Ухвала

від 02.11.2022 по справі 910/1699/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1699/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Багай Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 (суддя Спичак О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників:

позивача - Шворака О. М. (адвокат),

відповідача - Перепеліцина К. М. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - Сойник О. В. (у порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр» (далі - ТОВ «Торговий Центр», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська міськрада, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, відмовлено у позові ТОВ «Торговий Центр» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.03.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрованого в реєстрі за № 378 (договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.04.2003 за № 91-6-00109 у книзі записів державної реєстрації договорів) (далі - договір оренди).

3. Суд у справі № 910/8798/18 дійшов висновку що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою. Відповідач, у свою чергу, рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплати ним орендної плати не висував. Викладене свідчить, що договір оренди на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

4. ТОВ «Торговий Центр» вказує, що після встановлення судом у справі № 910/8798/18 обставин поновлення договору оренди він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою зареєструвати поновлене право оренди. Однак державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації, так як з поданих заявником (позивачем) документів неможливо встановити наявність у заявника права оренди земельної ділянки.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.09.2021 позов задовольнив повністю.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.07.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 залишив без змін.

8. Судові рішення мотивовані тим, що спір щодо продовження договору оренди був вирішений судом у справі № 910/8798/18 (рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, яке набрало законної сили 09.01.2020) та обставини, встановлені у справі № 910/8798/18 щодо продовження вказаного договору на тих же умовах та на той же строк, не потребують доказування при розгляді даної справи.

9. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком місцевого господарського суду, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

10. У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міськради (скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

11. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

12. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Київська міськрада посилається на те, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 253, частини першої статті 254 Цивільного кодексу України, частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у справі № 910/11299/15 щодо наявності юридичних фактів для поновлення договору оренди землі та строку його поновлення.

13. Відповідач зазначає, що відповідно до умов договору оренди він може бути поновленим на новий строк з 18.04.2018 до 17.04.2033.

14. Крім того, на думку скаржника, суди не врахували, що незабудова земельної ділянки та використання наданої в оренду ділянки шляхом розміщення на ній автомобілів, не можуть бути доказом належного виконання як договірних зобов`язань в частині будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе, так і використання за цільовим призначенням земельної ділянки.

15. При цьому Київська міськрада посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою для забудови.

16. У судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу.

17. Представник третьої особи у судовому засіданні виклала пояснення щодо касаційної скарги та просила її задовольнити.

18. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Торговий Центр» вказує, що судові рішення у справі, що розглядається, не суперечать правовим висновкам щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

19. Крім того, обставини належного виконання договору оренди та користування земельною ділянкою встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/8798/18, яке набрало законної сили.

20. Позивач також зазначає, що факт поновлення строку дії договору оренди взагалі не залежить від факту укладення відповідної додаткової угоди. Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.

21. З огляду на викладене ТОВ «Торговий Центр» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

22. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

23. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, а також надходженням матеріалів цієї справи до Верховного Суду 20.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

26. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

27. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

29. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

30. Наведена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

31. Крім того, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

32. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

33. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

34. Суд касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

35. При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 903/1030/19 виходила з того, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

36. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

37. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

38. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

39. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

40. Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

41. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

42. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 вказаного Закону).

43. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) також зазначила, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

44. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

45. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/1699/21, позивач вказує, що після встановлення судом у справі № 910/8798/18 обставин поновлення договору оренди він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з метою зареєструвати поновлене право оренди, але державним реєстратором було відмовлено у проведенні державної реєстрації.

46. При цьому у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28.02.2020 № 51387820 державний реєстратор зазначив, що з наданих документів неможливо встановити наявність у заявника права оренди на заявлену земельну ділянку, у зв`язку з чим відсутні підстави для проведення реєстраційних дій.

47. Позивач звернувся до відповідача з листом від 11.03.2020 вих. №1.2/15, в якому повідомив про відмову державного реєстратора провести реєстрацію прав за позивачем на земельну ділянку. Разом з листом позивачем було направлено відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди.

48. Листом від 15.04.2020 вих. № 05716-7513 Департамент повідомив позивача про те, що укладення договору про поновлення договору оренди можливе за наявності рішення Київської міськради або висновку постійної комісії Київської міськради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поновлення такого договору, однак такі документи до Департаменту не надходили.

49. Листом від 15.06.2020 вих. № 1.2/17 позивач повідомив Департамент про те, що договір оренди є автоматично продовженим та рішення Київської міськради в такому випадку не вимагається.

50. Листом від 09.07.2020 вих. № 05716-12147 третя особа повідомила позивача про те, що за результатами розгляду клопотання про поновлення договору оренди Департаментом підготовлено проект рішення про відмову позивачу у поновленні договору оренди.

51. Суди попередніх інстанцій встановили, що 31.03.2003 між Київською міськрадою (орендодавець) та ТОВ «Торговий Центр» (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міськради від 30.01.2003 № 245/405 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку, місце розташування якої провулок Киянівський, 9- 11, у Шевченківському районі міста Києва, розміром 0,2445 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе у межах, які перенесені в натурі (на місцевості) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

52. Відповідно до пункту 7.1 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

53. Згідно з пунктом 14 договору оренди договір набуває чинності з дня його державної реєстрації.

54. Договір 31.03.2003 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрований в реєстрі за № 378. Договір оренди також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 18.04.2003 за № 91-6-00109 у книзі записів державної реєстрації договорів.

55. У липні 2018 року ТОВ «Торговий Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міськради про визнання укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 18.04.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. 3., реєстровий № 378) у відповідній редакції (справа № 910/8798/18).

56. Позовні вимоги у справі № 910/8798/18 мотивовані тим, що позивач, дотримуючись порядку, визначеного статтею 33 Закону України «Про оренду землі», вчинив передбачені законом дії та подав орендодавцеві необхідні документи для поновлення договору оренди.

57. Проте орендодавець не повідомив орендаря про наявність заперечень та про прийняте рішення з цього питання.

58. Ураховуючи викладене, а також те, що орендар і після закінчення строку дії договору оренди надалі належно виконує свої обов`язки за договором оренди та продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, позивач на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» просив визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди.

59. Справа № 910/8798/18 розглядалась судами неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, у позові ТОВ «Торговий Центр» відмовлено.

60. Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, зазначили, що відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

61. Отже, обставини, які були встановлені судами у справі № 910/8798/18, не потребують доказування при розгляді даної справи.

62. Суди попередніх інстанцій вказали, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 910/8798/18, яке набрало законної сили 09.01.2020, встановлено, що 28.02.2018 (тобто більш ніж за місяць до спливу строку дії договору оренди) позивач подав до відповідача лист-повідомлення за № КОП-1196 про поновлення договору оренди в порядку, передбаченому статті 33 Закону України «Про оренду землі», до якого додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди.

63. Матеріали справи № 910/8798/18 не містять доказів щодо прийняття рішення відповідачем про заперечення у поновленні договору оренди.

64. Відповідачем не спростовано того факту, що рішення Київською міськрадою відносно заперечень (незгоди чи відмови) у поновленні договору оренди не приймалося.

65. Департамент листом від 03.03.2018 № ПДО-0052 повідомив про необхідність надання: документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

66. Разом з цим суд у справі № 910/8798/18 вказав, що матеріали справи не містять доказів про відправлення позивачу зазначеного листа.

67. Позивач 06.06.2018 направив відповідачу лист від 24.05.2018 вих. № 12/7 з повідомленням про автоматичне поновлення договору оренди та запропонував укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, долучивши до листа проект такої угоди.

68. Суд у справі № 910/8798/18 встановив, що відповідач отримав цей лист 08.06.2018.

69. Департамент листом від 10.07.2018 № 0570291-14496 повторно повідомив позивача про необхідність надання документального підтвердження виконання умов передачі земельної ділянки та договору її оренди; документального підтвердження збереження геодезичних (межових) знаків; документального підтвердження виконання вимог висновків погоджувальних служб.

70. Матеріали справи № 910/8798/18 не містять доказів про відправлення позивачу цього листа.

71. Відмовляючи у задоволенні позову, суд у справі № 910/8798/18 зазначив, що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою.

72. Водночас відповідач рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплати ним орендної плати не висував.

73. Викладене свідчить, що договір оренди на теперішній час продовжує діяти на той же строк та на тих же умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, а тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткової угоди про його поновлення.

74. Ураховуючи, що позивач продовжує користуватись об`єктом оренди без жодних заперечень з боку відповідача, суд у справі № 910/8798/18 дійшов висновку про відсутність у нього порушеного права.

75. З огляду на викладене суди у справі, що розглядається, зазначили, що судом у справі № 910/8798/18 були встановлені обставини щодо продовження договору оренди на тих же умовах та на той же строк.

76. Таким чином, встановивши, що ТОВ «Торговий Центр» повідомило Київську міськраду в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк, до листа-повідомлення додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою, відповідач рішень про припинення спірного договору не приймав, заперечень щодо продовження користування позивачем земельною ділянкою та сплати ним орендної плати не висував, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, дійшли висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у вищевказаній редакції) шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

77. Зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, як і рішення суду першої інстанції, переконливо свідчать про те, що суди попередніх інстанцій не лише послалися, але й врахували під час вирішення спору правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), які визначають наявність юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди з такої підстави.

78. Отже, оскільки правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, були враховані судами попередніх інстанцій, доводи скаржника в цій частині не містять виключного випадку для касаційного перегляду судових рішень.

79. Суд касаційної інстанції зазначає, що правовідносини у справах № 903/1030/19, № 594/376/17-ц та справі, що розглядається, є подібними, оскільки має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та схожий предмет позову.

80. Звідси суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до висновку, викладеного у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, що у розумінні пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження у справі № 910/1699/21.

81. У касаційній скарзі відповідач також вказує, що відповідно до умов договору оренди він може бути поновленим на новий строк з 18.04.2018 до 17.04.2033.

82. Разом з тим судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, додаткову угоду про поновлення строку дії договору оренди визнано укладеною з моменту набрання рішенням суду законної сили.

83. Щодо цих доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає, що дата визнання укладеною додаткової угоди не означає дату, з якої обчислюється строк, на який поновлено договір оренди.

84. У тексті самої додаткової угоди, що була визнана укладеною, також відсутнє положення про поновлення строку дії договору оренди саме з дати її укладення.

85. Обов`язковий порядок укладення додаткової угоди до договору оренди про його поновлення визначено частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

86. Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

87. При цьому договір оренди поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, про що було зазначено судами у справі, що розглядається.

88. Посилання Київської міськради на постанову Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у справі № 910/11299/15 не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених у постановах Вищого господарського суду України, не визначено частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України як підстава касаційного оскарження судових рішень. Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

89. Крім того, скаржник вказує, що незабудова земельної ділянки та використання наданої в оренду ділянки як стоянки для автомобілів, не можуть бути доказом про належне виконання як договірних зобов`язань в частині будівництва, експлуатації та обслуговування нежитлового будинку з адміністративними приміщеннями, кафе-баром та дитячим кафе, так і використання за цільовим призначенням земельної ділянки.

90. При цьому Київська міськрада посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою для забудови.

91. Суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили, що суд у справі № 910/8798/18 вказав, що позивач продовжує виконувати договірні зобов`язання щодо сплати орендної плати та належного користування земельною ділянкою.

92. Крім того, предметом позову у справі № 910/5963/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є визнання незаконним та скасування рішення міськради про розірвання договору оренди земельної ділянки, а не визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди.

93. Суди у вказаній справі встановили, що умовами договору передбачено, що орендар, зокрема, зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору. У разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

94. Разом з тим у справі, що розглядається, договір оренди не містить обов`язку позивача побудувати об`єкт протягом визначеного строку.

95. Таким чином, правовідносини у справі № 910/5963/17 та у справі № 910/699/21 не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній скаржником в касаційній скарзі постанові, до спірних правовідносин у цій справі.

96. Суд касаційної інстанції також зазначає, що стаття 416 Цивільного кодексу України та стаття 102-1 Земельного кодексу України, на неврахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування яких посилається скаржник в аспекті припинення права землекористування в силу закону у зв`язку з незабудовою земельної ділянки, регулюють відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а тому не поширюються на спірні орендні правовідносини, які врегульовані Законом України «Про оренду землі».

97. Подібні правові висновки щодо необхідності розмежування відносин користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та орендних відносин викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.03.2019 у справі № 918/321/18, від 14.12.2021 у справі № 910/2309/20.

98. Будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі.

99. За вказаних обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Київської міськради, згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі № 910/1699/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Н. О. Багай