Постанова

від 19.07.2022 по справі 826/16211/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/16211/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Бужак Н.П.,

Грибан І.О,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Солошенка С.В.,

представника відповідача 1 (ГУ ДПС у м. Києві) Демченка С.В.,

представника відповідача 2 (ДПС України) не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо неповідомлення позивача, в строки встановлені законодавством, про час та місце розгляду заперечень на акт перевірки;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0011551404, №0011561404, №0011571404 та від 13.10.2016 №0019421404;

визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги за №19994/6/99-99-11-01-01-25 від 14.09.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.07.2016 №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 №0019421404; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» судовий збір у розмірі 2 756,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасовано, справу №826/16211/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду скарги направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.10.2021 позовну заяву задовольнив частково:

визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.07.2016 р. №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 р. №0019421404;

у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 та ухвалити нову постановою, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач 1 вказує щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Відповідач 1 зазначає, що до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість, безпеку товарів, а саме: паспорти якості, висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров`я України, довідки Держспоживстандарту України, сертифікати відповідності, документи про якість, тощо.

Відповідач 1 зауважує, що у ході перевірки встановлено, що задекларовані контрагентом позивача (СФГ «Любава -1») дані не відповідають дійсності як в частині кількості землі, що використовувалась підприємством, так і в частині вирощування ним сільськогосподарської продукції та її урожайності. Багаторічні насадження, які задекларувало підприємство, мають площу 230 га. Згідно з податковими та видатковими накладними СФГ «Любава - 1» задекларовано реалізацію горіха власного виробництва у кількості 3 490 тонн на адресу: 3 400 тонн - ТОВ «Гуд Нат» (м. Київ) та 90 тонн - ТОВ «Сонячний берег» (м. Київ). Відповідно до проведених досліджень Українським науково - дослідним інститутом лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, мінімальна середня врожайність з одного дерева горіха становить 30-35 кг, а максимальна - 125 кг (неочищених плодів). Якщо врахувати максимальну врожайність одного дерева 125 кг, то: при розмірах саду 230 га кількість дерев складає 23 000 (з розрахунку 100 дерев на 1 га); максимальний обсяг врожаю - 2 875 тон (23 000 х 125); середній обсяг врожаю - 1 840 тонн (23000 х 80).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.06.2022.

24.05.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позивач вказує, що відповідачем 1 під час проведення перевірки не вимагав надання паспортів якості, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів, виданих Міністерством охорони здоров`я України, довідок Держспоживстандарту України, сертифікатів відповідності, документів про якість тощо. В матеріалах справи також відсутні докази витребування таких документів. Разом з цим, відсутність паспортів якості, сертифікатів відповідності тощо не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивач зазначає, що надані суду першої інстанції узагальнені інформації від оперативного управління (деякі навіть не містять підпису), листи прокуратури, протоколи допиту тощо, як докази, відповідачем 1 жодним чином не відображалися в Акті перевірки та не приймалися до уваги при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На думку позивача, суб`єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Разом з цим, відповідачем 1, крім узагальненої податкової інформації, не надано жодного доказу, яким обґрунтовується Акт перевірки, що свідчить про відсутність таких доказів і протиправність прийнятих рішень.

На думку позивача, жодний закон не містить прямого дозволу на використання контролюючими органами податкової інформації про контрагентів для обгрунтування нереальності господарських операцій між платниками податків без письмової згоди контрагента.

Щодо посилання відповідача 1 на протоколи допиту свідківв в межах кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснювалося відносно службових осіб Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №11 позивач вказує, що висновки відповідача 1 суперечать презумпції невинуватості та положенням ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України, яка вказує, що підставами для висновків є відомості, отримані судом під час судового засідання, і суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них. Тобто протокол допиту сам по собі не є доказом у межах кримінального провадження, тому не може бути доказом в адміністративній справі. Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій.

Також, відповідач 1 в апеляційній скарзі посилається на низку постанов Верховного суду, в яких зазначається щодо не здійснення допиту директора підприємства в якості свідка. Проте, відповідач 1 не звернув уваги, що у наведених постановах Верховного суду мова йдеться про допит свідка під час розгляду саме адміністративної справи. Разом з цим, відповідачем 1 жодного разу не заявлялись клопотання в межах даної справи про допит будь-якого свідка

Позивач звертає увагу, що Акт перевірки містить суперечливі дані щодо діяльності СФГ «Любава-1».

В судове засідання, призначене на 08.06.2022 з`явилися представники позивача та відповідача 1, які вважали за можливе здійснювати розгляд справи за даної явки. Представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, надав пояснення по суті справи. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав свої пояснення по суті справи. Зважаючи на необхідність надати додаткові пояснення, колегія суддів постановила оголосити перерву у розгляді даної справи та провести наступне судове засідання 29.06.2022.

24.06.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення, доводи якого повторюють правову позицію відповідача 1, висловлену ним в апеляційній скарзі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 заяву судді Беспалова О.О. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 у справі за адміністративним позовом ТОВ «Гуд Нат» до ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Відведено суддю Беспалова О.О. від розгляду справи №826/16211/16.

29.06.2022 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача 1, які вважали за можливе здійснювати розгляд справи за даної явки. Також, в даному судовому засіданні ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 заяву судді Парінова А.Б. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2021 у справі за адміністративним позовом ТОВ «Гуд Нат» до ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, ДПС України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Відведено суддю Парінова А.Б. від розгляду справи №826/16211/16.

Повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2022 визначено дату наступного судового засідання щодо розгляду даної справи - 13.07.2022.

В судове засідання, призначене на 13.07.2022 з`явилися представники позивача та відповідача 1, які вважали за можливе здійснювати розгляд справи за даної явки. Представники сторін надали пояснення щодо суті справи та додатково поданих письмових пояснень. Також було оголошено перерву у розгляді даної справи до 20.07.2022.

19.07.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач 1 акцентує увагу на тому, що 13.07.2022 представником позивача у судовому засіданні було зазначено, що за даними Березівської ОДГІІ структура посівних площ в 2015 році СФГ «Любава-1» була наступною: соняшник (9 871,4703 га) - валовий збір 47 549,30 т. (урожайність - 48,2 ц/га, при середній урожайності по району 35 ц/га), горіх неочищений (230 га) - валовий збір 3 800 т. (урожайність 16,5 т/га). Відповідач 1 зазначає, що данні Березівської ОДПІ лише описують задекларовані підприємством дані, а не підтверджують/спростовують наявність сільськогосподарської продукції.

Також, відповідач 1 зазначає, що висновки за актом перевірки ґрунтуються не лише на податковій інформації наявній в базах ДПС, а в першу чергу на досліджені наданих для перевірки на паперових носіїв за формою первинних документів, даних, що безпосередньо стосуються виконання договорів по взаємовідносинах ТОВ «Гуд Пат» з контрагентом СФГ «Любава-1», та інших об`єктивних доказів здійснення господарської діяльності такими сторонами. Контролюючим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами.

В судове засідання, призначене на 20.07.2022 з`явився представники позивача та відповідача 1, представник відповідача 2 не з`явився. Представники сторін вважали за можливе розглядати справу за даної явки. Представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оспорювань рішення суду першої інстанції, представники сторін правом надання додаткових пояснень не скористались, виступили в судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №3404 від 01.06.2016 ГУ ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гуд Нат» (код ЄДРПОУ 39418949) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із СФГ «Любава-І» (код ЄДРПОУ 32314088), ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» (код ЄДРПОУ 38679874), ПАТ «Молнія» (код ЄДРПОУ 5407746), ДП «Пілснер Україна» (код ЄДРПОУ 25396329), ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (код ЄДРПОУ 32967502) за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, про що складено акт перевірки від 23.06.2016 №147/26-15-14-04-04.

Вказаною перевіркою встановлені порушення ТОВ «Гуд Нат», зокрема, вимог: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із СФГ «Любава-І» на суму 22 333 671 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 216 328 грн., а також заниження податку на прибуток на загальну суму 20 295 000 грн., у т. ч. за 2015 рік на суму 9 225 000 грн. та за 1 квартал 2016 року на суму 11 070 000 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016:

№0011551404, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 22 333 671 грн. за основним платежем та на 5 583 417,75 грн. за штрафними санкціями;

№0011561404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 20 295 000 грн. за основним платежем та на 2 767 500 грн. за штрафними санкціями;

№0011571404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 216 328 грн.

В подальшому, на підставі рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 14.09.2016 №19994/6/99-99-11-01-01-25 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 №0019421404, відповідно до якого позивачу визначено зменшену суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 15 795 000 грн. за основним платежем та 2 767 500 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи вказані рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.07.2016 №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 №0019421404; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» судовий збір у розмірі 2 756,00 грн.

Суди врахували, що податковим органом в акті перевірки та в ході розгляду справи по суті не заперечувалась та не спростована фактична поставка позивачем сировини (горіху волоського) вказаним вище особам на зберігання, переробку та продаж. В Акті перевірки вказується лише на обставини здійснення відповідачем запитів до інших ОДПІ з метою отримання інформації щодо фактичної наявності ТМЦ та технічних можливостей для переробки «горіха волоського неочищеного» в «горіх волоський очищений від шкарлупи» та неотримання такої інформації станом на момент проведення перевірки і складання акту перевірки, тобто по суті доводи податкового органу ґрунтуються на відсутності у нього податкової інформації щодо діяльності вказаних підприємств.

Суди вказали, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ; під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями; під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»); не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Отже, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог до ГУ ДФС у м. Києві шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 №0019421404. Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги за №19994/6/99-99-11-01-01-25 від 14.09.2016, суди вказали, що рішення про результати розгляду скарги, прийняте контролюючим органом в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, є таким, що не створює юридичних наслідків.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021 касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано, справу №826/16211/16 за позовом ТОВ «Гуд Нат» до ГУ ДПС у м. Києві, ДФС України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду скарги направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Верховний Суд зауважив, що оцінка доказів, поданих відповідачем судом не була здійснена, відтак суд першої та апеляційної інстанції не перевірили й не встановили ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог.

За наслідком нового розгляду даної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.10.2021 позовну заяву задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.07.2016 р. №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 р. №0019421404; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги в чсатині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача та не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Відповідачами не доведено також того, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку. Відповідачами також при вирішенні справи не обґрунтовано позицію безпідставного формування податкового кредиту позивачем за результатами здійснення вказаних господарських операцій та не доведено суду шляхом надання належних та достовірних доказів. Надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, отже, і реальність господарських операцій.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що ГУ ДФС у м. Києві листом від 05.07.2016 №15064/10/26-15-14-04-04 запросив на 12 годину 06.07.2016 посадових осіб ТОВ «Гуд Нат» для розгляду заперечень на Акт перевірки, який отримано позивачем лише 07.07.2016, тобто запрошення відповідачем 1 було направлено не своєчасно, що спричинило його отримання після сплину часу, на який запрошувався позивач. Однак, в даному випадку, заперечення на акт перевірки все ж були розглянуті податковим органом та надіслано позивачу відповідь про розгляд заперечень. Акт перевірки реалізований контролюючим органом та його висновки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем у судовому порядку та є предметом розгляду даної справи, а тому, відповідно, оскарження дій податкового органу щодо неналежного повідомлення позивача про час та місце розгляду заперечень на акт перевірки не є належним способом захисту прав платника податків в даному випадку, оскільки ці дії не є такими, що порушують права, свободи та інтереси позивача.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0011561404 від 12.07.2016 суд першої інстанції зауважив, що внаслідок часткового скасування первинного податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0011561404 суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток було зменшено та замість цього первинного рішення прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 №0019421404, яке оскаржується позивачем у судовому порядку та є предметом розгляду даної справи, то в силу положень пп. 60.1.3. та п. 60.4 Податкового Кодексу України первинне податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, що визнається ГУ ДФС у м. Києві, та, відповідно, це рішення не створює для позивача обов`язків із сплати податків та не породжує для позивача інших негативних наслідків, а відтак і не порушує прав позивача, у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку, що позов у цій частині, а саме щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0011561404, не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, про визнання протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги за №19994/6/99-99-11-01-01-25 від 14.09.2016 суд першої інстанції прийшов до висновку, що така вимога виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На виконання п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пункти 198.2. та 198.3. ст. 198 ПК України встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пунктів 201.8. та 201.10. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

На виконання п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначеннями, що міститься у статтях 1 та 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки від 17.11.2015 №17/11 СФГ «Любава-І» (Постачальник) зобов`язувався передати (поставити) ТОВ «Гуд Нат» (Покупцеві) у його власність горіх волоський неочищений, а Покупець зобов`язується прийняти його і оплатити його вартість. Базисні умови поставки - EXW (Інкотермс 2010): Одеська обл., Біляївський район, с. Великий Дальник, Маякський провулок, будинок 2. Поставка здійснюється транспортними засобами та силами Покупця. Датою поставки є дата фактичного отримання товару.

