Рішення

від 28.07.2022 по справі 489/1101/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

28.07.2022

Справа № 489/1101/21

Провадження №2/489/170/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Назаровою С.Д.

за участю: представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 03.07.2013 та 30.06.2016 у розмірі 89456,03 доларів США, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Мотивуючи свої вимоги тим, що 03.07.2013 між нею та ОСОБА_3 укладено Договір позики, відповідно до якого, вона запозичила ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 70000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 02 липня 2019 року. На підтвердження укладення договору і отримання коштів ОСОБА_3 надав розписку. 30 червня 2016 року між нею та ОСОБА_3 укладено Договір позики, відповідно до якого, вона запозичила ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 20000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 29 червня 2019 року. На підтвердження укладення договору і отримання коштів ОСОБА_3 надав розписку. 29 грудня 2020 року ОСОБА_3 частково виконав зобов`язання за договором позики від 03.07.2013 та повернув 5000 доларів США. Інша частина заборгованості не сплачена, строк виконання зобов`язання сплив ще 02.07.2019. На момент укладення договорів позики, ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Позичені гроші використані в інтересах сім`ї, для купівлі та ремонту квартири АДРЕСА_1 . 13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-консалтинг» інвестиційний догові № ТР4/136/1, відповідно до якого фонд зобов`язується забезпечити будівництво будинку, його введення в експлуатацію та передачу у власність інвестора об`єкта (квартира АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:364:0014), сума інвестиційних внесків складає 745315,00 грн. Відповідачка ОСОБА_4 надала свою згоду на укладення цього договору. В подальшому відповідачами куплена квартира АДРЕСА_1 , яку зареєстровано за ОСОБА_3 . Тобто, вказана квартира куплена за спільні кошти подружжя, які ОСОБА_3 запозичив у неї. Сума боргу з урахуванням 3% річних складає 89456,03 доларів США, що станом на 26.02.2021 за офіційним курсом НБУ становить 2498515,86 грн.

Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Саченко А.П. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Зазначає, що дійсно ОСОБА_3 03.07.2013 та 30.06.2016 уклав договори позики з ОСОБА_2 і отримав від неї 90000 доларів США. Ці кошти використані для купівлі квартири АДРЕСА_1 та проведення там ремонтних робіт, тобто в інтересах сім`ї ОСОБА_5 . Вказана квартира куплена на підставі інвестиційного договору № ТР4/136/1 від 13.10.2014 та договору купівлі продажу квартири від 30 серпня 2016 року. Покупкою квартири займався саме ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 погоджувалася на купівлю квартири в м. Києві, подружжя обговорювали яку саме квартиру хочуть купити, вона підписувала всі необхідні документи у нотаріуса. Для проведення ремонтних робіт у вказаній квартирі, було укладено Договір виконання підрядних робіт № 03/09-16 від 03.09.2016. На ремонт квартири ОСОБА_3 витрачено 745453,00 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 бракувало коштів, він з сім`єю у 2013-2014 роках проживав в м. Ростов на-Дону, Російська Федерація. Протягом роботи в м. Ростов на Дону, заробітна плата ОСОБА_3 склала 15000,00 рублів, тобто за 2013-2014 роки він заробив 313200,00 рублів, які були використані на утримання сімї в Російській Федерації. Після повернення в Україну, відповідачі спочатку проживали у батьків у м. Херсоні, потім переїхали до м. Києва, де орендували житло. 29 грудня 2020 ОСОБА_3 частково виконав зобов`язання за договором позики від 03.07.2013 та повернув ОСОБА_2 5000,00 доларів США, інша частина боргу не сплачена. В подальшому вони домовилися про відтермінування боргу, проте, ОСОБА_2 не дотрималася домовленостей та звернулася до суду. Вважає, що позивачка помилково нарахувала штрафні санкції за договором і поверненню підлягає лише основна сума боргу.

Від відповідачки ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачка вводить суд в оману, а позовні вимоги базуються на шахрайстві та намаганні отримати злочинним шляхом кошти, або права на майно. З наявних копій документів, які долучені до позову, немає у розписці її підпису та вона не отримувала у позивачки в борг кошти. Вважає, що після подання нею позову до Голосіївського районного суду м. Києва про поділ спільного майна подружжя, відповідачем якого зазначено ОСОБА_3 , останній намагається, через сторонніх людей, отримати від неї кошти, які співвідносяться з вартістю квартири, яка є спільним майном подружжя. Зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу. Згода на отримання коштів саме відповідачем ОСОБА_3 не є належним доказом того факту, що така передача фактично існувала та що дані кошти отримувались в інтересах родини.

Ухвалою суду від 04.03.2021, забезпечено позов.

Ухвалою суду від 23.03.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.03.2021, витребувано докази.

Ухвалою суду від 15.03.2021, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 28.09.2021 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позов.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_3 ..

Відповідачка ОСОБА_4 . Та її представник у судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Скористались правом на подання відзиву.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з розписки від 03.07.2013, ОСОБА_3 отримав 03 липня 2013 року позику від ОСОБА_2 у сумі 70000,00 доларів і зобов`язується повернути цю суму не пізніше ніж через 6 років, тобто до 02 липня 2019 року.

