішення, що роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття, що підтверджується копією акту на закриття прихованих робіт від 07.08.2017, склала акт прийняття робіт з герметизації вводів інженерних комунікацій від 08.08.2017 та цією комісією 08.08.2017 було проведено гідравлічне випробовування ділянки безнапірного трубопроводу на герметичність - битова каналізація по АДРЕСА_4 , згідно з яким трубопровід визнається таким, що витримав гідравлічне випробовування на герметичність, и підтверджується копією акту (Т. 1 а.с. 123, 124, 128).

Свідок ОСОБА_5 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса проживання: АДРЕСА_13 ) в судовому засіданні зазначив, що у 2017 році він звернувся у водоканал з метою складання технічних умов для каналізації кв. АДРЕСА_11 . По серпень 2020 року він був власником даної квартири. Водоканал видав технічні умови, він з ПП «ПМК-505» виконали роботи по каналізації, після цього представники водоканалу прийняли роботи і надали дозвіл на використання, з кінця серпня 2017 року до листопада в експлуатації, а потім її заблокували. В 2017 року письмового дозволу власників буд. АДРЕСА_5 на проведення робіт немає, адже домовлялися усно з матір`ю ОСОБА_4 , якій платили кошти за можливість проведення каналізації по домоволодінню АДРЕСА_5 . Про проведення каналізації в буд. АДРЕСА_5 він не знав. ПП «ПМК-505» виконували роботи протягом 2-3 днів, вони закуповували необхідні матеріали, копали траншеї, трубу закладали, кільця привозили, але як їх встановлювали він не бачив. Врізка в будинок була проведена у кінці будинку, де знаходиться санвузол та ванна кімната. ПП «ПМК-505» було зареєстроване на його квартиру, оскільки він знав ОСОБА_21 , керівника ПМК, були добре з ним знайомі, тому на його прохання зареєстрував юридичну особу. В 2016 році зустрічався із землевпорядниками, узгоджували межі, а саме метр від стіни будинку АДРЕСА_1 , а скільки зазначено в технічній документації не пам`ятає. Чи був колодязь у будинку АДРЕСА_5 до 2017 року не знає, не бачив. Кільця і кришка до колодязя діаметром метр для облаштування каналізації на території домоволодіння АДРЕСА_5 . Коли проводили каналізацію, була присутня ОСОБА_22 , сказала, що вона власник, її синів він не бачив. В листопаді 2017 року сусіди заблокували каналізацію, хотіли домовитися з ОСОБА_22 добровільно, але не вийшло. По території домоволодіння АДРЕСА_1 є колодязь, з`явився у 2017 році, до 2017 року була вигрібна яка для стічних вод, але потім провели каналізацію.

Свідок ОСОБА_12 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса проживання: АДРЕСА_26 , мати позивача) в судовому засіданні зазначила, що з вересня 2017 року почали використовувати каналізацію, а з 2010 року живе у будинку з донькою та в серпні 2020 позивач стала власником будинку. В листопаді 2017 року виявили заблокування каналізації, сусідами ОСОБА_23 , каналізація проходить від будинку АДРЕСА_1 . Вона пробувала вирішити питання користування, але вони не йдуть на розмову. ОСОБА_5 проводив каналізацію і ввів її в експлуатацію, колодязь знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_5 . На території домоволодіння АДРЕСА_1 колодязя немає. Технічні умови їм дали, та оскільки в них квартира знаходиться низько, іншим чином зробити каналізацію неможливо. Щодо обслуговування буд. АДРЕСА_1 , то зазначає, що задня стіна даного будинку виходить до буд. АДРЕСА_5 , АДРЕСА_27 см прохід, що є недопустимим. ОСОБА_23 поставивши влітку паркан, оббив відмостку, тому залишилося вже менше 40 см проходу. Сусіди не допускають до будинку і не дають можливість обслуговувати будинок. Мирним шляхом вирішити дане питання ні усно ні письмово не бажають. У 2021 році в кв. АДРЕСА_11 вона не живе, хоча до цього жила там постійно, а саме з 2010 року з донькою як наймачі, адже ОСОБА_5 був власником даної квартири. Витрати по даній квартирі несла вона, але роботи по будинку замовляв він, як власник майна. Він для мене стороння людина. Коли проводили каналізацію і колодязь буд. АДРЕСА_5 вона не пам`ятає. В 2017 році проводили каналізацію буд. АДРЕСА_1 , спочатку труби в будинок, а потім до колодязя. ОСОБА_5 найшов людей та фірму для проведення робіт. В сусідів буд. АДРЕСА_1 є колодязь, але знову ж таки, їхня квартира знаходиться низько, тому він їм не підходить. Який колодязь робив ОСОБА_23 у 2010 році вона не знає. Про дозволи вона не знає, адже власник ОСОБА_24 займався документацією. Яке відношення має до ПП «ПМК-505» ОСОБА_5 вона не знає. Блоків на території домоволодіння АДРЕСА_5 біля хвіртки вона не бачила, позаду їхньої хати, де в`їзд у двір є блоки, за їхнім сараєм є змурована стіна, тому там де каналізація блоків немає. З 2017 по 2021 рік ОСОБА_5 приїздив підписувати документи, писав заяву про те, що власник домоволодіння АДРЕСА_5 забив каналізацію. В 2017 році коли проводилася каналізаційна мережа, ванна знаходиться у кінці будинку та під будинком і під відмосткою лежать труби. І коли проводилися роботи мати відповідача запустила працівників через хвіртку. Зазначає, що 40 см проходу між стіною та парканом недостатньо для обслуговування будинку (поставити стілець, будівельні ліса).

Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , оскільки дані пояснення свідків не узгоджуються з письмовими доказами, які надані позивачем та відповідачем до матеріалів справи.

Також, акт на закриття прихованих робіт від 07.08.2017, акт прийняття робіт з герметизації вводів інженерних комунікацій від 08.08.2017 та Акт про проведення гідравлічного випробування від 08.08.2017, не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність певної обставин справи, оскільки вони складені без участі представників ТОВ «Білоцерківвода», враховуючи, що в робочому проекті №59-17-ЗК, замовником якого був ОСОБА_5 вказано, що перед початком робіт необхідно викликати представника ТОВ «Білоцерківвода», та роботи з прокладання каналізаційної мережі по території домоволодіння АДРЕСА_5 не могли виконуватись ПП «ПМК-505» на суміжній земельній ділянці без дозволу її власника.

Крім того, згідно відкритого сервісу Opendatabot (Т. 1 а.с. 178), вбачається, що до 21.06.2017 адреса реєстрації Приватного підприємства «Пересувна механізована колона 505» (код ЄДРПОУ 33519688) була: АДРЕСА_13 , яка збігається з адресою проживання попереднього власника квартири АДРЕСА_11 , ОСОБА_5 , що ним не заперечується. Також, попередній власник ОСОБА_5 не є сторонньою для позивачки людиною, оскільки з висновку дільничного офіцера поліції про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 від 14.12.2017 (Т. 1 а.с. 179) вбачається, що громадянка ОСОБА_12 називає ОСОБА_5 своїм чоловіком, а ОСОБА_12 в свою чергу є матір`ю позивачки.

Разом з тим, надана відповідачем ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Ю. Є. від 16.11.2020 у справі №357/11229/20, 1-кс/357/2270/20, про задоволення клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Варенко Д.А. про відібрання зразків для експертизи в порядку тимчасового доступу до речей та документів (Т. 1 а.с. 180-182), на підтвердження вчинення посадовими особами ПП «ПМК-505» службового підроблення, суд оцінює критично, оскільки даний доказ не стосується предмету спору.

Отже, вищенаведеними поясненнями свідків та письмовими доказами у повному обсязі спростовуються доводи позивача ОСОБА_1 , що вона є власником системи централізованого водовідведення, яка розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , а тому вона має право проходу до вказаної мережі з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користування нею за рахунок суміжної земельної ділянки.

Крім того, суд враховує, що квартира АДРЕСА_11 була обладнана водовідведенням до вигрібної ями на території домоволодіння саме квартири АДРЕСА_11 , якою на даний час користується ОСОБА_1 , що нею не заперечується та підтверджується матеріалами справи, тому необхідності у прокладанні труби через суміжну земельну ділянку немає, як і немає необхідності встановлювати сервітут, що є найменш обтяжливим для відповідачів варіантом.