На виконання умов вказаного договору між сторонами складено Акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, акти приймання товару на зберігання.

Транспортування вказаного товару від СФГ «Любава-І» здійснювалося із залученням позивачем перевізника ТОВ «Транс Інжиніринг Груп», що підтверджується договором про надання транспортних послуг від 28.09.2015 №28/09, укладеного між ТОВ «Транс Інжиніринг Груп» та позивачем, первинними документами, складеними між сторонами на виконання цього договору, а також товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - СФГ «Любава-І», автомобільним перевізником - ТОВ «Транс Інжиніринг Груп». В ТТН зазначено вид та кількість вантажу відповідно до актів приймання-передачі, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника, покупця та перевізника.

На підтвердження зв`язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача ним надано договори та первинні документи щодо відповідального зберігання, переробки сировини (горіху волоського) та його поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Терра Нова», ТОВ «Міцний горішок 2000», ТОВ «Істерн Беверідж», ТОВ «Пілснер Україна», ПАТ «Молнія», ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», ТОВ «ВС Екофуд», ТОВ «Олфлортек» тощо.

Крім того, вид поставленого товару узгоджується із видами діяльності позивача: 46.31 «Оптова торгівля фруктами та овочами»; 10.39 «Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів».

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених ними операцій.

Крім того, податковим органом в акті перевірки та в ході розгляду справи по суті в судах різних інстанції не заперечувалась та не спростовувалась фактична поставка ТОВ «Гуд Нат» сировини (горіху волоського) вказаним вище особам на зберігання, переробку та продаж. В Акті перевірки вказується лише на обставини здійснення відповідачем запитів до інших ОДПІ з метою отримання інформації щодо фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та технічних можливостей для переробки «горіха волоського неочищеного» в «горіх волоський очищений від шкарлупи» та неотримання такої інформації станом на момент проведення перевірки і складання акту перевірки.

Як вірно вказано судом першої інстанції, претензії податкового органу щодо реальності операцій із СФГ «Любава-І» стосуються лише договору поставки від 17.11.2015 №17/11. Натомість щодо інших договорів (№23/02-Р від 23.02.2016 та №3/2-15 від 01.04.2015), які укладалися між позивачем із СФГ «Любава-І», та операції по яким здійснювалися у інші податкові періоди, контролюючим органом не заперечується фактична поставка товару та правомірність нарахування ТОВ «Гуд Нат» податків за ними. Наведене, як вірно зазначив суд першої інстанції, свідчить про неузгодженість висновків акту перевірки, їх непослідовність та, відповідно, безпідставність.

Щодо доводі відповідача 1 про ненадання до перевірки сертифікатів відповідності або іншої документації на продукцію, що була предметом спірної поставки, слід зазначити, що в ході перевірки податковим органом не витребовувались такі документи. Крім того, як вірно зауважує позивач, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у платника технічної документації на продукцію, що поставлялася контрагентом, а тому відсутність такої документації само по собі не може свідчити про вчинення порушення та не може позбавляти його права податкових вигод.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, в Акті перевірки вказується на наявність у штаті СФГ «Любава-І» 11 працюючих осіб та не доведено недостатності такої кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій, не досліджено та не надано обґрунтування необхідності використати додаткові ресурси, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, не доведено факту не залучення контрагентом до виконання спірних операцій інших осіб тощо.

Відповідач 1 посилався на дослідження Українського науково-дослідного інстатитуту лісового господарства і агролісомеліорації ім.. Г.М. Висоцького згідно якого мінімальна середня врожайність з одного дерева горіха становить 30-35 кг, а максимальна - 125 кг (неочищених плодів). Якщо врахувати максимальну врожайність одного дерева 125 кг, то: при розмірах саду 230 га кількість дерев складає 23 000 (з розрахунку 100 дерев на 1 га); максимальний обсяг врожаю - 2 875 тон (23 000 х 125); середній обсяг врожаю - 1 840 тонн (23000 х 80). Втім такий не надано до матеріалів справи та не був проведений відносно контрагента позивача.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, доводи Акту перевірки про неможливість вирощування СФГ «Любава-І» сільськогосподарської продукції ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці ревізором-інспектором, який проводив перевірку, без надання встановлених законодавством доказів, які б підтверджували такі обставини.

Як вірно звертає увагу позивач, Акт перевірки містить суперечливі дані щодо діяльності СФГ «Любава-1» та в подальшому поданими відповідачем 1 поясненнях в судах різних інстанцій.

Зокрема, в Акті перевірки наводиться податкова інформація та інформація оперативного управління щодо зазначення СФГ «Любава-1» неправдивих відомостей використання ріллі у 2015 році та безпідставно задекларовано вирощування і реалізації горіху волоського. Безпідставність вирощування горіху волоського обґрунтовується відсутністю горіхового саду.

Разом з цим, в Узагальненій податковій інформації №4906/7/15-32-14-02-12 від 13.05.2016 щодо СФГ «Любава-1» зазначається:

«…До перевірки управлінню внутрішнього надані копії наступних документів:…- договір оренди земельної ділянки №04/2014 від 15.02.2014, укладений з ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», згідно якого СФГ «Любава-1» орендує земельну ділянку загальною площею 230 га на території Ширяєвського району (оренда складає 30 грн. за 1 га, сума орендної плати 6 900 грн. у т.ч. ПДВ 20%). Згідно п. 2 акта прийому-передачі об`єкта оренди (земельного участка) до договору оренди земельної ділянки №04/2014 від 15.02.2014: «… Земельные участки находяться в удовлетворительном сосотоянии занятые садами грецкого ореха…»

За даними Березівської ОДПІ структура посівних площ в 2015 році СФГ «Любава-1» була наступною:…горіх неочищений (230 га) - валовий збір 3 800 т. (урожайність - 16,5 т/га)…

За даними управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області (службова записка від 2.03.2016 №66/11/15-32-12-05-28) та даними Березівської ОДПІ (у т.ч. за ф. 29-СГ):

- згідно балансу залишок сульгоспродукції станом на 01.01.2015 складав: горіха неочищеного 4 570 т.…

- станом на 01.12.2015 залишок горіха неочищеного 6 270 т…

- станом на 01.01.2016 залишок горіха нечищеного складав - 6909,20 т….

В 2014 році було зібрано горіха нечищеного - 4 600 т., що складає 20 т. на 1 га; в 2015 році - 3 800 т. (16.5 т. на 1 га)…»

Як вірно зауважено судром першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, інформація наведена в листі Березівської ОДПІ від 23.03.2016 № /8/15-10-12-15 фактично спростовує інформацію, що наведена в Акті перевірки.

Крім того, як вбачається вище, така інформація також взята за наслідком подання СФГ «Любава-1» звіту за формою 29-СГ, показники якого ґрунтуються на даних документів первинного обліку: первинних облікових документів; регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Також у формі №29-сг (річна) ураховані фактичні розміри зібраних площ сільськогосподарських культур, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень на землях, що перебувають/перебували протягом звітного року у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством (включаючи землю, взяту в оренду, та не включаючи землю, віддану в оренду, за умови, що передання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди) згідно з чинним законодавством).

Щодо доводів відповідача 1, що задекларовані контрагентом СФГ «Любава-І» дані не відповідають дійсності, як в частині кількості землі, що використовується підприємством, так і в частині вирощування сільськогосподарської продукції та її урожайності, відтак таке на думку податкового органу є підприємством-контрагентом, яке зареєстроване з метою надання послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, у тому числі, для ТОВ «Гуд Нат», шляхом незаконного формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються на обставинах отримання оперативної інформації, а саме: письмових свідчень певних осіб щодо обставин оренди та використання СФГ «Любава-І» земельних ділянок та їх використання, врожайності на них; проведених досліджень щодо врожайності; відомостей, отриманих в ході виїзду на місця розташування земельних ділянок; інформації з податкової звітності контрагента.

Так, разом з касаційною скаргою від 04.04.2017 відповідач 1 надав: копію листа ГУ ДФС у Кіровоградській області від 16.03.2017 №844/7/11-28-23-02-05 щодо кримінального провадження №320016050000000020 та №32015120010000097 разом з додатками (копія дослідження про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» за період з червня 2015 року по липень 2015 року, копія висновку судової економічної експертизи №2867 від 22.03.2016, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.03.2016).

Відповідач 1 вказує, що у протоколі допиту свідка у кримінальному провадженні №32015050390000004 від 18.03.2016 директор СФГ «Любава-1» ОСОБА_1 вказав, що з вересня 2015 року був директором СФГ «Любава-1» та дане підприємство займається вирощуванням та продажем насіння соняшника на орендованих землях у ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111».

Під час нового розгляду даної справи, відповідач 1 надав до суду першої інстанції разом з поясненнями від 29.07.2021 №б/н:

лист Прокуратури Одеської області від 04.04.2017 №15/17-3302-16 з питань надання матеріалів, які можуть свідчити про порушення податкового законодавства СФГ «Любава-1», з якого вбачається, що в Прокуратурі Одеської області перебувають матеріали кримінального провадження №42016160000000265 від 12.04.2016 за ознаками кримінальних правопорушень. Передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 КК України щодо службових осіб ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», які зловживаючи своїм службовим становищем, за матеріальну винагороду, уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею в 3 000 га з СФГ «Любава-1»;

протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 12.09.2016 ОСОБА_2 , яка працювала в органах пенітенціарної служби з 2010 року та яка вказала, що за час її роботи в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» був укладений договір оренди земельної ділянки з СФГ «Любава-1» у 230 га та яка зазначила, що дані землі мають лісово-захисний характер та н евикористовуютьсяі при виробництві сільськогосподарської продукції;

протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 09.09.2016 ОСОБА_3 , який працював в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» та який вказав, що в 2015-2016 роках жодне підприємство не збирало горіхи у лісосмугах та йому відомо, що горіхи збирали жителі с. Жовтня, а на земельних ділянках, переданих СФГ «Любава-1» вирощування сільськогосподарських культур не здійснюється;

протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 05.09.2016 ОСОБА_4 , яка працювала в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», яка вказала, що передача земельних ділянок СФГ «Любава-1» в оренду, на її думку, було на невигідних для ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» умовах;

протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 18.10.2016 ОСОБА_5 , яка вказала, що податкові документи підприємств, серед них і СФГ «Любава-1» виготовлялись співробітниками в бізнес-центрі «Балковский»;

протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 15.03.2017 ОСОБА_6 , яка працювала експертом по роботі з клієнтами ПАТ «ОТП Банк», яка вказала, що податкові документи підприємств, серед них і СФГ «Любава-1» виготовлялись співробітниками в бізнес-центрі «Балковский».

Також, повторно були надані копія листа ГУ ДФС у Кіровоградській області від 16.03.2017 №844/7/11-28-23-02-05 щодо кримінального провадження 32016020000000020 разом з додатками (копія дослідження про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» за період з червня 2015 року по липень 2015 року, копія висновку судової економічної експертизи №2867 від 22.03.2016, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.03.2016).

До апеляційної скарги відповідач 1 повторно надав вказані документи.

Документів, на які посалався відповідач 1: письмових свідчень голів сільських рад, які підтверджували ненадання в оренду СФГ «Любава-1» земельних ділянок в оренду; актів, складених за результатами виїздів та оглядів місцевості; договорів оренди земельних ділянок, укладених з СФГ «Любава-І»; податкової та статистичної звітності СФГ «Любава-І», у т. ч. «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2015» за ф. №29-СГ, з якої б вбачалося невідповідність задекларованих даних, до судів надано не було, не зазначено причин неможливості подання таких доказів.

Звважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх посилань на них.

Щодо наданих відповідачем копій документів, зокрема допитів свідків та відповідей податкових органів та органів прокуратури слід зазначити наступне.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що кримінальне провадження №32015050390000004 стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 209 КК України вироком від 10.06.2019 Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у справі №405/5571/18 визнав винним. Судом встановлено, що ОСОБА_7 , являючись службовою особою підприємства - директором ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент», будучи відповідальним за правильність нарахування і своєчасність перерахування платежів до державного бюджету, точний облік результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, відповідальним за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, складання достовірної бухгалтерської звітності, сплату податків, при здійсненні фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства, будучи відповідальним за правильність нарахування і своєчасність перерахування платежів до державного бюджету, точний облік результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, відповідальним за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, складання достовірної бухгалтерської звітності, сплату податків, при здійсненні фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства і подачі податкової звітності, діючи умисно, в період з 01.06.2015 по 31.07.2015 в порушення вимог ст.134, ст.135, ст.181, ст.183, ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, не відобразив в податковому обліку ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» операції з продажу аміачної води на адресу СФГ «Любава-І» та не сплатив до бюджету податок на додану вартість в сумі 2 982 675,80 грн. та податок на прибуток за 2015 рік в сумі 2 684 408,22 грн., чим умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 5 667 084,02 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах. Крім того, ОСОБА_7 , отримавши від СФГ «Любава-І» грошові кошти з продажу аміачної води, легалізував їх шляхом проведення фінансових операцій за допомогою підконтрольних йому фіктивних підприємств, чим вчинив фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинив дії, спрямовані на маскування незаконного походження коштів, отриманих внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що підтверджено висновком судової економічної експертизи № 2867 від 22.03.2016.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.12.2019 апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу захисника Чорногора Г.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково. Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасовано. Призначено новий розгляд в тому ж суді першої інстанції.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №522/15185/16-к, Приморського райсуду м. Одеси) кримінальне провадження №42016160000000265 щодо службових осіб державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 111» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України наразі не завершено.

За приписами ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №826/6245/18, зроблено наступний правовий висновок: «…не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку…».

У постанові від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив: «…що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи…».

Отже, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все- таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 10.07.2020 у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 у справі №820/1379/16, від 17.03.2020 у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 у справі №806/705/15 тощо).

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача 1 на інформацію щодо того, що контрагент позивача фігурує в кримінальних провадженнях. оскільки сам по собі факт того, що СФГ «Любава-1» фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи/або податкового кредиту та не тягне за собою правових наслідків для позивача за наявності усіх необхідних бухгалтерських документів.

Щодо тверджень відповідача 1 про необхідність врахувати як джерело доказу у розумінні ст. 94 КАС України вказані вище протоколи допиту свідків у кримінальних провадженнях, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частин 1 та 2 ст. 23 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у передбачених кодексом випадках.

Керуючись ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Як вказано вище в кримінальному провадженні №32015050390000004 стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 209 КК України були отримані покази свідка ОСОБА_1 (директор СФГ «Любава-1») з вересня 2015 року.

У вироку від 10.06.2019 Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у справі №405/5571/18 зазначяив: «…Свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що він працював директором СФГ «Любава-І» з вересня 2015 року по лютий 2016 року. На посаду директора був призначений ОСОБА_8 - засновником СФГ «Любава-1». Вказане підприємство займалося сільськогосподарською діяльністю. У ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» СФГ «Любава-1» купувало аміачну воду. Не пам`ятає, щоб була заборгованість на підприємстві. З директором ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» він не знайомий. Аміачна вода була внесена у землю. Наскільки пам`ятає, то документи про поставку аміачної води були підписані ОСОБА_8 , він підписував тільки розрахункові документи…»

Втім, як зазначено вище вказаний вирок скасований ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.12.2019 у справі №405/5571/18.

Отриманим показам свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,) у кримінальному провадженні №42016160000000265 судами загальної юрисдикції оцінка ще не надавалась.

Колегія суддів звертає увагу, що в ході розгляду даної справи не заявлялось клопотань щодо виклику вказаних осіб для надання показів свідків в рамках адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали такого розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені вище протоколи допитів свідків не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.07.2016 №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 №0019421404 прийнято не обґрунтовано, а тому такі слід визначти протиправними та скасувати.

Зважаючи на те, що учасники справи н еоскаржують рішення суду першої інстанції у частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки даній частині спірного рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача 1 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 27 липня 2022 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Н.П. Бужак

І.О. Грибан