Рішення

від 26.07.2022 по справі 908/207/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/3/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2022 Справа № 908/207/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» (69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, буд. 5, офіс 48)

про стягнення грошових коштів

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» про стягнення 79.319,02 грн, які складаються з 47.400,00 грн аванса, 12.561,00 грн пені, 16.590,00 грн штрафу, 1.725,22 грн процентів за користування грошовим коштами (авансом) та 1.042,80 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань з озеленення території та утримання зелених насаджень, протипожежне розчищення території ПС 330 кВ «Гірнича», ПС 330 кВ «Південна» в рамках договору №01-231830-21 від 18.06.2021. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, боржнику нараховані пеня, штраф, проценти за користування грошовими коштами та інфляційні втрати. Позов обґрунтовано ст. ст. 530, 526, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 216, 218, 230, 231, 234, 317-323 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022 позовну заяву приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

07.02.2022 (в установлений законом строк) на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/207/22, присвоєно справі номер провадження 28/3/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 14.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який на даний час продовжено.

Суд враховує, що у зв`язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану строки, визначені законом, за наявності відповідних обставин та поважних причин, можуть бути продовжені (поновлені).

Сторони не позбавлені права звернення до суду з відповідними заявами про продовження процесуальних строків чи відсутності заперечень щодо розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) або продовження строків для надання заяв процесуального характеру від сторін суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» є: 69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, буд. 5, офіс 48.

Ухвала суду від 14.02.2022 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Втім зазначена ухвала 22.06.2022 повернута на адресу суду з позначкою представників Укрпошти про причину не вручення «за закінченням строку зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 26.07.2022.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (замовник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» (виконавець, відповідач у справі) 18.06.2021 уклали договір №01-231830-21 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предмет закупівлі: 77310000-6 Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень Протипожежне розчищення території ПС 330 кВ «Гірнича», ПС 330 кВ «Південна» Криворізького РЕП Дніпровської ЕС.

Склад, характер, обсяги, вартість робіт інші показники (характеристики) та вимоги до якості робіт визначені в Додатку №1 до Договору (далі Завдання), Додатку №2 до Договору (далі Договірна ціна та локальний кошторис), інших умовах Договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що ціна цього договору становить 237.000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник здійснює оплату на наступних умовах:

-аванс не більше 20% від загальної вартості робіт, протягом 25 банківських днів з дати отримання від виконавця рахунку;

-подальша оплата здійснюється за умовами прийняття замовником робіт на всю суму авансового платежу протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами двох примірників акту приймання-передачі виконаних робіт за договором (або виконаних робіт за відповідним етапом робіт) та виставленого виконавцем рахунку (після підписання замовником Акту).

Одержувач робіт Дніпровська ЕС НЕК «Укренерго» (Код ЄДРПОУ 20517231) (п. 4.2 договору).

Пунктом 11.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами та діє до 30.11.2021.

Відповідно до Додатку №1 до договору «Завдання» виконавець зобов`язується виконати наступні роботи: вирощування, згрібання, навантаження, вивезення скошеної трави та порослі виконується в діючих електроустановках без відключення основного обладнання.

Послуги/роботи виконуються в два етапи.

Об`єкти для надання послуг/виконання робіт знаходяться за наступними адресами: ПС 330 кВ «Гірнична» (Дніпропетровська область, Широківський район, с. Миролюбівка, вул. Садова, 51) 10,9 га, ПС 330 кВ «Південна» (Дніпропетровська область, Криворізький район, пгт. Радушне, вул. Менделеєва, 28) 13,1 га.

Термін надання послуг/виконання робіт не пізніше 15.10.2021.

На виконання п. 3.3 договору позивачем перераховано аванс в розмірі 47.400,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1303 від 29.06.2021. В графі призначення платежу зазначено: «Аванс 20% на протипожежне розчищення території ПС 330кВ «Гірнича», ПС 330 кВ «Південна» зг. рах. №2 від 22.06.2021 зг. Договір №01-231830-21 від 18.06.21».

У зв`язку з порушення строків та об`ємів виконання відповідачем зобов`язань за договором на його адресу 06.10.2021 був надісланий лист з попередження про застосування штрафних санкцій.

27.10.2021 на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою повернути авансовий платіж з урахуванням п. 7.5 договору, розпочати виконання робіт, передбачених умовами договору від 18.06.2021 №01-231830-21. Також відповідача попереджено, що у разі відмови від закінчення виконання зобов`язань за договором позивач буде змушений застосувати оперативно-господарські санкції та захищати порушене право в судовому порядку.

Претензія залишена без відповіді, послуги, які передбачені умовами договору №01-231830-21 від 18.06.2021 не виконані, аванс в добровільному порядку не повернуто.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором №01-231830-21 від 18.06.2021 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ст. 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору №01-231830-21 від 18.06.2021 позивач здійснив попередню оплату (аванс) вартості послуг на суму 47.400,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1303 від 29.06.2021.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини виконавця, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними Актами, підлягають поверненню замовнику протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та проценти за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок виконавця незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2021 ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» звернулось до ТОВ «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» з вимогою, в якій повідомило відповідача про необхідність повернення суми авансу та виконання робіт передбачених умовами договору.

07.12.2021 на електронну адресу відповідача був надісланий лист вих. №01-8/56261, в якому позивач зазначив, що термін виконання робіт за договором сплив 15.10.2021, термін дії договору закінчився 30.11.2021, з боку ТОВ «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» відсутнє фактичне виконання умов договору та дії у напрямку виконання зобов`язань за договором (відсутній факт фізичного виконання робіт на об`єкті, відсутнє документальне підтвердження виконання робіт актами), відсутні письмові пояснення на претензію.

Не виконавши зобов`язання за договором у встановлений термін виконавець таким чином унеможливив подальше виконання договору через природне фізичне зникнення предмету договору (зелена соковита трава та поросль природним чином пожухла та втратила властивості, що потребують її покосу, передбаченими засобами та силами). Таким чином зобов`язання виконавця за договором втратили сенс.

Користуючись правами, передбаченими умовами договору (пункти 6.2.3, 6.2.7, 7.9) та Господарським Кодексом України, позивач повідомив, що ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» (замовник) більше не потребує від ТОВ «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» (виконавець) виконання зобов`язань, які стосуються об`ємів робіт, зазначених в договорі від 18.06.2021 №01-231830. ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» відмовляється приймати будь-які роботи, якщо такі будуть виконані відповідачем, скасовується подальша дія усіх дозвільних документів, які стосуються права входу-виходу персоналу виконавця на об`єкти, внесення-винесення, ввезення-вивезення товарно-матеріальних цінностей.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Відповідач залишив вимоги про повернення суми авансу і виконання робіт передбачених умовами договору та звернення позивача без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за договором в установлений строк або повернення попередньої оплати (аванс) в сумі 47.400,00 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення авансу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

За порушення відповідачем строків виконання робіт позивач, враховуючи положення п. 7.3 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 12.561,001 грн. за період прострочення з 16.10.2021 по 07.12.2021 та 16.590,00 грн штрафу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за порушення строків виконання робіт/строку усунення недоліків робіт, виконавець повинен виплатити замовнику згідно з частиною другою статті 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості.

Як вже зазначалося судом вище учасниками правочину узгоджений термін надання послуг/виконання робіт не пізніше 15.10.2021, таким чином прострочення виконання зобов`язання починається з 16.10.2021.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки пені у розмірі 12.561,00 грн за період прострочення з 16.10.2021 по 07.12.2021 (53 днів) та 7% штрафу у розмірі 16.590,00 грн є правильними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені за 53 дні та 7% штрафу судом задовольняються.

Позивач, посилаючись на умови п. 7.5 договору, просить стягнути з відповідача проценти за користування авансом за період користування з 29.06.2021 по 07.12.2021.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Умовами п. 7.5 договору зокрема встановлено, що у разі порушення договірних зобов`язань з вини виконавця, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними Актами, підлягають поверненню замовнику протягом трьох банківських днів з дня отримання відповідної вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та проценти за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України в розмірі облікової ставки НБУ від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок виконавця незалежно від того, припинені зобов`язання за договором на дату отримання вимоги замовника чи ні.

Факт користування відповідачем грошових коштів (авансом) доведений матеріалами справи.

Умовами договору сторонами узгоджений розмір процентів за користування чужими коштами.

Наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд визнав виконаними правильно, а вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування авансом за період з 29.06.2021 по 07.12.2021 у розмірі 1725,22 грн, такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1042,80 грн інфляційних витрат за загальний період з червень 2021 по листопад 2021.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про помилковість висновків позивача щодо нарахування інфляційних втрат починаючи з червня 2021, оскільки останнім не було враховано висновків Верховного Суду України стосовно того, що сума, внесена за період з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця.

Приймаючи до уваги той факт, що авансовий платіж позивачем внесено 29.06.2021, то, відповідно, застосування положень ст. 625 ЦК України починається з липня 2021 року.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунок втрат від інфляції є неправильним внаслідок невірного визначення період прострочення, фактично в цій частині підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 952,02 грн. Решта вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 90,78 грн заявлена позивачем безпідставно, внаслідок чого суд відмовляє в її задоволенні.

47400,00 (сума боргу) грн х 1020,00 (сукупний індекс інфляції за період з липня 2021 по листопад 2021 (не включаючи останній місяць - листопад) = 48.352,02 грн.

48.352,02 грн 47400,00 грн = 952,02 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт (надання послуг) або добровільного повернення авансового платежу в рамках договору №01-231830-21 від 18.06.2021 суду не надав. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати або невірного розрахунку суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 2.478,16 грн (79.228,24 грн (задоволено) : 79.319,02 грн (заявлено) х 2481,00 грн (сплачений судовий збір).

Решта судового збору у розмірі 2,84 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» про стягнення 79.319,02 грн задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРА ГЛОБАЛ ТРЕЙД» (69041, м. Запоріжжя, вул. Ризька, буд. 5, офіс 48, ідентифікаційний код 44287126) на користь приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) 47.400,00 грн (сорок сім тисяч чотириста грн 00 коп) авансу, 12.561,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну грн 00 коп) пені, 16.590,00 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто грн 00 коп) штрафу, 952,02 грн ((дев`ятсот п`ятдесят дві грн 02 коп) інфляційних втрат, 1.725,22 грн (одну тисячу сімсот двадцять п`ять грн 22 коп) процентів за користування чужими грошовими коштами, 2.478,16 грн (дві тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 16 коп) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Відмовити в частині стягнення 90,78 грн інфляційних втрат.

4.Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,84 грн покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 липня 2022 року.

Суддя О.В. Федорова