Постанова

від 21.11.2022 по справі 904/1868/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1868/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 (суддя Мілева І.В.)

у справі № 904/1868/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК", м. Дніпро

до відповідача: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд:

- визнати поновленим укладений між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" договір оренди землі від 14.09.2010 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) в м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190 на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором, шляхом укладення додаткової угоди від 01.10.2016 в судовому порядку;

- визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих же умовах договору оренди від 14.09.2010, який було укладено між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) в м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №904/1868/19 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 для розгляду справи №904/1868/19 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 у справі №904/1868/19.

26.08.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі № 904/1868/18, в яких останній підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 судове засідання у справі №904/1868/19 призначено на 24.10.2022 о 14:00 год.

У судовому засіданні 24.10.2022 приймали участь представники сторін, які надали свої пояснення. Колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про перерву судовому засіданні до 21.11.2022 на 16:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 21.11.2022 на 16:00 год.

В судове засідання 21.11.2022 з`явилися представники позивача (апелянта) та відповідача.

Представники позивача (апелянта) підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у поданому ним відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 № 163/11 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, земельної ділянки по просп. Кірова у районі будинку № 93 (Кіровський район) в оренду для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення" (т. 1 а.с. 17) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3449 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190), складений ТОВ "Квартал" та передано земельну ділянку (план земельної ділянки додається) Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АТК" в оренду строком на три роки для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Кірова в районі будинку № 93 за рахунок земель, раніше переданих Державному підприємству Дніпропетровському обласному радіотелевізійному передавальному центру, код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

На підставі вказаного рішення 14.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АТК" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі (далі договір оренди 1), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 3860.

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по просп. Кірова в районі будинку № 93 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0190 (п. 1.1. договору оренди 1).

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (п. 1.2. договору оренди 1).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 21.03.2007 № 163/11 (п. 1.3. договору оренди 1).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,3449 га (п. 2.1. договору оренди 1).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2. договору оренди 1).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 468 185,19 грн. (п. 2.3. договору оренди 1).

Договір укладено на три роки (п. 3.1. договору оренди 1).

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору (п. 3.2. договору оренди 1).

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.06.2010 № 261/58 "Про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація від 19.06.2007 № 040710400262) по просп. Кірова в районі буд. № 93 ТОВ фірмі "АТК" (т. 1 а.с. 31-33) вирішено поновити на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі від 14.06.2007 (державна реєстрація від 19.06.2007 № 040710400262), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. за реєстровим номером 3860, укладений між Дніпропетровської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 163/11 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, земельної ділянки по просп. Кірова у районі будинку № 93 (Кіровський район) в оренду для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення", до 19.06.2013.

14.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АТК" (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі (далі договір оренди 2).

Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по просп. Кірова в районі будинку № 93 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 12101000000:06:015:0190 (п. 1.1. договору оренди 2).

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (п. 1.2. договору оренди 2).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 21.03.2007 № 163/11 та від 16.06.2010 № 261/58 (п. 1.3 договору оренди 2).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,3449 га (п. 2.1. договору оренди 2).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2. договору оренди 2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 1 309 348,37 грн. (п. 2.3. договору оренди 2).

Договір укладено на три роки (п. 3.1. договору оренди 2).

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором (п. 3.2. договору оренди 2).

Договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 договору оренди 2).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 № 237/55 "Про поновлення договору оренди землі від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677, по просп. Кірова в районі буд. №93 (Кіровський район) ТОВ фірмі "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення" (т. 1 а.с. 42-44) вирішено поновити на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 14.09.2010 за реєстровим номером 4249 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), укладений між Дніпропетровської міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АТК", на підставі рішень міської ради від 21.03.2007р. №163/11 та від 16.06.2010р. №261/58, на три роки, починаючи з 01.10.2013 для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Кірова в районі будинку №93; встановити розмір річної орендної плати користування земельною ділянкою, площею 0,3449 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190), у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.

11.12.2014 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 № 237/55 "Про поновлення договору оренди землі від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677, по просп. Кірова в районі буд. №93 (Кіровський район) ТОВ фірмі "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення" було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі 2 (т. 1 а.с. 45-47), в якій сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 14.09.2010 за реєстровим номером 4249 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АТК", код ЄДРПОУ 32713694, на підставі рішень міської ради від 21.03.2007р. №163/11 та від 16.06.2010 №261/58, на три роки, починаючи з першого жовтня дві тисячі тринадцятого року для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Кірова в районі буд. № 93 (п. 1 додаткової угоди).

Таким чином, строк дії договору оренди 2 було продовжено до 01.10.2016.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 02/07-16 від 01.07.2016 (т. 1 а.с. 48), в якому просив поновити на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" та згідно з пунктом 3.2 договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: по просп. Олександра Поля в районі будинку №93 (Центральний район) та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0190. До вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі (т. 1 а.с. 49).

Лист № 02/07-16 від 01.07.2016 було зареєстровано в канцелярії Дніпропетровської міської ради 01.07.2016 за вх. № 36/3686, про що свідчить відповідна відмітка в правому нижньому куті вказаного листа.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням № 01/08-16 від 30.08.2016 (т. 1 а.с. 50) про поновлення договору оренди землі, до якого додав копії документів: документа, що посвідчує особу; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; проект додаткової угоди до договору оренди; копію рішення про передачу земельної ділянки в оренду для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення; довідку про відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку; рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки; договір оренди землі, строк якого спливає з актом приймання-передачі, актом та планом встановлення меж земельної ділянки та іншими додатками до нього; кадастровий план земельної ділянки (картографічний документ) виконаний в масштабі, що забезпечує чітке відображення всіх елементів та написів, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у 3-х примірниках); акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (у 3-х примірниках); акт обстеження земельної ділянки; витяг із Державного земельного кадастру.

Клопотання № 01/08-16 від 30.08.2016 зареєстровано 30.08.2016 за вх. № 36/4887, про що свідчить відповідна відмітка в правому нижньому куті вказаного клопотання.

Позивач зазначає, що протягом місяця заперечень щодо поновлення договору оренди землі від відповідача не надходило, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі між сторонами не укладено.

Докази, які свідчать про повернення спірної земельної ділянки відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

21.10.2016 комісією у складі: представника департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради в особі головного спеціаліста відділу підготовки розпорядчих актів управління земельних відносин та представника Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АТК» було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: Центральний район, по просп. Олександра Поля в районі будинку № 93 (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190), площею 0,3449 га, за результатами якої складено Акт обстеження земельної ділянки № 5/8-1016 від 21.10.2016 (т. 1 а.с. 51-52).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки № 5/8-1016 від 21.10.2016 при візуальному обстеженні земельної ділянки встановлено: рельєф спокійний. Правовий статус земельної ділянки (наявність правовстановлюючих документів): Дніпропетровською міською радою із Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «АТК» було укладено договір оренди землі, загальною площею 0,3449 га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190), яка знаходиться за адресою: по просп. Кірова в районі будинку № 93, для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення, терміном на три роки (державна реєстрація № 041010400677 від 30.09.2010). Дніпропетровською міською радою із Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «АТК» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі (кадастровий номер 1210100000:06:015:0190) від 14.09.2010 (державна реєстрація від 30.09.2010 за № 041010400677), в якій поновлено договір оренди землі на три роки, починаючи з 01.10.2013 (державна реєстрація додаткової угоди № 8027814 від 11.12.2014). Наявність вільного доступу до земельної ділянки: доступ до земельної ділянки обмежений, вільному доступу до частини земельної ділянки перешкоджають контрольно-пропускний пункт та залізобетонна огорожа. Наявність на земельній ділянці будівель та споруд (незавершеного будівництва): на земельній ділянці розташовано залізобетонну огорожу та частину металевої споруди. Наявність повітряних мереж комунікацій: по земельній ділянці проходить теплотраса. Наявність наземних мереж комунікацій: на земельній ділянці існують виходи інженерних мереж. Наявність зелених насаджень: на земельній ділянці існують зелені насадження.

Відповідач листом № 7/13-1627 від 10.10.2017 "Про розгляд звернення" (т. 1 а.с. 53-54) повідомив позивача, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це міську раду до спливу строку договору оренди землі у строк, не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; лист-повідомлення подається через приймальню Дніпровської міської ради, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; за дорученням міського голови, зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди опрацьовуються департаментом по роботі з активами; опрацюванню підлягають засвідченні у встановленому чинним законодавством порядку копії відповідних документів; для підготовки документів на розгляд міською радою питання щодо визначення істотних умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, до документів обов`язково долучається витяг із Державного земельного кадастру; відсутність повного пакету документів унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради.

В подальшому відповідач листом № 7/7-466 від 22.03.2018 "Про розгляд клопотання" (т. 1 а.с. 55) на лист позивача від 30.08.2016 на № 36/4887 повідомив позивача, що відповідно до наданих на розгляд матеріалів встановлено, що земельна ділянка рішенням міської ради від 21.03.2007 № 163/11 була передана в оренду ТОВ фірмі "АТК" для проектування та будівництва будівлі комерційного призначення по просп. Олександра Поля у районі буд. № 93 строком на три роки; з 2007 року договір оренди землі поновлювався двічі у 2010 та 2014 роках; за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови і перебуває в занедбаному стані; за час користування земельною ділянкою протягом десяти років земельна ділянка не використовувалась за призначенням та не була освоєна відповідно до цілей, для яких передавалась в оренду; у зв`язку з чим подальший розгляд питання про поновлення договору оренди землі від 14.09.2017 неможливий.

Позивач вважає, що відмова у поновленні договору оренди землі є безпідставною та протиправною, а зазначені відповідачем обставини не відповідають дійсності, що і стало причиною виникнення спору та звернення з даним позовом до господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. При цьому суд зазначив, що подана позивачем позовна заява не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, що виключає можливість задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" подало апеляційну скаргу, якою просить Центральний апеляційний господарський його змінити, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд першої інстанції не послався на норму закону, яка вимагає обов`язкового зазначення у позовній заяві проекту додаткової угоди;

- позивачем до матеріалів справи було долучено проект додаткової угоди до договору оренди;

- суд не роз`яснив позивачу відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України про необхідність уточнення позовних вимог та обов`язкового зазначення тексту проекту додаткової угоди в позовних вимогах;

- судом не розглянута позовна вимога про визнання поновленим договору оренди землі від 14.09.2010 на той самий строк і на тих же умовах, які передбачені цим договором, шляхом укладення додаткової угоди від 01.10.2016.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АТК» задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 904/1868/19 скасовано. Справу № 904/1868/19 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на наявність у матеріалах справи проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14.09.2010, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, не з`ясував та не надав належної правової оцінки тим обставинам, чи подано позивачем відповідно до заявлених вимог і з огляду на наведені положення законодавства при зверненні до суду з відповідними вимогами саме до позовної заяви проект додаткової угоди, повний текст якої (у разі задоволення позову) має бути зафіксовано в резолютивній частині рішення суду.

Судом апеляційної інстанції не з`ясовано та не надано правової оцінки тим обставинам, чи сплив відповідний строк дії договору оренди за додатковою угодою, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, як на момент звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, Верховний Суд наголосив на помилковості застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статей 181, 188 ГК у контексті недотримання позивачем порядку поновлення договору оренди землі на новий строк.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Підставою для відмови в позові, як свідчить мотивувальна частина постанови, стало те, що прохальна частина позову не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог, отже, за висновками суду, позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2022 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд зазначив, що у разі звернення орендаря до суду з позовом у порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" належним способом захисту порушеного права буде вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, адже договір є поновленим з огляду на імперативний припис про обов`язкове оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Якщо суд установить, що позивач (орендар), звертаючись до суду з такими вимогами, не виклав змісту чи не додав проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, це виключає можливість задоволення позову, оскільки такий спосіб захисту порушених прав буде неналежним та неефективним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем було додано копію проекту додаткової угоди (т.1 а.с. 49), яку суд апеляційної інстанції визнав письмовим доказом, не зазначивши на підставі якої норми права він дійшов висновку про те, що окремо поданий (а не викладений в прохальній частині позовної заяви) проект додаткової угоди про поновлення договору оренди виключає можливість задоволення позову та свідчить про обрання позивачем неналежного і неефективного способу захисту порушеного права, як і виключає необхідність оцінки такого проекту.

Крім того, Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, наголошував на необхідності з`ясування та надання правової оцінки тим обставинам, "чи сплив відповідний строк дії договору оренди за додатковою угодою, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, як на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, що зумовило настання тих обставин на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, на які здійснено посилання в постанові суду апеляційної інстанції, оскільки без з`ясування відповідних обставин, висновки суду апеляційної інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є передчасними."

Апеляційний господарський суд, здійснюючи повторний розгляд справи, вказівки Верховного Суду не виконав, наведеним вище обставинам оцінки не надав.

Як передбачено ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, розгляд даної справи повинен відбуватися з обов`язковим урахуванням висновків та вказівок Верховного Суду, викладених у постановах від 19.01.2022 та від 20.07.2022 року.

Так, предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання поновленим на той самий строк і на таких самих умовах договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"..

Підставою позову визначено обставини своєчасного звернення до орендодавця із пропозицією укласти відповідну угоду і відсутністю належної відмови в укладенні цієї угоди.

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). При цьому Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Згідно з частинами першою третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Колегія суддів зазначає, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від яких Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 дійшов висновку, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проєкт договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Слід зауважити, що у випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору по частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначене повністю відповідає правовій позиції сформульованій у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 де зазначено, що як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18).

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Необхідно зважати, що цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до п. 3.2. договору оренди-2 після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору, звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

01.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 02/07-16 про поновлення договору оренди землі, додавши до вказаного листа проект відповідної додаткової угоди. Тобто за 3 місяці до закінчення строку договору відповідно до п. 3.2. договору оренди-2 та в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Позивач надав до суду лист Державної податкової інспекції у Кіровському районі Дніпропетровського Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 12512/10/04-65-17-09 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 81), відповідно до якого згідно інтегрованих карток платника податків АС «Податковий блок» станом на 23.08.2016 сума заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, які контролюються ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська по ТОВ ФІРМА «АТК» відсутня.

Орендодавець в установлений ч. 5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» строк (протягом місяця) не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Слід зауважити, що доказів повернення позивачем спірної земельної ділянки відповідачу з оренди сторонами до суду не надано. Акт приймання-передачі, щодо повернення предмета оренди в матеріалах справи відсутній. Натомість, відповідач подав до суду Акт обстеження земельної ділянки №7/4-0619 від 24.06.2019 (т. 1 а.с. 147), пояснивши, що на момент обстеження спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, знаходиться у занедбаному стані.

Таким чином, з викладеного вбачається, що після закінчення строку оренди орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що протягом місяця заперечень щодо поновлення договору оренди землі від відповідача не надходило. Докази направлення позивачу заперечень щодо поновлення договору оренди землі протягом місяця після закінчення строку договору оренди сторонами до суду не надано.

Водночас, листом № 7/13-1627 від 10.10.2017 "Про розгляд звернення" (т. 1 а.с. 53-54) відповідач повідомив позивача про відсутність повного пакету документів, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Проте, вказаний лист направлено позивачу через рік після закінчення строку дії договору оренди, при цьому у вказаному листі не зазначено які саме документи необхідно надати позивачу.

В подальшому, листом № 7/7-466 від 22.03.2018 "Про розгляд клопотання" (т. 1 а.с. 55) відповідач повідомив позивача, що розгляд питання про поновлення договору оренди землі від 14.09.2017 неможливий, оскільки за час користування земельною ділянкою, вона не використовувалась за призначенням та не була освоєна відповідно до цілей, для яких передавалась в оренду.

Необхідно наголосити, що зазначений лист направлено позивачу майже через півтора року після закінчення строку дії договору оренди, при цьому в попередньому листі № 7/13-1627 від 10.10.2017 "Про розгляд звернення" відповідач взагалі не згадує про неналежне використання позивачем спірної земельної ділянки, а лише вказує на неповний пакет документів.

Таким чином, відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти користування орендарем земельної ділянки можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору.

З викладеного вбачається, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечував у поновленні договору протягом місяця після закінчення строку договору оренди, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Вказане, в свою чергу, дає підстави для застосування до спірних відносин положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Зміст зазначених приписів свідчить про те, що захист порушених прав орендаря, визначених ст.33 Закону України "Про оренду землі", в судовому порядку здійснюється внаслідок відмови орендодавця, а також наявного зволікання в укладенні саме додаткової угоди до договору оренди про поновлення його умов на той самий строк та на тих самих умовах.

Відповідаючи на питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас, визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

У рішенні від 31.07.03 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).

Як вже було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Відтак, належним й ефективним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, а не вимога про визнання договору оренди землі поновленим, яка за своєю суттю є встановленням факту, що має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 909/139/19.

Так, у даній справі позивачем заявлено дві вимоги:

- визнати поновленим укладений між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" договір оренди землі від 14.09.2010 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) в м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190 на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором, шляхом укладення додаткової угоди від 01.10.2016 в судовому порядку;

- визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих же умовах договору оренди від 14.09.2010, який було укладено між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) в м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190.

Зважаючи на те, що перша вимога про визнання поновленим укладеного між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" договору оренди землі від 14.09.2010 (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677) є за своєю суттю встановленням факту, що має юридичне значення, та не є належним й ефективним способом захисту порушених права позивача, оскільки не забезпечить їх реальний захист та/або відновлення, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

На цьому було наголошено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 року у справі № 904/4171/18, залишеному постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2019 без змін.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість, вирішуючи питання щодо належності та ефективності другої вимоги про визнання укладеною додаткової угоди від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих же умовах договору оренди від 14.09.2010, апеляційний суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою у травні 2019 року, а оскаржуване судове рішення прийняте Господарським судом Дніпропетровської області 21.08.2019.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду та судову практику у подібних правовідносинах, умови договору щодо строку його дії 3 роки (п. 3.1.), визнання укладеною додаткової угоди від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих же умовах договору оренди від 14.09.2010 фактично означатиме визначення строку його дії щонайменше до 01.10.2019, тобто відповідний строк дії договору оренди за додатковою угодою, визнання укладеною якої є предметом позову у цій справі, як на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, не сплив, що свідчить про те, що позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права, який гарантував би його поновлення.

У частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

За згаданими вище по тексту постанови висновками Великої Палати Верховного Суду, поновлення договору оренди землі обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

За приписами частини 9 статті 238 ГПК у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Слід зауважити, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять вимог щодо обов`язкового зазначення в прохальній частині позовної заяви повного тексту проекту додаткової угоди, тобто такий може бути викладений окремим документом, а вже його текст, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, фіксується саме в резолютивній частині судового рішення.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з листом № 02/07-16 від 01.07.2016 (т. 1 а.с. 48), в якому просив поновити на тих самих умовах і на той самий строк договір оренди землі, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" та згідно з пунктом 3.2 договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: по просп. Олександра Поля в районі будинку №93 (Центральний район) та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0190.

До вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі, який не підписаний з боку позивача, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 а.с. 49).

Слід зауважити, що відсутність підпису уповноваженої особи позивача на проекті додаткової угоди не впливає на можливість задоволення позовної вимоги про визнання її укладеною, оскільки відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 3, 93 Земельного кодексу України, стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18 наведено правовий висновок, за змістом якого до спору, який виник між сторонами у земельних відносинах положення ГК не застосовуються, оскільки відповідно до частини 1 статті 4 ГК не є предметом регулювання цього Кодексу земельні відносини.

Отже, положення статей 181, 188 ГК у контексті дотримання позивачем порядку поновлення договору оренди землі на новий строк не застосовуються до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені судами обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проєкту додаткової угоди про поновлення договору, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання земельної ділянки, а також відсутність заперечення саме Дніпровської міськради протягом місяця після закінчення строку дії договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки за наведених обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди (зазначеним вище також спростовуються відповідні доводи Дніпровської міськради, якими вона обґрунтовувала свою позицію у справі).

Зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано та досліджено всі обставини та докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, частково знайшли своє документальне підтвердження, колегія суддів зазначає, що у контексті спірних правовідносин є помилковим висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною між відповідачем та позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 у справі № 904/1868/19 в цій частині необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "АТК" в цій частині задовольнити. В іншій частині оскаржуване судове рішення належить залишити без змін.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову за наслідком часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України належить покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АТК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 у справі №904/1868/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 у справі №904/1868/19 скасувати в частині відмови в позові про визнання укладеною додаткової угоди.

У цій частині позов задовольнити.

Визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2016 про поновлення на той самий строк і на тих же умовах договору оренди від 14.09.2010, який було укладено між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АТК" (державна реєстрація від 30.09.2010, номер державної реєстрації 041010400677), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3449 га, розташована по проспекту Олександра Поля (колишнього - Кірова) в м. Дніпрі в районі будинку № 93, кадастровий номер 1210100000:06:015:0190, в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

(державна реєстрація від « 30» вересня 2010р., № 041010400677

з додатковою угодою державна реєстрація від « 11» грудня 2014р. №8027814)

м. Дніпро "01" жовтня 2016 р.

Орендодавець: Дніпровська міська рада (юридична адреса

---

), що діє на підставі

---

в особі

---

, з одного боку, та

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма АТК, ідентифікаційний код 32713694, в особі директора Бондаренка Олександра Дмитровича, що діє на підставі Статут, з другого боку, та згідно зі ст.33 Законом України «Про оренду землі» за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від « 30» вересня 2010р., № 041010400677) на три роки.

Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у «Орендодавця» Дніпровської міської ради,

другий у «Орендаря» Товариства з обмеженою відповідальністю фірма АТК,

третій у

---

Реквізити сторін

«Орендодавець» Дніпровська міська рада

---

---

---

---

«Орендар» Товариство з обмеженою відповідальністю фірма АТК

---

---

---

---

Підписи сторін «Орендодавець»

---

М.П. «Орендар»

---

М.П.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2019 у справі № 904/1868/19 залишити без змін.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма АТК (49000, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 48, код ЄДРПОУ 32713694) витрати зі сплати судового збору сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 921,00 грн, в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 881,50 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.11.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов