Постанова

від 25.01.2023 по справі 556/2566/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 556/2566/21

провадження № 61-12757св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

відповідачі: Вараська міська рада Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області у складі судді Котик Л. О.від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Хилевича С. В., від 17 листопада 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Свої вимоги позивачки мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати - ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,81 га, яка розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 609111, виданим 12 травня 2006 року: ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; ділянка № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.

Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру в Рівненській області № РВ-56006099572019 від 28 травня 2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, з підстав перетину земельних ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078, яка належить відповідачу ОСОБА_4 . Як з`ясувалося, 25 серпня 2010 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 692 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , загальною площею 0,3494 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд 0,25 га, та 0,0994 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля.

Відповідно до висновку № 16 судової земельно-технічної експертизи існує накладення земельних ділянок відповідачів та земельної ділянки № НОМЕР_3 , площею 0,32 га, кадастровий номер: 5620889300:04:006:0032, що належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 609111.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року № 137 та рішення Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року № 136, на підставі яких було оформлено за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на земельні ділянки, а також державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯМ № 736323 від 20 квітня 2012 року, серії ЯМ № 231282 від 20 листопада 2012 року є незаконними та порушують їхні права.

Із урахуванням зазначеного, позивачки просили позов задовольнити, визнати недійсними та скасувати вищевказані рішення Собіщицької сільської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам, а також скасувати записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачками не надано доказів порушення органом місцевого самоврядування норм земельного законодавства України, чинних на час прийняття оскаржуваних ними рішень про передачу земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Позивачками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що накладення земельних ділянок сталося внаслідок передачі у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок на підставі рішень Собіщицької сільської ради за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року. Порушення прав судом не встановлено.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня

2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при набутті відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки не було порушено встановленого земельним законодавством порядку надання земельних ділянок громадянам України, отже відсутні підстави для скасування відповідних актів органу місцевого самоврядування. Також апеляційний суд вказав, що ані позивачки, ані їхня мати ОСОБА_7 не користувалися спірною земельною ділянкою кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі

№ 6-164цс12, постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року

у справі № 635/3593/17-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, від 13 квітня 2022 року

у справі № 610/1117/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), та не дослідили належним чином зібрані

у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що висновки судів про те, що межі належної ОСОБА_7 спірної земельної ділянки не були винесені в натурі, а позивачки не користувалися земельною ділянкою не відповідають дійсності. Суди фактично позбавили позивачку права на спадкування земельної ділянки. Вказує, що 12 травня 2006 року ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 609111 для ведення особистого селянського господарства, площею 2, 81 га:ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,46 га; ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,03 га; ділянка № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га. У відповідності до проведеної у справі земельно-технічної експертизи існує накладення належних відповідачам земельних ділянок на земельну ділянку № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, що позбавляє ОСОБА_2 можливості оформити право власності за зазначену ділянку в порядку спадкування.

Також заявник звертає увагу на те, що на момент прийняття Собіщицькою сільською радою рішень за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року про передачу у власність відповідачем земельних ділянок (площа яких накладається на спірну земельну ділянку), у власності її матері уже перебувала земельна ділянка, частина якої (площами 0,0381 га та 0,1314 га) була передана ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Ці частини земельної ділянки не належали до комунальної власності, а тому їх передача у зазначеному розмірі була незаконною, проведеною з порушенням вимог частини першої статті 122, статей 140, 153 ЗК України (у редакції станом на 13 липня 2011 року). Заявник стверджує, що стороною позивачів було надано усі належні докази, які підтверджують зазначені обставини, а саме з моменту передачі у колективну власність (паювання) земельної ділянки ОСОБА_7 до передачі її у власність останній.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Також заявник звертає увагу, що рішення Собіщицької сільської ради за № 136, № 137 від 13 липня 2011 року були прийняті у порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 556/2566/21.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, про визнання недійсними рішень сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Вараська міська рада Рівненської області посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що позивачками не було доведено, що рішення Собіщицької сільської ради за № 136, № 137

від 13 липня 2011 року порушують їхні права та інтереси і не відповідають актам цивільного законодавства. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що мати позивачів за життя не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку та належний їй пай було виділено в натурі.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, а касаційна скарга такою, що підлягає залишенню без задоволення у зв`язку із її необґрунтованістю. Вважає, що судами було правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Матері позивачок ОСОБА_7 належало право на земельну частку (пай) із земель КСП «Хлібороб» Володимирецького району Рівненської області, загальною площею 2,81 га, що включала три земельні ділянки:

масив 23 ділянка НОМЕР_4 площею 1,4572 га; масив 40 ділянка НОМЕР_6 площею

1,0306 га; масив 40 ділянка НОМЕР_7 площею 0,3231 га на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується актом розподілу власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по земельних масивах на схемі поділу земель по КСП «Хлібороб» с. Вараш Володимирецького району

від 30 жовтня 2000 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої серії НОМЕР_8 від 15 вересня

2016 року.

У 2006 році ТОВ фірмою «ВЧ» розроблено технічну документацію по виділенню земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства власникам сертифікатів із земель колективної власності

КСП «Хлібороб» на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району.

Розпорядженням голови Володимирецької районної державної адміністрації від 27 березня 2006 року № 107 «Про видачу державних актів на право власності на землю громадянам на території Старорафалівської та Сопачівської сільських рад» ОСОБА_7 12 травня 2006 року видано державний акт на право власності на землю взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства.

Позивачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 55495509 від 16 березня 2019 року.

В квітні-травні 2019 року ПП «Нордвест» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, які перебували у власності ОСОБА_7 , на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.

На підставі вказаної документації були отримані витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5606003472019, кадастровий номер 5620889300:04:020:0129, площею 1,4572 га, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

№ НВ-5606815942019, кадастровий номер 5620889300:04:006:0031, площею 1,0306 га.

Рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № РВ-56006099572019 від 28 травня 2019 року відмовлено в частині внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № НОМЕР_3 кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, площею 0,32 га, з підстав перетину ділянок з ділянкою 5620888900:01:002:0078.

Рішенням виконавчого комітету Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 30 від 20 грудня 2001 року «Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво» вирішено виділити присадибну ділянку під будівництво жилого будинку ОСОБА_4 у розмірі 0,25 га в с. Собіщиці із земель запасу сільської ради. Цим же рішенням виділено присадибну земельну ділянку ОСОБА_5 під будівництво жилого будинку. Пунктом другим цього рішення вирішено просити головного архітектора дозволити

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 будівництво жилого будинку і господарських споруд на виділених земельних ділянках.

В подальшому, на підставі вищезгаданого рішення ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 виготовили паспорти на забудову № 100, № 103 від 03 липня 2002 року.

Відповідно до проєкту забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, який затверджено районним архітектором на підставі рішення виконавчого комітету Собіщицької сільської ради № 30 від 20 грудня

2001 року, відповідачам затверджено план земельної ділянки, на якому зображено схему розміщення земельної ділянки.

13 липня 2011 року рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 137 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,2500 (2 500 кв. м) для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_4 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Також рішенням Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області № 136 від 13 липня 2011 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Передано безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,2500 (2500 кв. м) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_5 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

20 квітня 2012 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ № 736323 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0078, що розташована по АДРЕСА_1 .

20 листопада 2012 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ № 231282 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0097, що розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку № 16 судової земельно-технічної експертизи від 12 липня 2021 року існує накладання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0078, що розташована на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 736323, та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3231га, ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер 5620889300:04:006:0032, що розташована на території Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області та належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 609111. Також існує накладення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, кадастровий номер 5620888900:01:002:0097, що розташована на

АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 231282, та земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:04:006:0032.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розпорядження землями територіальних громад відноситься до компетенції рад.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом статей 116, 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_7 ) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України таким документом є державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

За змістом частини першої статті 393 ЦК України, частини першої

статті 155 ЗК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

За змістом частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтованого виходив із того, що підстави для визнання недійсними та скасування рішень Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13 липня 2011 року № 136 та № 137, на підставі яких передано у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельні ділянки, відсутні.

При вирішенні спору суди обґрунтовано виходи із того, що мати позивачок за життя не отримала державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, належний їй пай не було виділено у натурі, отже ОСОБА_7 не реалізувала своє право на набуття права власності на земельну ділянкуплощею 0,32 га, якій було після її смерті присвоєно кадастровий номер 5620889300:04:006:0032. Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а державний акт на право власності на землю взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства було видано 12 травня 2006 року на підставі розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації від 27 березня 2006 року, тобто після її смерті.

Слід також звернути увагу, що після прийняття виконавчим комітетом Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області рішення № 30 від 20 грудня 2001 року «Про виділення присадибної земельної ділянки під індивідуальне будівництво» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали дозволи на виконання будівельних робіт, виготовили паспорти на забудову № 100, № 103 від 03 липня 2002 року та використовували за призначенням виділенні їм земельні ділянки, на яких побудовані житлові будинки з надвірними будівлями.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачі з 2001 року користувалися земельними ділянками у с. Собіщиці Володимирецького району Рівненської області, а мати позивачок за життя не заявляла про порушення її прав.

Таким чином судами не встановлено порушення відповідачами прав та законних інтересів позивачок, зроблено обґрунтовані висновки про те, що відповідачі у встановленому законом порядку набули право власності на земельні ділянки.

Надавши належну оцінку зазначеним обставинам, враховуючи баланс прав та інтересів сторін спору, суди попередніх інстанцій дійшли достатньо обґрунтованого висновку про те, що позивачки не довели порушення їхніх прав оскаржуваними рішеннями сільської ради.

Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 липня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович