Постанова

від 26.07.2022 по справі 953/22515/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/22515/19 Номер провадження 22-ц/814/1250/22Головуючий у 1-й інстанції Бородіна Н.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Время» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недостовірною, такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію статтю у газеті «Время» за 04 серпня 2010 року з заголовком «Харьковскому стрелку близькими по духу оказались скинхеды»; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 та відповідача ПРАТ «Время» спростувати не пізніше 30 днів з моменту набрання рішення законної сили розповсюджену ними недостовірну інформацію аналогічним способом- шляхом розміщення резолютивної частини цього рішення на першій сторінці газети «Время»; та стягнути з відповідачів 2 000 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що у статті під заголовком "Харьковскому стрелку близкими по духу оказались скинхеды", що була надрукована у газеті «Время», було поширено у формі фактичних твержень недостовірна інформація про нього, а саме, його названо прихильником руху скінхедів. Крім того, у вказаній статті задовго до вироку суду однозначно стверджується, що він є винним у інкримінованих йому злочинах і отримає покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Вважає, що поширена в газеті інформація завдала шкоди його особистим немайновим правам у вигляді честі, гідності та ділової репутації. Поширення інформації про приналежність його до руху скінхедів значно зменшило його позитивну соціальну оцінку в очах оточуючих та сприяла негативному сприйняттю його суспільством, внаслідок чого йому була завдано моральних страждань.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення оскаржив позивач, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що він не має доводити, що поширена інформація є неправдивою, оскільки цей обов`язок законом покладено на відповідачів.

Колегія суддів,перевіривши справув межахзаявлених вимогі апеляційногооскарження,приходить довисновку про залишення апеляційноїскарги беззадоволення, зпідстав,передбачених ст.375ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2010 року в газеті «Время» за №140(16571), яка належитьПрАТ «Время»,опубліковано статтю під назвою«Харьковскому стрелку близькими по духу оказались скинхеды». Автором зазначеної статті є ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно достатті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканим. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позови про захист гідності, честі та ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, якихне існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Відповідно до частини першоїстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістомстатті 277 ЦК Українине є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени сім`ї, родичі), якщо така інформація прямочи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Конституція Українивизнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Згідно із роз`яснень, викладених у пункті 15постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повноі своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно пункту 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичноїта юридичної особи»),обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно із частиною третьоюстатті 277 ЦК Українинегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, якаїї поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагудо гідності, честі чи ділової репутації.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі доказиі надавши їм належну оцінку в силу вимог статей12,81,89 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того,що поширення інформації порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди його відповідним особистим немайновим благам.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем взагалі не зазначено яка сама інформація із опублікованої статті, на його думку, є недостовірною та підлягає спростуванню і яким чином вказана інформація порушує його особисті немайнові права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді Л. І. Пилипчук

О. В. Чумак