Щодо встановлення сервітуту для обслуговування власної частини будинку, а саме квартири АДРЕСА_3 , слід зазначити.

Позивач, щодо необхідності встановлення сервітуту, зазначає, що на межі земельних ділянок з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0250, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , знаходиться належна їй частина будинку АДРЕСА_1 , а саме стіна її квартири під АДРЕСА_2 , для обслуговування якої їй необхідно встановити земельний сервітут. Зазначає, що відповідачі перешкоджали їй у встановленні межових знаків, а ОСОБА_15 , пошкодив відмостку біля її частини будинку, у зв`язку з чим, КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» було видано припис про необхідність демонтажу паркану, який встановлений сусідами з порушеннями поруч з її частиною будинку.

Так, з листа Департаменту Житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради №С-207 від 23.09.2020 (Т. 1 а.с. 34), вбачається, що власнику домоволодіння АДРЕСА_28 було видано припис про необхідність демонтажу паркану, який встановлений з порушеннями поруч вказаного будинку.

З листа КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» №276 від 26.08.2020 (Т. 1 а.с. 37) вбачається, що попередньому власнику ОСОБА_5 на його звернення щодо можливості встановлення паркану на власній земельній ділянці, було роз`яснено зміст законодавства та повідомлено, що до повноважень Інспекції не входить вирішення питання про встановлення паркану на приватній земельній ділянці згідно межових знаків.

З Припису № 45 від 13.08.2020 виданого КУ БМР «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» (Т. 1 а.с. 100) вбачається, що власникам будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_15 , ОСОБА_2 запропоновано до 18.08.2020 демонтувати дерев`яний паркан, біля їхнього домоволодіння по АДРЕСА_5 , який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, який встановлений без діючих дозвільних документів.

Отже, вищевказаний припис КУ БМР «Інспекціяз благоустрою міста Біла Церква» аж ніяк не стосується металевого паркану між домоволодіннями будинку АДРЕСА_21 , оскільки металевий паркан встановлений на території (межі) приватних земельних ділянок, що не входить до повноважень Інспекції.

Крім того, межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_28 була узгоджена при складанні землевпорядної документації з попереднім власником кв. АДРЕСА_11 , ОСОБА_5 .

Так, зі схеми земельних ділянок, яка складена землевпорядником ОСОБА_25 (Т. 1 а.с. 101) вбачається, дана схема містить графічне зображення суміжних земельних ділянок та межу між ними, містить запис, що з даним варіантом межі між домоволодіннями згодні, містить підписи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Як вбачається зі схеми перенесення меж земельної ділянки в натуру та зведеного кадастрового плану земельних ділянок: (Т. 1 а.с. 19) межа суміжних земельних ділянок проходить не по стіні будинку АДРЕСА_1 , а на певній відстані від неї.

Вказана обставина також підтверджується наданими відповідачем фотознімками (Т. 1 а.с. 104, 105), з яких вбачається, що між стіною належної позивачці квартири та встановленим на межі парканом є відстань, достатня для проходу людини, при цьому, при встановленні паркану порушень допущено не було.

З кадастрового плату земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (Т. 1 а.с. 102) вбачається, що межа між земельними ділянками домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_28 не змінена та згідно акту прийому-передачі встановлених (відновлених) межових знаків на зберігання землевласнику (землекористувачу) ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 23.06.2016 (Т. 1 а.с. 103) вбачається, що межові знаки земельної ділянки по АДРЕСА_5 відновлені на місцевості в кількості 22 шт., які передані на зберігання відповідачам та які встановлювались у присутності власників суміжних земельних ділянок: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , які підписали цей акт, тим самим засвідчили, що претензій до існуючих меж земельної ділянки ними не заявлено.

Таким чином, існуюча відстань від межі земельних ділянок до стіни квартири АДРЕСА_11 була узгоджена, зокрема, із попереднім власником квартири - ОСОБА_5 як така, що надає можливість обслуговувати стіну належної позивачу квартири і не потребує додаткового встановлення сервітуту з цією ж метою.Крім того, на підставі договору купівлі-продажі частки земельної ділянки від 19.08.2020, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , до покупця перейшли всі права та обов`язки власника земельної ділянки, а тому узгодження межі земельних ділянок попереднім власником є обов`язковим і для нового власника земельної ділянки.

Також, слід зазначити, що 25.08.2020 інженер-геодезист ОСОБА_6 , на замовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , виконав роботи по встановленню межових знаків земельної ділянки загальною площею 0,0469 га, кадастровий номер 3210300000:04:013:0250, що підтверджується копією акту про передачу на зберігання місця встановлення межових знаків користувачу (власнику) земельної ділянки (Т. 1 а.с. 18-19), однак, погодження та підпису власників суміжних земельних ділянок даний акт не містить.

Згідно зі ст. 106 ЗК України спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Згідно ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем у присутності власника земельної ділянки, власників суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним особою.Повідомлення власників суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі.Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Тому, враховуючи вищевикладене, підстав для встановлення сервітуту щодо частини належної відповідачам на праві спільної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_28 ,для обслуговування частини будинку позивача, а саме квартири АДРЕСА_3 , немає, оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення прав відповідачів, як власників земельної ділянки.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 не обґрунтовувала необхідність встановлення сервітуту для забезпечення проходу та експлуатації належної її частини житлового будинку та каналізаційного трубопроводу, не надала до суду належних та достатніх доказів того, що використання своєї власності у визначений спосіб є неможливим без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача та не довела того, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20) вказано, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц, від 12 січня 2022 у справі № 663/917/17, від 19 січня 2022 у справі № 363/620/19, від 12 квітня 2022 у справі № 306/612/20.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог також, зазначила, що 28.01.2021 зверталася до відповідачів з письмовою пропозицією щодо укладення договору земельного сервітуту, 01.02.2021 відповідачі отримали проект договору про встановлення земельного сервітуту з додатками, але відповіді не надали та до проекту договору було додано зведений кадастровий план земельних ділянок: 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253 з якого вбачається, що єдиним можливим варіантом для встановлення земельного сервітуту є частина суміжної земельної ділянки площею 0,0038 га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253). Крім того, 08.04.2021 вона повторно зверталася до відповідачів з пропозицією укладення договору земельного сервітуту, однак, відповіді знову не отримала.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження позивача, оскільки на підтвердження направлення пропозиції щодо укладення договору земельного сервітуту, позивач ОСОБА_1 надала копію опису вкладення до поштового відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_2 від 28.01.2021, копії накладних та квитанцій від 08.04.2021 на ім`я відповідачів (а.с. 38 на звороті та 39), без надання самого проекту договору про встановлення постійного безоплатного сервітуту на конкретно визначених умовах.

Також, під час розгляду справи позивач не обґрунтувала необхідність встановлення саме безоплатного сервітуту, проти установлення якого заперечували відповідачі, не надала до суду належних та достатніх доказів відхилення відповідачами пропозиції щодо укладення договору про встановлення постійного безоплатного сервітуту, враховуючи, що під час розгляду справи позивач змінила зведений кадастровий план земельних ділянок кадастрові номери: 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, зокрема, збільшила розмір частини земельної ділянки з 0,0038 га та 0,0016 га (Т. 1 а.с. 129), щодо якої ОСОБА_1 просила встановити сервітут, що свідчить про те, що позовні вимоги не є чітко визначеними.

Отже, враховуючи вищезазначене, позивач належним чином не ініціювала питання встановлення безоплатного постійного сервітуту перед ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , тим самим не зверталася до відповідачів із пропозицією про укладення договору про встановлення оплатного сервітуту на конкретно визначених умовах та у спосіб, який був би найменш обтяжливим для власників земельної ділянки, щодо якої його запропоновано встановити.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 14, 41 Конституції України, ст. 78, 79, 91, 96, 98, 99-101 ЗК України, ст. 11, 15, 16, 186, 316, 317, 319, 376, 380, 381, 401-404 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_26 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_17 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_16 ), ОСОБА_4 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_16 ), третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області (ЄДРПОУ: 26376300, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 15), про встановлення земельного сервітуту, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.07.2022, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяО. В. Бондаренко


Суд	Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Дата ухвалення рішення	14.07.2022
Оприлюднено	27.07.2022
Номер документу	105409629
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —357/4626/21

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.07.2022 по справі 357/4626/21БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —357/4626/21

Рішення від 14.07.2022

Рішення
від 14.07.2022 по справі 357/4626/21
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