Рішення

від 03.08.2022 по справі 357/4626/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4626/21

2-др/357/56/22

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., при секретарі Коротун Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В :

30.04.2021 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила у судовому порядку встановити постійний безоплатний земельний сервітут на користь власника ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0469 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 3210300000:04:013:0250, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на право обслуговування власної частини будинку АДРЕСА_2 , а також проходу до системи централізованого водовідведення, яка належить ОСОБА_2 , і розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користування нею за рахунок суміжної земельної ділянки площею 0,0038га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253) з позначкою «03» на зведеному кадастровому плані земельних ділянок кадастрові номери 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 3210300000:04:013:0250, та стягнути пропорційно з відповідачів на користь позивача судові витрати.27.05.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.05.2021 судом прийнято до розгляду позову заяву, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02.11.2021 судом зарито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

14.07.2022 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту, відмовлено в повному обсязі.

19.07.2022 відповідач - ОСОБА_1 , шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 20.07.2022, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення з позивача - ОСОБА_2 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 31 000 грн., мотивуючи тим, що рішенням від 14.07.2022 в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Подати раніше докази витрат на професійну правничу допомогу він не мав можливості, оскільки відповідні документи були оформлені після закінчення судового розгляду, з врахуванням фактичної сплати ним гонорару адвокату з отриманням відповідних квитанцій. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з наведеною вище нормою його відповідна заява міститься у відзиві на позовну заяву.

02.08.2022 представник позивача, адвокат Червінчик Євгеній Едуардович, подав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги, обґрунтовуючи тим, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу буде складати 15 000 грн., при цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення він зазначає розмір витрат в сумі 31 000 грн., жодним чином не мотивуючи, що стало підставою для збільшення таких витрат. Також, звертає увагу на те, що як доказами понесених судових витрат відповідачем надаються квитанції виставлені адвокатом на оплату його послуг, при цьому доказів оплати таких послуг відповідачем не надано. На підставі викладеного, можливо прийти до висновків, що відповідачем належні і допустимі докази понесених витрат на правничу допомогу відповідачем суду не надано. Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак, відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг) суду не наданий. Наданий відповідачем розрахунок розміру винагороди адвоката, слід вважати неналежним доказом, оскільки складання даного документу не передбачено цивільним процесуальним кодексом України та договором про надання правової допомоги від 15.07.2021. Незважаючи на це, в розрахунку розміру винагороди адвоката необґрунтовано завищено час витрачений на виконання певних дій, а також певні дії є складовою іншої. Так, в розрахунку зазначено, що адвокатом на консультацію отриманих від клієнта документів витрачено - 0,5 год.; вивчення документів клієнта, позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, визначення правової позиції витрачено - 3 год.; складання відзиву на позовну заяву витрачено - 5 год..Тобто, адвокатом для того щоб скласти відзив на позовну заяву витрачено 8,5 год., що на переконання позивача є необґрунтовано завищеним часом для виконання таких дій. Вивчення документів клієнта, позовної заяви, складання письмового тексту відзиву є однією дією, а саме підготовкою відзиву на позовну заяву. З огляду на викладене, безпідставно зазначено, як окремий вид наданих послуг, такі послуги, як: консультація отриманих від клієнта документів; вивчення документів клієнта, позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, визначення правової позиції. Аналогічною є ситуація з наданими послугами щодо вивчення відповіді на відзив та складання заперечення на відповідь на відзив, що в загальному розмірі склали 7 год., і є єдиним процесом складання заперечення. Незрозумілою є надана послуга - підготовка до участі у судовому засіданні, що зайняла 3 год., оскільки адвокат, підготувавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, повинен був володіти матеріалами справи, а тому будь-якої підготовки не потребував. Також, в розрахунку наданих послуг адвокатом зазначено, що він 2 год. готувався до судових дебатів, однак в чому полягала така підготовка є незрозумілим. На підставі викладеного вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а тому не зобов`язаний присуджувати заявнику витрати на адвоката (31 000 грн.), оскільки розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ряд витрат є безпідставними, а складність справи є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та нематеріального характеру позову. Тому, просив у задоволенні заяви відповідача, про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що відповідач відповідно до положень ст. 134 ЦПК України надав попередній розрахунок судових витрат, який міститься у відзиві на позовну заяву (Т. 1а.с. 76-83) та представник відповідача зробив усну заяву, відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що докази щодо розміру понесених стороною судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу подана 19.07.2022, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Відповідач на підтвердження стягнення судових витрат надав: копію договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Невгадом Олександром Вікторовичем, копію додатку №1 від 15.06.2021 до договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021, копію акту від 19.07.2022 про виконання умов договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021, розрахунок розміру винагороди адвоката від 19.07.2022 за договором про надання правничої допомоги від 15.06.2021, копію квитанції №4 від 29.04.2022 на суму 10000 грн., копію квитанції №5 від 16.05.2022 на суму 7000 грн., копію квитанції №6 від 23.06.2022 на суму 7000 грн. та копію квитанції №7 від 19.07.2022 на суму 7000 грн., а саме на загальну суму 31 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (Т. 2 а.с. 139-144).

Відповідно до п. 3 Договору договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021 за виконану роботу клієнт сплачує адвокату винагороду за домовленістю.

Відповідно до додатку №1 від 15.06.2021 до договору про надання правової допомоги від 15.06.2021 сторони домовились про порядок оплати наданої правової допомоги, а саме вартість передбачених договором послуг складає 1000 грн. за годину роботи. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом строку дії договору.

Згідно підписаного акта від 19.07.2022 про виконання умов договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021, сторони підтвердили послуги надані в обумовленому обсязі, зокрема: надання консультацій, вивчення наявної у клієнта документації щодо предмета спору, збирання доказів, складання відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів, підготовка та участь у судових засіданнях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Так, від представника позивача в порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, представник позивача належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, до заперечень не надав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, представник позивача в своєму клопотанні про відмову у відшкодуванні витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, зазначає, що як доказами понесених судових витрат відповідачем надаються квитанції виставлені адвокатом на оплату його послуг, при цьому доказів оплати таких послуг відповідачем не надано.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження представника позивача, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19.

У Рішенні "ZUSTOVIC v. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов`язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов`язання (до прикладу, HaJnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення).

Також, представник позивача, заперечуючи розмір витрат на правничу допомогу зазначає, що в розрахунку розміру винагороди адвоката необґрунтовано завищено час витрачений на виконання певних дій, а також певні дії є складовою іншої.

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Отже, щодо послуг наданих адвокатом Невгадом О.В. слід зазначити, що час витрачений адвокатом не досліджується судом в рамках його обґрунтованості, оскільки такі послуги підтверджуються фактичним їх наданням та матеріалами справи.

Однак, дійсно, виокремлення адвокатом послуги щодо отримання від клієнта документів, а саме позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, їх вивчення, визначення, правової позиції як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки відзиву на позовну заяву», а тому визначення оплати на суму 3500 грн. є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги. Крім того, суд критично оцінює надані послуги щодо підготовки до участі у судових засіданнях на суму 3000 грн., які також охоплюються діями адвоката щодо участі у судових засіданнях. Також, судом враховується, що спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Разом з тим, враховуючи наявність заперечень представника позивача, зокрема щодо розміру витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представник позивача в своєму запереченні також вказав, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу буде складати 15 000 грн., при цьому, в заяві про ухвалення додаткового рішення визначено розмір витрат на суму 31 000 грн., жодним чином не мотивуючи, що стало підставою для збільшення витрат.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення (правовий висновок викладений у постановах ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18).

Отже, суд дійшов висновку, що представник відповідача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість на загальну суму 15000,00 грн., яка підлягає розподілу за результатами розгляду справи, враховуючи вище зазначене та відсутність у справі належних та допустимих доказів того, що відповідач не міг передбачити судові витрати на правову допомогу у розмірі 31000 грн. на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до п.2 ч. 2 якої, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Рішенням суду від 14.07.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі, тому, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, приймає до уваги конкретні обставини справи, принципи справедливості, пропорційності,співмірності та розумності судових витрат, приходить до висновку, про ухвалення додаткового рішення, та стягує з позивача - ОСОБА_2 на користь відповідача - ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.(п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Додаткове рішення складено 04.08.2022.

СуддяО. В. Бондаренко