Ухвала

від 19.07.2022 по справі 569/5205/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2022 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах володільця майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2022 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42022181110000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2022 року задоволено клопотання дізнавача СД Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 .

Накладено арешт на земельні ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:030:0234, загальною площею 0,1562 га, яка перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради та передана в оренду ОСОБА_6 , та 5610100000:01:030:0067, загальною площею 0,1060 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , а також на усі об`єкти нерухомого майна, а також незавершеного будівництва, що розташовані на вказаних вище земельних ділянках, у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 та позбавлено можливості користувача відчужувати, розпоряджатися, а також заборонено добудовувати, перебудовувати, змінювати планування чи проводити будь-які будівельні роботи на вищезазначених земельних ділянках до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах володільця майна ОСОБА_9 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що відповідно до експертного звіту від 27 квітня 2022 року щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом здійснюється саме реконструкція, а не будівництво на об`єкті забудови. Адвокат, покликавшись на ОСОБА_10 умови та обмеження від 22.10.2015, вказав на те, що попередній відсоток забудови земельної ділянки не перевищує 50 % та відповідає генплану міста щодо гранично допустимої висоти будівлі, що не перевищує 12 поверхів. Вказав, що в декларації про початок будівельних робіт, затвердженої замовником 22.02.2016, зазначена кількість поверхів 9. 10 поверх є технічним, який передбачений експертним звітом та пояснювальних записках до них. технічне приміщення не є житловим та не може рахуватись житловим поверхом.

Апелянт зазначив, що експертний звіт спростовує негативні висновки комісії по огляду місцевості 10.05.2022 та відносить дане будівництво за проектом «Реконструкція кафетерію «Торнадо» під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщенням (коригування)». Вважає, що з матеріалів, долучених до клопотання, не можливо встановити на які нормативно-правові акти посилались свідки у своїх висновках про порушення законодавства в ході цієї реконструкції.

Адвокат вказав на те, що згідно з проектом та звітом до нього планувальні рішення квартир та будівельна документація розроблено відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог щодо міцності.

Також апелянт не погоджується з тим, що у збудованому підвальному приміщенні, яке запроектоване як паркінг, не дотримано нормативні відстані для проїзду та радіуси поворотів, адже відповідно до проекту та звіту підземний паркінг відповідає усім нормам.

Окрім того, адвокат вважає твердження щодо недостатньої кількості паркомісць у підземному паркінгу, а також щодо ряду тверджень стосовно інженерних мереж, експлуатаційних виходів, тощо є передчасними, адже будинок ще будується, не зданий в експлуатацію.

Апелянт зазначив те, що у матеріалах провадження відсутня постанова щодо визнання зазначених земельних ділянок, а також усіх об`єктів нерухомого майна та незавершеного будівництва, що розташовані на цих земельних ділянках, речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, а тому вважає, що відсутні підстави для накладення арешту на вказане майно як н речовий доказ.

На переконання адвоката, накладення арешту на вказане майно є неспіврозмірним обмеженню права власності завданням кримінального провадження, а його застосування спричинить велику матеріальні збитки забудовнику.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно вимог ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СД Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42022181110000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.257 КК України, яке розпочате за зверненням Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Так, частина 1 ст.170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, частина 1 ст.98 КПК визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, підставою для накладення арешту на вказані земельні ділянки та розміщені на них об`єкти нерухомого майна і незавершене будівництво слугувало те, що вказане майно є речовим доказом, відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК.

Водночас, ні вказана ухвала, ні клопотання дізнавача, не містять обґрунтування, яким саме передбаченим статтею 98 КПК критеріям, відповідає вище перераховане майно. При цьому, в ухвалі лише формально зазначено, що необхідність в арешті зазначеного майна полягає у забезпеченні всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення

Також у клопотанні не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК, що є однією з обов`язкових умов накладення арешту на майно. Не було встановлено даної обставини і під час апеляційного розгляду.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду представник володільця майна, покликаючись на ОСОБА_10 умови і обмеження від 22.10.2015, декларацію про початок будівельних робіт, а також Експертний звіт від 27 квітня 2022 року №V-0035-22/ПРОЕКСП щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом, затвердженого заступником директора ТОВ «ПРОЕКСП», вказував що здійснюється саме реконструкція приміщення, а не нове будівництво, і також зазначав про відсутність порушень при його здійсненні.

Доказів, які б беззаперечно спростовували доводи апелянта, апеляційним судом встановлено не було.

Так, згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» зазначав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Проте, з матеріалів клопотання не вбачається беззаперечних доказів, які б підтвердили необхідність накласти арешт на вилучене майно.

Згідно з приписами ч.1 ст.173 КПК, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що на даний час стороною обвинувачення не доведено, що накладення арешту на вказані земельні ділянки із розташованими на них об`єктами із встановленням відповідних обмежень і заборон, відповідає потребам кримінального провадження, як і наявності ризиків, а тому у клопотанні дізнавача про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах володільця майна ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 червня 2022 року, якою накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42022181110000022, - скасувати.

Постановити нову увалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача СД Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42022181110000022.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3