Рішення

від 13.07.2022 по справі 909/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/125/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Шлімкевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт"

вул.Гетьмана Мазепи, 164 В, м.Івано-Франківськ, 76026

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гусака Петра Степановича

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 220 000 грн

за участю представників:

від позивача: Ружицький Віталій Миколайович;

від відповідача: Зоренко Олексй Володимирович

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гусака Петра Степановича про стягнення заборгованості в сумі 230 000 грн.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М. М.) від 19.02.2020, суд прийняв позовну заяву ТОВ "Електросвіт" до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначив розгляд справи по суті на 17.03.2020; встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.04.2020 №998/0/15-20 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 справу №909/125/20 скеровано на розгляд судді Рочняк О. В.

Ухвалою від 01.06.2020 суд (суддя Рочняк О. В.) прийняв справу до розгляду, судовий розгляд справи по суті призначив на 01.07.2020.

В судовому засіданні 01.07.2020 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи; надати суду та представнику позивача відзиви на позовну заяву, яке суд задовольнив та постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 21.07.2020, про дату та час судового засідання представники сторін повідомлені під розписку.

16.07.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.07.2020 (вх.№8925/20) з додатками.

21.07.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання від 21.07.2020 (вх.№9071/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку з наміром надати суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні 21.07.2020 представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи (вх.№10397/20).

05.08.2020 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшло заперечення б/н від 03.08.2020 (вх.№9803/20) на клопотання про призначення експертизи; відповідь на відзив (вх.№9802/20) з додатками та клопотання (вх.№11434/20) про зменшення розміру позовних вимог, мотивоване допущенням арифметичної помилки, оскільки платіжними дорученнями сума коштів до стягнення становить 220 000 грн, а не 230000 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2020, суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; витрати по проведенню судової будівельної-технічної експертизи поклав на відповідача; провадження у справі зупинив на час проведення експертиз і отримання господарським судом висновку експертизи.

29.03.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №2191/20-28/782-786/22-28 від 25.02.2022 (вх.№3747/22).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2022, суд поновив провадження у справі; підготовче засідання призначив на 11.05.2022.

За наслідками підготовчого засідання 11.05.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2022.

В судовому засіданні 13.06.2022 суд оголосив перерву до 13.07.2022, про що учасників справи повідомлено під розписку.

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 03.08.2020 (вх.№11424/20), яка прийнята судом, предметом позову є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача 220 000 грн заборгованості.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача: представник позивача позов підтримав з врахуванням поданого клопотання про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не виконав зобов`язання обумовлені договором, не зважаючи на факт отримання ним 220 000 грошових коштів та не передав їх по акту приймання-передачі, чим порушив вимоги ст. ст. 526, 837, 882 ЦК України. Позивач зазначає, що наведені відповідачем аргументи у відзиві на позовну заяву, ані долучені докази не містять належного посилання на вимоги законодавства, які б доводили його правомірність.

Позиція відповідача: представник відповідача проти позову заперечує, вважає вимоги такими, що не підлягають до задоволення у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначає, що роботи були виконані в повному обсязі та згідно креслень, наданих позивачем, які є додатком до договору. Фактичне виконання обумовленого умовами договору об`єму робіт та дотримання відповідачем строків їх проведення, а також прийняття цих робіт позивачем підтверджують конклюдентні дії відповідача, спрямовані на поетапну оплату коштів згідно рахунків, які були ним отримані від відповідача, сплачені суми, дати проведення оплати та записи у графі "призначення платежу" у кожному платіжному дорученні. Ухилення відповідача від підписання актів виконаних робіт не спростовує ні факту виконання цих робіт у обумовленому сторонами обсязі, ні їх своєчасне та якісне виконання, оскільки позивачем за весь період дії договору не було висунуто жодних претензій як щодо своєчасності виконання робіт, так і щодо їх об`ємів, натомість ним беззаперечно сплачувались чергові грошові транші на оплату наступних етапів робіт згідно отриманих від відповідача рахунках та актах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гусаком Петром Степановичем (виконавець, відповідач) украдено договір №4/19. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №4/19 є договором підряду (т.1 а.с 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт по монтажу даху з матеріалів замовника, а замовник зобов`язується оплатити роботи. Під комплексом робіт сторони розуміють роботи з монтажу наступних елементів:

- улаштування паробар`єру;

- улаштування ПВХ мембрани (1,5 мм);

- обхід та обробка всіх парапетів, зенітних ліхтарів;

- улаштування водостічних воронок та їх опайка;

- улаштування переливів через сендвіч панелі.

Згідно з п.2.1 договору, комплекс робіт, зазначений в п.1 договору, виконавець ви конує згідно креслень замовника, доданих в додатку №1.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що після виконання монтажних робіт виконавець в присутності представників замовника проводить випробовування шляхом статистичного навантаження на покрівлю даху.

В розділі 3 договору сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків.

Так, згідно з п.3.1. договору, вартість виконання комплексу робіт розраховується з фактично виконаних робіт, що передаються виконавцем замовникові актом прийому-передачі.

Вартість робіт виконавця встановлені у наступних розмірах (п.3.1):

3.2.1. Вартість улаштування утеплювача - мінеральної вати, товщиною 200 мм - становить 25 грн за м2;

3.2.2. Вартість улаштування ПВХ мембрани, включаючи улаштування паробар"єру обробку вікон, парапетів, тощо - становить 70 грн за м2.

У відповідності до п.4.1 договору, виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу.

Згідно з п. 5.1 договору, даний договір діє з моменту підписання його сторонами та діє до його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п.6.1. договору, за порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, визначеному законодавством.

Всі суперечки між сторонами, з яких не досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді.

Додатком №1 до договору від 15.03.2019 є креслення замовника.

Відповідно до платіжного доручення №1821 від 18.03.2019 з призначенням платежу: оплата за роботи згідно рахунку №1118 від 18.03.2019 по договору 4/19 від 18.03.2019 позивач сплатив відповідачу 60 000 грн. (т.1 а.с.11).

Таким чином, з врахуванням у мов п.4.1 договору, відповідач (виконавець) повинен був виконати підрядні роботи у строк до 17.04.2019 включно.

В подальшому, згідно з платіжним дорученням №2612 від 11.04.2019 на суму 40000 грн з призначенням платежу: оплата за роботи згідно рахунку №1118 від 18.03.2019 по договору № 4/19 від 18.03.2019, платіжними дорученнями №3234 від 07.05.2019 на суму 70000 грн та №3816 від 24.05.2019 на суму 50 000 грн з призначеннями платежу: оплата за роботи згідно договору №4/19 від 18.03.2019 позивач перерахував відповідачу ще 160 000 грн (т.1 а.с.12-14).

Отже, суд встановив, що на виконання умов договору № 4/19 від 18.03.2019 позивач перерахував відповідачу 220000 грн. вказаний факт сторонами не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №966/2 від 29.10.2019, в якій повідомив відповідача про відмову від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, посилаючись на порушення ним умов договору щодо невиконання взятих на себе зобов`язань та просив сплатити в позасудовому порядку на користь ТОВ "Електросвіт" 230 000 грошових коштів, які були отримані відповідачем в якості траншів за договором (т.1 а.с. 15-17).

На доказ виконання обумовлених договором № 4/19 від 18.03.2019 робіт відповідачем (виконавцем) надано суду:

- рахунок №1118 від 18.03.2019 на оплату авансу на монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 60 000 грн та акт №2/19 б/д здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів - вартість 44210 грн; монтажні роботи улаштування мінеральної вати - вартість 15790 грн, всього на суму 60 000 грн. Вказаний акт здачі - прийняття робіт підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками;

- рахунок №1118 від 10.04.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/149 від 15.03.2019 на суму 40 000 грн; акт №4/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на за загальну суму 40 000 грн, затверджений виконавцем 10.04.2019;

- рахунок №1119 від 06.05.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 70 000 грн; акт №5/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на загальну суму 70 000 грн, затверджений виконавцем 06.05.2019;

- рахунок №1111 від 23.05.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 50 000 грн; акт №6/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на загальну суму 50 000 грн, затверджений виконавцем 23.05.2019;

- рахунок №11/20 від 09.06.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 104 711 грн; акт №6/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати, розвантаження мінвати та інших будівельних матеріалів, роботи по розуклону мінвати на адмінкорпусі на загальну суму 104 711 грн, затверджений виконавцем 09.06.2019 (т.1, а.с.62-71).

Доказів того, що такі акти здачі - приймання виконаних робіт відповідачем направлено позивачу до звернення з позовом до суду матеріали справи не містять. Водночас такі акти направлено позивачу разом з відзивом на позов 15.07.2020 (т.1 а.с.73).

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що підрядник (відповідач) не приступив до виконання підрядних робіт, визначених у договорі №4/19 від 15.03.2019, ним укладено договір підряду на проведення ремонтно - ізоляційних робіт покрівлі даху об"єкта з третьою особою (ТОВ "Тексана"), на доказ чого надав:

- копію договору підряду №10/07/19 від 10.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тексана" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (замовник), відповідно до розділу 1 (предмет договору) якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, замовник доручає та оплачує, а підрядник бере на себе наступні зобов"язання: якісно і в обумовлений строк, в межах договірної ціни, виконати ремонтно-гідроізоляційні роботи на покрівлі по об`єкту: "Виробничий корпус ТОВ "Електросвіт" с. Радча, вул. Тракторна, Тисменецького р-н, Івано-Франківської обл." (далі - роботи), згідно локального кошторису, (додаток №1, який є невід`ємною частиною цього договору) (п.1.1.1.): обсяги, найменування та характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються локальним кошторисом (1.1.1.1.) (т.1, а.с.90-94);

- копію акту на виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт на покрівлі виробничого корпусу ТОВ "Електросвіт" по вул. Тракторна в с. Радча, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської області від 25.10.2019, відповідно до якого замовником (позивачем) прийнято у підрядника (ТОВ "Тексана") такі роботи: верхня покрівля (цех великогабаритних конструкцій) - влаштування гідроізоляційного килиму з утеплювача 200 мм та ПВХ мембрани t=1,5 мм та примикань килиму до паперу до Н=800 мм; виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; нижня покрівля (складальний цех) - виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; АПК покрівля - виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; влаштування ходових доріжок на загальну суму 306 327 грн 09 коп. (т.1 , а.с. 95);

- копії платіжних доручень №5602 від 24.07.2019 на суму 100 000 грн, №5795 від 02.08.2019 на суму 50 000 грн, №6164 від 15.08.2019 на суму 50 000 грн, №6415 від 23.08.2019 на суму 50 000 грн, №6494 від 28.08.2019 на суму 56 327 грн 09 коп., відповідно до яких ТОВ "Електросвіт" перерахувало ТОВ "Тексана" грошові кошти у загальному розмірі 306 327 грн 09 коп., з призначеннями платежу: оплата за послуги згідно рахунків а також накладних (т.1, а.с. 96-100).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2020, на вирішення судової будівельно- технічної експертизи поставити такі питання:

1. - Чи відповідають виконані ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажні роботи вимогам проектної документації та умовам укладеного між сторонами Договору № 4/19 від 15.03.2019 року? Якщо не відповідають, то в чому саме полягають невідповідності?

2. - Який перелік та об"єми фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт?

3. - Яка вартість фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт ?

4. - Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт умовам укладеного між Сторонами Договору № 4/19 від 15.03.2019?

5. - Чи проводились фактично підприємцем Гусаком Петром Степановичем підрядні роботи за договором №4/19 від 15.03.2019 року? Якщо такі роботи проводились підприємцем Гусаком Петром Степановичем, то в які строки та яких об`ємах?

6. - Чи проводились підприємцем Гусаком Петром Степановичем випробування шляхом статичного навантаження на покрівлю даху в порядку п.2.2 Договору 4/19 від 15.03.2019 ?

За результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) складено висновок №2191/20-28/782-786/22-28 від 25.02.2022, відповідно до якого:

по питанню - 1. Відповідність виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт вимогам проектної документації та умовам укладеного між сторонами договору №4/19 від 15.03.2019 встанови не вбачається за можливим, оскільки:

- креслення замовника відповідно до яких виконавець повинен виконати комлекс робіт, не містять інформації про принципові рішення із прийнятої конструктивної схеми покрівлі (матеріали і характеристики елементів покрівлі, відсутні креслений вузлів спряження конструктивних елементів покрівлі, вимоги до викопаний роби ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво, додаток Е";

- в матеріалах справи відсутня виконавча документація, яка оформляється за результатами виконаних будівельних роби (ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва"), а саме:

- загальний журнал робіт;

- журнал авторського нагляду;

- акти на закриття прихованих робіт;

- акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

- на час проведення обстеження покрівля знаходилась у змонтованому стані.

по питаннях - 2.3.4.5.6. В зв`язку і відсутністю в матеріалах справи виконавчої документації, яка оформляється за результатами виконаних будівельних робіт (ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва"), а саме:

- загальний журнал робіт;

- журнал авторського нагляду;

- акти на закриття прихованих робіт;

- акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

відповісти на зазначені питання не вбачається за можливе (т. 2 а.с. 100-105).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 цього Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною першою та третьою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом договір №4/19 від 15.03.2019 своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша, друга статті 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта).

З аналізу статті 849 Цивільного кодексу України вбачається, що вказана стаття встановлює три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами другою, третьою наведеної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої наведеної статті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

За ст. 224 ГК України, яке регулює відшкодування збитків, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з цим позовом до суду позивач вказав, що на підставі ч.2 ст.849 ЦК України відмовився від укладеного між сторонами договору підряду, про що направив відповідачу претензію від 29.10.2019, у якій повідомив відповідача про відмову від договору та просив повернути грошові кошти, які отримано відповідачем в якості траншів за договором, зобов"язання за яким відповідачем не виконано.

Відповідач грошових коштів в розмірі 220000 грн позивачу не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про їх стягнення.

Суд зазначає, що право замовника (позивача) права на відмову від договору підряду відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).

Таким чином, у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другу статті 849 Цивільного кодексу України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору.

За встановлених судом обставин, згідно з п.4.1. договору відповідач (виконавець) повинен був виконати підрядні роботи протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу. Перший транш у розмірі 60000 грн був оплачений замовником 18.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1821 від 18.03.2019.

Отже встановивши, що передбачений договором аванс позивач перерахував відповідачу 18.03.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення, суд дійшов висновку, що строк виконання підрядником робіт (протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу, передбаченого п.4.1. договору) завершився 17.04.2019.

Судом також встановлено, що сторони не змінювали (не продовжували) строк виконання передбачених договором робіт; позивач не надав доказів, що він, користуючись наданим йому як замовнику правом, упродовж погодженого строку виконання робіт перевіряв хід їх виконання, здійснював таку перевірку до 17.04.2019 та звертався до відповідача з відповідними зауваженнями щодо їх несвоєчасності.

З огляду на встановлені судом обставин, на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України замовник (позивач) мав право відмовитися від договору підряду (якщо відповідач вчасно не розпочав роботу або виконував її настільки повільно, що закінчення її у строк стало явно неможливим) у строк до 17.04.2019, тобто до закінчення встановленого договором строку виконання робіт, натомість звернувся до відповідача із претензією від 29.10.2019 про відмову від договору підряду лише 30.10.2019 - через пів року після закінчення цього строку.

До того ж, згідно з платіжним дорученням №2612 від 11.04.2019 на суму 40000 грн №3234 від 07.05.2019 на суму 70000 грн та №3816 від 24.05.2019 на суму 50 000 грн позивач перерахував відповідачу ще 160 000 грн, в т.ч. і після закінчення встановленого договором строку виконання робіт, що в свою чергу, свідчить про відсутність у нього наміру відмовлятися від договору підряду.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач доказів звернення до відповідача з вимогою про відмову від договору підряду у встановлений договором строк виконання робіт суду не надав, й в матеріалах справи такі докази відсутні, укладений сторонами договір підряду не розірваний у встановленому законом порядку та є обов"язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт №2/19, №5/19, №6/19, №6/19, в т.ч. акт здачі-приймання робіт №2/19 на суму 60000 грн підписаний обома сторонами, інші акти підписані виконавцем в односторонньому порядку.

Посилання представника позивача на те, що акт №2/19 на суму 60000 грн підписаний позивачем (замовником) формально, критично оцінюється судом, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, за приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідач не заперечує факту того, що випробування шляхом статистичного навантаження на покрівлю даху після виконання монтажних робіт, згідно з п.2.2. договору не проводилося, однак вказує, що підрядні роботи, обумовлені в договорі підряду №4/19 від 15.03.2019 ним виконано.

Позивач в свою чергу стверджує, що підрядні роботи на об"єкті позивача виконані, проте проводилися іншим підрядником на підставі договору підряду №10/07/19 від 10.07.2019 та здані за актом приймання - передачі 25.10.2019.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач повідомляв відповідача про те, що у зв"язку з невиконанням ним умов договору підряду, позивачем укладено договір підряду з іншим підрядником. Як вже зазначено судом, претензію про відмову від договору направлено відповідачу вже 30.10.2019.

Крім того, як вбачається з акту на виконання ремонтно- гідроізоляційних робіт від 25.10.2019, перелік робіт, виконаних ТОВ "Тексана" на об"єкті позивача не відповідає переліку робіт, який обумовлений у договорі підряду № 4/19 від 15.03.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, що не дає підстав стверджувати про те, що підрядником - ТОВ "Тексана" виконано ті самі підрядні роботи, які були передбачені до виконання за договором підряду № 4/19 від 15.03.2019, укладеним з відповідачем.

Також суд зазначає, що відповіді на поставлені на вирішення судової експертизи запитання, судовий експерт не надав. Водночас, у висновку судової будівельно-технічної експертизи №2191/20-28/782-786/22-28 від 25.02.2022 зазначено про те, що на час проведення обстеження (08.12.2021) покрівля знаходилась у змонтованому стані.

Доказів підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт №2/19, №5/19, №6/19, №6/19, які направлені йому 15.07.2020 чи доказів повідомлення відповідача про причини неприйняття підрядних робіт до суду не надано, тобто позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 220000 грн є недоведеними та необґрунтованими.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросвіт".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2022

Суддя О. В. Рочняк