З листа ОСОБА_3 направленого на адресу ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_3 висловлює подяку за позичені 03 липня 2013 року кошти у сумі 70000,00 доларів США та зобов`язується їх використати для купівлі квартири у м. Києві, а також повернути їх згідно з умовами договору позики.

30 червня 2016 року ОСОБА_3 запозичив у ОСОБА_2 20000,00 доларів США і зобов`язався їх повернути не пізніше ніж через 3 роки, тобто до 29 червня 2019 року, про що була складена розписка ОСОБА_3 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 травня 2012 року.

Як вбачається з довідки про доходи фізичної особи за 2013 рік № 15 від 30.01.2014, ОСОБА_3 працюючи в ТОВ «Горо-інжениринг» в м. Ростов на Дону Російської Федерації, в 2013 році отримував заробітну плату у розмірі 15000,00 рублів щомісячно та з довідки про доходи фізичної особи за 2014 рік № 2 від 08.09.2014, ОСОБА_3 працюючи в ТОВ «Горо-інжениринг» в м. Ростов на Дону Російської Федерації, в період з січня по квітнень 2014 року включно, отримував заробітну плату у розмірі 15000,00 рублів щомісячно.

13 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг», що діє в інтересах ПАТ «Закритий недиверсійний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕОС ІНВЕСТ» (далі Фонд), укладено Інвестиційний договір № ТР4/136/1, предметом якого є інвестиційна участь інвестора у будівництві будинку.

Згідно п. 1.1 Договору, об`єкт будівництва житлова квартира проектний номер АДРЕСА_3 , загальна проектна площа 64,81 кв. м.

Відповідно до п. 3.3 вказаного Договору, станом на дату укладення Договору, загальна сума інвестиційних внесків складає 745315,00 грн.

30 травня 2016 року між ПАТ «Закритий недиверсійний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕОС ІНВЕСТ», від імені якого діє ТОВ «Сіріус Інвест Груп» та ОСОБА_3 укладено Додатковий договір № 1 до Інвестиційного договору № ТР4/136/1, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов`язався сплатити доплату до забезпечувального платежу за інвестиційним договором, що становить 1035,00 грн.

Вказаний договір укладений за згодою дружини ОСОБА_4 , викладеній у заяві справжність підпису на якій засвідчено 13 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко А.О. за реєстровим № 1835.

30 серпня 2016 року між ПАТ «Закритий недиверсійний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕОС ІНВЕСТ» в інтересах та за рахунок якого діє компанія по управлінню активами ТОВ «Сіріус Інвест Груп» та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,9 кв. м., житловою площею 35,1 кв. м.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі продажу квартири, вартість майна складає 746350,00 грн. без ПДВ.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкрібляк К.П. зареєстрований в реєстрі за № 706.

30 серпня 2016 року ОСОБА_4 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_3 на укладання Договору купівлі продажу, за яким набути у спільну сумісну власність за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 .

Вказана згода ОСОБА_4 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкрібляк К.П., зареєстрована в реєстрі за № 705.

03 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено Договір виконання підрядних робіт, відповідно до якого ОСОБА_3 доручає Бовко К.В., а ОСОБА_6 бере на себе зобов`язання на виконання робіт з опорядження на об`єкті «двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 » за адресою: АДРЕСА_5 . Вартість робіт за цим договором складає 745453,00 грн.

Як вбачається з Акта приймання виконаних будівельних робіт від 15.02.2017, загальна вартість робіт з урахуванням матеріалу складає 745453,00 грн.

Відповідно до розписки від 03.09.2016, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 300 000,00 грн. як аванс за роботи по договору виконання підрядних робіт № 03/09-16 від 03.09.2016 щодо опорядження на об`єкті «двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 » за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно розписки від 15.02.2017, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_3 445453,00 грн. як остаточну оплату за роботи по договору виконання підрядних робіт № 03/09-16 від 03.09.2016 щодо опорядження на об`єкті «двокімнатна квартира по АДРЕСА_4 » за адресою: АДРЕСА_5 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 26.02.2021, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу квартири від 30.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкрібляк К.П., зареєстрованого в реєстрі за № 706.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08.10.2018, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 08.07.2021, ОСОБА_3 отримував заробітну плату: за період з 2015 року по 2 квартал 2016 року у ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» у загальному розмірі 441691,04 грн.; за період з 4 кварталу 2016 року по 1 квартал 2017 року у ТОВ «Енерджі Груп» у загальному розмірі 16233,03 грн.; за 2 квартал 2017 року у Фермерському господарстві «Органік сістемс» у розмірі 80188,68 грн.; за 2 квартал 2017 року у ТОВ «Енерджі Груп» у розмірі 8129,28 грн.; за 3-4 квартали 2017 року у Фермерському господарстві «Органік сістемс» у загальному розмірі 335825,57 грн.

Згідно розписки від 29.12.2020, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 5000,00 доларів США, як часткове повернення боргу від 03.07.2013.

Відповідно до ст.ст.15та16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1046ЦПК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК Українивизначає що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі №6-63цс13 дійшов висновку, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Положеннями статі 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем порушено умови договору позики та не виконано зобов`язань в повному обсязі за цим договором.

Стаття 1049 ЦК Українивизначає що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що грошові кошти у загальному розмірі 90000 доларів США, зазначені в договорах позики від 03.07.2013 та від 30.06.2016, є боргом, який підлягає поверненню в зв`язку із не виконанням відповідачем зобов`язання щодо укладення з позивачем договорів позики, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 85000 доларів США, з урахуванням частково виплаченого боргу відповідачем у розмірі 5000,00 доларів США.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача трьох відсотків річних, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 2ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Формулюваннястатті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положеньстатті 549 ЦК України.

Отже нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Правовий аналіз положень статей526,599,611,625 ЦК Українидає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

З урахуванням встановленого строку повернення відповідачем позики за розпискою, період прострочення зобов`язань відповідача розпочався з 30 червня 2019 року.

У даному випадку відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та 3 % річних від простроченої суми, а саме за період починаючи з 30 червня 2019 року по 01 березня 2021 року, - дата звернення позивача до суду.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлена його невідповідність.

Судом здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних за період з 30 червня 2019 року по 01 березня 2021 року, відповідно до якого три відсотки від простроченої суми 115268,94 грн.

Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивачки, суд приходить до наступного.

Так, положення статті 60СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором,є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України).

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стаття 78 ЦПК Українивизначає суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідност. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач ОСОБА_3 не вчиняв з позиченими коштами дій, які суперечили б інтересам його сім`ї або були б спрямованими на задоволення його особистих потреб чи потреб третіх осіб, не пов`язаних з потребами сім`ї відповідача ОСОБА_4 .

У спростування наведених обставин жодних доказів відповідачами суду не надано.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що вказаний договір позики був укладений ОСОБА_3 за погодженням із його дружиною ОСОБА_4 ..

Факт укладання 30 серпня 2016 року ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не є безумовним доказом того, що квартира придбана саме за позичені ОСОБА_3 на підставі розписок від 03 липня 2013 року та від 30 червня 2016 року, грошові кошти. Так само й не надано беззаперечних доказів щодо витрачання позичених коштів на ремонт квартири.

З змісту укладених Інвестиційного договору № ТР4/136/1 від 13.10.2014 та Договору купівлі продажу квартири від 30.08.2016, вбачається, що квартира придбана за 746350,00 грн., що значно менше еквіваленту 90 000 доларів США.

Згідно довідки ТОВ «Сіріус Інвест груп» від 13.06.2016 за № ТР4/136/1, станом на 13 червня 2016 року ОСОБА_3 сплатив 746350,00 грн. в повному обсязі.

У даному спорі не підтверджено належними та достатніми доказами укладення договору позики в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах самого позичальника, як і не підтверджено дійсне використання одержаних за договором коштів в інтересах сім`ї, а не у власних, не пов`язаних із сім`єю інтересах одного з подружжя.

В постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №372/1558/16-ц суд касаційної інстанції указує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що наявна в матеріалах справи розписка не дає підстав для висновку, що договір позики укладено в інтересах сім`ї, а одержані в борг грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, оскільки доказів надання дружиною згоди на укладення договору позики, як і доказів про те, що вона знала про існування такого договору та про придбання майна за одержані в борг за розпискою грошові кошти, не надано.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про недоведеність виникнення солідарного обов`язку у відповідача ОСОБА_4 стосовно повернення коштів позичених її чоловіком за договором позики, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, які спрямовані до відповідача ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що відповідно до Правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, викладеної у Постанові №205/1680/15-ц від 20.02.2019 року у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1ст.1046 ЦК України, а також ч.1ст.1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, позивач має право стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму боргового зобов`язання саме у іноземній валютідоларах США.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів на користь позивачки витрати на правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн., суд приходить до наступного.

Частина 8 статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При поданні позовної заяви, позивачка вказала, що документальне підтвердження витрат на правничу допомогу буде надано впродовж 5 днів з моменту винесення судового рішення, тому питання щодо стягнення судових витрат буде вирішено судом в порядку передбаченому ст. 270 ЦПК України за наявності подання відповідних доказів.

Згідно із ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючі що позов пред`являвся до двох відповідачів та полягав у солідарному стягненні з обох відповідачів суми боргу та судових витрат, сума судового збору що стягувався би з кожного відповідача становила 5675 гривен.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено, тому відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 141 ЦПК судові витрати в цій частині позову покладаються на позивача.

Позов до ОСОБА_3 задоволений на 92% (сума основного боргу в повному обсязі, сума 3% річних 92%), тому з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5221грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 заборгованістьза договорамипозики від03липня2013року тавід 30червня 2016року у розмірі 85 000 доларів США та 115268 грн. 94 коп. три відсотки річних.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5221грн.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «28» липня 2022 року.