Постанова

від 19.07.2022 по справі 760/10132/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/10132/21

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6533/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року (суддя Українець В.В.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Літвінова Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Шпитьковська Сабіна Валеріївна про визнання недійсною довіреність, визнання недійсним та скасування договору дарування,

встановив:

у квітні 2021 року позивач через свого представника Самарцева Я.Ю. звернувся до суду з позовом про визнання недійсними довіреності від 20 жовтня 2014 року, зареєстрованої в реєстрі за №596, посвідчену приватним нотаріусом Літвіновою І.О., та договору дарування від 18 грудня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1824, скасування договору дарування та рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що позивач був власником зазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення. Приблизно у жовтні 2014 року до нього зателефонувала дружина його сина ОСОБА_2 та попросила надати довіреність на невідому йому особу ОСОБА_3 на дарування квартири своїм онукам.

Представник позивач зазначав, що 20 жовтня 2014 року позивач з`явився до приватного нотаріуса Літвінової І.О. з метою складання довіреності на дарування квартири своїм онукам.

Представник позивача вважав, що при розгляді попередньої справи про визнання недійсними довіреності та договору дарування, судом було встановлено, що позивач помилився щодо особи, якій квартира переходить у дар, оскільки не мав на меті подарувати квартиру ОСОБА_2 , а хотів подарувати її дітям, яких він вважав своїми онуками.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року провадження у цивільній справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Самарцев Я.Ю. просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача посилається на те, що Київський апеляційний суд, відмовляючи в позові у справі №760/21633/15-ц, підтвердив ту обставину, що позивач помилився, підписуючи довіреність, але не з тих підстав, що вказано у позові, а щодо особи, якій спірна квартира переходить у дар, та вважав, що дарує квартиру дітям свого сина.

Представник позивача зазначає, що з постанови суду апеляційної інстанції у справі №760/21633/15-ц вбачається, що позов необхідно подати з інших підстав, що і було зроблено позивачем у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Гаврилюк М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що позивачем не заперечується той факт, що він дійсно підписав спірну довіреність та за власним волевиявленням мав намір передати свою квартиру у дар.

Крім того адвокат Гаврилюк М.В. зазначає, що справа з таким самим предметом позову перебуває у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (№760/21633/15-ц) та у Солом`янському районному суді міста Києва (№760/16971/16-ц).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартинюк (Шпитковська) С.В. направила до суду листа про розгляд справи у її відсутність (с.с.192-193).

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.191), у судове засідання не з`явилася, клопотання про його перенесення не подала.

Виходячи з вищевикладеного та положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність вказаних учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Самарцева Я.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гаврилюк М.В., яка просила залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене між тими ж сторонами, про той же предмет позову і з тих же підстав, оскільки позовні вимоги в цій справі також стосуються довіреності від 20 жовтня 2014 року та договору дарування від 18 грудня 2014 року, які позивач просить визнати недійсними на підставі ст. 215, 229 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України, і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Відповідно до пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю

збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

В матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, ухвалена за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Літвінової Ірини Олександрівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська Сабіна Валеріївна, орган опіки та піклування Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними довіреності та договору дарування (справа № 760/1633/15-ц).

Обґрунтовуючи позовні вимоги у вищезазначеній справі, позивач посилався на те, що підписуючи спірні документи, він помилився щодо природи правочину в силу обману з боку відповідача ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що, підписуючи спірні документи, він помилився щодо особи, якій квартира переходить у дар, так як бажав її подарувати онукам.

Отже, підстави позову у цивільній справі № 760/1633/15-ц та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами виник з різних підстав, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали про закриття провадження у справі, тому ухвала суду підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Літвінова Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Шпитьковська Сабіна Валеріївна про визнання недійсною довіреність, визнання недійсним та скасування договору дарування направити до Солом`янського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 липня 2022 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук