Рішення

від 18.07.2022 по справі 574/586/19

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/586/19

Провадження №2/574/5/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

представника позивача - адвоката Цуканова В.В.,

представника відповідача адвоката Макаренка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Лан» про розірвання договору емфітевзису,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Лан» про розірвання договору емфітевзису. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 27.06.2007 року між нею та СФГ «Лан» укладено договір оренди землі площею 2,6747 га з кадастровим номером 5920986800:04:003:0194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степанівської сільської Буринського району Сумської області та належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія РЗ № 30602, який виданий 20.08.2002 року Степанівською сільською радою.

Вказаний договір зареєстрований у Буринському РВ СРФ ДП «Центр Держземкадастру» 04.07.2007 року. Під час дії вказаного договору оренди земельної ділянки, між нею та СФГ «Лан» 01.07.2013 року був укладений договір емфітевзису щодо цієї ж земельної ділянки, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2015 року державним реєстратором Путивльського районного управління юстиції у Сумській області Деркач О.В.. Відповідно до п.2.3 договору, строк договору емфітевзису складає 100 років. Крім цього сторони домовилися, що СФГ «Лан» виплачує ОСОБА_2 компенсаційний платіж в сумі 21000 грн. строком до 31.12.2015 року.

Однак у вказаний строк грошові кошти вона не отримала, більше того всю суму ціни договору нею не отримано по теперішній час.

Також зазначала, що договір емфітевзису був укладений нею на 100 років, але у зв`язку зі змінами в законодавстві України, граничний строк договору емфітевзису було встановлено 50 років.

Враховуючи вищевикладене, просила розірвати договір про емфітевзис від 01.07.2013 року, який був укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Лан».

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Куцана В.М. від 20.05.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.07.2019 року від відповідача СФГ «Лан» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 в якому позовні вимоги відповідач не визнав в повному обсязі, оскільки свої зобов`язання за договором від 01.07.2013 року СФГ «Лан» виконало належним чином. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, власник земельної ділянки передає Емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, зберігаючи за собою право розпорядження нею. Згідно п.2.1 Договору сторони домовилися, що ОСОБА_3 виплачує власнику компенсаційний платіж у сумі 21000 грн. строком до 31.12.2015 року. Виконуючи умови договору відповідно до видаткових касових ордерів від 27.08.2013 року, 30.09.2013 року відповідач передав позивачу грошові кошти в сумі 17850 грн. Також, виступаючи податковим агентом позивача відповідач сплатив до бюджету 3150 грн. податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується платіжним дорученням від 27.08.2013 року № 91, 30.08.2013 року № 96, податковим розрахунком сум доходу, сплаченого на користь платників податку і сум утриманих з них податку. Крім цього, за договором емфітевзису була передана земельна ділянка, яка вже в той час перебувала в оренді СФГ «Лан» . Однак відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.06.2013 року до договору оренди земельної ділянки від 04.07.2007 року № 040762704414 вказаний договір було розірвано за взаємною згодою сторін. Щодо обмеження строку дії договору емфітевзису 50 роками, то вказане законодавче обмеження на час укладання спірного договору взагалі не існувало, так як було введено лише з 01.01.2019 року та поширювалося лише на договори емфітевзису, які були укладені після 01.01.2019 року.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити за його необґрунтованістю.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 07.10.2019 року провадження у даній цивільній справі зупинено до залучення у справі правонаступника.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 01.06.2021 року провадження у справі відновлено та залучено до участі в справі правонаступника позивача - ОСОБА_1 ..

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 року № 1978/0/15-21 суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді Буринського районного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Буринського районного суду Сумської області від 23.09.2021 року №64 проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого головуючим суддею для розгляду даної справи визначено суддю Гука Т.Р.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Гука Т.Р. від 27.09.2021 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Також, звертав увагу на те, що згідно п.5.5 договору емфітевзису від 01.07.2013 року всі витрати, пов`язані із складенням цього договору та його державною реєстрацією несе емфітевт.

Представник відповідача адвокат Макаренко О.В. заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві на позов. Крім цього зазначив, що умови договору з боку СФГ «Лан» виконуються в повному обсязі, факт нездійснення оплати коштів за його умовами не має місця, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, письмові заяви по суті справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.06.2007 року між ОСОБА_2 та СФГ «Лан» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,6747 га, з кадатстровим номером 5920986800:04:003:0194 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області, договір укладено на 10 років. Даний договір зареєстрований у Буринському РВ СРФ ДП «Центр Держкомкадастру» 04.07.2007 року за № 040762704414 (а.с.9-11).

30.06.2013 року між ОСОБА_2 та СФГ «Лан» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди від 04.07.2007 року №040762704414, згідно якої сторони уклали угоду про наступне: "припинити дію договору оренди земельної ділянки № 040762704414 від 04.07.2007 року шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. (п.36 даного договору) (а.с.31).

01.07.2013 року між ОСОБА_2 та СФГ «Лан», був укладений договір емфітевзису, за яким ОСОБА_2 передала СФГ «Лан» право володіння та право цільового користування земельною ділянкою площею 2,6747 га, з кадатстровим номером 5920986800:04:003:0194, яка розташована на території Степанівської сільської ради Буринського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р3 № 730602, виданого 20.08.2002 року Буринською районною державною адміністрацією Сумської області № 157 від 18.07.2002 року, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 530.

Відповідно до п.2.1 Договору сторони домовилися, що емфітевт виплачує власнику компенсаційний платіж в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) грн. строком до 31.12.2015 року. Відповідно до п.2.2 вказаного договору ОСОБА_2 своїм підписом, підтверджує факт повної згоди щодо розміру оплати за цим договором і відсутність до СФГ «Лан» будь-яких претензій фінансового характеру. Відповідно до п.2.3. Сторони домовилися, що емфітичне право за цим договором встановлюється на 100 років (.с.13-15).

Державна реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Путивльського районного управління юстиції у Сумській області 26.09.2015 року, номер запису 11351687. (а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що вбачається з копії свідоцва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.45)

З матеріалів спадкової справи №9/2020, заведеної приватним нотаріусом Буринського нотаріального округу Анохіним О.В. після смерті ОСОБА_2 вбачається, що 27.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.53-92).

Згідно зі статтями 4, 5ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 395ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Частиною першою статті 407ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно зі статтею 410ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до видаткових касових ордерів від 27.08.2013 року та 30.08.2013 року ОСОБА_2 видано 8500 грн. та 9350 грн. відповідно, згідно договору емфітевзису. На вказаних ордерах в графі «підпис одержувача» наявний підпис, в реквізитах паспорта одержувача зазначено паспортні дані ОСОБА_2 (а.с.25-26).

Отримання вказаних сум ОСОБА_2 також не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.ст. 163, 164 розд. ІVПодаткового кодексуУкраїни (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний(річний)оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, в тому числі, суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Отже, у будь-якому випадку відповідач, будучи податковим агентом, зобов`язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого та виплаченого на користь ОСОБА_2 розміру компенсаційного платежу за договором емфітевзису.

З матеріалів справи вбачається, що СФГ «Лан» було сплачено податок з доходу фізичних осіб згідно договору емфітевзису в сумі 3150 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 91 від 27.08.2013 року, № 96 від 30.08.2013 року та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (а.с.27-30).

Таким чином, доводи позивача про те, що нею не отримано коштів за договором від 01.07.2013 не знайшли свого підтвердження, спростовані належними доказами, наданими відповідачем та дослідженими в судовому засіданні.

При цьому покликання представника позивача на те, що згідно п.5.5 договору емфітевзису від 01.07.2013 року всі витрати, пов`язані із складенням цього договору та його державною реєстрацією несе емфітевт, не заслуговують на увагу, оскільки сплата податку з доходу фізичних осіб не відноситься до витрат, пов`язаних із складенням договору та його державною реєстрацією.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що строк сплати компенсаційного платежу умовами договору було встановлено до 31.12.2015 року.

Однак, з даним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду лише 02.05.2019 року та будь-які дані про те, що остання зверталась до відповідача з приводу невиплати чи виплати їй в неповному розмірі коштів, передбачених договором, в матеріалах справи відсутні.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС ВС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Таким чином, підписання ОСОБА_2 договору в пропонованій редакції вказують на її згоду з його умовами, в т.ч. - з пунктами 2.1-2.3 щодо розміру та строків сплати їй коштів за умовами Договору.

Доводи позовної заяви щодо встановлення законом граничного строку дії договору емфітевзису не можуть бути підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у відповідності до ст. 651 ЦК України, так як не свідчать про істотне порушення договору другою стороною.

Крім того, на момент укладення спірного договору емфітевзису від 01.07.2013 року, жодних обмежень щодо строку укладення такого договору не існувало та лише Законом України від 10.07.2018 року № 2498-VIII частину четверту статті 102-1 ЗК України викладено у новій редакції та визначено, що строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, які оцінені за вимогами ст.89 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав чи інтересів, що є її процесуальним обов`язком (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Лан» про розірвання договору емфітевзису відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Селянське (фермерське) господарства «Лан», місцезнаходження: 41714, Сумська обл., Конотопський р-н., с. Слобода, вул. Солдатенка, 50; код ЄДРПОУ 31264508.

Суддя Т.Р. Гук