Ухвала

від 11.07.2022 по справі 10/5026/290/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 10/5026/290/2011(925/1502/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

про роз`яснення постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

про спонукання до виконання мирової угоди.

в межах справи №10/5026/290/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолтек"

до Відкритого акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт"

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.03.2021 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Лізинг Україна" (далі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" (далі - Відповідач) про спонукання Відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 10/5026/290/2011 про банкрутство Відповідача (далі - Мирова угода), шляхом стягнення з нього на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп.; та стягнено з Відповідача на користь Позивача 17 110 358 грн 83 коп. заборгованості на виконання Мирової угоди з покладенням на Відповідача судових витрат за подання позову та заяви про забезпечення позову.

2. 15.06.2021, у межах апеляційного провадження з перегляду рішення Господарського суду Черкаської області від 22.03.2021 за скаргою Відповідача, Позивач подав заяву про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу або підлягають передачі або сплаті Відповідачу, і перебувають у нього чи інших осіб, в межах суми стягнення в 17 110 358 грн 83 коп.

3. 30.06.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив частково задовольнити заяву Позивача про забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп., а в іншій частині заяви Позивача про забезпечення позову - відмовити.

4. 01.11.2021 Верховний Суд з результатами розгляду касаційної скарги Відповідача на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 постановив: частково задовольнити цю скаргу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 в частині задоволення заяви Позивача про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 17 110 358 грн 83 коп. з прийняттям в скасованій частині нового рішення - про відмову Позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми 17 110 358 грн 83 коп.; в іншій частині ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 залишити без змін.

5. 20.06.2022 Відповідач подав до заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у цій справі.

У цій заяві Відповідач просить роз`яснити пункти 2, 3, 4 резолютивної частини постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), а саме:

- пункти 2, 4: в якій частині ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 залишена в силі і є чинною на сьогоднішній день;

- чи передбачаються в нескасованій після касаційного перегляду частині ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, будь-які обмеження/арешти майна або коштів Відповідача;

- пункт 3: чи залишена заява Позивача про забезпечення позову задоволеною в тій чи іншій частині за результатами здійснення касаційного провадження у цій справі;

- пункти 2, 3, 4: чи наявні або відсутні за результатами касаційного перегляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 будь-які обмеження майна, коштів Відповідача в межах поданої Позивачем заяви про забезпечення прозову та прийнятої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021.

6. Розглянувши заяву Відповідача, Суд дійшов таких висновків.

Статтею 245 ГПК України передбачено право учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця на роз`яснення судового рішення, ухваленого по суті спору, коли його зміст викладено не чітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого виконання такого рішення викликає труднощі чи стає неможливим.

Виходячи із змісту наведеної норми роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Право роз`яснення рішення належить суду, який його ухвалив, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Таким чином, за змістом статті 245 ГПК України може бути роз`яснено судове рішення, яке підлягає примусовому виконанню, тобто судове рішення, яким спір вирішено по суті та порядок виконання якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Отже роз`ясненню підлягають ті рішення, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 10.07.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 03.09.2018 у справі №638/11634/17 (К/9901/4439/17), від 09.07.2018 у справі №911/2050/16. від 18.06.2019 у справі № 903/922/17 та від 06.10.2020 у справі № 233/3676/19, а також в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 910/14672/17 та від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.

7. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини восьмої статті 327 цього Кодексу якщо судом вживалися заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документів наявні у суді документи, що підтверджують виконання відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

8. Враховуючи викладене, а також те, що:

- ухвалою апеляційного суду від 30.06.2021 заяву Позивача про забезпечення позову було задоволено частково: накладено арешт на грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп., а в іншій частині вимог в заяві Позивача про забезпечення позову відмовлено;

- касаційний суд за результатами перегляду цієї ухвали постановою від 01.11.2021 скасував її саме в задоволеній частині вимог Позивача про забезпечення позову (в частині накладеного арешту на грошові кошти Відповідача в межах суми стягнення - 17 110 358 грн 83 коп.), тобто в тій частині, що підлягала виконанню за наведеними правилами;

- а ухвалу апеляційного суду щодо відмови Позивачу в іншій частині заяви про забезпечення позову касаційний суд постановою від 01.11.2021 залишив без змін;

постанова Верховного Суду від 01.11.2021, щодо якої Відповідачем порушене питання про роз`яснення, не є тим судовим рішенням, яке підлягає виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України "Про виконавче провадження", а тому не належить до рішень, право на роз`яснення яких передбачено статтею 245 ГПК України.

9. Поряд з цим, відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суди в Україні, відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права та забезпечують кожному право на справедливий суд. Однак, до повноважень судів України не належить роз`яснення наслідків прийняття певного судового рішення.

У цьому висновку Суд звертається до парової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі № 914/208/17.

10. Натомість, Відповідач у заяві про роз`яснення постанови Верховного Суду від 01.11.2021 поставив питання, що стосуються роз`яснення не змісту цього судового рішення, а наслідків його прийняття, зокрема для Відповідача, що не можуть бути предметом роз`яснення відповідно до приписів статті 245 ГПК України.

11. Ураховуючи, що постанова Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) не може бути об`єктом роз`яснення у розумінні господарського процесуального закону, Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Відповідача про роз`яснення цієї постанови необхідно відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 245, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар`єр "Граніт" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

К.М. Огороднік