Постанова
від 25.07.2022 по справі 916/1680/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1680/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Таран С.В., Аленіна О.Ю.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Прокурор Ейсмонт С.О.;

Від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради Бєлоусюк О.О. в порядку самопредставництва;

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Добров Р.М. в порядку самопредставництва;

Від ТОВ «Амбер груп Україна» - адвокат Бойко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна»

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021, ухвалене суддею Желєзною С.П., м. Одеса, повний текст складено 15.11.2021

у справі № 916/1680/21

за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави

в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

до відповідачів:

1. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської міської ради

про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути комунальне майно

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Короткий зміст вимог.

Виконувач обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (далі по тексту Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі по тексту Управління) із позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту Департамент, Відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» (далі по тексту ТОВ «Амбер груп Україна», Відповідач 2, Апелянт) про:

- визнання недійсним додаткового договору №3 від 26.04.2019 до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, укладеного між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна»;

- про визнання недійсним додаткового договору №4 від 27.11.2019 до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, укладеного між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна»;

- про зобов`язання ТОВ «Амбер груп Україна» повернути на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка».

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на укладення відповідачами спірних додаткових угод, на підставі яких було збільшено площу об`єкта оренди та строк дії договору, із перевищенням наданих Департаменту повноважень, за відсутності рішення Одеської міської ради та без проведення конкурсної процедури. Вказані обставини, за переконанням прокурора, свідчать про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод та зобов`язання відповідача повернути комунальне майно.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 ухвалено:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним додатковий договір №3 від 26.04.2019 до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна».

3.Визнати недійсним додатковий договір №4 від 27.11.2019 до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна».

4.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» повернути на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка».

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3405,00 грн.

6.Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3405,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про укладення спірних договорів за відсутності у Департаменту необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради не приймались рішення про внесення змін до істотних умов договору оренди та уповноваження Департаменту на їх укладення. Крім того, в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не була проведена оцінка об`єкта оренди, а саме берегозахисної споруди площею 3205 кв. м, до моменту передачі її в оренду.

Суд зазначив про помилковість доводів ТОВ «Амбер груп Україна» з приводу підписання позовної заяви особою, яка не мала права її підписувати. Суд зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обмежень повноважень особи, яка виконує обов`язки керівника.

Також суд зазначив, що Управлінням не було вжито будь-яких заходів для належного виконання покладених на нього повноважень в частині перевірки правомірності перебування частини берегозахисної споруди у користуванні ТОВ «Амбер груп Україна». При цьому, вказані заходи могли були вжиті Управлінням принаймні з моменту укладення додаткового договору № 5 від 16.10.2020, факт укладення якого свідчить про наявність у позивача відомостей про укладення додаткових договорів № 3 від 26.04.2019, № 4 від 27.11.2019.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21.

Апелянт вважає рішення Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2021 року у справі № 916/1680/21 незаконним і необґрунтованим, прийнятим з неправильним визначенням правовідносин, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке:

-у правовідносинах, що склалися, відсутні інтереси держави. При укладенні договорів оренди комунального майна (в т. ч. додаткових угод до Основного Договору) ні Одеська міська рада, ні її виконавчі органи, як то Департамент комунальної власності Одеської міської ради чи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не реалізовують делеговані повноваження органів державної виконавчої влади, а здійснюють власні управлінські функції органів місцевого самоврядування, які не пов`язані з інтересами держави. Таким чином, прокурор звернувся до суду за захистом не державних інтересів, що не передбачено ЗУ «Про прокуратуру».

-виконувач обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси не звертався до власника орендованого майна - Одеської міської ради з вимогою щодо скасування спірних Додаткових угод та вчинення інших дій щодо усунення виявлених прокуратурою порушень, а також не надсилав повідомлення про намір звернення до суду саме власнику майна - Одеській міський раді.

-виконувачем обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси не надано розумного строку Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради після звернення з Листом №52- 2524ВИХ-21 від 27.05.2021 року для здійснення перевірки обставин, викладених у Листі виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, усунення порушення прав, якщо такі були б виявлені, звернення до Одеської міської ради для захисту порушених прав Одеської міської ради як власника майна у судовому порядку та подальшого звернення Одеської міської ради до суду.

-належним позивачем у даному спорі повинен бути саме власник майна - Одеська міська рада, а не його уповноважений орган. Оскільки порушення прав, якщо такі наявні, здійснюються саме по відношенню до власника майна, а не уповноваженого власником органу управління. Натомість виконувач обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до суду саме в інтересах Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, а не Одеської міської ради.

-ні виконувачем обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, ні судом першої інстанції не наведено в чому саме полягає порушення законодавства при укладенні спірних Додаткових угод (відсутнє посилання на конкретну норму матеріального права, яка б забороняла укладати додаткові угоди до Основного договору оренди).

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2021 року у справі № 916/1680/21 у повному обсязі та залишити без розгляду позовну заяву виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, що звернувся в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради із позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» про визнання недійсними додаткових угод та зобов`язання повернути майно.

Окрім того, 17.02.2022 від апелянта надійшли письмові пояснення, в яких апелянт посилався на те, що прокуратура не зазначає в чому саме полягає порушення прав та інтересів територіальної громади, держави або інших осіб, яке безпосереднє право порушено, відсутні будь-які конкретні посилання на характер та розмір шкоди, нібито завданої інтересам територіальної громади та держави, втім, передумовою для звернення до суду із позовом є саме наявність порушеного права чи інтересу.

Апелянт вважає, що при розгляді судом даної справи повинен бути застосований принцип належного урядування, який полягає в тому, що державні органи зобов`язані дія ти вчасно та в належний спосіб, при цьому ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.

Короткий зміст відзиву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси на апеляційну скаргу.

13.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Прокурор вказує, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради наділено всіма ознаками суб`єкта владних повноважень. Тому, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність у зазначеній справі порушених державних інтересів, на захист яких звернувся прокурор.

Щодо повідомлення Одеської міської ради про представництво прокурором інтересів в суді, прокурор зазначає, що 27.05.2021 окружна прокуратура звернулась до Управління із листом № 52-2524вих-21, про надання інформації про вжитті позивачем заходів щодо захисту комунальної власності у зв`язку із збільшенням площі переданого ТОВ «Амбер груп Україна» за договором оренди №131/юр від 02.08.2017р. у користування майна та продовження строку дії договору на 20 років. Листом від 28.05.2021 Управлінням було повідомлено прокурора, що воно не зверталось до суду з позовною заявою до ТОВ «Амбер груп Україна» про визнання додаткових договорів недійсними та повернення орендованого майна.

На думку прокурора господарський суд правильно дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових договорів № 3 від 26.04.2019, № 4 від 27.11.2019 до договору оренди № 131/юр від 02.08.2017, укладених між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна», з підстав відсутності у Департаменту повноважень на укладення спірних додаткових угод та про задоволення інших вимог прокурора.

Керуючись викладеним вище, прокурор вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Амбер груп Україна» та скасування рішення суду не має, у зв`язку з чим просить рішення суду залишити без змін.

Короткий зміст відзиву Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на апеляційну скаргу.

13.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Управління у своєму відзиві продублювало доводи прокурора та зазначило, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» та скасування рішення суду не має, у зв`язку з чим просить рішення суду залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 справу № 916/1680/21 призначено до розгляду на 31.01.2022 о 14:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 розгляд справи № 916/1680/21 відкладено на 09.02.2022 о 15:00 год.

В судовому засіданні 09.02.2022 оголошено перерву до 14.02.2022 о 10:30 год., про що також постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 повідомлено Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеську міську раду про те, що судове засідання у справі № 916/1680/21 відбудеться 23.02.2022 о 09:30 год.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 253 від 23.02.2022, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1680/21.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу № 916/1680/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Аленін О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Аленіна О.Ю.; визначено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022, окрім іншого, призначено справу №916/1680/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 до розгляду на 30 червня 2022 року о 12:00 год.

30.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Амбер груп Україна» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтовано тим, що представник ТОВ «Амбер груп Україна» адвокат Бойко А.В. не може прибути до судового засідання у зв`язку із захворюванням на коронавірус.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 відкладено розгляд справи №916/1680/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 на 25 липня 2022 року о 12:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів; витребувано у Приморської окружної прокуратури міста Одеси та Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірену копію запиту Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 18.05.2021 №52-2113вих21. Вказаний документ надати до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк до 15.07.2022.

04.07.2022 на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, заступник керівника Приморської окружної прокуратури надав до суду завірену належним чином копію запиту Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 18.05.2021 №52-2113вих21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суд від 06.07.2022 зобов`язано Юридичний департамент Одеської міської ради у строк до 20.07.2022 надати до Південно-західного апеляційного господарського суду завірену належним чином копію Положення про юридичний департамент Одеської міської ради в редакції, яка була чинна станом на травень-червень 2021 року.

14.07.2022 на виконання вимог ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та 06.07.2022, Юридичний департамент Одеської міської ради надав до суду належним чином копію Положення про юридичний департамент Одеської міської ради в редакції, яка була чинною станом на травень-червень 2021 року та належним чином завірену копію запиту Приморської окружної прокуратури міста Одеси від 18.05.2021 №52-2113вих21.

25.07.2022 у судовому засіданні прийняли участь прокурор Ейсмонт С.О., представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради Бєлоусюк О.О., представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради Добров Р.М. та представник ТОВ «Амбер груп Україна» - адвокат Бойко А.В.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, якою розгляд справи №916/1680/21 відкладено на 25 липня 2022 року о 12:00 год., була отримана Одеської міською радою 12.07.2022, що підтверджується роздруківкою про статус поштового відправлення з веб-сайту УкрПошти.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 25.07.2022, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по суті, не дивлячись на відсутність представника третьої особи, повідомленої про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/1680/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №552 від 13.12.1996 майно Одеського протизсувного управління було прийнято у комунальну власність міста.

Розпорядженням міського голови м. Одеса №1310-01р від 11.12.1999 було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є правонаступником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Положення про Управління компетенцію управління складають повноваження виконавчих органів міської ради в сфері інженерного захисту територій, об`єктів і споруд в межах м. Одеса від проявів небезпечних інженерно-геологічних процесів, що відбуваються як в природних умовах, так і під впливом техногенного навантаження геологічного середовища, встановлення режиму використання, контролю та захисту території міста та морського узбережжя від небезпечних геологічних процесів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням Одеської міської ради №384-VI від 28.02.2011, зі змінами, внесеними рішенням №2752-VI від 19.02.2013, Департамент наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Визначення меж повноважень та умов їх здійснення регулюється зазначеним Положенням.

Умовами пп. 2.2.1.4 п. 2.2.1 Положення про Департамент визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього основних завдань і в межах своїх повноважень здійснює повноваження орендодавця комунального майна територіальної громади, що знаходиться в управлінні Департаменту, а також контроль за повнотою та своєчасністю внесення орендарями орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, укладеними Одеською міською радою. Відповідно до чинного законодавства укладає договори оренди. Здійснює облік договорів оренди, укладених безпосередньо Департаментом, та облік договорів оренди, погоджених з Департаментом у встановленому порядку.

На підставі розпорядження міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017 було вирішено передати ТОВ «Амбер груп Україна» в оренду берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу загальною площею 5 000,0 кв.м, що розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі 10-ої ст. Великого Фонтану, для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту строком на 2 роки 11 місяців; доручено Управлінню в місячний строк укласти договір оренди із включенням до нього умов, визначених у цьому розпорядженні.

02.08.2017 між Управлінням (Орендодавець) та ТОВ «Амбер груп Україна» (Орендар) було укладено договір оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017.

Пунктом 1.1. Договору оренди визначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 5000,0 (п`ять тисяч) кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка». Експертна оцінка об`єкта оренди становить 1 704 896 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ЧП «Дельта-Консалтинг».

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди, передача в оренду об`єкта, зазначеного в договорі, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна, розпорядження міського голови від 28.07.2017 року № 744.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що термін дії договору оренди складає 2 роки 11 місяців та діє з 02.08.2017 до 02.07.2020.

Згідно з п. 4.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017 об`єкт оренди передається Орендодавцем Орендарю виключно для надання відпочиваючим платних послуг пляжного сервісу підвищеного комфорту.

Відповідно до п. 7.14 договору оренди №131/юр від 02.08.2017, передача берегозахисної споруди в оренду не означає передачу Орендарю права власності на цю споруду. Власником об`єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.

02.08.2017 між Управлінням та ТОВ «Амбер груп Україна» було підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором №131/юр від 02.08.2017, згідно якого ТОВ «Амбер груп Україна» було передано у користування ділянку штучного піщаного пляжу, загальною площею 5 000,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка» на узбережжі Чорного моря у м. Одеса.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №326 від 26.07.2018 в управління Департаменту були передані берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси, що обліковуються на балансі Управління; доручено Департаменту та Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси; визначено Департамент орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

03.08.2018 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №1 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 26.07.2018. «Про передачу в управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 03.08.2018, Орендодавця за договором було змінено з Управління на Департамент.

15.02.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №2 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати.

23.04.2019 ТОВ «Амбер груп Україна» звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на продовження строку дії договору оренди №131/юр від 02.08.2017р. на 20 років.

24.04.2019 ТОВ «Амбер груп Україна» звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач повторно просив надати згоду на продовження строку дії договору оренди №131/юр від 02.08.2017 на 20 років, а також приєднання до об`єкта оренди частини штучного пляжу площею 1300,00 кв. м.

26.04.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №3 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, згідно якого п. п. 1.1, 1.3 договору були викладені у новій редакції. Крім того, сторонами було внесено зміни до порядку розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору №3 від 26.04.2019) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 6300,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління.

Пунктом 1.3. договору оренди №131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору №3 від 26.04.2019), передбачено продовжити термін дії договору на 20 років, а саме з 26.04.2019 до 26.04.2039.

02.05.2019 між ТОВ «Амбер груп Україна» та ФОП Макарук П.О. було укладено договір суборенди берегозахисної споруди №1-ч. Крім того, в матеріалах справи наявний договір суборенди берегозахисної споруди №1-ч від 10.05.2019, який також був укладений між ТОВ «Амбер груп Україна» та ФОП Макарук П.О.

08.05.2019 ТОВ «Амбер груп Україна» звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на укладення договору суборенди частини ділянки штучного пляжу площею 1 000,00 кв. м.

Листом №01-13/2019 від 10.05.2019 Департаментом у відповідь на звернення ТОВ «Амбер груп Україна» було надано згоду на укладення договору суборенди частини ділянки штучного пляжу площею 1000,00 кв. м.

10.05.2019 між ТОВ «Амбер груп Україна» та ФОП Макарук П.О. було підписано акт приймання-передачі майна до договору суборенди берегозахисної споруди №1-ч від 02.05.2019р.

07.11.2019 ТОВ «Амбер груп Україна» звернулось до Департаменту із листом, згідно якого відповідач просив надати згоду на приєднання до об`єкта оренди частини штучного пляжу площею 1105 кв. м. та 800 кв. м.

27.11.2019 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №4 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого перший абзац п. 1.1 договору був викладений у новій редакції, а також був змінений порядок розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №131/юр від 02.08.2017 (в редакції додаткового договору №4 від 27.11.2019) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 8205,00 кв. м., яка розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПОС, в районі пляжу «Чайка», балансоутримувачем якого є Управління.

Відповідно до п. 1 рішення Одеської міської ради від 10.06.2020 №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» Департамент комунальної власності Одеської міської ради був уповноважений виступати орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в тому числі щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів, стадіонів та спортивних майданчиків закладів освіти, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважений виступати інший орган.

На підставі рішення Одеської міської ради № 6430-VII від 16.09.2020 було внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси», уповноважено Управління виступати орендодавцем щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси; визначено, що Управління є правонаступником прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів міста Одеси, укладених до набрання чинності цим рішенням.

Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 було передано Управлінню берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси; доручено Управлінню здійснити приймання-передачу берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси.

Згідно додатку №1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 піщаний пляж між траверсами №6-7 другої черги ПЗС був переданий Управлінню.

16.10.2020 між Управлінням та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №5 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого на виконання рішення Одеської міської ради №6430-VIl від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 10.06.2020р. №6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020 № 351 «Про передачу управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» та на підставі акту приймання - передачі від 30.09.2020р., Орендодавця за договором було змінено на Управління.

13.05.2021 Прокурор звернувся до Управління з листом № 52-1968вих-21 від 13.05.2021 щодо надання інформації за договором оренди берегозахисної споруди №131-юр від 02 серпня 2017 року на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

14.05.2021 Управління листом № 05/01-13/359вх надало відповідь на лист Прокурора від 13.05.2021 з одночасним наданням належним чином завірених копій документів. Окрім того, цим же листом Управління повідомило, що станом на 14.05.2021 Управління не зверталося до суду з будь-яких підстав щодо договору оренди берегозахисної споруди №131-юр від 02 серпня 2017 року до ТОВ «Амбер груп Україна».

27.05.2021 прокурор звернувся до Управління із листом №52-2524вих-21, згідно якого просив надати інформацію про вжиття позивачем заходів щодо захисту комунальної власності у зв`язку із збільшенням площі переданого ТОВ «Амбер груп Україна» за договором оренди №131/юр від 02.08.2017 у користування майна та продовження строку дії договору на 20 років.

Листом від 28.05.2021 Управлінням було повідомлено прокурора, що воно не зверталось до суду з позовною заявою до ТОВ «Амбер груп Україна» про визнання додаткових договорів недійсними та повернення орендованого майна.

Крім того, листом від 21.05.2021 юридичним департаментом Одеської міської ради у відповідь на звернення прокурора також було повідомлено, що позовна робота з вищевказаного питання не проводилася.

У зв`язку з чим, виконувач обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до відповідачів: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської міської ради про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути комунальне майно.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, доводи відзивів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Щодо наявності підстав у прокурора звертатися з позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідно до Положення про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-УІ від 28.02.2011 (копія є в матеріалах справи), Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в органах Державного казначейства України. Управління є підзвітним і підконтрольним Одеській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, міському голові. Управління утримується за рахунок коштів бюджету міста.

Відповідно до п. 2.1.3 Положення про Управління, управління контролює у межах своїх повноважень діяльність підприємства та організацій усіх форм власності відносно забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації території узбережжя та її інженерної інфраструктури, відповідно до вимог чинного законодавства та актів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2.1.5 Положення, управління залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форми власності, та суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об`єктах берегозахисного комплексу узбережжя.

У даному випадку, компетентними органами на думку колегії суддів є Одеська міська рада, як власник спірного майна, та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, як балансоутримувач спірного майна та орендодавець згідно умов договору станом на момент звернення з позовною заявою, а також контролюючий орган від Одеської міської ради, в управління якому було передана орендована земельна ділянка.

Листами від 13.05.2021 та 27.05.2021 за № 52-1968вих-21 та № 52-2524вих-21 відповідно, Приморська окружна прокуратура міста Одеси Одеської обласної прокуратури зверталась до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради з питань про надання документів та інформації щодо судового захисту інтересів - визнання недійсними додаткових договорів № 3 та № 4 за договором оренди берегозахисної споруди № 131-юр від 02.08.2017.

У відповідь на лист від 13.05.2021 за № 52-1968вих-21 Управління повідомило прокуратуру, що станом на 14.05.2021 Управління не зверталося до суду з будь-яких підстав щодо договору оренди берегозахисної споруди № 131-юр від 02.08.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна».

У відповідь на лист від 27.05.2021 за №52-2524вих-21 Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради повідомлено прокуратуру листом №05/01 -13/400вх від 28.05.2021 про отримання вищевказаного листа та інформацію, що не зверталося до суду з позовною заявою про визнання недійсними додаткових договорів № 3 від 26.04.2019 та № 4 від 27.11.2019, з вимогою про поверненим комунального майна - берегозахисної споруди, у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу загальною площею 3205 кв.м., що розташована між траверсами № 6 та № 6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка», яка орендується Товариством з обмеженою відповідальністю «Амбер груп України» (код ЄДРПОУ 39640298) згідно договору оренди берегозахисної споруди № 131-юр від 02 серпня 2017 року. Управління не заявляло про наміри самостійно звернутися з позовом та не заперечувало щодо виявлених порушень.

