ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 826/16211/16
адміністративне провадження № К/990/31993/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Солошенка С.В.,
представника відповідачів - Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді: Бужак Н.П., Грибан І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Нат» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ «Гуд Нат» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДПС у м. Києві, ДПС України, в якому просило суд:
визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо неповідомлення позивача, в строки встановлені законодавством, про час та місце розгляду заперечень на акт перевірки;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0011551404, №0011561404, №0011571404 та від 13.10.2016 року №0019421404;
визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 14.09.2016 року №19994/6/99-99-11-01-01-25.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.07.2016 року №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 року №0019421404.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Гуд Нат» відмовити у повному обсязі.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За вказаних вимог КАС України, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу №3404 від 01.06.2016 року ГУ ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гуд Нат» (код ЄДРПОУ 39418949) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із СФГ «Любава-І» (код ЄДРПОУ 32314088), ТОВ «Істерн беверідж трейдінг» (код ЄДРПОУ 38679874), ПАТ «Молнія» (код ЄДРПОУ 5407746), ДП «Пілснер Україна» (код ЄДРПОУ 25396329), ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (код ЄДРПОУ 32967502) за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, про що складено акт перевірки від 23.06.2016 року №147/26-15-14-04-04.
Вказаною перевіркою встановлені порушення ТОВ «Гуд Нат», зокрема, вимог: п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із СФГ «Любава-І» на суму 22 333 671 грн та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 216 328 грн, а також заниження податку на прибуток на загальну суму 20 295 000 грн, у т.ч. за 2015 рік на суму 9 225 000 грн та за 1 квартал 2016 року на суму 11 070 000 грн.
На підставі зазначених висновків Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року:
№0011551404, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 22 333 671 грн за основним платежем та на 5 583 417,75 грн за штрафними санкціями;
№0011561404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 20 295 000 грн за основним платежем та на 2 767 500 грн за штрафними санкціями;
№0011571404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 216 328 грн.
В подальшому, на підставі рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 14.09.2016 року №19994/6/99-99-11-01-01-25 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2016 року №0019421404, відповідно до якого позивачу визначено зменшену суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 15 795 000 грн за основним платежем та 2 767 500 грн за штрафними санкціями.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача та не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Контролюючим органом не доведено також того, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку, а надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, отже, і реальність господарських операцій.
Колегія суддів Верховного Суду, надаючи правову оцінку спірним відносинам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На виконання п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пункти 198.2. та 198.3. ст.198 ПК України встановлюють, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами п.201.8. та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як обґрунтовано звернули увагу суди попередніх інстанцій, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.
На виконання п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;
бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання договору поставки від 17.11.2015 року №17/11 СФГ «Любава-І» (Постачальник) зобов`язувався передати (поставити) ТОВ «Гуд Нат» (Покупцеві) у його власність горіх волоський неочищений, а Покупець зобов`язується прийняти його і оплатити його вартість. Базисні умови поставки - EXW (Інкотермс 2010): Одеська обл., Біляївський район, с. Великий Дальник, Маякський провулок, будинок 2. Поставка здійснюється транспортними засобами та силами Покупця. Датою поставки є дата фактичного отримання товару.
На виконання умов вказаного договору між сторонами складено Акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, акти приймання товару на зберігання.
Транспортування вказаного товару від СФГ «Любава-І» здійснювалося із залученням позивачем перевізника ТОВ «Транс Інжиніринг Груп», що підтверджується договором про надання транспортних послуг від 28.09.2015 року №28/09, укладеного між ТОВ «Транс Інжиніринг Груп» та позивачем, первинними документами, складеними між сторонами на виконання цього договору, а також товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - СФГ «Любава-І», автомобільним перевізником - ТОВ «Транс Інжиніринг Груп». В ТТН зазначено вид та кількість вантажу відповідно до актів приймання-передачі, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника, покупця та перевізника.
На підтвердження зв`язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача ним надано договори та первинні документи щодо відповідального зберігання, переробки сировини (горіху волоського) та його поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Терра Нова», ТОВ «Міцний горішок 2000», ТОВ «Істерн Беверідж», ТОВ «Пілснер Україна», ПАТ «Молнія», ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», ТОВ «ВС Екофуд», ТОВ «Олфлортек» тощо.
Крім того, вид поставленого товару узгоджується із видами діяльності позивача: 46.31 «Оптова торгівля фруктами та овочами»; 10.39 «Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів».
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагентів у виконанні обумовлених ними операцій.
Крім того, податковим органом в акті перевірки не спростовувалась фактична поставка ТОВ «Гуд Нат» сировини (горіху волоського) вказаним вище особам на зберігання, переробку та продаж. В Акті перевірки вказується лише на обставини здійснення відповідачем запитів до інших ОДПІ з метою отримання інформації щодо фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та технічних можливостей для переробки «горіха волоського неочищеного» в «горіх волоський очищений від шкарлупи» та неотримання такої інформації станом на момент проведення перевірки і складання акту перевірки.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, претензії податкового органу щодо реальності операцій із СФГ «Любава-І» стосуються лише договору поставки від 17.11.2015 року №17/11. Натомість щодо інших договорів (№23/02-Р від 23.02.2016 року та №3/2-15 від 01.04.2015 року), які укладалися між позивачем із СФГ «Любава-І», та операції по яким здійснювалися у інші податкові періоди, контролюючим органом не заперечується фактична поставка товару та правомірність нарахування ТОВ «Гуд Нат» податків за ними. Наведене обґрунтовано свідчить про неузгодженість висновків акту перевірки, їх непослідовність та, відповідно, безпідставність.
Щодо доводів контролюючого органу про ненадання до перевірки сертифікатів відповідності або іншої документації на продукцію, що була предметом спірної поставки, суди попередніх інстанцій встановили, що в ході перевірки податковим органом не витребовувались такі документи. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності у платника технічної документації на продукцію, що поставлялася контрагентом, а тому відсутність такої документації само по собі не може свідчити про вчинення порушення та не може позбавляти його права податкових вигод.
Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що в Акті перевірки вказується на наявність у штаті СФГ «Любава-І» 11 працюючих осіб, при цьому, контролюючим органом не доведено недостатності такої кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій, не досліджено та не надано обґрунтування необхідності використати додаткові ресурси, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, не доведено факту не залучення контрагентом до виконання спірних операцій інших осіб тощо.
Відповідач при розгляді справи у судах попередніх інстанцій та у касаційній скарзі посилається на дослідження Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, згідно якого мінімальна середня врожайність з одного дерева горіха становить 30-35 кг, а максимальна - 125 кг (неочищених плодів). Якщо врахувати максимальну врожайність одного дерева 125 кг, то: при розмірах саду 230 га кількість дерев складає 23 000 (з розрахунку 100 дерев на 1 га); максимальний обсяг врожаю - 2 875 тон (23 000 х 125); середній обсяг врожаю - 1 840 тонн (23000 х 80).
Втім, судами попередніх інстанцій встановлено, що таке дослідження не надано до матеріалів справи та не було проведено відносно контрагента позивача.
Фактично, як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, доводи Акту перевірки про неможливість вирощування СФГ «Любава-І» сільськогосподарської продукції ґрунтуються виключно на суб`єктивній оцінці ревізором-інспектором, який проводив перевірку, без надання встановлених законодавством доказів, які б підтверджували такі обставини.
Акт перевірки містить суперечливі дані щодо діяльності СФГ «Любава-1».
Так, зокрема, в Акті перевірки наводиться податкова інформація та інформація оперативного управління щодо зазначення СФГ «Любава-1» неправдивих відомостей використання ріллі у 2015 році та безпідставно задекларовано вирощування і реалізації горіху волоського. Безпідставність вирощування горіху волоського обґрунтовується відсутністю горіхового саду.
Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, в Узагальненій податковій інформації №4906/7/15-32-14-02-12 від 13.05.2016 щодо СФГ «Любава-1» зазначається:
«…До перевірки управлінню внутрішнього надані копії наступних документів:…- договір оренди земельної ділянки №04/2014 від 15.02.2014, укладений з ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», згідно якого СФГ «Любава-1» орендує земельну ділянку загальною площею 230 га на території Ширяєвського району (оренда складає 30 грн. за 1 га, сума орендної плати 6 900 грн. у т.ч. ПДВ 20%). Згідно п. 2 акта прийому-передачі об`єкта оренди (земельного участка) до договору оренди земельної ділянки №04/2014 від 15.02.2014: «… Земельные участки находяться в удовлетворительном сосотоянии занятые садами грецкого ореха…»
За даними Березівської ОДПІ структура посівних площ в 2015 році СФГ «Любава-1» була наступною:…горіх неочищений (230 га) - валовий збір 3 800 т. (урожайність - 16,5 т/га)…
За даними управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДФС в Одеській області (службова записка від 2.03.2016 №66/11/15-32-12-05-28) та даними Березівської ОДПІ (у т.ч. за ф. 29-СГ):
- згідно балансу залишок сільгосппродукції станом на 01.01.2015 складав: горіха неочищеного 4 570 т.…
- станом на 01.12.2015 залишок горіха неочищеного 6 270 т…
- станом на 01.01.2016 залишок горіха нечищеного складав - 6909,20 т….
В 2014 році було зібрано горіха нечищеного - 4 600 т., що складає 20 т. на 1 га; в 2015 році - 3 800 т. (16.5 т. на 1 га)…»
Отже, інформація наведена в листі Березівської ОДПІ від 23.03.2016 року №/8/15-10-12-15 фактично спростовує інформацію, що наведена в Акті перевірки.
Крім того, така інформація також взята за наслідком подання СФГ «Любава-1» звіту за формою 29-СГ, показники якого ґрунтуються на даних документів первинного обліку: первинних облікових документів; регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Також у формі №29-сг (річна) ураховані фактичні розміри зібраних площ сільськогосподарських культур, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень на землях, що перебувають/перебували протягом звітного року у володінні та користуванні підприємства згідно з чинним законодавством (включаючи землю, взяту в оренду, та не включаючи землю, віддану в оренду, за умови, що передання земельних ділянок здійснене та оформлене договорами найму (оренди) згідно з чинним законодавством).
Щодо доводів відповідача про те, що задекларовані контрагентом СФГ «Любава-І» дані не відповідають дійсності, як в частині кількості землі, що використовується підприємством, так і в частині вирощування сільськогосподарської продукції та її урожайності, відтак таке на думку податкового органу є підприємством-контрагентом, яке зареєстроване з метою надання послуг по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, у тому числі, для ТОВ «Гуд Нат», шляхом незаконного формування податкового кредиту, слід зазначити таке.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій з Акту перевірки, зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються на обставинах отримання оперативної інформації, а саме: письмових свідчень певних осіб щодо обставин оренди та використання СФГ «Любава-І» земельних ділянок та їх використання, врожайності на них; проведених досліджень щодо врожайності; відомостей, отриманих в ході виїзду на місця розташування земельних ділянок; інформації з податкової звітності контрагента.
Так, відповідач надав: копію листа ГУ ДФС у Кіровоградській області від 16.03.2017 року №844/7/11-28-23-02-05 щодо кримінального провадження №320016050000000020 та №32015120010000097 разом з додатками (копія дослідження про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» за період з червня 2015 року по липень 2015 року, копія висновку судової економічної експертизи №2867 від 22.03.2016, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.03.2016 року).
Відповідач вказує, що у протоколі допиту свідка у кримінальному провадженні №32015050390000004 від 18.03.2016 директор СФГ «Любава-1» ОСОБА_1 вказав, що з вересня 2015 року був директором СФГ «Любава-1» та дане підприємство займається вирощуванням та продажем насіння соняшника на орендованих землях у ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111».
Також відповідач надав до суду першої інстанції лист Прокуратури Одеської області від 04.04.2017 року №15/17-3302-16 з питань надання матеріалів, які можуть свідчити про порушення податкового законодавства СФГ «Любава-1», з якого вбачається, що в Прокуратурі Одеської області перебувають матеріали кримінального провадження №42016160000000265 від 12.04.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень. Передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.364 КК України щодо службових осіб ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», які зловживаючи своїм службовим становищем, за матеріальну винагороду, уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею в 3 000 га з СФГ «Любава-1»;
протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 12.09.2016 ОСОБА_2 , яка працювала в органах пенітенціарної служби з 2010 року та яка вказала, що за час її роботи в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» був укладений договір оренди земельної ділянки з СФГ «Любава-1» у 230 га та яка зазначила, що дані землі мають лісово-захисний характер та н евикористовуютьсяі при виробництві сільськогосподарської продукції;
протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 09.09.2016 ОСОБА_3 , який працював в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» та який вказав, що в 2015-2016 роках жодне підприємство не збирало горіхи у лісосмугах та йому відомо, що горіхи збирали жителі с. Жовтня, а на земельних ділянках, переданих СФГ «Любава-1» вирощування сільськогосподарських культур не здійснюється;
протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 05.09.2016 ОСОБА_4 , яка працювала в ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111», яка вказала, що передача земельних ділянок СФГ «Любава-1» в оренду, на її думку, було на невигідних для ДП «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області №111» умовах;
протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 18.10.2016 ОСОБА_5 , яка вказала, що податкові документи підприємств, серед них і СФГ «Любава-1» виготовлялись співробітниками в бізнес-центрі «Балковский»;
протокол допиту свідка в кримінальному провадженні №42016160000000265 від 15.03.2017 ОСОБА_6 , яка працювала експертом по роботі з клієнтами ПАТ «ОТП Банк», яка вказала, що податкові документи підприємств, серед них і СФГ «Любава-1» виготовлялись співробітниками в бізнес-центрі «Балковский».
Також, були надані копія листа ГУ ДФС у Кіровоградській області від 16.03.2017 року №844/7/11-28-23-02-05 щодо кримінального провадження №32016020000000020 разом з додатками (копія дослідження про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» за період з червня 2015 року по липень 2015 року, копія висновку судової економічної експертизи №2867 від 22.03.2016, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 18.03.2016).
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що документів, на які посилався відповідач: письмових свідчень голів сільських рад, які підтверджували ненадання в оренду СФГ «Любава-1» земельних ділянок в оренду; актів, складених за результатами виїздів та оглядів місцевості; договорів оренди земельних ділянок, укладених з СФГ «Любава-І»; податкової та статистичної звітності СФГ «Любава-І», у т. ч. «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2015» за ф. №29-СГ, з якої б вбачалося невідповідність задекларованих даних, до судів надано не було, також не зазначено причин неможливості подання таких доказів.
Зважаючи на вказане, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх посилань на них.
Щодо наданих відповідачем копій документів, зокрема допитів свідків та відповідей податкових органів та органів прокуратури слід зазначити наступне.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судами попередніх інстанцій встановлено, що кримінальне провадження №32015050390000004 стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України вироком від 10.06.2019 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у справі №405/5571/18 визнав винним. Судом встановлено, що ОСОБА_7 , являючись службовою особою підприємства - директором ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент», будучи відповідальним за правильність нарахування і своєчасність перерахування платежів до державного бюджету, точний облік результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, відповідальним за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, складання достовірної бухгалтерської звітності, сплату податків, при здійсненні фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства, будучи відповідальним за правильність нарахування і своєчасність перерахування платежів до державного бюджету, точний облік результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, відповідальним за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, складання достовірної бухгалтерської звітності, сплату податків, при здійсненні фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства і подачі податкової звітності, діючи умисно, в період з 01.06.2015 по 31.07.2015 в порушення вимог ст.134, ст.135, ст.181, ст.183, ст.185 ПК України, не відобразив в податковому обліку ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» операції з продажу аміачної води на адресу СФГ «Любава-І» та не сплатив до бюджету податок на додану вартість в сумі 2 982 675,80 грн та податок на прибуток за 2015 рік в сумі 2 684 408,22 грн, чим умисно ухилився від сплати податків на загальну суму 5 667 084,02 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах. Крім того, ОСОБА_7 , отримавши від СФГ «Любава-І» грошові кошти з продажу аміачної води, легалізував їх шляхом проведення фінансових операцій за допомогою підконтрольних йому фіктивних підприємств, чим вчинив фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинив дії, спрямовані на маскування незаконного походження коштів, отриманих внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що підтверджено висновком судової економічної експертизи №2867 від 22.03.2016.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.12.2019 року апеляційну скаргу прокурора та апеляційну скаргу захисника Чорногора Г.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково. Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасовано. Призначено новий розгляд в тому ж суді першої інстанції.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №522/15185/16-к, Приморського райсуду м. Одеси), кримінальне провадження №42016160000000265 щодо службових осіб державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Ширяївського виправного центру Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 111» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України наразі не завершено.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.
Також колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Верховного Суду неодноразово висловлював правову позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 10.07.2020 року у справі №120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі №820/1379/16, від 17.03.2020 року у справі №826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі №806/705/15 тощо).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо помилковості посилання відповідача на інформацію щодо того, що контрагент позивача фігурує в кримінальних провадженнях. оскільки сам по собі факт того, що СФГ «Любава-1» фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи/або податкового кредиту та не тягне за собою правових наслідків для позивача за наявності усіх необхідних бухгалтерських документів.
Щодо доводів відповідача про необхідність врахувати як джерело доказу у розумінні ст. 94 КАС України вказані вище протоколи допиту свідків у кримінальних провадженнях, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За приписами ч.1 та 2 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у передбачених кодексом випадках.
Керуючись ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Колегія суддів погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Як вказано вище в кримінальному провадженні №32015050390000004 стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України були отримані покази свідка ОСОБА_1 (директор СФГ «Любава-1») з вересня 2015 року.
У вироку від 10.06.2019 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у справі №405/5571/18 зазначив: «…Свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що він працював директором СФГ «Любава-І» з вересня 2015 року по лютий 2016 року. На посаду директора був призначений ОСОБА_8 - засновником СФГ «Любава-1». Вказане підприємство займалося сільськогосподарською діяльністю. У ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» СФГ «Любава-1» купувало аміачну воду. Не пам`ятає, щоб була заборгованість на підприємстві. З директором ТОВ «Равен Фемілі Менеджмент» він не знайомий. Аміачна вода була внесена у землю. Наскільки пам`ятає, то документи про поставку аміачної води були підписані ОСОБА_8 , він підписував тільки розрахункові документи…»
Втім, як зазначено вище вказаний вирок скасований ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02.12.2019 у справі №405/5571/18.
Отриманим показам свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,) у кримінальному провадженні №42016160000000265 судами загальної юрисдикції оцінка ще не надавалась.
В ході розгляду даної справи не заявлялось клопотань щодо виклику вказаних осіб для надання показів свідків в рамках адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали такого розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зазначені протоколи допитів свідків не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.
За вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.07.2016 року №0011551404, №0011571404 та від 13.10.2016 року №0019421404 прийняті не обґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.
З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.
Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2023 року.
Головуючий суддя О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2023 |
Оприлюднено | 06.04.2023 |
Номер документу | 110039479 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Білоус О.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ключкович Василь Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні