Постанова

від 20.07.2022 по справі 904/1868/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1868/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 (колегія суддів: Дармін М. О. Іванов О. Г., Березкіна О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 (суддя Мілєва І. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" до Дніпровської міської ради про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткової угоди,

(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом надіслати представників для участі у судовому засіданні)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" (далі - ТОВФ "АТК") звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради, у якому просило:

- визнати поновленим укладений між Дніпровською міською радою та ТОВФ "АТК" договір оренди землі від 14.09.2010 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по просп. Олександра Поля (колишнього - Кірова) у м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190, на той самий строк і на тих самих умовах, що було передбачено цим договором, шляхом укладення додаткової угоди від 01.10.2016 в судовому порядку;

- визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 14.09.2010, укладеного між Дніпровською міською радою та ТОВФ "АТК" (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) у м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190.

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем права товариства на поновлення договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 163/11, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190) і передано її ТОВФ "АТК" в оренду строком на три роки для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Кірова в районі будинку № 93 за рахунок земель, раніше переданих Державному підприємству "Дніпропетровський обласний радіотелевізійний передавальний центр", код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

4. На підставі цього рішення, 14.06.2007 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВФ "АТК" (орендар) укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 3860.

5. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договір укладено на три роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

6. Згодом відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 16.06.2010 № 261/58 поновлено на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі від 14.06.2007, укладений між сторонами, до 19.06.2013 та зобов`язано ТОВФ "АТК" укласти з міською радою договір оренди землі.

7. 14.09.2010 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВФ "АТК" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3449 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190) за адресою: просп. Кірова в районі будинку № 93, цільове використання якої (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність); підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 21.03.2007 № 163/11 та 16.06.2010 № 261/58.

8. За змістом пункту 2.2 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

9. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору його укладено на три роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені попереднім договором.

10. Відповідно до пункту 14.1 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

11. Договір 14.09.2010 посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. та зареєстровано в реєстрі за № 4249, в цей же день за актом приймання-передачі зазначена земельна ділянка передана ТОВФ "АТК".

12. У подальшому на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 № 237/55 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВФ "АТК" (орендар) 11.12.2014 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої, зокрема, договір оренди землі поновлено на три роки, починаючи з 01.10.2013, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Кірова в районі будинку № 93. Також деякі пункти договору (зокрема щодо орендної плати) викладено в редакції цієї додаткової угоди.

13. 01.07.2016 ТОВФ "АТК" звернулося до Дніпровської міської ради з листом № 02/07-16, у якому просило поновити зазначений договір оренди землі на тих самих умовах і той самий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" та згідно з пунктом 3.2 договору оренди. До листа додано проект додаткової угоди від 01.10.2016 про поновлення строку дії договору оренди землі від 14.09.2010. Цей лист зареєстровано відповідачем 01.07.2016 за вх. № 36/3686. 30.08.2016 ТОВФ "АТК" в доповнення до зазначеного листа направило відповідачу клопотання, до якого додало копії документів згідно з переліком. Це клопотання зареєстровано відповідачем 30.08.2016 за вх. № 36/4887.

14. За наслідками розгляду цих звернень позивача Дніпровська міська рада у листі від 10.10.2017 № 7/13-1627 повідомила товариство, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це міську раду до спливу строку договору оренди землі у строк, не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; лист-повідомлення подається через приймальню Дніпровської міської ради, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; за дорученням міського голови, зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди опрацьовується департаментом по роботі з активами; опрацюванню підлягають засвідчені у встановленому чинним законодавством порядку копії відповідних документів згідно з переліком, наведеним у цьому листі; для підготовки документів на розгляд міською радою питання щодо визначення істотних умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до документів обов`язково долучається витяг із Державного земельного кадастру; відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради.

15. 22.03.2018 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради у листі від 22.03.2018 № 7/7-1166 на лист позивача від 30.08.2016 повідомив, що відповідно до наданих на розгляд матеріалів встановлено, що земельна ділянка рішенням міської ради від 21.03.2007 № 163/11 була передана в оренду ТОВФ "АТК" для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Олександра Поля у районі будинку № 93 строком на три роки; з 2007 року договір оренди землі поновлювався у 2010 та 2014 роках; за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови і перебуває в занедбаному стані; за час користування земельною ділянкою протягом десяти років земельна ділянка не використовувалася за призначенням та не була освоєна відповідно до цілей, для яких передавалася в оренду; у зв`язку з наведеним подальший розгляд питання про поновлення договору оренди землі від 14.09.2017 неможливий.

16. ТОВФ "АТК", вважаючи, що Дніпровською міською радою порушено положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" та права позивача як орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк, звернулося до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, позаяк сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права. Однак, подана позивачем позовна заява не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, що виключає можливість задоволення позову.

19. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, проте підставами для відмови в позові з посиланням на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 181, 188 Господарського кодексу України (далі - ГК) зазначив обставини, за якими позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію додаткової угоди від 01.10.2016, яка є підставою позовних вимог, однак ця додаткова угода (не підписана з боку позивача) не є пропозицією щодо зміни умов договору в розумінні приписів статей 181, 188 ГК, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання договору поновленим на той саме строк і на тих самих умовах шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 01.10.2016. Разом із тим, за висновками суду апеляційної інстанції, позивач просить визнати поновленим договір, строк дії якого сплив 01.10.2016, шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 01.10.2016, за умовами якої строк дії договору оренди землі поновлюється на три роки, тобто до 01.10.2019, тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 01.10.2016 до договору, навіть за умови її належного оформлення, не призвів би до відновлення порушеного права позивача.

20. Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на наявність у матеріалах справи проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14.09.2010, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, не з`ясував та не надав належної правової оцінки тим обставинам, чи подано позивачем відповідно до заявлених вимог і з огляду на наведені положення законодавства при зверненні до суду з відповідними вимогами саме до позовної заяви проект додаткової угоди, повний текст якої (у разі задоволення позову) має бути зафіксовано в резолютивній частині рішення суду.

22. Судом апеляційної інстанції не з`ясовано та не надано правової оцінки тим обставинам, чи сплив відповідний строк дії договору оренди за додатковою угодою, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, як на момент звернення до суду з відповідним позовом.

23. Крім того, Верховний Суд наголосив на помилковості застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статей 181, 188 ГК у контексті недотримання позивачем порядку поновлення договору оренди землі на новий строк.

24. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

25. Постанова мотивована тим, що подана позивачем позовна заява не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог. При цьому, суд визнав наявну в матеріалах справи копію проекту додаткової угоди письмовим доказом в розумінні статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що в свою чергу виключає можливість його ототожнення з текстом прохальної частини позовної заяви.

26. Водночас, суд зазначив, що вимога про визнання поновленим договору оренди ґрунтуються на помилковому розумінні позивачем належного способу захисту, який мав ним бути обраним з урахуванням фактичних обставин справи.

Короткий зміст касаційної скарги

27. ТОВФ "АТК" у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих самих умовах до договору оренди від 14.09.2010.

28. Скарга з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також неврахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.

29. Скаржник також зазначає про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

30. Відзиву від відповідача не надходило.

Позиція Верховного Суду

31. За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, при вирішенні питання дотримання сторонами передбаченої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури поновлення договору оренди необхідно враховувати таке.

32. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 3 статті 792 ЦК).

33. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша, дев`ята статті 93 Земельного кодексу України).

34. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) за своєю конструкцією передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

35. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

36. Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

37. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

38. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

39. Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

40. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

41. Спеціальне правило, викладене у частині шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

42. Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

43. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України "Про оренду землі").

44. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі" ). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 цього Закону).

45. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

46. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

47. Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

48. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВФ "АТК" залишив це рішення без змін, однак підставою для відмови в позові, як свідчить мотивувальна частина оскаржуваної постанови, стало те, що прохальна частина позову не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, отже, за висновками суду, позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту

49. Дійсно, у разі звернення орендаря до суду з позовом у порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" належним способом захисту порушеного права буде вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, адже договір є поновленим з огляду на імперативний припис про обов`язкове оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Якщо суд установить, що позивач (орендар), звертаючись до суду з такими вимогами, не виклав змісту чи не додав проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, це виключає можливість задоволення позову, оскільки такий спосіб захисту порушених прав буде неналежним та неефективним.

50. Проте, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було додано копію проекту додаткової угоди (т.1 а.с. 49), яку суд апеляційної інстанції визнав письмовим доказом, не зазначивши на підставі якої норми права він дійшов висновку про те, що окремо поданий (а не викладений в прохальній частині позовної заяви) проект додаткової угоди про поновлення договору оренди виключає можливість задоволення позову та свідчить про обрання позивачем неналежного і неефективного способу захисту порушеного права, як і виключає необхідність оцінки такого проекту.

51. Крім того, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, наголошував на необхідності з`ясування та надання правової оцінки тим обставинам, "чи сплив відповідний строк дії договору оренди за додатковою угодою, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, як на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, що зумовило настання тих обставин на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, на які здійснено посилання в постанові суду апеляційної інстанції, оскільки без з`ясування відповідних обставин, висновки суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є передчасними."

52. Апеляційний господарський суд, здійснюючи повторний розгляд справи, вказівки Верховного Суду не виконав, наведеним вище обставинам оцінки не надав.

53. З огляду на викладене Суд вважає, що наведені скаржником в касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень, знайшли своє підтвердження.

54. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

56. Оскільки зазначеного суд апеляційної інстанції не здійснив, фактично не дослідив у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам.

57. Водночас судом не дотримано вимог частини першої статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

59. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

60. З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Судові витрати

61. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 у справі №904/1868/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич