Постанова

від 01.11.2022 по справі 357/4626/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/4626/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10058/2022

Головуючий у суді першої інстанції: Бондаренко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Червінчика Євгенія Едуардовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.В., у цивільній справі № 357/4626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту. Зазначала, що 19 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також договір купівлі-продажу частки земельної ділянки, за умовами якого вона купила 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0469 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0250, та цільовим призначенням цієї земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З вказаною земельною ділянкою межує земельна ділянка, яка перебуває у спільній сумісній власності відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що на межі вказаних земельних ділянок розташоване домоволодіння під АДРЕСА_2 , а саме стіна її квартири під АДРЕСА_3 , що вбачається з копії зведеного кадастрового плану земельних ділянок з кадастровими номерами 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253. 25 серпня 2020 року вона викликала інженера-геодезиста Харченка В.О. , який виконав роботи по встановленню межових знаків її земельної ділянки. Відповідачі перешкоджали у встановленні межових знаків, а ОСОБА_4 пошкодив відмостку біля частини її будинку. Зазначає, що по суміжній земельній ділянці відповідачів проходить каналізаційна мережа від її квартири до каналізаційної мережі Д=150 мм. Згідно Технічних умов № 50 від 30 травня 2017 року на приєднання каналізаційного випуску відокремленої частини житлового будинку по АДРЕСА_4 , точкою підключення каналізації від даного будинку є каналізаційна мережа Д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_2 . 07 вересня 2017 року попередній власник її квартири ОСОБА_5 , уклав договір № 62/802552 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення та сплачував плату ТОВ «Білоцерківвода» за користування послугами водовідведення. Проте, вказана каналізаційна труба була заблокована відповідачами і з цього приводу ОСОБА_5 звертався до ТОВ «Білоцерківвода». Листом від 22.07.17 № 04-07/1093 ТОВ «Білоцерківвода» повідомило, що згідно п.п. 14.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України технічне обслуговування, ремонт і реконструкція систем/мереж водопроводу та каналізації, як частини інженерного обладнання будинків, здійснюється власником (балансоутримувачем) цих мереж. Крім того, згідно п.п. 15.2 даних Правил, забезпечення охорони та цілісності трубопроводів, покладаються також на осіб, які є власниками (балансоутримувачами) таких трубопроводів. ТОВ «Білоцерківвода» не уповноважене жодним нормативним документом проводити будь-які роботи на приватній земельній ділянці та заявнику було рекомендовано звернутися до суду за захистом порушеного права. Вказує, що 21 вересня 2020 року вона також уклала договір №62/802552 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна. Відповідачі не дозволяють їй проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй та розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися. 28 січня 2020 року вона звернулася з письмовою пропозицією до відповідачів щодо укладення договору земельного сервітуту, відповідачі 01 лютого 2021 року отримали проект договору про встановлення земельного сервітуту з додатками, але відповіді не надали. До проекту договору земельного сервітуту було додано зведений кадастровий план земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, з якого вбачається, що єдиним можливим варіантом для встановлення земельного сервітуту на право обслуговування її частини будинку та з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користуватися нею є частина суміжної земельної ділянки площею 0,0038 га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253) з позначкою на плані «03». 08 квітня 2021 року вона повторно звернулася до відповідачів з пропозицією укладення договору земельного сервітуту, однак, наразі відповіді не отримала. Відповідачі чинять їй перешкоди і не дозволяють обслуговувати власну частину будинку АДРЕСА_4 , а саме проходити за домоволодінням з метою ремонту відмостки, а також проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці відповідачів, з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, та користування нею. З наведеного вбачається, що саме встановлення земельного сервітуту, згідно з вищезазначеним зведеним кадастровим планом земельних ділянок, буде найменш обтяжливим та відповідати історично складеному порядку користування земельною ділянкою саме через земельну ділянку відповідачів, оскільки будь-які інші варіанти влаштування проходу та проїзду були би більш обтяжливими для власників земельної ділянки.

Відтак, ОСОБА_1 просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут на її користь, як власника земельної ділянки площею 0,0469 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером 3210300000:04:013:0250, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на право обслуговування власної частини будинку АДРЕСА_4 , а також проходу до системи централізованого водовідведення, яка їй належить і розташована на суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також користування нею за рахунок суміжної земельної ділянки площею 0,0038га (кадастровий номер 3210300000:04:013:0253) з позначкою «03» на зведеному кадастровому плані земельних ділянок з кадастровими номерами 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і межує з земельною ділянкою кадастровий номер: 3210300000:04:013:0250.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Червінчик Є.Е., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо встановлення земельного сервітуту на право обслуговування частини будинку АДРЕСА_4 , що належить позивачці, мотивуючи такий висновок тим, що межі земельних ділянок були узгодженні попереднім власником вказаної квартири ОСОБА_5 , а межа суміжних земельних ділянок проходить не по стіні будинку АДРЕСА_2 , що належить позивачці, а на певній відстані від неї, що достатньо для проходу людини. Натомість зазначає, що встановлення земельного сервітуту необхідно ОСОБА_1 для обслуговування власної частини будинку, в тому числі проведення ремонтних робіт, а не для проходу, проте судом дані обставини були залишенні поза увагою. Звертає увагу на те, що відповідно до зведеного кадастрового плану земельних ділянок з кадастровими номерами 3210300000:04:013:0250 та 3210300000:04:013:0253 визначено відстань між земельними ділянками в розмірі 1,0 м. В ході судового розгляду встановлено та підтверджено фотоматеріалами, наданими відповідачем, що межа земельних ділянок проходить по відмостці навколо будинку АДРЕСА_4 . Відмостка навколо будинку - це обов`язковий елемент захисту ґрунту і фундаменту від намокання осадовими водами і є виступаючою частиною конструкції будинку. З урахуванням вимірів, відображених у зазначеному зведеному кадастровому плані, відстань у розмірі 1,0 м від відмостки частини будинку позивачки (межі земельних ділянок) припадає на її земельну ділянку та складає 0,0016 га, що відповідно до будівельних норм є не достатньою для обслуговування частини будинку позивачки і є безумовною підставою для встановлення земельного сервітуту. Також, з фотоматеріалів, наданих відповідачем, встановлено, що між стіною частини будинку, який належить позивачці, є відстань достатня для проходу людини, але дана відстань є менша ніж відстань, визначена будівельними нормами для обслуговування будинку. З огляду на викладене позовні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту на право обслуговування частини будинку АДРЕСА_4 є законними та обґрунтованими. Також суд безпідставно відхилив доводи щодо встановлення земельного сервітуту на право забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи центрального водовідведення та не правильно надав оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи. Звертає увагу на те, що позивачка є власницею кв. АДРЕСА_1 . У 2017 році попереднім власником квартири ОСОБА_5 , відповідно до вимог чинного законодавства проведено підключення вказаної квартири до центрального водовідведення. На підтвердження вказаної обставини позивачкою було надано суду належні та допустимі докази. Натомість, відповідачами жодних доказів про підключення їхньої квартири до каналізаційної мережі надано не було. Не зважаючи на це, суд безпідставно в своєму рішенні зазначив, що саме позивачкою не доведені обставини прокладання до її квартири каналізаційної мережі та безпідставно не прийняв до уваги надані позивачкою докази і фактично прийняв до уваги позицію відповідачів, що дана каналізаційна мережа прокладена ними. Також зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують обставини, викладені в позовній заяві щодо перекриття відповідачами каналізаційної мережі до квартири позивачки та не допуску відповідачами представників ТОВ «Білоцерківвода» та позивачки до мережі з метою відновлення її роботи. Дані обставини судом залишені поза увагою, як і ті, що прокладення іншим шляхом ніж існуючим, каналізаційної мережі не представляється можливим через структури місцевості, що підтверджується показами представника ТОВ «Білоцерківвода» ОСОБА_6.

27 вересня 2022 року ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що до неї перейшло право власності на каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння відповідачів і яка під`єднана до каналізаційної мережі д=150 мм, яка проходить по АДРЕСА_2 . При цьому, зазначає, що колодязь під спірну каналізаційну мережу, яка знаходиться на території домоволодіння відповідачів, будувався ОСОБА_4 . Вважає, що у позивачки відсутні підстави для встановлення сервітуту щодо частини належної відповідачам на праві спільної сумісної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому відсутні підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення прав відповідачів, як власників земельної ділянки, у тому числі до зменшення її ціни, оскільки вона буде обтяжена сервітутом.

В судовому засіданні адвокат Червінчик Є.Е., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Адвокат Невгад О.В., який діє в інтересах ОСОБА_4 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Білоцерківської міської ради Київської області, в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником 1/3 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0469 га, кадастровий номер 3210300000:04:013:0250, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 19 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1668.

Також ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Цвинтарною І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1665 (т. 1, а.с. 10-11, 12, 13-14, 15).

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , який було виготовлено станом на 19 серпня 2004 року Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_5 , загальна площа квартири становить 58,9 кв.м., житлова площа - 32,3 кв.м. та квартира складається з 2-х житлових кімнат (т. 2, а. с. 16-17).

Встановлено, що відповідачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_5 , а відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується відомостями з обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Київській області та матеріалами справи (Т. 1 а.с. 61, 62, 63, 74, 84).

Земельна ділянка кадастровий номер: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у спільній сумісній власності відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Заявляючи вимоги про встановлення земельного сервітуту, ОСОБА_1 зазначала, що відповідачі чинять їй перешкоди і не дозволяють обслуговувати власну частину будинку АДРЕСА_4 , а саме проходити за домоволодінням з метою ремонту відмостки, а також проходити до системи централізованого водовідведення, яка належить їй і розташована на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, за адресою АДРЕСА_2 , з метою забезпечення охорони, цілісності та обслуговування системи централізованого водовідведення, а також нею користуватися.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для встановлення сервітуту щодо частини належної відповідачам на праві спільної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування частини будинку позивачки, а саме квартири АДРЕСА_1 , немає, оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення прав відповідачів, як власників земельної ділянки. ОСОБА_1 не обґрунтувала необхідність встановлення сервітуту для забезпечення проходу та експлуатації належної їй частини житлового будинку та каналізаційного трубопроводу, не надала до суду належних та достатніх доказів того, що використання своєї власності у визначений спосіб є неможливим без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачів та не довела того, що задоволення її потреб неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у ст. 321 ЦК України.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із положеннями ст.ст. 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 не обґрунтувала належним чином необхідність встановлення сервітуту для забезпечення проходу та експлуатації належної їй частини житлового будинку та каналізаційного трубопроводу, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження належності їй на праві власності каналізаційної мережі, яка знаходиться на території домоволодіння відповідачів, не довела безальтернативності захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, та найменшої обтяжливості обраного нею способу встановлення такого сервітуту для власників суміжної земельної ділянки, при тому, що відповідачі заперечували проти задоволення вимог ОСОБА_1 .

Також, ОСОБА_1 не забезпечила надання суду висновку експерта або спеціаліста у відповідній галузі, який би підтверджував, що в даному випадку задоволення потреб ОСОБА_1 неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту відносно суміжної земельної ділянки відповідачів, а також який би визначав необхідний обсяг такого сервітуту та частину земельної ділянки щодо якої встановлення земельного сервітуту є необхідним. При цьому, суд не є спеціалістом у вирішенні вищевказаних питань, що відносяться до компетенції відповідних спеціалістів.

ОСОБА_1 не обґрунтувала необхідність встановлення саме безоплатного сервітуту, проти установлення якого заперечували відповідачі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не ініціювала питання встановлення оплатного сервітуту перед відповідачами, зокрема, не зверталася до них із пропозицією про укладення договору про встановлення оплатного сервітуту на конкретно визначених умовах та у спосіб, який був би найменш обтяжливим для власників земельної ділянки, щодо якої його запропоновано встановити.

Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для встановлення сервітуту щодо належної відповідачам на праві спільної сумісної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:013:0253, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування частини будинку позивачки, а саме квартири АДРЕСА_1 , оскільки встановлення сервітуту призведе до порушення прав відповідачів, як власників земельної ділянки.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Білоцерківська міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту.

Також, суд першої інстанції правильно врахував, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , була обладнана водовідведенням до вигрібної ями на території домоволодіння саме цієї квартири, що не заперечувалось позивачкою та підтверджується матеріалами справи, а тому необхідності у прокладанні труби через суміжну земельну ділянку немає, як і немає необхідності встановлювати сервітут, що є найменш обтяжливим для відповідачів варіантом. Крім того, відповідно до матеріалів справи межа суміжних земельних ділянок проходить не по стіні будинку АДРЕСА_2 , а на певній відстані від неї, що є достатнім для проходу людини, при цьому, при встановленні паркану між суміжними земельними ділянками порушень допущено не було. Існуюча відстань від межі земельних ділянок до стіни квартири АДРЕСА_1 була узгоджена, зокрема, із попереднім власником квартири - ОСОБА_5 , як така, що надає можливість обслуговувати стіну належної позивачці квартири і не потребує додаткового встановлення сервітуту з цією ж метою.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачки з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги адвоката Червінчика Є.Е., який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Червінчика Євгенія Едуардовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: