Постанова

від 18.07.2022 по справі 910/1699/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. Справа№ 910/1699/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Шворак О.М.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Гончаров О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради, м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 (повний текст складено 05.10.2021)

у справі № 910/1699/21 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр", м. Київ

до Київської міської ради, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2021 року до Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Центр" (далі - позивач, ТОВ "Торговий Центр") з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, відмовлено у позові ТОВ "Торговий Центр" про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003. Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про факт продовження строку дії Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003, однак відмовив у задоволенні позову через відсутність порушених прав позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 позов задоволено повністю.

Визнано укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили Додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) між ТОВ "Торговий Центр" та Київською міською радою у наступній редакції:

"Додаткова угода про поновлення Договору оренди земельної ділянки Київська міська рада (ідентифікаційний код: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36) ? далі у тексті - "Орендодавець" ? з однієї сторони, та ТОВ "Торговий Центр" (ідентифікаційний код: 30861989, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Притисько-Микільська, будинок 5) ? далі у тексті - "Орендар", з іншої сторони, керуючись статтею 792 Цивільного кодексу України, на підставі статей 30, 33 Закону України "Про оренду землі", уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Поновити договір оренди земельної ділянки, укладений між Орендодавцем та Орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 31.03.2003 року за реєстровим №378 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18.04.2003 року за № 91-6-00109 на той самий строк (на п`ятнадцять років) і на тих самих умовах.

2. Умови Договору оренди залишаються без змін".

Присуджено до стягнення з відповідача на користь ТОВ "Торговий Центр" судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції враховуючи встановлені обставини у справі №910/8798/18 в частині продовження Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 на тих же умовах та на той же строк та, враховуючи положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку про необхідність укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави для продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Київська міська рада 12.10.2021 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставами для скасування рішення, а саме не враховано приписи статті 126-1 Земельного кодексу України.

За твердженням апелянта місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів подання відповідачем заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 справу № 910/1699/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1699/21.

Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 до надходження матеріалів справи.

27.10.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/1699/21, розгляд справи призначено на 09.12.2021 о 15 год. 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 15 год. 30 хв. 27.01.2022.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. з 25.01.2022 по 27.01.2022 та у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. з 28.01.2022 по 10.02.2022, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 призначено на 15.03.2022 о 15 год. 45 хв.

Судове засідання призначене на 15.03.2022 не відбулося у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та проведенням не території міста Києва та Київської області бойових дій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 призначено на 02.06.2022 о 16 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 відкладено на 19.07.2022 о 15 год. 20 хв.

Позиції учасників справи.

17.11.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого позивач просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача з наведених в ній мотивів повністю, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі просив залишити без змін.

Явка представників сторін.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.07.2022 представники відповідача не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача

У судове засідання 19.07.2022 з`явився представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 19.07.2022 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 31.03.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Торговий Центр" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №378 (договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.04.2003 за №91-6-00109 у книзі записів державної реєстрації договорів), відповідно до умов якого орендодавцем на підставі рішення Київради від 30.01.2003 №245/405 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку, місце розташування якої провулок Киянівський, 9-11 у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,2445 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе у межах, які перенесені в натурі (на місцевості) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з п. 8 Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 після припинення дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

У п. 13 Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 зазначено, що дія цього договору припиняється у випадку закінчення терміну, на який укладено цей договір.

Відповідно до п. 14 Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 договір набуває чинності з дня його державної реєстрації.

У липні 2017 року ТОВ "Торговий Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.3., реєстровий №378) у відповідній редакції (справа №910/8798/18).

Позовні вимоги у справі №910/8798/18 мотивовані тим, що позивач дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вчинив передбачені дії та подав орендодавцеві необхідні документи для поновлення Договору оренди. Проте, орендодавець не повідомив орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання. Враховуючи викладене, а також те, що орендар і після закінчення строку дії Договору оренди надалі належно виконує свої обов`язки за Договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/8798/18, позов ТОВ "Торговий Центр" задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/8798/18 скасовано, справу №910/8798/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, у позові ТОВ "Торговий Центр" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/8798/18 зазначив, що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою. Відповідач, в свою чергу, рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплатою ним орендної плати не висував. Викладене, свідчить, що договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.3., реєстровий №378) на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

Враховуючи, що позивач продовжує користуватись об`єктом оренди без жодних заперечень з боку відповідача, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відсутність у нього порушеного суб`єктивного права.

З огляду на викладене, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) у відповідній редакції.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що після встановлення судом у справі №910/8798/18 факту поновлення Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою зареєструвати факт поновлення договору.

Однак, державним реєстратором було відмовлено у проведенні державної реєстрації так як з поданих заявником (позивачем) документів не можливо встановити наявність у заявника права оренди земельної ділянки.

Зокрема, як вбачається з Рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №51387820 від 28.02.2020, державним реєстратором зазначено, що з наданих документів неможливо встановити наявність у заявника права оренди на заявлену земельну ділянку, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення реєстраційних дій.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. №1.2/15 від 11.03.2020, в якому повідомив про відмову державного реєстратора провести реєстрацію прав за позивачем на земельну ділянку. Разом з листом позивачем було направлено відповідачу проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003.

Листом вих. №05716-7513 від 15.04.2020 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що укладення договору про поновлення договору оренди земельної ділянки можливе за наявності рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення такого договору; однак, такі документи до Департаменту не надходили.

Листом вих. №1.2/17 від 15.06.2020 позивач повідомив Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що Договір оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 є автоматично продовженим та рішення Київради в такому випадку не вимагається.

Листом вих. №05716-12147 від 09.07.2020 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що за результатами розгляду клопотання про поновлення договору оренди Департаментом відповідно до Порядку підготовлено проект рішення про відмову позивачу у поновленні Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення відповідачем ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, факт поновлення Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 встановлений судом у справі №910/8798/18.

За таких обставин позивач просив суд першої інстанції визнати укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили Додаткову угоду про поновлення строку дії Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 в редакції, наведеній позивачем у позовній заяві.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частина 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18.

Крім того, близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у липні 2017 року ТОВ "Торговий Центр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) у відповідній редакції (справа №910/8798/18).

Позовні вимоги у справі №910/8798/18 мотивовані тим, що позивач дотримуючись порядку, визначеного ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вчинив передбачені дії та подав орендодавцеві необхідні документи для поновлення Договору оренди. Проте, орендодавець не повідомив орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання. Враховуючи викладене, а також те, що орендар і після закінчення строку дії Договору оренди надалі належно виконує свої обов`язки за Договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/8798/18, позов ТОВ "Торговий Центр" задоволено.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 та постанову північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/8798/18 скасовано, справу №910/8798/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, у позові ТОВ "Торговий Центр" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/8798/18 зазначив, що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою. Відповідач, в свою чергу, рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплатою ним орендної плати не висував. Викладене, свідчить, що договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

Враховуючи, що позивач продовжує користуватись об`єктом оренди без жодних заперечень з боку відповідача, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відсутність у нього порушеного суб`єктивного права.

З огляду на викладене, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) у відповідній редакції.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, які були встановлені судами у справі №910/8798/18 не потребують доказування при розгляді даної справи.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, встановлено, що 28 лютого 2018 року (тобто більш ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди) позивач подав до відповідача Лист-повідомлення за №КОП-1196 про поновлення Договору оренди в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додав проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди.

Матеріали справи №910/8798/18 не містять доказів прийняття рішення відповідачем щодо заперечення у поновленні договору оренди.

Апелянтом не спростовано того факту, що рішення Київрадою відносно заперечень (не згоди чи відмови) у поновленні Договору оренди не приймалося.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.03.2018 №ПДО-0052 повідомив про необхідність надання: документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Разом з цим, суд у справі №910/8798/18 вказав, що матеріали справи №910/8798/18 не містять доказів відправлення позивачу листа від 03.03.2018 №ПДО-0052.

Позивач, 06.06.2018 направив відповідачу лист вих. № 12/7 від 24.05.2018 з повідомленням про автоматичне поновлення Договору оренди та запропонував укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди, долучивши до листа проект такої угоди.

Судом у справі №910/8798/18 було встановлено, що відповідач отримав цей лист 08.06.2018.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 10.07.2018 №0570291-14496 повторно повідомив позивача про необхідність надання документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

Також суд у справі №910/8798/18 зазначив, що матеріали справи не містять доказів відправлення позивачу листа від 10.07.2018 №0570291-14496.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі №910/8798/18 зазначив, що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою. Відповідач, в свою чергу, рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплатою ним орендної плати не висував. Викладене, свідчить, що договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.3., реєстровий №378) на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

Враховуючи, що позивач продовжує користуватись об`єктом оренди без жодних заперечень з боку відповідача, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відсутність у нього порушеного суб`єктивного права.

З огляду на викладене, суд у справі №910/8798/18 дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий №378) у відповідній редакції.

Таким чином, судом у справі №910/8798/18 були встановлені обставини щодо продовження Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 на тих же умовах та на той же строк.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, передбачає, що коли спір вже було остаточно вирішено судами, їхнє рішення не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії".

Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia).

Таким чином, спір щодо продовження Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 було остаточно вирішено судом у справі №910/8798/18 (рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020) та обставини, встановлені судом у справі №910/8798/18 щодо продовження Договору оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 на тих же умовах та на той же строк, не можуть ставитися судом при розгляді даної справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів Цивільного кодексу України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 2 ст. 16 Цивільного України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за ст. 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Тож ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції, чинній у спірний період, визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховної Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18 та від 29.09.2020 у справі №378/596/16 зазначено, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий Центр" у повному обсязі.

Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції вимог статті 126-1 Земельного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон №340- IX), а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Оскільки Договір оренди земельної ділянки №91-6-00109 від 18.04.2003 був укладений до набрання чинності Закону №340- IX, тому положення статті 126-1 Земельного кодексу України до відносин за вказаним договором не застосовуються.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/1699/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1699/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.07.2022.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир