Постанова

від 09.11.2022 по справі 909/125/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа №909/125/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Електросвіт б/н від 12.08.2022 (вх..№01-05/2026/22 від 16.08.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2022 (повний текст складено та підписано 26.07.2022, суддя Рочняк О.В.)

у справі №909/125/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт», м. Івано-Франківськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гусака Петра Степановича, м. Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексана», м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 220 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ружицький В.М. адвокат (довіреність від 15.10.2019);

від відповідача: Зоренко О.В. адвокат (ордер серія ІФ №003394 від 20.09.2022);

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гусака Петра Степановича про стягнення заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в сумі 220 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання, обумовлені договором, незважаючи на факт отримання ним 220 000 грошових коштів та не передав їх по акту приймання-передачі, чим порушив вимоги ст. ст. 526, 837, 882 ЦК України.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2022 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" до Фізичної особи-підприємця Гусака Петра Степановича про стягнення заборгованості в сумі 220 000 грн відмовлено.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою про відмову від договору підряду у встановлений договором строк виконання робіт, і в матеріалах справи такі докази відсутні, укладений сторонами договір підряду не розірваний у встановленому законом порядку та є обов`язковим до виконання сторонами.

Щодо тверджень позивача про те, що підрядні роботи на об`єкті позивача виконані, проте проводилися іншим підрядником, то суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач повідомляв відповідача про те, що у зв`язку з невиконанням ним умов договору підряду, позивачем укладено договір підряду з іншим підрядником.

Суд першої інстанції вважає, що доказів повідомлення відповідача про причини неприйняття підрядних робіт до суду не надано, тобто позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 220000 грн є недоведеними та необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а тому, як стверджує апелянт, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що станом на вирішення спору по суті Договір було припинено в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України, про що позивач повідомив відповідача претензією від 29 жовтня 2020 року. Більше того, на момент вирішення спору Договір було припинено за будь-яких обставин, оскільки згідно п. 5.1. Договору строк його дії до 31 грудня 2019 року.

На переконання апелянта, висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 13.07.2022 про те, що Договір чинний та є обов`язковий для сторін, є неспростовним свідченням невідповідності висновків суду встановленим обставина справи, що в силу дії п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, апелянт вказує, що предметом спору у даній справі є саме невиконання відповідачем зобов`язань за Договором та, як наслідок, стягнення отриманих коштів за Договором, а не чинність, дія самого Договору. Даний юридичний факт, на думку апелянта, вже не мав ніякого правового значення на час вирішення спору по суті судом першої інстанції, сторони з цього приводу взагалі не надавали пояснень, заперечень.

Також апелянт стверджує, що усі платежі, які були здійснені позивачем, а саме, згідно платіжних доручень №1821 від 18 березня 2019 року на суму 60000,00 грн., №2612 від 11 квітня 2019 року на суму 40000,00 грн., №3234 від 07 травня 2019 року на суму 70000,00 грн., № 3816 від 24 травня 2019 року на суму 50000 грн., є саме авансовими платежами.

Поряд з іншим, апелянт вважає, що свідченням неправильного застосування норм матеріального права - ст. 882 ЦК України є висновок суду першої інстанції про те, що доказом виконання відповідачем робіт за Договором є акти здачі-приймання виконаних робіт, які підписані в односторонньому прядку відповідачем, без жодних зауважень про відмову від їх підписання позивачем.

Крім того, апелянт вказує, що підрядник (ФОП Гусак П.С.) відступив від умов Договору, не виконав відповідні роботи, з огляду на що позивач змушений був негайно вчиняти дії щодо збереження власного майна, яке розміщувалось у нежитлових приміщеннях в с.Радча, шляхом залучення іншого підрядника для проведення робіт з приводу гідроізоляції даху. А тому, виходячи із змісту норми ст. 852 ЦК України 10 липня 2019 року було укладено договір підряду №10/07/19 з ТОВ "Тексана" на проведення ремонтно-гідроізоляційної роботи на покрівлі по об`єкту виробничий корпус ТОВ "Електросвіт" с. Радча, вул. Тракторна, Тисменицький район, Івано-Франківська область. Роботи, обумовлені даним Договором, були виконані ТОВ «Тексана", передані ТОВ "Електросвіт» та проведено відповідний розрахунок.

З огляду на вищенаведене апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2022 у справі №909/125/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався та відзиву не надав.

Розпорядженням керівника апарату суду №258 від 08.11.2022 у зв`язку із перебуванням на навчанні судді-члена колегії Матущака О.І., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.

У судовому засіданні 09.11.2022 представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечив, надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції, у відповідності до ст.. 197 ГПК України.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

15.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гусаком Петром Степановичем (виконавець, відповідач) украдено договір №4/19. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №4/19 є договором підряду (т.1 а.с 8-10).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт по монтажу даху з матеріалів замовника, а замовник зобов`язується оплатити роботи. Під комплексом робіт сторони розуміють роботи з монтажу наступних елементів:

- улаштування паробар`єру;

- улаштування ПВХ мембрани (1,5 мм);

- обхід та обробка всіх парапетів, зенітних ліхтарів;

- улаштування водостічних воронок та їх опайка;

- улаштування переливів через сендвіч панелі.

Згідно з п.2.1 договору, комплекс робіт, зазначений в п.1 договору, виконавець ви конує згідно креслень замовника, доданих в додатку №1.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що після виконання монтажних робіт виконавець в присутності представників замовника проводить випробовування шляхом статистичного навантаження на покрівлю даху.

В розділі 3 договору сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків.

Так, згідно з п.3.1. договору, вартість виконання комплексу робіт розраховується з фактично виконаних робіт, що передаються виконавцем замовникові актом прийому-передачі.

Вартість робіт виконавця встановлені у наступних розмірах (п.3.1):

3.2.1. Вартість улаштування утеплювача - мінеральної вати, товщиною 200 мм - становить 25 грн за м2;

3.2.2. Вартість улаштування ПВХ мембрани, включаючи улаштування паробар"єру обробку вікон, парапетів, тощо - становить 70 грн за м2.

У відповідності до п.4.1 договору, виконавець зобов`язується виконати роботи протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу.

Згідно з п. 5.1 договору, даний договір діє з моменту підписання його сторонами та діє до його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п.6.1. договору, за порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, визначеному законодавством.

Всі суперечки між сторонами, з яких не досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді.

Додатком №1 до договору від 15.03.2019 є креслення замовника.

Відповідно до платіжного доручення №1821 від 18.03.2019 з призначенням платежу: оплата за роботи згідно рахунку №1118 від 18.03.2019 по договору 4/19 від 18.03.2019 позивач сплатив відповідачу 60 000 грн. (т.1 а.с.11).

Таким чином, з врахуванням у мов п.4.1 договору, відповідач (виконавець) повинен був виконати підрядні роботи у строк до 17.04.2019 включно.

В подальшому, згідно з платіжним дорученням №2612 від 11.04.2019 на суму 40000 грн з призначенням платежу: оплата за роботи згідно рахунку №1118 від 18.03.2019 по договору № 4/19 від 18.03.2019, платіжними дорученнями №3234 від 07.05.2019 на суму 70000 грн та №3816 від 24.05.2019 на суму 50 000 грн з призначеннями платежу: оплата за роботи згідно договору №4/19 від 18.03.2019 позивач перерахував відповідачу ще 160 000 грн (т.1 а.с.12-14).

Отже, суд встановив, що на виконання умов договору № 4/19 від 18.03.2019 позивач перерахував відповідачу 220000 грн. вказаний факт сторонами не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №966/2 від 29.10.2019, в якій повідомив відповідача про відмову від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, посилаючись на порушення ним умов договору щодо невиконання взятих на себе зобов`язань та просив сплатити в позасудовому порядку на користь ТОВ "Електросвіт" 230 000 грошових коштів, які були отримані відповідачем в якості траншів за договором (т.1 а.с. 15-17).

