Постанова

від 26.07.2022 по справі 619/18/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 619/18/19 Номер провадження 22-ц/814/1357/22Головуючий у 1-й інстанції Нечипоренко І.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання вм.Полтаві апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Нікольського О.М., на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2019 року,

у справізапозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є Дергачівська районна рада Харківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Собковський Костянтин Олександрович, Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, Комунальний заклад охорони здоров`я Районне територіальне медичне об`єднання «Дергачівська центральна районна лікарня», Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання недійсним Договору дарування частки житлового будинку, визнання недійсними Договорів купівлі-продажу частки житлового будинку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та вселення

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому прохала:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області Собковського Костянтина Олександровича (з відкриттям розділу) від 27.11.2017 (індексний №38357885) про проведення державної реєстрації права спільної часткової власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним Договір дарування частки житлового будинку від 11.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В. за реєстр. № 2463 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2017, індексний номер 38654544;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки житлового будинку від19.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В. за реєстр. № 2545 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.12.2017, індексний номер 38834137;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.02.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В. за реєстр. № 329 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.02.2018, індексний номер 39852875;

- вселити ОСОБА_1 у зазначений будинок.

В обґрунтування позову зазначено, що вона дізналася, що ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Вільшанської селищної ради Харківської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням (справа № 619/4600/18). З цієї позовної заяви вона дізналась, що житлове приміщення за названою вище адресою, в якому вона зареєстрована та має право на приватизацію, було передано відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шляхом проведення «первинної» державної реєстрації права власності (з відкриттям розділу), здійсненому державним реєстратором прав на нерухоме майно Дергачівської РДА Харківської області Собковським Костянтином Олександровичем, а потім, за трьома окремими Договорами (дарування та купівлі - продажу) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відчужено всі 100% часток у будинку у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (договори від 11.12.2017, 19.12.2017 та 24.02.2018, які посвідчені та державна реєстрація переходу права власності у Реєстрі речових прав та їх обтяжень згідно яких здійснена приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Пугачовою І.В.).

Позивачка вказувала, що не може потрапити до вищевказаного будинку, бовідповідачі звели навкруги будинку високий паркан таперешкоджають зареєстрованим там особам потрапити до будинку, чим, порушують її житлові права.

Вважає, щонаступні правочини та рішення про державну реєстрацію прав увідношенні даного житлового будинку єнезаконними та такими, що підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Житловий будинок є багатоквартирним житловим будинком, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності. Даний будинок був побудований ще у 1905 році для проживання лікарів, медичних працівників та співробітників Вільшанської сільської (а потім - селищної) лікарні. Позивачка тривалий час працювала у Вільшанській лікарні ім. П.М. Агеєнка, що знаходиться у комунальній власності Дергачівської районної ради (11.02.2011 ця юридична особа припинена, її правонаступником є Комунальний заклад охорони здоров`я «Районне територіальне медичне об`єднання «Дергачівська центральна районна лікарня»).У зв`язку із відсутністю у користуванні житлового приміщення позивач у 2008 році звернулась до профспілкового комітету та до керівництва лікарні із проханням надати їй у користування квартиру або кімнату, де б вона могла мешкати.Рішенням засідання профспілкового комітету профспілкової організаціїВільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнка від 15.11.2008 (протокол № 6)постановлено було закріпити за нею житлову площу 45,1 кв.м в будинку по АДРЕСА_1 ,щоналежить Вільшанськійміській лікарні. Після цього вона заселилась до будинку та 30.04.2009 офіційно зареєструвала там своє місце проживання. На той час будинок мав декілька виходів та декілька фактично ізольованих квартир та їй була виділена у користування квартира АДРЕСА_2 у цьомубудинку. За її замовленням 03.03.2009 КП «Дергачівське міжрайонне БТІ» (код 34793719) був виготовлений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 (інвентарна справа № 1321). Однак, з незрозумілих причин при проведенні державної реєстрації права власності (з відкриттям розділу), здійсненої 27.11.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Дергачівської РДА Харківської області Собковським К.О., заявники надали державному реєстраторудовідку за виx. № 459 від 08.11.2017 вищевказаного КП «Дергачівське міжрайоннеБТІ» про те, що правовласності на вищевказаний будинок нібито не зареєстровано.

На даний час нові власники замовили «новий» технічний паспорт на будинок, згідно якого поділ на квартири у будинку вже відсутній.

09.07.2010 вона звернулась до головного лікаря Вільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнка Сметанюк М.М. із заявою-проханням про надання дозволу на приватизацію однокімнатної квартири за даною адресою та на цій заяві головний лікар проставив візу «не заперечую», розписався та проставив печатку лікарні.Також, 06.07.2010 нею отримано у Вільшанській селищній радіДовідку просклад сім`ї наймача та займані ними площі виx. № 747 від 06.07.2010, де булозазначено, що вона має право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 за даною адресою, згідно вимогЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Також, вона була включена доСписку громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів. Згідно з розпорядження Вільшанської селищної ради вул. Орджонікідзе 2 була перейменована на АДРЕСА_1 . На даний час вона продовжує бути зареєстрованою за вищевказаною адресою, але користуватись та володіти житловим приміщенням не може у зв`язку із систематичним перешкоджанням з боку відповідачів та здійсненням останніми незаконних дій щодо оформлення права власності на свої імена. При реєстрації прав на нерухоме майно не враховано, що будинок перебуває у комунальній власності, не є індивідуальним будинком, а є багатоквартирним будинком, що підтверджується поділом його на квартири, окремими входами-виходами та тривалим мешканням у ньому кількох родин; не врегульоване питання користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок. Державний реєстратор не переконався у відсутності прав інших осіб на володіння і користування приміщеннями цього будинку.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Вказувала, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушено принципи змагальності та диспозитивності.

Зазначила, що місцевим судом не було взято до уваги надані нею докази: протокол № 6 засідання профспілкового комітету профспілкової організації Вільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнка від 15.11.2008 року, її заява про приватизацію квартири, та довідка про склад сім`ї від 06.07.2010 року за № 747.

Судом не встановлено, яким чином не врахування даного протоколу впливає на нібито законність реєстрації права власності на будинок за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та на подальше відчуження будинку у власність інших відповідачів.

Безпідставно суд прийняв до уваги довідку від 22.05.2019 року за підписом голови профспілкового комітету Вільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнко, ОСОБА_8 .

Вважає, що вказана довідка не може бути належним та допустимим доказом, оскільки підписана неуповноваженою особою, зазначені у довідці назви профспілкових органів та посада особи яка її підписала взагалі не існують, кутовий штамп та печатка належать організації, яка не існує.

Вільшанська лікарня не є юридичною особою з 2011 року, а листом від 19.06.2019 року від Харківської організації профспілки працівників охорони здоров`я України за № 128/02-03 повідомлено, що на теперішній час до їх структури не входять такі організаційні ланки як «Профспілковий комітет Вільшанської лікарні (ім. Агеєнко)», посади голови профспілкового комітету Вільшанської лікарні (ім. Агеєнко)».

Суд не дослідив та не оцінив доказів на підтвердження факту незаконної реєстрації права власності на будинок за відповідачами.

Вважає порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод висновок суду, що вона немає право на подачу позову.

Вважає помилковим висновок місцевого суду щодо застосування правових позицій Верховного Суду, висловлених в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 439/212/14-ц.

Зазначала, що Державна реєстрація права власності не є правочином та що суд не врахував, що відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надали державному реєстратору недостовірну інформацію, що будинок був побудований ними.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 заначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною.

Зазначав, що протокол засідання профспілкового комітету від 15.11.2008 року про закріплення житлової площі 45,1 кв.м. в будинку по АДРЕСА_1 , що належить Вільшанській міській лікарні за медичною сестрою ОСОБА_1 суперечить вимогам закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». На протоколі відсутня дата реєстрації, реєстраційний номер, та в архівах такий документ не значиться.

Реєстрація ОСОБА_1 за даною адресою є незаконною, з 2009 року ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, хоча там зареєстрована.

Вказував, що, починаючи з 2011 року, відбулася реорганізація як Вільшанської лікарні, так і профспілкового комітету.

Зазначив, що він є добросовісним набувачем. (а.с. 191-200 т. 3)

Процесуальні питання руху справи.

Як встановлено, відповідач у справі, ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємці після її смерті із заявою про вступ у спадщину не зверталися, спадкова справа не заводилася.

(а.с. 17, 144-146 т. 3)

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в якості правонаступника померлої відповідачки, ОСОБА_9 , залучено Дергачівську районну раду Харківської області. (а.с. 225, 237-239 т. 3)

Щодо явки учасників справи та можливість розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно достатті 372ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції відкладаєрозгляд справив разінеявки усудове засіданняучасника справи,щодо якогонемає відомостейпро врученняйому судовоїповістки,або зайого клопотанням,коли повідомленіним причининеявки будевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, неявка яких, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду справи по суті.

13.07.2022 на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника позивача, адвоката Нікольського О.М., (підписана ЕЦП) про розгляд справи без участі сторони позивача, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та прохає її задовольнити.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом установлено, що 27 листопада 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №38357885 про державну реєстрацію на праві приватної спільної часткової власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (т. 2 а.с. 27).

27.11.2017 надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно даними якого підставою виникнення права власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна є технічний паспорт, виданий 06.11.2017 ФОП ОСОБА_10 та довідка №02-17/884 видана 22.11.2017 Вільшанською селищною радою (т. 2 а.с. 28-29).

11.12.2017 ОСОБА_3 подарував належну йому 1/2 частину спірного житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/4 частині кожній, про що свідчить договір, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського РНО Харківської області Пугачовою І.В. за р. № 2463 (т. 1 а.с. 26, 28).

19.12.2017 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продала належну їй 1/4 частину даного житлового будинку ОСОБА_6 (т.1 а.с. 29-31).

24.02.2018 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продала належну їй 1/4 частину даного житлового будинку ОСОБА_6 (т.1 а.с. 32-34).

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на витяг з протоколу №6 засідання профспілкового комітету профспілкової організації Вільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнка від 15.11.2008, згідно з яким за медичною сестрою ОСОБА_1 закріплено житлову площу 45,1 кв.м в будинку АДРЕСА_1 , що належить Вільшанській міській лікарні (т.1 а.с.16).

Згідно з розпорядженням №02-03/04 від 05.01.2016 Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, вулиця Орджонікідзе в смт. Вільшани перейменована на ОСОБА_11 (т.1 а.с. 23-24).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд вказав, що спірний будинок укомунальнійвласності Вільшанської лікарні» не перебував. ОСОБА_1 не має правових підстав для подачі заяви про скасування державної реєстрації прав, оскільки не є власником, іншим законним правонабувачем, стороною правочину, у якої виникло речове право на об`єкт нерухомого майна щодо якого подано заяву про скасування, і що оформленням права власності на даний житловий будинок було порушено її права, у зв`язку з чим, відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом скасування запису про реєстрацію права власності на цей житловий будинок за відповідачами, визнання недійсними укладених правочинів.

Також, місцевий суд дійшов висновку, що відсутні підстави для вселення ОСОБА_1 у спірний житловий будинок.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).(ст.ст.12,81,89 ЦПКУкраїни)

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

У відповідності з положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції на час проведення реєстрації позивача) Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією (254к/96-ВР), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Із наданого позивачем протоколу №6 засідання профспілкового комітету профспілкової організації Вільшанської лікарні ім. П.М. Агеєнка від 15.11.2008 вбачається, що слухали заяву ОСОБА_12 , яка зачитала заяву м/с ОСОБА_1 , в якій висловлено прохання про виділення житлової площі в будинку по АДРЕСА_1 в зв`язку з його звільненням. ОСОБА_1 за своїми сімейними обставинами не має своєї житлової площі, постійно проживає разом з донькою на квартирах. Вирішено: «закріпити житлову площу 45, 1 кв.м в будинку по АДРЕСА_1 , що належить Вільшанській «міській» лікарні за медичною сестрою ОСОБА_1 ».

З довідок, виданих Вільшанською селищною радою, вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою (а.с. 25 т.1).

Також, вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до головного лікаря Вільшанської лікарні із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_2 та надала довідку Вільшанської селищної ради від 06.07.2010року №747 про склад сім`ї особи, яка має право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позивачем було долучено світлокопію списку громадян, які мають право на приватизацію кв. АДРЕСА_4 , куди включена позивачка у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.01.2022 було задоволено клопотання відповідача, ОСОБА_6 , та витребувано з Вільшанської селищної ради Дергачівського району та філії Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України»» інформацію щодо затвердження списків громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів від 09 липня 2010 року за адресою квартира АДРЕСА_4 . (а.с 18 т. 4)

Солоницівська селищна рада (як правонаступник Вільшанської селищної ради Дергачівського району) листом від 18.02.2022 року № 02-22/759 повідомила суд, що інформація про затвердження списків громадян, які мають право на отримання приватизаційних паперів за адресою квартира АДРЕСА_4 , та документи, які були підставою для реєстрації ОСОБА_1 за цією адресою у них відсутні в зв`язку за давністю.

Відсутня така інформація і у відділі інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Харківській області. (а.с. 26, 44 т. 4)

Врахувавши зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що підстав вважати, що ОСОБА_1 незаконно була зареєстрована за вказаним місцем проживання немає.

Разом з тим, реєстрація позивачки за адресою не є безумовною підставою для визнання за нею права на проживання та вселення у спірне житло.

У відповідності з вимогами ст. ст. 58, 61 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається вписьмовій форміна підставіордера нажиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі позивачка взагалі не обґрунтовує обставини, що вона вселилася в спірне житлове приміщення, проживала там, обставини, за яких вона була позбавлена можливості користуватися спірним житлом та позбавлення її права на житло, а також не надала ордеру на вселення у спірне житлове приміщення чи договору найму вказаного житлового приміщення, сплати нею комунальних послуг та інші докази користування спірним житловим приміщенням. Зазначення в позовній заяві про те, що відповідачі побудували навкруги будинку паркан не є доказом на підтвердження правомірності підстав вселення її в спірне житлове приміщення та позбавлення права на користування ним.

Намір особи здійснити приватизацію житла, у відповідності з нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але фактично не реалізований, також не є підставою для визнання за особою житлових прав на спірне житло.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивачка у справі вказує, що вона має право на користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_4 . Однак, самостійного об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_5 не існує.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про відмову у вселенні позивачки в спірне житлове приміщення законними та обґрунтованими.

Інші позовні вимоги про визнання незаконним реєстрації права власності за відповідачами на спірне житлове приміщення та визнання недійсними укладених правочинів є похідними вимогами від визнання майнових прав позиваки на спірне житлове приміщення.

Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину,стороною якогоне є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначено вище, судом не було встановлено порушення житлових прав позивачки на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги.

Позивачем до матеріалів справи долучено технічний паспорт (інвентаризаційна справа 1321) виготовлений на її замовлення на квартиру АДРЕСА_4 , складений 03.03.2009. Однак, власника даної квартири в паспорті не зазначено.

Згідно з довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» від 08.11.2017 за № 459 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 в бюроне зареєстровано. (т.1 а.с.17- 19).

З довідки КЗОЗ РТМО «Дергачівська ЦЛР» від 08.05.2019 вих. №451/01, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 на балансіКЗОЗ РТМО«Дергачівська ЦЛР»не знаходиться. (т. 2 а.с. 97).

Апеляційний суд зазначає, що в разі якщо майно незаконно вибуло з державної чи комунальної власності (в даному випадку спірний житловий будинок) його власник вправі звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, що є ефективним способом захисту порушеного права.

В даній справі власник (держава) майна не порушував питання про незаконність вибуття майна з його власності, а позивачка у справі ОСОБА_1 не є особою чиї права щодо цього будинку порушено.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргупредставника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Нікольського О.М., - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст постанови складено 26 липня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко