Ухвала

від 10.02.2022 по справі 953/12509/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 953/12509/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/1093/22 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст.205-1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , без участі самої обвинуваченої ОСОБА_7 , належним чином повідомленої про розгляд справи, за умови, що питання про погіршення її становища в не ставиться, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Київського районного суду м.Харкова від 03 12 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.205-1 КК України та їй призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням додаткових зобов`язань у відповідності до ст.76 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що у листопаді 2019 року у приміщенні приватного нотаріуса в м.Харкові, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи той фак, що вона не буде формувати статутний капітал суб`єкта підприємницької діяльності, керуючись корисливим мотивом, засвідчила своїм підписом необхідні документи, які були необхідні для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Автоснап».

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.205-1 КК України. (т.1 а.с.47-48).

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду першої інстанції змінити у зв`язку із призначенням судом обвинуваченій покарання яке не повинно було їй бути призначено (т.1 а.с.53-55).

Інші учасники апеляцій на вирок суду не подавали.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, захисник обвинуваченої просив прийняти судове рішення на розсуд суду. (т.1 а.с. 53-55).

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника обвинуваченої, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно дост.94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та фактичні обставини їх вчинення в апеляційних скаргах не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується апеляційних доводів прокурора на необхідність призначення обвинуваченій покарання за Законом який діяв на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, то колегія суддів вважає, що в цій частині апеляція прокурора підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченій покарання, суд врахував ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпеки вчинених нею кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_7 , яка за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра.

При цьому, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України суд першої інстанції визнав щире каяття.

Крім того додатковою обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої суд вважає активне сприяння встановленню істини в суді, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу прокурора лише частково.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Навівши зазначені обставини суд визначив обвинуваченій саме такий строк покарання в межах санкцій статей.

Однак на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв поспішне рішення, оскільки не врахував, що згідно зі змінами, внесеними до КК України Законом № 36-1Х від 0612 2019 року покарання за вищевказаною статтею КК України було змінено.

За таких обставин, згідно тих обгрунтувань, які зазначені вище, в частині призначення покарання у виді 3 років позбавлення волі то вирок в цій частині підлягає зміні.

Таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому, слід звернути увагу на те, що призначені обвинуваченій ОСОБА_7 покарання є достатньо суворим.

Таким чином, ґрунтуючись на принципах призначення покарання, визначених положеннями КПК України, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого по даній справі та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції обвинуваченій покарання, саме із змінами внесеними судом апеляційної інстанції, в повній мірі буде справедливим, достатнім та необхідним для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто таке покарання повністю відповідатиме меті його призначення та буде направлене на досягнення позитивних змін в особистості обвинуваченої.

З огляду на викладене, істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи прокурора такими, що заслуговують на увагу, оскільки порушення судом першої інстанції при призначенні останній покарання принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання підлягало виправленню.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування вироку суду першої інстанції за обставин викладених прокурором у його апеляційній скарзі.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 03 12 2021 року, в частині призначеного покарання, - скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора , - задовольнити.

Із застосування положень ст. 69 КК України призначити ОСОБА_7 , за ч.5 ст.27 та ч.2 ст.205-1 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень, без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьохмісяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4