На доказ виконання обумовлених договором № 4/19 від 18.03.2019 робіт відповідачем (виконавцем) надано суду:

- рахунок №1118 від 18.03.2019 на оплату авансу на монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 60 000 грн та акт №2/19 б/д здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів - вартість 44210 грн; монтажні роботи улаштування мінеральної вати - вартість 15790 грн, всього на суму 60 000 грн. Вказаний акт здачі - прийняття робіт підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками;

- рахунок №1118 від 10.04.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/149 від 15.03.2019 на суму 40 000 грн; акт №4/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на за загальну суму 40 000 грн, затверджений виконавцем 10.04.2019;

- рахунок №1119 від 06.05.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 70 000 грн; акт №5/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на загальну суму 70 000 грн, затверджений виконавцем 06.05.2019;

- рахунок №1111 від 23.05.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 50 000 грн; акт №6/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати на загальну суму 50 000 грн, затверджений виконавцем 23.05.2019;

- рахунок №11/20 від 09.06.2019 на оплату за виконані монтажні роботи згідно договору 4/19 від 15.03.2019 на суму 104 711 грн; акт №6/19 здачі-приймання робіт: монтажні роботи улаштування плівки ПВХ, паробар`єру обробки вікон, парапетів, монтажні роботи улаштування мінеральної вати, розвантаження мінвати та інших будівельних матеріалів, роботи по розуклону мінвати на адмінкорпусі на загальну суму 104 711 грн, затверджений виконавцем 09.06.2019 (т.1, а.с.62-71).

Доказів того, що такі акти здачі - приймання виконаних робіт відповідачем направлено позивачу до звернення з позовом до суду, матеріали справи не містять. Водночас такі акти направлено позивачу разом з відзивом на позов 15.07.2020 (т.1 а.с.73).

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що підрядник (відповідач) не приступив до виконання підрядних робіт, визначених у договорі №4/19 від 15.03.2019, ним укладено договір підряду на проведення ремонтно - ізоляційних робіт покрівлі даху об`єкта з третьою особою (ТОВ "Тексана"), на доказ чого надав:

- копію договору підряду №10/07/19 від 10.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тексана" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (замовник), відповідно до розділу 1 (предмет договору) якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, замовник доручає та оплачує, а підрядник бере на себе наступні зобов"язання: якісно і в обумовлений строк, в межах договірної ціни, виконати ремонтно-гідроізоляційні роботи на покрівлі по об`єкту: "Виробничий корпус ТОВ "Електросвіт" с. Радча, вул. Тракторна, Тисменецького р-н, Івано-Франківської обл." (далі - роботи), згідно локального кошторису, (додаток №1, який є невід`ємною частиною цього договору) (п.1.1.1.): обсяги, найменування та характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються локальним кошторисом (1.1.1.1.) (т.1, а.с.90-94);

- копію акту на виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт на покрівлі виробничого корпусу ТОВ "Електросвіт" по вул. Тракторна в с. Радча, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської області від 25.10.2019, відповідно до якого замовником (позивачем) прийнято у підрядника (ТОВ "Тексана") такі роботи: верхня покрівля (цех великогабаритних конструкцій) - влаштування гідроізоляційного килиму з утеплювача 200 мм та ПВХ мембрани t=1,5 мм та примикань килиму до паперу до Н=800 мм; виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; нижня покрівля (складальний цех) - виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; АПК покрівля - виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт; влаштування ходових доріжок на загальну суму 306 327 грн 09 коп. (т.1 , а.с. 95);

- копії платіжних доручень №5602 від 24.07.2019 на суму 100 000 грн, №5795 від 02.08.2019 на суму 50 000 грн, №6164 від 15.08.2019 на суму 50 000 грн, №6415 від 23.08.2019 на суму 50 000 грн, №6494 від 28.08.2019 на суму 56 327 грн 09 коп., відповідно до яких ТОВ "Електросвіт" перерахувало ТОВ "Тексана" грошові кошти у загальному розмірі 306 327 грн 09 коп., з призначеннями платежу: оплата за послуги згідно рахунків а також накладних (т.1, а.с. 96-100).

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2020, на вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено такі питання:

1. - Чи відповідають виконані ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажні роботи вимогам проектної документації та умовам укладеного між сторонами Договору № 4/19 від 15.03.2019 року? Якщо не відповідають, то в чому саме полягають невідповідності?

2. - Який перелік та об"єми фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт?

3. - Яка вартість фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт?

4. - Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт умовам укладеного між Сторонами Договору № 4/19 від 15.03.2019?

5. - Чи проводились фактично підприємцем Гусаком Петром Степановичем підрядні роботи за договором №4/19 від 15.03.2019 року? Якщо такі роботи проводились підприємцем Гусаком Петром Степановичем, то в які строки та яких об`ємах?

6. - Чи проводились підприємцем Гусаком Петром Степановичем випробування шляхом статичного навантаження на покрівлю даху в порядку п.2.2 Договору 4/19 від 15.03.2019 ?

За результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), складено висновок №2191/20-28/782-786/22-28 від 25.02.2022, відповідно до якого:

по питанню - 1. Відповідність виконаних ФОП Гусак П.С. будівельно-монтажних робіт вимогам проектної документації та умовам укладеного між сторонами договору №4/19 від 15.03.2019 встанови не вбачається за можливим, оскільки:

- креслення замовника відповідно до яких виконавець повинен виконати комлекс робіт, не містять інформації про принципові рішення із прийнятої конструктивної схеми покрівлі (матеріали і характеристики елементів покрівлі, відсутні креслений вузлів спряження конструктивних елементів покрівлі, вимоги до викопаний роби ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво, додаток Е";

- в матеріалах справи відсутня виконавча документація, яка оформляється за результатами виконаних будівельних роби (ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва"), а саме:

- загальний журнал робіт;

- журнал авторського нагляду;

- акти на закриття прихованих робіт;

- акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

- на час проведення обстеження покрівля знаходилась у змонтованому стані.

по питаннях - 2.3.4.5.6. В зв`язку і відсутністю в матеріалах справи виконавчої документації, яка оформляється за результатами виконаних будівельних робіт (ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва"), а саме:

- загальний журнал робіт;

- журнал авторського нагляду;

- акти на закриття прихованих робіт;

- акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій;

відповісти на зазначені питання не вбачається за можливе (т. 2 а.с. 100-105).

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом договір №4/19 від 15.03.2019 своєю правовою природою є договором підряду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Як наголошує Верховний Суд, зокрема у постанові від 29.01.2020 у справі №904/5265/18, що для правильного вирішення спорів про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказав, що на підставі ч.2 ст.849 ЦК України відмовився від укладеного між сторонами договору підряду, про що направив відповідачу претензію від 29.10.2019, у якій повідомив відповідача про відмову від договору та просив повернути грошові кошти, які отримано відповідачем в якості траншів за договором, зобов`язання за яким відповідачем не виконано.

Оскільки відповідач грошових коштів в розмірі 220000 грн позивачу не сплатив, це стало підставою для звернення до суду з позовом про їх стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України право замовника (позивача) права на відмову від договору підряду не є безумовним і пов`язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим).

У разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другу статті 849 Цивільного кодексу України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема, щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п.4.1. договору відповідач (виконавець) повинен був виконати підрядні роботи протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу. Перший транш у розмірі 60000 грн був оплачений замовником 18.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням №1821 від 18.03.2019.

Отже, встановивши, що передбачений договором аванс позивач перерахував відповідачу 18.03.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення, суд дійшов висновку, що строк виконання підрядником робіт (протягом 30 днів із правом дострокового виконання з моменту оплати першого траншу, передбаченого п.4.1. договору) завершився 17.04.2019.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не змінювали (не продовжували) строк виконання передбачених договором робіт; позивач не надав доказів, що він, користуючись наданим йому як замовнику правом, упродовж погодженого строку виконання робіт перевіряв хід їх виконання, здійснював таку перевірку до 17.04.2019 та звертався до відповідача з відповідними зауваженнями щодо їх несвоєчасності.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України замовник (позивач) мав право відмовитися від договору підряду у строк до 17.04.2019, тобто до закінчення встановленого договором строку виконання робіт, натомість звернувся до відповідача із претензією від 29.10.2019 про відмову від договору підряду лише 30.10.2019 - через півроку після закінчення цього строку.

Крім того, згідно з платіжним дорученням №2612 від 11.04.2019 на суму 40000 грн №3234 від 07.05.2019 на суму 70000 грн та №3816 від 24.05.2019 на суму 50 000 грн позивач перерахував відповідачу ще 160 000 грн, в т.ч. і після закінчення встановленого договором строку виконання робіт, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у нього наміру відмовлятися від договору підряду.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач доказів звернення до відповідача з вимогою про відмову від договору підряду у встановлений договором строк виконання робіт суду не надав, й в матеріалах справи такі докази відсутні, укладений сторонами договір підряду не розірваний у встановленому законом порядку та є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт №2/19, №5/19, №6/19, №6/19, в т.ч. акт здачі-приймання робіт №2/19 на суму 60000 грн, підписаний обома сторонами, інші акти, підписані виконавцем в односторонньому порядку.

Посилання представника позивача на те, що акт №2/19 на суму 60000 грн підписаний позивачем (замовником) формально, критично оцінюється судом, оскільки такі доводи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, за приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідач не заперечує факту того, що випробування шляхом статистичного навантаження на покрівлю даху після виконання монтажних робіт, згідно з п.2.2. договору не проводилося, однак вказує, що підрядні роботи, обумовлені в договорі підряду №4/19 від 15.03.2019, ним виконано.

Позивач, в свою чергу, стверджує, що підрядні роботи на об`єкті позивача виконані, проте проводилися іншим підрядником на підставі договору підряду №10/07/19 від 10.07.2019 та здані за актом приймання - передачі 25.10.2019.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач повідомляв відповідача про те, що у зв`язку з невиконанням ним умов договору підряду, позивачем укладено договір підряду з іншим підрядником. Як вже зазначено судом, претензію про відмову від договору направлено відповідачу вже 30.10.2019.

З акту на виконання ремонтно-гідроізоляційних робіт від 25.10.2019 вбачається, що перелік робіт, виконаних ТОВ "Тексана" на об`єкті позивача, не відповідає переліку робіт, який обумовлений у договорі підряду № 4/19 від 15.03.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, що не дає підстав стверджувати про те, що підрядником - ТОВ "Тексана" виконано ті самі підрядні роботи, які були передбачені до виконання за договором підряду № 4/19 від 15.03.2019, укладеним з відповідачем.

Також суд зазначає, що відповіді на поставлені на вирішення судової експертизи запитання судовий експерт не надав. Водночас, у висновку судової будівельно-технічної експертизи №2191/20-28/782-786/22-28 від 25.02.2022 зазначено про те, що на час проведення обстеження (08.12.2021) покрівля знаходилась у змонтованому стані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт №2/19, №5/19, №6/19, №6/19, які направлені йому 15.07.2020, чи доказів повідомлення відповідача про причини неприйняття підрядних робіт до суду не надано, тобто позивач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і, отже, він не звільняється від обов`язку оплатити роботи.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 220000 грн необґрунтовані і задоволенню не підлягають

Місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Електросвіт», зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2022 у справі №909/125/20. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» б/н від 12.08.2022 (вх..№01-05/2026/22 від 16.08.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2022 у справі №909/125/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Плотніцького Б.Д., в період з 21.11.2022 по 23.11.2022 включно у відпустці, та в період з 24.11.2022 по 25.11.2022 включно у відрядженні, повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяСкрипчук О.С.