Рішення

від 20.07.2022 по справі 556/2566/21

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/2566/21

Номер провадження 2/556/176/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2022 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю представника позивачів адвоката Ольховського М.В.,

представника відповідачів адвоката Волошиної В.С.

представника Вараської міської ради Рівненської області Воронюк Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсними рішень та державних актів на право власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_5 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,81га, яка

розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, що

посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №609111,

виданий 12.05.2006: Ділянка №1 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; Ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; Ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.

16.03.2019 року на підставі поданих позивачами заяв, приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Сусь Л.У. була заведена спадкова справа №63911416.

В квітні-травні 2019 року ПП «Нордвест» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, які перебували у власності гр. ОСОБА_5 та території Старорафалівської сільської ради, Володимирецького району Рівненської області.

На підставі вказаної документації були отримані витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5606003472019, кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,4572 га, витяг з Державного земельного кадастру пре земельну ділянку №НВ-5606815942019, кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площек 1,0306 га.

Однак, рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області №РВ-56006099572019 від 28 травня 2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га., з підстав перетину земельних ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078, яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Як з`ясувалось, 25 серпня 2010 року рішенням Собіщицької сільської ради

Володимирецького району Рівненської області №692 надано дозвіл на виготовлення проекту

землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.

ОСОБА_3 , загальною площею 0,3494 га, в тому числі для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25га, та 0,0994 га для ведення

особистого селянського господарства, що знаходиться в

АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.

Також, 23 жовтня 2010 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького

району Рівненської області №727 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 , загальною

площею 0,25га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку

господарських будівель і споруд 0,25га, та 0,0000 га для ведення особистого селянського

господарства, що знаходиться в

АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.

13 липня 2011 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району

Рівненської області №137 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної

ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, за адресою

АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 рішення, передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 (2500кв.м.) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована на території АДРЕСА_1 .

В то й же день, 13 липня 2011 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №136 затверджено проект землеустрою щодо

відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для будівництва та

обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, за адресою:

АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 рішення, передано безоплатно у власність гр.

ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,2500 (2500кв.м.) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована на території АДРЕСА_1 .

20 квітня 2012 року ОСОБА_3 видано державний акт на

право власності на земельні ділянку, серії ЯМ №736323 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500га, кадастровий номер

5620888900:01:002:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

20 листопада 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт на

право власності на земельні ділянку, серії ЯМ№231282 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500га, кадастровий номер

5620888900:01:002:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку №16 судової земельно-технічної експертизи, існує накладення земельних ділянок відповідачів та земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,32 га, кадастровий номер: 5620889300:04:006:0032, що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №609111.

Враховуючи викладені обставини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважають, що рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №137; рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №136; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯМ №736323 від 20.04.2012р; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯМ №231282 від 20.11.2012р., є незаконними та порушують їх права.

А тому просять визнати недійсними та скасувати вище вказані рішення Собіщицької сільської ради та Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам, а також скасувати записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію даних земельних ділянок.

Вказаний позов надійшов до суду 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

17 січня 2022 року винесено ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області про забезпечення позову.

20.01.2022 відповідачем - Вараською міською радою Рівненської області подано відзив на позовну заяву. В задоволенні позовних вимог просять відмовити, так як при видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будь яких порушень чи неузгоджень виявлено не було. Собіщицька сільська рада діяла в межах чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень.

25.01.2022 представником відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокатом Волошиною В.І. надіслано відзив на позовну заяву. В задоволенні позову просять відмовити. Оскаржувані рішення прийняті Собіщицькою сільською радою відповідно до чинного законодавства. Оформлення земельних ділянок, які належать відповідачам, було здійснено у спосіб, що передбачений Законами України. Безпідставною та необґрунтованою є вимога позивачів і про скасування запису в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок.

28.01.2022 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшло письмове пояснення, просять розгляд справи проводити у їх відсутності.

08.02.2022 від представника позивачів надійшла відповідь на відзив.

15.02.2022 від представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Волошиної В.І., подано заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені вимоги і надав пояснення в межах пред`явленого позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_5 . За життя остання набула право власності на земельну ділянку, площею 2,81 га, яка розташована на території Старорафалівської сільської ради, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємці позивачі по справі, звернулися в нотаріальну контору для оформлення спадщини.

Відповідно до листа Відділу у Володимирецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.09.2020, у 2006 році було розроблено технічну документацію по виділенню земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства власникам сертифікатів із земель колективної власності КСП «Хлібороб» на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, якою передбачено тільки видачу громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай), без внесення відомостей про них до Державного реєстру земель. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5620889300:04:006:0032, яка розташована на території Старорафалівської сільської ради та належить ОСОБА_5 на підставі Державного Акта на право власності не було внесено до Державного реєстру земель, тому відомості про земельні ділянки не перенесено з Державного земельного кадастру і зміни до них не вносились.

13.07.2011 рішеннями Собіщицької сільської ради Володимирецького району, передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_2 .

Згідно висновку земельної технічної експертизи, існує накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, що розташована на території Старорафалівської сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_5

ОСОБА_5 ще в 1995 році набула право колективної власності на земельну ділянку, коли КСП «Хлібороб» виготовило колективний державний акт.

У 2000 році відбувся розподіл земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Хлібороб». На схемі поділу чітко видно, де розташована земельна ділянка ОСОБА_5 .

Таким чином, земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,32 га., яка належить ОСОБА_5 , була розташована за межами населеного пункту с. Собіщиці, належала на праві колективної власності КСП «Хлібороб», включена до пайового фонду земельних часток (паїв) членів КСП та отримана ОСОБА_5 в порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності.

Згідно листа Собіщицької сільської ради, земельні ділянки, які виділені в 2001 році відповідачам, знаходилися за межами населеного пункту. І відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції станом на 21.10.2001 року) такі земельні ділянки виділялися виключно розпорядженнями відповідних органів виконавчої влади.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних рішень Собіщицької сільської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , частина цих ділянок вже належали на праві власності ОСОБА_5 , як наслідок не належали до земель комунальної власності, в даному випадку Собіщицькій сільській раді, і передача їх у власність є порушенням ч.1 ст.122 ЗК України ( в редакції станом на 13.07.2011)

І оскільки рішення Собіщицької сільської ради від 13.07.2011 №№136,137 є незаконними та підлягають скасуванню, спірні державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вказаних рішень, також підлягають скасуванню.

Належним способом захисту та відновлення порушених прав позивачів є також скасування записів в Погосподарскій книзі про земельні ділянки, так як спірні земельні ділянки і далі будуть зареєстровані в системі Державного земельного кадастру з відповідними відомостями про їх розташування, тобто на земельній ділянці ОСОБА_5 .

Представник відповідача - Вараської міської ради, позовні вимоги не визнала і пояснила, що оскаржувані рішення Собіщицької сільської ради були ухвалені із дотримання норм чинного законодавства і відповідачі правомірно отримали земельні ділянки. Державний акт на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_5 , вже після смерті спадкодавця і відповідно є недійсним в силу ч.1 ст.125 Земельного кодексу України. Спадкодавець ОСОБА_5 не набула права власності на земельну ділянку, а тому спірна земельна ділянка не увійшла до складу спадщини та не могла бути передана у спадщину. Тому необґрунтованим є звернення позивачів до суду для захисту нібито порушеного права володіння та користування спадковим майном, яке не було у власності ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини. Згідно Земельного кодексу України, до суду можуть звертатися власники ( ст.155 ЗК України, де зазначено, що збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт).

Крім того, враховуючи, що Державні акти на праві власності на земельну ділянку відповідача видані у 2012 році, а вимога про визнання їх недійсними заявлена через 9 років з дати їх прийняття, позивачі пропустили строк позовної давності щодо заявлених вимог.

Представник відповідачів адвокат Волошина В.М. позов не визнала, пояснила, що позивачі не оспорюють процедуру прийняття оскаржуваних рішень. Рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №136, №137 були прийняті правомірно, на законних підставах.

Згідно із ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, заінтересований у приватизації ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України (редакція станом на 20.12.2011), громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських

будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених

пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних

сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах 0,1 гектара.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №30 від 20 грудня 2001 р. «Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво» вирішено виділити присадибну ділянку під будівництво жилого будинку ОСОБА_3 в розмірі 0,25 га в с. Собіщиці з земель запасу сільської ради. Цим же рішенням виділено присадибну земельну ділянку ОСОБА_4 під будівництво жилого будинку. Вказане рішення є законним, ніким не оскаржувалось.

Пунктом другим даного рішення вирішено просити головного архітектора

дозволити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будівництво жилого будинку і господарських споруд на виділених земельних ділянках. В подальшому, за погодженням з головним архітектором району, зареєстровано у відділі містобудування та архітектури Володимирецької районної державної адміністрації, відповідачам було видано паспорт на забудову земельної ділянки, адреса с. Собіщиці Володимирецького району.

Відповідно до проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, який

затверджено районним архітектором на підставі рішення виконавчого комітету Собіщицької сільської ради № 30 від 20 грудня 2001 р., відповідачам затверджено План земельної ділянки на якому зображено схему розміщення земельної ділянки. І фактично, станом на 03.07.2002 р., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було встановлено межі земельної ділянки на місцевості, тобто вони набули право користувача земельною ділянкою.

Керуючись ст.ст. 12,118, 151 Земельного кодексу України 13 липня 2011 року Собіщицька сільська рада прийняла рішення №136, №137 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 . Таким чином, виконуючи вимоги закону, Собіщицькою сільською радою було правомірно прийнято дані рішення. Відповідно Державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на підставі законного рішення сільської ради, з дотриманням вимог законодавства. До 2013 року право власності на землю підтверджувалось державним актом про право власності на земельну ділянку. Отже, відсутні підстави для визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, які належать на праві приватної власності відповідачам, так як оформлення даних земельних ділянок було здійснено на підставі та у спосіб, що передбачений законами України.

Окрім того, на виділених відповідачам земельних ділянках, побудовані житлові будинки з надвірними будівлями.

Відповідно, є незаконною та безпідставною і вимога позивачів про скасування запису в Поземельній книзі, оскільки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснили реєстрацію земельних ділянок правомірно та законно, що підтверджено інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографаї та кадастру від 21 січня 2021 року.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачами надані не належні та не допустимі докази. Так, згідно Висновку №16 судової земельно-технічної експертизи існує накладення земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку ОСОБА_5 . А відповідно до рішення Державного кадастрового реєстратора №РВ-56006099572019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» від 28.05.2019, яке надано позивачами як доказ, наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078, площа співпадає на 11,7967%, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Спірні земельні ділянки не мають жодного співпадіння, так як мають різне цільове призначення, місце розташування. Земельні ділянки відповідачів, що розташовані в с. Собіщиці, не мають ніякого відношення до території Старорафалівської сільської ради, де розташована земельна ділянка ОСОБА_5 . Наявна невідповідність інформації з висновком експертизи, невідповідність у поданих позивачами доказів.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів - ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть останньї, серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме:

земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,81 га, яка

розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, що

посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ №609111,

виданий 12.05.2006року: ділянка № НОМЕР_4 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері, що стверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №55495509 від 16.03.2019.

В квітні-травні 2019 року ПП «Нордвест» було виготовлено технічну документацію із

землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)

для ведення особистого селянського господарства, які перебували у власності гр.

ОСОБА_5 на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району

Рівненської області.

На підставі вказаної документації були отримані витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5606003472019, кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,4572 га, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5606815942019, кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,0306 га.

Проте, рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №РВ-56006099572019 від 28.05.2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, з підстав перетину ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078.

Відповідно до Висновку №16 судової земельно-технічної експертизи, існує накладання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0078, що розташована на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №736323, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3231га, ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, що розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області та належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯБ №609111.

Існує накладання земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0097, що розташована на АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №231282, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3231га, ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, що розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області та належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯБ №609111.

Також судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №30 від 20 грудня 2001 р. «Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво» вирішено виділити присадибну ділянку під будівництво жилого будинку ОСОБА_3 в розмірі 0,25 га в с. Собіщиці з земель запасу сільської ради. Цим же рішенням виділено присадибну земельну ділянку ОСОБА_4 під будівництво жилого будинку. Пунктом другим даного рішення вирішено просити головного архітектора дозволити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будівництво жилого будинку і господарських споруд на виділених земельних ділянках.

Дане рішення є законним, ніким не оспорювалося.

В подальшому, на підставі вищезгаданого рішення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виготовили паспорти на забудову №100, №103 від 03.07.2002.

Відповідно до проекту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, який

затверджено районним архітектором на підставі рішення виконавчого комітету Собіщицької сільської ради № 30 від 20 грудня 2001 р., відповідачам затверджено План земельної ділянки на якому зображено схему розміщення земельної ділянки.

Згідно рішенняСобіщицької сільськоїради №406від 24.07.2009р.«Про затвердженнягенерального планузабудови селаСобіщиці Володимирецькогорайону Рівненськоїобласті» затвердженогенеральний планзабудови селаСобіщиці Володимирецького району Рівненської області.

Керуючись статтями 112, 38, 39, 40, 116, 118, 121, 123, 151 Земельного кодексу України, п. 112 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.ст. 25, 50 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», розглянувши заяву ОСОБА_3 , Собіщицька сільськарада прийняларішення №692від 25.08.2010року «Пронадання дозволуна розробкупроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власністьдля будівництваі обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельта споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 ».

Відповідно до завдання на виконання робіт від 18.10.2010 р. № 383. яке затверджено

начальником управлінняДержгеокадастру уВолодимирецькому районі,пп.4.4.п.4-вихідні даніщодо обмеженняземельної ділянки,цільове призначення:для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25га, що знаходиться в АДРЕСА_1 : відсутні.

Рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №727 від 23 жовтня 2010 року, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 , загальною площею 0,25 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку

господарських будівель і споруд 0,25га, та 0,0000 га для ведення особистого селянського

господарства, що знаходиться в

АДРЕСА_2 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.

Відповідно до Переліку обмежень у використанні земельної ділянки №85 від 15 квітня 2019 року, відсутні обмеження у використанні земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25га, що знаходиться в АДРЕСА_2

13 липня 2011 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району

Рівненської області №137 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної

ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, за адресою

АДРЕСА_1 . Передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,2500 (2500кв.м.) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована на території АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_3 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Також рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №136 від 13 липня 2011 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2 . Передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,2500 (2500кв.м.) для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, що

розташована на території АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_4 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

20 квітня 2012 року ОСОБА_3 видано Державний акт на

право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №736323 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер

5620888900:01:002:0078, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

20 листопада 2012 року ОСОБА_4 видано Державний акт на

право власності на земельну ділянку, серії ЯМ№231282 для будівництва та обслуговування

житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500га, кадастровий номер

5620888900:01:002:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною другоюстатті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЗК України,земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам таюридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані зпозбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі просили визнати незаконними рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №137; рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №136; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯМ №736323 від 20.04.2012р; державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯМ №231282 від 20.11.2012р., а також скасувати записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №137; рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №136, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам на спірні земельні ділянки, судом встановлено наступне.

Згідно ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

А як зазначено в ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ізч.1ст.118ЗК України(начас виникненняспірних правовідносин), громадянин,заінтересований уприватизації земельноїділянки умежах нормбезоплатної приватизації,що перебуваєу йогокористуванні, у томучислі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України (редакція станом на 20.12,2001), громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються укористування земельніділянки длябудівництва індивідуальнихжилих будинків,господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господареві

будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населенених

пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних

сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах 0,1 гектара.

Відповідно до статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи заявлені вимоги, позивачі зобов`язані були довести, що рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року №136, №137, порушують їх права та інтереси і не відповідають актам цивільного законодавства.

Однак, позивачами не надано жодних належних доказів, які б свідчили про порушення органом місцевого самоврядування будь-яких норм земельного законодавства України, які були чинними на час прийняття оскаржуваного ними рішення про передачу земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Щодо доводів позивачів про визнання недійними та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯМ №736323 від 20.04.2012р; державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯМ №231282 від 20.11.2012р., суд встанувив наступне.

Після 02 квітня 2002 відповідно допостанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у своїх Постановах від 22 травня 2013року у справі №6-33цс13, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2824цс15, Великої ПалатиВерховного Судувід 12грудня 2018року усправі №2-3007/11(провадження№ 14-525цс18), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти,так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Також, у Постанові від 24 квітня 2013 року у справі №6-14цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом (ч.1ст.116 ЗК України) підстави є неправомірною,а державний акт, виданий з порушеннями вимог статей 116,118 ЗК України, є недійсним.

Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, яка набрала чинності з 01.01.2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Отже, до 2013 року, право власності на землю підтверджувалося державним актом про право власності на земельну ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що для висновків про порушення права позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у його власності, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази, зазвичай, можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73, 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки ... Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань.

Так з ініціативи позивача, проведено земельно-технічну експертизу.

АналізуючиВисновок№16 земельно-технічноїекспертизи,згідно якого існуєнакладення земельнихділянок відповідачів наземельну ділянку ОСОБА_5 та рішенняДержавного кадастрового реєстратора №РВ-56006099572019 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» від 28.05.2019, яке надано позивачами як доказ, наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078, площа співпадає на 11,7967%, яка належить на праві власності ОСОБА_3 . З наведеного вбачається невідповідність інформації викладеної у вищезазначених документах.

Окрім того, рішенням виконавчого комітету Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №30 від 20 грудня 2001 р. «Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво», вирішено виділити присадибну ділянку під будівництво жилого будинку ОСОБА_3 в розмірі 0,25 га в с. Собіщиці з земель запасу сільської ради. Цим же рішенням виділено присадибну земельну ділянку ОСОБА_4 під будівництво жилого будинку. Дане рішення прийнято відповідно до норм чинного законродавства, яке діяло на той час, є діючим, ні ким не окаржувалося та не скасоване.

Відповідачам земельні ділянки видавались у власність під час дії ЗК України у редакції 1990 року, який втратив чинність 01 січня 2002 року, статтею 6 якого передбачалося, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка)

А як зазначено в ст.17 ЗК України у редакції 1990 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Окрім того, дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановлено, що земельні ділянки, які видавались ОСОБА_5 знаходилися на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області. Земельні ділянки, які видавались відповідачам знаходяться в с. Собіщиці Володимирецькогорайону Рівненськоїобласті тамають різне цільове призначення.

Також позивачами не надано належних та допустимих доказів про те, що накладення меж земельних ділянок сталося внаслідок передачі у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельних ділянок на підставі незаконних рішень Собіщицької сільської ради за №136, №137 від 13 липня 2011 року.

А як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 рокуу справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

Щодо позовної вимоги про скасування записів в Поземельній книзі, суд вважає дану позовну вимогу похідною, і оскільки судовм встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснили реєстрацію земельних ділянок правомірно та законно, що підтверджено інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографаї та кадастру від 21 січня 2021 року, дана позовна вимога є безпідставною.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, що відповідає приписам ст 81 ЦПК України.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, що відповідає приписам ч 7 ст 81 ЦПК України.

Відповідно до ч 6 ст 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із вимогамистатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно достатті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. (рішення Європейського суду з прав людини від 10лютого 2010року усправі «Серявін та інші проти України», Заява № 4909/04)

Враховуючи вище наведене, відсутність доказів порушення прав позивачів при приватизації земельних ділянок відповідачами, суд дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування, а також відповідних державних актів про право власності на земельні ділянки, та Записів в Поземельній книзі про їх Державну реєстрацію, правомірність яких є похідною і залежить від вирішення питання про законність набуття відповідачами права власності на земельну ділянку.

Що стосується позовної давності, суд констатує наступне:

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц (провадження 14-252цс18) зроблено висновок, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. За таких обставин, застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за умови наявності порушеного права позивача, тобто обґрунтованості позовних вимог .

Враховуючи наведене, немає підстав для застосування позовної давності до вимоги про скасування рішення сільської ради, оскільки встановлено відсутність порушення прав позивачів під час прийняття рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність відповідачам, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позовні вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на землю та скасування його державної реєстрації є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, тому наявні підстави для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин, клопотання відповідачів про застосування строку позовної давності, не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню, оскільки в позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Враховуючи сукупність встановлених судом обставин та досліджених доказів, які спростовують твердження позивачів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги недоведені, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,12, 19, 76, 78, 79, 81, 102, 106,133,141,143, 258,263,264,265,268,274,279ЦПК України,Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.116, 118,122, 152,155 Земельного кодексу України, ст.ст.6,17ЗК Україниу редакції1990року,ст.ст. 15, 16, 21, 386, 391, 393, 396 ЦК України, суд,-

Ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 29 липня 2022 року.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивачі: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_3 , НОМЕР_5 ; ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_4 .

Відповідачі: Вараська міська рада Рівненської області, адреса місцезнаходження: м. Вараш, майдан Незалежності, 1, Рівненська область, 34400; ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_1 , НОМЕР_6 ; ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , НОМЕР_7 ;

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: Головне Управління Держгеокадастру у Рівненській області, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 37, м. Рівне, 33000.