Рішення

від 18.07.2022 по справі 334/7996/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 18.07.2022

Справа № 334/7996/19

Провадження № 2/334/154/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18липня 2022року Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя вскладі:головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд провести поділ спільного майна подружжя, а саме земельної ділянки площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266 та житлового будинку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101. Визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею площею 0.10 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266, 1/2 ідеальну частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею площею 0.10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266, 1/2 ідеальну частку житлового будинку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101.

Позивачка вважає, що вказане вище нерухоме майно слід визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідача, а звідси їй слід виділити Ѕ частку цього майна.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання відзиву, згідно якого відповідач підтверджує ті обставини, що він є одноособовим власником будинку та земельної ділянки, які виступають предметом цього позову. У власності позивача перебуває будинок для відпочинку літ. Б-1, адреса: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площа - 0.0271 га; будинок для відпочинку літ. А-1, адреса: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площа - 0.0271 га; квартира, загальна площа (кв.м): 64.73, житлова площа (кв.м): 21.9, адреса: АДРЕСА_4 (Позивачка має 1/3 частину об`єкту нерухомості, однак фактично проживає там самостійно); земельна ділянка, кадастровий номер: 2320355400:12:001:0111, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, адреса: Запорізька обл., Якимівський р., сщ/рада. Кирилівська, Федотова коса.

Відповідач та його уповноважений представник, бажають проводити усі необхідні заходи та дії, з метою вирішення даного спору шляхом укладання мирової угоди, умови якої будуть прийнятні для обох сторін.

Мирової угоди протягом усього розгляду справи суду не надавалось.

Проте, 27.10.2020 року відповідач подав зустрічний позов, який не був прийнятий судом, оскільки поданий з порушенням процесуального строку. Матеріали зустрічного позову повернуті відповідачу, а копія зустрічного позову долучена до матеріалів справи.

13.06.2022 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

А 28.06.2022року,представником відповідачаподано клопотання прозупинення провадження по даній справі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що предметом позову про розподіл майна зокрема є житловий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 земельна ділянка перебуває в іпотеці перед ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи».

На теперішній час в провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя ( суддя Коломаренко К.А.) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору іпотеки припиненим.

Отже, на думку представника відповідача існують усі підстави для зупинення провадження по справі про поділ майна до розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору іпотеки припиненим.

Ухвалою суду від 28.06.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі.

Інших процесуальнихдій невчинялось.

У судовому засіданні позивачка доводила суду, що за період шлюбних відносин, вони разом з колишнім чоловіком набули у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266, що підтверджується державним актом серії АГ № 312203 від 16 жовтня 2006 р. Право власності зареєстроване за відповідачем. На вказаній земельній ділянці у 2012 р. був побудований будинок, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 25 грудня' 2012 р. за № 1415р. Право власності зареєстроване за відповідачем 04 січня 2013 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 65615 від 18 січня 2013 р.

Позивачка вважає, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та має буде розділено між колишнім подружжям у рівних частках по Ѕ частки кожному.

Представник відповідача у судве засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив обставини та вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі статтею 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном,що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України).

Частинами 1,2 ст.70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Зі змісту п.п. 23, 24 Пленуму, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; нормативно-правовий акт № 11 від 21.12.2007постанови ПленумуВСУ від21.12.2007№11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб,розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу міжподружжям напідставіст.60 СК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 11 квітня 1981 р. уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою на 10 сторінці паспорту позивача, копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», на десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта.

19 грудня 2017 р. Позивач та Відповідач розірвали укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 19 грудня 2017 р.

У період шлюбу, а саме 16 жовтня 2006 р. подружжя набуло у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266, що підтверджується державним актом серії АГ № 312203 від 16 жовтня 2006 р. Право власності зареєстроване за Відповідачем.

На вказаній земельній ділянці в 2012 р. був побудований будинок, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ,що підтверджується розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 25 грудня' 2012 р. за № 1415р. Право власності зареєстроване за Відповідачем 04 січня 2013 р., що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 65615 від 18 січня 2013 р., ( копія в матеріалах справи).

Даний будинок разом з земельною ділянкою у розумінні ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний житловий будинок на дві рівні частини, визнавши за позивачем та відповідачем право приватної власності на нерухоме майно - по 1/ 2 частини вищевказаного будинку та земельної ділянки кожному.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що ОСОБА_2 є одноособовим власником спірного будинку та земельної ділянки, які перебувають в іпотеці, а тому не можуть бути предметом поділу суд спростовує наступним:

Положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. При цьому поділ спільного майна, зокрема іпотечного, не є розпорядженням ним, оскільки в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності. Із урахуванням зазначеного, перебування нерухомості в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя та не порушує прав іпотекодержателя ( Постанова Верховного Суду від 08.07.2019 року по справі №?522/17048/15-ц та Постанова Верховного Суду від 03.06.2020 року по справі №?201/6412/17).

Також, Верховний Суд вважає, що в результаті поділу предмету застави, в даному випадку - іпотеки, між подружжям і фактичної зміни виду спільної власності зі спільної сумісної на спільну часткову, права заставодержателя не порушуються (постанова Верховного Суду від 15.07.2019 року у справі № 521/19174/15-ц (провадження № 61-28655св18).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Таким чином, підлягають відхиленню доводи відповідача про те, що вирішення питання з розподілом майна за можливе після вирішення усіх питань з іпотеко держателем.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачем не спростовано таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки колишніх чоловіка та дружини у спірному майні є рівними.

Згідно приписів ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід звернути увагу на те, що кожна сторона обирає свій спосіб захисту, та повинна довести обставини, які мають значення для справи, на підставі належних та допустимих доказів.

Суд при винесенні рішення бере до уваги кожен доказ окремо, та оцінює їх в сукупності з іншими доказами.

Під часрозгляду справисудом встановленоналежні тадопустимимі доказиобґрунтування позовнихвимог збоку позивача танавпаки,через недоведеністьта відсутністьдостатніх тадопустимих доказівз бокувідповідача,його запереченняне знайшлисвого підтвердженняв ходісудового розгляду,оскільки доказине можутьґрунтуватись наприпущеннях,а запереченнявідповідачів викликані їх емоційним станом до позову.

Будь яких спростувань щодо доводів позивача відповідачами не надано.

Згідно положеньст. 141 ЦПК Українисудові витрати з оплати судового збору в розмірі 6147,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги не підтверджені належними доказами, ані позивачем та його представником додано лише договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів, ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та доказів на підтвердження понесених витрат або витрат, які позивач очікує понести надано не було.

Оскільки детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та доказів на підтвердження понесених витрат або витрат, які позивач очікує понести надано не було, вони до стягнення з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3,12,13,81,141,259,263-265,354 Цивільного процесуального кодексу України, ст..60,61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.364 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266 та житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею площею 0.10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею площею 0.10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2310100000:04:043:0266.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1403423101.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 6147,20 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційномупорядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та проголошено 18 липня 2022 року.

Суддя Н.Ю.Козлова