Щодо повідомлення Одеської міської ради про представництво прокурором інтересів в суді, слід зазначити, що 18.05.2021 окружна прокуратура звернулась до Юридичного департаменту Одеської міської ради із листом № 52-2113вих-21, про надання інформації про вжитті Одеською міською радою заходи щодо захисту комунальної власності у зв`язку із збільшенням площі переданого ТОВ «Амбер груп Україна» за договором оренди №131/юр від 02.08.2017 у користування майна та продовження строку дії договору на 20 років. Прокуратура також ставила питання про те, чи зверталася Одеська міська рада з відповідною позовною заявою до суду на захист інтересів комунальної власності та клопотала у разі не звернення за таким позовом, надіслати усі наявні документи для звернення прокурора до суду.

Листом від 21.05.2021 №55-пр/вих Юридичний департамент Одеської міської ради повідомив прокурора, що подання до суду позовної заяви від імені Одеської міської ради здійснюється Юридичним департаментом Одеської міської ради на підставі належних матеріалів та документів, наданих виконавчими органами Одеської міської ради. На даний час від виконавчих органів Одеської міської ради до Юридичного департаменту Одеської міської ради не надходило документів та матеріалів стосовно подання позову про визнання недійсними додаткових договорів від 26.04.2019 №3 від 27.11.2019 №4 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Позовна робота з вищевказаного питання не проводилася.

Відповідно до п. 1.1., 1.3, 1.5 Положення про юридичний департамент Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент підпорядкований міському голові, підконтрольний міській раді. Департамент є юридичною особою.

Пунктами 2.2.1. та 2.2.2. Положення про юридичний департамент Одеської міської ради встановлено, що на департамент покладаються наступні основні функції:

-правове забезпечення діяльності міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради;

-захист прав та представництво інтересів територіальної громади м. Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах.

Підпунктом 11 пункту 2.3. Положення про юридичний департамент Одеської міської ради встановлено, що для виконання функцій, визначених в п.2.2. цього Положення, Департамент, зокрема, готує позови від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови до судів та інші процесуальні документи у відповідних судових справах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що направлення листа на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради є належним повідомленням власника спірного майна, Одеської міської ради, про наявність порушених прав та намір звернення з позовною заявою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відповідно до вищезазначеного Положення саме на Юридичний департамент Одеської міської ради самою Радою було покладено функції здійснювати правове забезпечення діяльності міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, захист прав та представництво інтересів територіальної громади м. Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах, зокрема, готувати позови від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови до судів та інші процесуальні документи у відповідних судових справах.

Листом від 11.06.2021 № 52-3089вих-21 Приморська окружна прокуратура повідомила Управління як уповноважений орган про те, що прокуратура підготувала позовну заяву в інтересах держави в особі Управління до Департаменту комунальної власності ОМР, ТОВ «Амбер груп Україна», за участю третьої особи: Одеська міська рада, про визнання недійсними додаткових договорів та про зобов`язання повернення комунального майна берегозахисної споруди, у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу загальною площею 3 205 кв.м, яка розташовано між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка». Позовна заява найближчим часом буде скеровано до суду.

Позовну заяву було фактично подано прокурором до Господарського суду Одеської області 14.06.2021, тобто у Одеської міської ради в особі Юридичного департаменту та Управління було достатньо часу для перевірки вказаних у повідомленні прокурора обставин щодо наявності порушених прав та інформування прокурора про намір самостійно здійснювати захист порушеного права в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність в Управління розумного строку для здійснення перевірки обставин, викладених у Листі виконувача обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, усунення порушення прав, якщо такі були б виявлені, звернення до Одеської міської ради для захисту порушених прав Одеської міської ради як власника майна у судовому порядку та подальшого звернення Одеської міської ради до суду, адже відповідний час на здійснення таких дій в Управління був наявний. В той же час Управління не вживало жодних дій для усунення недоліків, не заявляло про наміри самостійно звернутися з позовом та не заперечувало щодо виявлених порушень.

Одеська міська рада в особі Юридичного департаменту ОМР також була належним чином повідомлена про наявність порушених прав, однак не вживала жодних заходів щодо усунення порушень.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019р. по справі № 903/129/18 дійшла висновку, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення позивача до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Під час перевірки питання обґрунтованості звернення прокурора до господарського суду із даним позовом судом було враховано, що Управлінням не було вжито будь-яких заходів для належного виконання покладених на нього Положенням, затвердженим рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, повноважень в частині перевірки правомірності перебування частини берегозахисної споруди у користуванні ТОВ «Амбер груп Україна». При цьому, вказані заходи могли були вжиті Управлінням принаймні з моменту укладення додаткового договору №5 від 16.10.2020, факт укладення якого свідчить про наявність у позивача відомостей про укладення додаткових договорів №3 від 26.04.2019, №4 від 27.11.2019.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Слід зазначити, що станом на момент звернення прокурора до господарського суду із даним позовом та вирішення судом даного спору Орендодавцем за договором оренди №131/юр від 02.08.2017 виступав позивач. Проте, враховуючи, що спірні правочини були укладені Департаментом під час виконання покладених на нього повноважень, а також приймаючи до уваги відсутність доказів припинення Департаменту як юридичної особи із переходом прав та обов`язків останнього до будь-якої іншої особи, господарський суд дійшов вірного висновку, що Департамент був правильно визначений прокурором в якості відповідача за заявленими позовними вимогами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради.

Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міськрада.

При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (такий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19).

У цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах - Одеська міськрада.

Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, Управління є виконавчим органом Одеської міської ради і створюється відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Управління є правонаступником Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Згідно з п. 1.4 Положення про Управління компетенцію управління складають повноваження виконавчих органів міської ради в сфері інженерного захисту територій, об`єктів і споруд в межах м. Одеса від проявів небезпечних інженерно-геологічних процесів, що відбуваються як в природних умовах, так і під впливом техногенного навантаження геологічного середовища, встановлення режиму використання, контролю та захисту території міста та морського узбережжя від небезпечних геологічних процесів.

Підсумовуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, враховуючи Положення про Управління, затверджене рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011, господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач виступає у спірних правовідносинах виконавчим органом місцевого самоврядування, що свідчить про наявність в Управління статусу суб`єкта владних повноважень. Наведене дозволяє дійти висновку про наявність у прокурора права на представництво інтересів держави в особі Управління.

Колегія суддів погоджується з посиланням апелянта на те, що позивачем у даному спорі повинен бути також власник майна - Одеська міська рада, яка в цій справі мала статус третьої особи. Однак, у даному випадку мало місце процесуальне порушення формального характеру, що стосується недоліків при оформленні прокурором позовної заяви, але таке жодним чином не вплинуло на правильність прийняття оскаржуваного рішення та не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в інтересах держави в особі Управління, як виконавчого органу місцевого самоврядування, уповноваженого Одеською міською радою здійснювати функції щодо управління спірним майном. Колегія суддів у даному випадку керується висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що саме держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Також колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що фактично Одеська міська рада приймала участь у розгляді цієї справи в якості третьої особи. Згідно частини 5 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу, тобто права та обов`язки учасників справи. Тому колегія суддів вважає, що процесуальні права та обов`язки Одеської міської ради при розгляді даної справи не були порушені.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених прокурором позовних вимог у межах даної справи є вимоги про визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019, №4 від 27.11.2019 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, укладених між відповідачами, за умовами яких площа об`єкта оренди була збільшена на 3 205 кв. м., а термін дії договору продовжений до 26.04.2039. Крім того, прокурор просив суд зобов`язати відповідача повернути комунальне майно берегозахисну споруду, загальною площею 3 205 кв. м.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1-2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, істотною передумовою для реалізації особою наданого законом права на судовий захист є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне першочергово встановити факт наявності порушеного права або інтересу позивача, що випливає із спірних правовідносин.

Як було встановлено вище, 02.08.2017 між Управлінням та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено договір оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017 При цьому, питання про передачу комунального майна в оренду ТОВ «Амбер груп Україна» було вирішено на підставі розпорядження міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017, яким також було встановлено площу об`єкта оренди та визначено строк, на який мав бути укладений договір 2 роки 11 місяці.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В силу вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на дату укладення договору оренди) орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, істотні умови договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, а саме: предмет договору, та, в даному випадку, строк дії договору, були визначені розпорядженням міського голови м. Одеса №744 від 28.07.2017. При цьому, від імені територіальної громади м. Одеси договір був укладений Управлінням, права на укладення якого були надані позивачу згідно розпорядження №744 від 28.07.2017.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №326 від 26.07.2018 в управління Департаменту були передані берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси із визначенням Департаменту орендодавцем ділянок штучних пляжів м. Одеси та правонаступником прав та обов`язків Управління за діючими договорами оренди щодо відповідних об`єктів.

03.08.2018 між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна» було укладено додатковий договір №1 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, за умовами якого Орендодавця за договором було змінено на Департамент.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Департаменту, як орендодавця комунального майна територіальної громади, визначені Положенням про Департамент, затвердженим рішенням Одеської міської ради №384-VI від 28.02.2011р., зі змінами, внесеними рішенням №2752-VI від 19.02.2013.

Таким чином, відповідач, який виступає органом виконавчої влади, має діяти у відповідності до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення про Департамент.

26.04.2019 та 27.11.2019 між відповідачами було укладено додаткові договори №3, 4 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, на підставі яких до істотних умов договору були внесені зміни, оскільки строк договору був продовжений до 26.04.2039, площа об`єкта оренди збільшена шляхом приєднання до раніше переданого в оренду об`єкта площі 3 205 кв. м.

Проте, рішення про внесення змін до істотних умов договору оренди №131/юр від 02.08.2017 та уповноваження Департаменту на укладення спірних додаткових договорів територіальною громадою в особі Одеської міської ради не приймались, що свідчить про укладення між відповідачами спірних договорів за відсутності у Департаменту необхідного обсягу цивільної дієздатності в порушення вимог ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Крім того, в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об`єкта оренди, а саме берегозахисної споруди площею 3 205 кв. м. (збільшена площа орендованого штучного пляжу), до моменту передачі її в оренду проведена не була. Що є самостійним порушенням умов укладення договору, у даному випадку додаткових договорів, та може бути підставою для визнання додаткових договорів №3 від 26.04.2019, №4 від 27.11.2019 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що вірним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019, №4 від 27.11.2019 до договору оренди №131/юр від 02.08.2017, укладених між Департаментом та ТОВ «Амбер груп Україна», з підстав відсутності у Департаменту повноважень на укладення спірних додаткових угод. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених прокурором в інтересах держави в особі Управління позовних вимог у названій частині.

На підставі рішення Одеської міської ради № 6430-VII від 16.09.2020р. та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2020р. №351 берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси були передані Управлінню, яке також було визначено правонаступником прав та обов`язків орендодавця за договорами оренди берегозахисних споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи задоволення заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсними додаткових договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ТОВ «Амбер груп Україна» повернути на користь Управління як сторони за договором оренди №131/юр від 02.08.2017, а також особи, в управління якої були передані берегозахисні споруди, комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка».

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що формулювання прокурором прохальної частини позовної заяви про повернення комунального майна як на користь Управління, так і на користь Одеської міської ради, яка не має статусу позивача за заявленими вимогами, свідчить про допущення прокурором помилки та не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в інтересах держави в особі Управління, як виконавчого органу місцевого самоврядування, уповноваженого Одеською міською радою здійснювати функції щодо управління спірним майном.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком про наявність правових підстав для задоволення заявлених виконувачем обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради позовних вимог до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» шляхом визнання недійсними додаткових договорів №3 від 26.04.2019р., №4 від 27.11.2019 до договору оренди берегозахисної споруди №131/юр від 02.08.2017, та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» повернути на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 3 205 кв. м., яка розташована між траверсами №6 та №6-а другої черги ПЗС, в районі пляжу «Чайка».

Доводи апелянта про те, що не наведено в чому саме полягає порушення законодавства при укладенні спірних Додаткових угод, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки такі посилання спростовуються мотивувальної частиною оскаржуваного рішення та даною постановою апеляційного господарського суду.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21 потрібно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амбер груп Україна» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2021 по справі №916/1680/21 залишити без змін.

Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.07.2022.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.07.2022
Оприлюднено29.07.2022
Номер документу105457593
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди

Судовий реєстр по справі —916/1680/21

Ухвала від 01.11.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 18.10.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 17.10.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 25.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Ухвала від 24.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Чумак Ю.Я.

Постанова від 25.07.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 05.07.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 29.06.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 29.05.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 21.03.2022

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні