Рішення

від 06.07.2022 по справі 307/4494/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4494/21

Провадження № 2/307/1141/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Дубівської селищної ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Дубівської селищної ради, де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки. В позовній заяві зазначила, що їй на праві спільної часткової власності у с. Калини Тячівського району Закарпатської області належить житловий будинок, господарські будівлі та споруди за №36, частка у якому отримана нею в порядку спадкування за померлими батьком та матір`ю: 2/3 ідеальних часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 листопада 2020 року, запис в реєстрі державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори за №3-759 (додаток №1) та 2/3 ідеальних часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 6 грудня 2017 року, запис в реєстрі державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори за № 3-1131 (додаток №2). Будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , згідно з технічним паспортом на житловий будинок, виготовленим «Бюро технічної інвентаризації» 23 квітня 2012 року, складається із житлового дерев`яного будинку, 1956 року побудови загальною площею 98,30 кв.м, житловою площею 33,30 кв.м, господарські будівлі зблоковані, гараж, навіс, господарська будівля для худоби і птиці, господарські споруди (колодязь питний) та земельної ділянки, загальною площею 0,17 га, зокрема під будівлями - 0,02 га, під ріллею - 0,06 га, під багаторічними насадженнями - 0,09 га (додатки №3, №4). Іншими співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , господарських будівель і споруд за вказаною адресою є її племінниці - ОСОБА_4 з часткою 1/12 та ОСОБА_3 з часткою 1/12 (Інформаційна довідка, додаток №5). Як їй стало відомо із відомостей публічної кадастрової карти та подальшої відповіді на запит Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (надалі ГУ Держгеокадастру), під належним їй житловим будинком 22 вересня 2021 року за заявою іншої особи державним кадастровим реєстратором відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіною Марією Сергіївною зареєстровано земельну ділянку, площею 0.0452 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01, та присвоєно кадастровий номер 2124482800:01:003:0250. Однак, адреса в Державному земельному кадастрі (надалі - ДЗК) цієї земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй дворогосподарство, зокрема частина житлового будинку та навіс, значиться АДРЕСА_1 (відомості з ДЗК додаток №6). На її запит від ГУ Держгеокадастру отримано копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), надалі - технічна документація, розробленої фізичною особою-підприємцем, яка має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника, ОСОБА_5 (додаток №7). Вважає, що технічна документація виконана з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та Інструкції про встановлення {відновлення} меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376 (надалі - Інструкція №376), чинної на час виконання робіт. Вважає рішення державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера за адресою АДРЕСА_1 , протиправним, а запис про державну реєстрацію земельної ділянки таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно із завданням на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 таке погоджено виконавицею і затверджено замовницею 03 серпня 2021 року. В преамбулі пояснювальної записки до технічної документації вказано, що така документація розроблена на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268287508 від 30 липня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421558321244, номер запису про право власності 43242615. Пояснювальна записка технічної документації містить вказівку на використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою, зокрема на Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про Державний земельний кадастр» та на Інструкцію №376. Так, відповідно до частин першої-другої частини першої статті 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України). Тож гіпотеза норми частини першої статті 118 ЗК України, яка встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, містить гіпотезу, згідно з якою для застосування вказаного порядку приватизації земельна ділянка має перебувати в користуванні громадянина, зокрема коли на земельній ділянці розміщуються жилий будинок, господарські будівлі та споруди. Саме в такому випадку громадянин може звернутися до органу, передбаченому статтею 122 ЗК України, із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для її безоплатної приватизації. Окрім того, відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. Однак, ОСОБА_2 , не є ні землекористувачем земельної ділянки, щодо розроблення технічної документації, на яку нею подано заяву, ні її власником. Також, на земельній ділянці, щодо встановлення меж якої розроблено спірну технічну документацію, знаходиться будинок АДРЕСА_1 , у якому 5/6 часток належить на праві власності позивачці. Однак, позивачка, як землекористувач не подавала до ФОП ОСОБА_5 заяви про розроблення технічної документації на земельну ділянку, де розташовано житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією (частини третя статті 28 Закону України «Про землеустрій»).Однак, ФОП ОСОБА_5 , що була розробником технічної документації, не повідомила позивачку як землекористувача суміжної земельної ділянки про проведення робіт із землеустрою, зокрема винесення меж в натуру та закріплення їх межовими знаками, внесла до технічної документації недостовірні відомості: щодо землекористувача земельної ділянки, на яку розроблено нею технічну документацію та в подальшому сформовано і здійснено її державну реєстрацію; щодо речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані в межах земельної ділянки; щодо меж земельної ділянки та межових знаків; щодо суміжних землекористувачів і землевласників та підробила підпис одного з них. Окрім того технічна документація не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій» та Інструкції №376. Розробником порушені вимоги статей 55, 58 та 59 Закону України «Про землеустрій» та норми розділу ІІІ Інструкції №376. Так, згідно із даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відомості про речові права на житловий будинок загальною площею 32 кв.м , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2421558321244, внесено до реєстру 27 липня 2021 року. Вказана виписка містить відомості, що підставою державної реєстрації права власності на житловий будинок за вказаною адресою були: 1) виписка із погосподарської книги; 2) підтвердження права власності, на земельну ділянку; 3) та про поштову адресу об`єкта нерухомості, серія та номер 634, виданої 21 липня 2021 року, видавник Дубївська селищна рада. Отже, як слідує із виписки з Державного реєстру речових прав від 30 липня 2021 року за №268287508, за вказаним житловим будинком закріплено земельну ділянку, яка вже перебуває у власності ОСОБА_2 . Разом з тим, згідно із відповіддю Дубівської селищної ради від 12 листопада 2021 року за №02-35/733 виконавчим комітетом Дубівської селищної ради, до повноважень якого віднесено присвоєння поштової адреси об`єкта нерухомого майна, об`єкту не присвоювалась поштова адреса АДРЕСА_1 (додатки №8 та №9). Тож, виконання робіт із землеустрою інженером-землевпорядником, який не дослідив документи, що подані відповідачкою для складання технічної документації, було неправомірним, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 як землекористувача та власниці житлового будинку, розміщеного на земельній ділянці, щодо якої складалася технічна документація. Згідно із пунктом 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за №1051, надалі - Порядок, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); 4) замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву). Тож державний кадастровий реєстратор всупереч приписам частини п`ятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктів 70, 73, 75, 77 Порядку прийняв до розгляду матеріали з порушенням вимог пункту 69,74 та пункту 109 Порядку, не перевірив подані в електронному форматі матеріали технічної документації вимогам законодавства, зокрема Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», та вимогам щодо змісту, структури і технічних характеристик; не встановив із витягу з Державного реєстру речових прав від 30 липня 2021 року за №268287508 наявність у власності замовниці під нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 , іншої земельної ділянки; не встановив невідповідність технічної документації вимогам Закону України «Про землеустрій» щодо складу технічної документації та здійснив реєстрацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , всупереч наявності на земельній ділянці житлового будинку з присвоєною адресою АДРЕСА_1 , що порушило права позивачки. Відповідно до частини першої-другої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Державна реєстрація земельної ділянки за заявою ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , порушує право позивачки на користування земельною ділянкою для обслуговування належних їй на праві спільної часткової власності житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , а також на належне користування житловим будинком. Діями ОСОБА_2 та рішенням Державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера 2124482800:01:003:0250, площею 0,0452 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , відбулось втручання в мирне володіння майном ОСОБА_1 , оскільки порушено право на користування належним їй на праві спільної часткової власності майном дворогосподарства; право на користування земельною ділянкою для його обслуговування; та законний інтерес щодо оформлення права власності на землю.

Просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо подання заяви для державної реєстрації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , визнати протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора про державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру 2124482800:01:003:0250 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , та скасувати запис про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Відповідачка ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб прав та інтересів. В ст. 16 ЦК України чітко зазначено способи захисту цивільних прав та інтересів. В п. 10 ст. 16 ЦК України зазначено, що суд може визнати незаконні дії чи бездіяльності органу державної влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування їхніх посадових службових осіб. Визнання незаконними рішень дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб полягає у позбавленні у судовому порядку або в іншому порядку . визначеному законом, юридичної сили визначеного рішення, вчиненої дії і зобов`язання вказаних суб`єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного цивільного права чи законного інтересу ст.24 ЦК України. Виходячи із припису п. 10 ст. 16 ЦК України визнати протиправними дії ОСОБА_2 суд не може, бо відповідач ОСОБА_2 не є посадовою особою, вона приватна особа, яка діяла у законний спосіб і у своїх інтересах, вважаючи що вона не порушує законні інтереси інших осіб. Таким чином вимога позивачки ОСОБА_1 не відповідає нормам матеріального права ЦК України і не підлягає задоволенню. Також зазначила, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів та їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями. діями або бездіяльністю порушено її права свободи чи інтереси. Механізм оскарження Державного кадастрового реєстратора закріплений у розділі «оскарження рішень дій або бездіяльності Державного кадастрового реєстратора Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за №1051. Відповідно до постанови КМ України від 17 жовтня 2012 року за №1051 рішення, дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до Держгеокадастру його територіальних органів або суду. Що стосується оскарження дій Державного кадастрового реєстратора до суду, то дане питання регулюється відповідно до ст.5 КАСУ, а саме, що кожна особа має право в порядку встановленого законодавством звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акту чи окремих положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняти судом одне із рішень зазначених у п.1-4 цієї частини та стягнути із відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди заподіяної його протиправним рішенням, дією або бездіяльністю. Беручи до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 фактично висунула одну правильну вимогу до суду, що стосується, як вона вважає, її порушених прав та інтересів, дві інші вимоги до предмету позову не мають ніякого відношення, а тому вважає що дана вимога має розглядатися не в цивільному порядку, а в порядку адміністративного судочинства (Т.1 а.с.110-112).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, площею 0,0452 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведено державним кадастровим реєстратором структурного підрозділу Головного управління Дєржгеокадастру у Миколаївській області Чупкіною Марією Сергіївною. за принципом екстериторіальності. В програмному забезпеченні Державного земельного кадастру за заявою громадянки ОСОБА_2 та на підставі розробленої ФОП ОСОБА_5 відповідної землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер: 21224482800:01:003:0250. Земельним законодавством визначено таким чином, що реєструючи земельну ділянку, кадастровий реєстратор позбавлений законних підстав та повноважень здійснювати перевірку документації щодо інших обставин, окрім тих, які передбачені нормативними актами. Таким чином, на момент здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250, площею 0,0452 га, на підставі розробленої технічної документації, у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом .підстави для відмови у її державній реєстрації. Державну реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки проведено державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності у межах повноважень та відповідно до закону України. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250 розташована на території дії повноважень державних кадастрових реєстраторів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, отже вчинення дій щодо скасування її державної реєстрації не належать до повноважень державних кадастрових реєстраторів Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області та є для останніх технічно неможливим. Просить в задоволенні позову відмовити (Т.1 а.с.105-109).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кохман М.В. в судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Представник Головногоуправління Держгеокадаструу Миколаївськійобласті всудове засідання не з`явився, так як надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Дубівськоїселищної радив судовезасідання не з`явився, так як надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи,що незаявляють самостійнівимоги напредмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 всудове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовомузасіданні встановлено,що позивачка ОСОБА_1 впорядку спадкуванняза померлимибатьком ОСОБА_7 та матір`ю ОСОБА_8 є власником 5/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 98,3 кв.м., за АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 6 грудня 2017 року, запис в реєстрі державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори за № 3-1131, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 листопада 2020 року, запис в реєстрі державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори за №3-759, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.11.2020 року за №233763886, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2017 року за №106567703, від 27.10.2021 року за №281617391 (Т.1 а.с.14-17, 31-39).

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.10.2021 року за №281617391 вбачається, що власниками по 1/12 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 98,3 кв.м., за АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, згідно вказаної Інформації власником в цілій частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 32 кв.м., за АДРЕСА_1 , зазначена відповідачка ОСОБА_2 .

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок, виготовленим Бюро технічної інвентаризації станом на 23 квітня 2012 року, будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складається із житлового дерев`яного будинку, 1956 року побудови, загальною площею 98,30 кв.м, житловою площею 33,30 кв.м, господарських будівель зблокованих, гаражу, навісу, господарської будівлі для худоби і птиці, колодязю питного (Т.1 а.с.18-22).

Згідно Витягу з погосподарської книги за дворогосподарством за адресою: АДРЕСА_1 , закріплена земельна ділянка, загальною площею 0,17 га, зокрема під будівлями - 0,02 га, під ріллею - 0,06 га, під багаторічними насадженнями - 0,09 га (Т.1 а.с.24-28).

В листіГоловногоуправління Держгеокадаструу Закарпатськійобласті від08.11.2021року за№29.7-0.31-7523/2-21зазначено,що навиконання заявивід 22.09.2021року за№ЗВ-9713442422021державним кадастровимреєстратором відділуу Вітовськомурайоні Головногоуправління Держгеокадаструу Миколаївськійобласті ЧупкіноюМарією Сергіївноюна підставітехнічної документаціїіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості),розробленої ФОП ОСОБА_5 , зареєстровано земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 2124482800:01:003:0250 (Т.1 а.с.40).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру від 01.11.2021 року ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124482800:01:003:0250 (Т.1 а.с.29-30).

Згідно листа Дубівської селищної ради від 12 листопада 2021 року за №02-35/733 виконавчим комітетом Дубівської селищної ради, до повноважень якого віднесено присвоєння поштової адреси об`єкта нерухомого майна, об`єкту житловому будинку, загальною площею 32 кв.м., не присвоювалась поштова адреса АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.74).

З матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 3 серпня 2021 року ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.41-70).

Також у вказаній технічній документації із землеустрою міститься заява ОСОБА_2 від 22.09.2021 року за №ЗВ-9713442422021 (Т.1 а.с.45-46), в якій вона просить Державного кадастрового реєстратора зареєструвати земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 .

З технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаної ПП «Ужгеостар», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250 була оформлена під майном ОСОБА_1 за адресою в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.75-81).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру від 06.12.2021 року за ОСОБА_2 зареєстровано земельну ділянку, площею 0,03 га, в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124482800:01:003:0097 для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.85-86).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2022 року за №294430850 вбачається, що власниками по 1/12 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 98,3 кв.м., за АДРЕСА_1 , зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а позивачка ОСОБА_1 є власником вказаного будинку з будівлями в розмірі Ѕ та 1/3 частин, що складає 5/6 частин (Т.1 а.с.117-119).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 26 жовтня 2004 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Бондар Е.Ш. в реєстрі за №7297, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 частину приватизованої земельної ділянки, площею 0,03 га., яка розташована на території Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (Т.2а.с.49).

Згідно договору дарування від 21 грудня 2021 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. в реєстрі за №8452, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 1/12 частину житлового будинку за надвірними спорудами АДРЕСА_1 (Т.1а.с.51).

Відповідно до висновку експертного земельно-технічного дослідження від 22 лютого 2022 року за №533/11-21, проведеного судовим експертом Колчар В.Д., встановлено, що об`єкти нерухомого майна: житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві спільної часткової власності співвласникам: ОСОБА_1 в розмірі 5/6 частки, ОСОБА_3 в розмірі 1/12 частки, та ОСОБА_4 в розмірі 1/12 частки, розташовуються на двох земельних ділянках, що мають кадастрові номери 2124482800:01:003:0250 та 2124482800:01:003:0186. Схематично розташування об`єктів нерухомого майна житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві спільної часткової власності співвласникам ОСОБА_1 в розмірі 5/6 частки, ОСОБА_3 в розмірі 1/12 частки, та ОСОБА_4 в розмірі 1/12 частки, зображено на Збірному кадастровому плані, складеному інженером-геодезистом та інженером-землевпорядником ОСОБА_9 за результатами топографо-геодезичних робіт, та на План-схемі № 2, що додається в Додатку 2 до даного Висновку, що відтворена експертом на підставі цього Збірного кадастрового плану. В розрізі окремих об`єктів нерухомого майна житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві спільної часткової власності співвласникам ОСОБА_1 в розмірі 5/6 частки, ОСОБА_3 в розмірі 1/12 частки, та ОСОБА_4 в розмірі 1/12 частки, розташування їх на окремих земельних ділянках є наступним:

1)житловий будинок під літерою «А», площею 98,30 кв.м. - на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124482800:01:003:0250;

2)погріб, який розташовується під житловим будинком під літерою «а» - на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124482800:01:003:0250;

3)господарські будівлі зблоковані під літерою «Б» - на земельній ділянці з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186;

4)гараж під літерою «В» - на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124482800:01:003:0186;

5)навіс під літерою «Г» - на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124482800:01:003:0250;

6)господарська будівля під літерою «Д» - на земельній ділянці з кадастровим номером - 2124482800:01:003:0186;

7)колодязь питний під №1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186.

Окрім того встановлено, що огороджуючі елементи, які установлені по периметру фактичного користування масиву, охопленого всіма трьома земельними ділянками, і які не зазначені в правовстановлюючих документах, документах, що підтверджують право власності сторін на об`єкти нерухомого майна, та технічних документах, практично повністю, за винятком незначної ділянки по земельній ділянці з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097 (власник - гр. ОСОБА_2 ), улаштовані не по межі, передбаченій землевпорядними документаціями на ці земельні ділянки. Таке неспівпадіння зображено на Збірному кадастровому плані, складеному інженером-геодезистом та інженером- землевпорядником ОСОБА_9 за результатами топографо-геодезичних робіт, та на підставі цього Збірного кадастрового плану відтворено експертом на План-схемі №2, що додається в Додатку 2 до даного Висновку. В частині окремих фрагментів розташування цих огороджуючих елементів є наступним:

1)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250, що межує із землями загального користування (вулицею) - поза земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250 в сторону вулиці на відстані від 0,3 м до 0,94 м від межі по землевпорядній документації;

2)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250, що межує з територією школи (земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482800:01:003:0035 - вглибині земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0250 на відстані від 1,3 м до 1,65 м від межі по землевпорядній документації;

3)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186, що межує з територією школи (земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482800:01:003:0035) - вглибині земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186 на відстані від 1,00 м до 1,30 м від межі по землевпорядній документації;

4)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186, що межує з сусідньою земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482800:01:003:0231 - вглибині земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0186 на відстані від 0,4 м до 1,12 м від межі по землевпорядній документації;

5)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097, що межує із землями загального користування (вулицею Залізничною) (з південно-східної сторони) - вглибині земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097 на відстані до 0,08 м від межі по землевпорядній документації;

6)огорожа земельної ділянки з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097, що межує із землями загального користування (вулицею) (з північно-східної сторони) - поза земельною ділянкою з кадастровим номером 2124482800:01:003:0097 в сторону вулиці на відстані до 0,3 м від межі по землевпорядній документації (Т.1 а.с.203-239).

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2022 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10 про закриття провадження в даній цивільній справі було відмовлено, оскільки між сторонами склались саме цивільно-правові відносини щодо визнання противоправним, скасування рішення державного реєстратора, а тому провадження по даній справі не може бути закрите на підставі п. 1 ч. 1ст.255ЦПК України (Т.1 а.с.172-175).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дочастин 1-4ст.12цього жКодексу цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожнасторона несеризик настаннянаслідків,пов`язаних ізвчиненням чиневчиненням неюпроцесуальних дій.

Згідно ч.ч.1та 2ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписамист. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз нормЦК Українивказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Згідно із частиною першоюстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставістатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386ЦК Українивстановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вищезгаданого Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва підлягають державній реєстрації.

За таких обставин підтверджується наявність у позивача ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна 5/6 частин житлового будинкуза надвірнимиспорудами АДРЕСА_1 ,що породжує наявність у нього суб`єктивного права користування земельною ділянкою, розташованою під вказаним об`єктом.

Вказане суб`єктивне право виникає з підстав, наведених в статті 40 Земельного Кодексу України, відповідно до якої громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно положень статті 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на 5/6 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 позивачкою ОСОБА_1 набуто внаслідок реалізації права на спадщину після смерті своїх батьків.

Згідно із пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення «Закону України Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Таким чином, позивач є особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна, набула суб`єктивне право користування сформованою земельною ділянкою під вказаним об`єктом нерухомого майна, щодо якої відсутні відомості про її державну реєстрацію.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мелахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998, «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Прессос Компанія Нав`єра С.А.» та інші проти Бельгії» від 28.10.1995, «Пайн Велі Девелопмент Лтд.» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи.

Концепція «майна» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак, і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).

У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Таким чином, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (право користування), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

З огляду на вищенаведене, підтверджується наявність у позивача правомірних очікувань на отримання права користування земельною ділянкою під її нерухомістю або отримання земельної ділянки у власність, у зв`язку з тим, що остання, оформивши право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, мала усі підстави розраховувати на певний стан речей, а саме на отримання права користування цією земельною ділянкою або її певної частині, або виділення цієї земельної ділянки у її власність, відповідно до вимог чинного законодавства України.

За змістом ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

При цьому, при дослідженні наявних у матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено відсутність суб`єктивного права у відповідачки ОСОБА_2 як не в землекористувача на набуття прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 частин якого належить позивачці ОСОБА_1 , і як наслідок відсутність прав виступити замовником документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки, яка розташована під нерухомим майном позивачки ОСОБА_1 в

АДРЕСА_1 законодавством України встановлений порядок виготовлення документації із землеустрою (в тому числі і технічної документації), вимоги до її складу. Як вбачається з матеріалів справи, метою виготовлення на замовлення ОСОБА_2 технічної документації була подальша приватизація земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Закону України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Закону України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено порядок державної реєстрації земельної ділянки. Зокрема, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Порядок реєстрації земельної ділянки у ДЗК врегульований Законом України «Про державний земельний кадастр», а також Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1015 (далі - Порядок).

Технічна документація із землеустрою розробляєтеся відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій», а також Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року за № 376) (далі - Інструкція).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, в тому числі, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Вищевказані норми узгоджуються із Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1051 (далі - Порядок) (пункти 107-110 Порядку).

В матеріалах цивільної справи наявна копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 .

Процедура та вимоги до технічної документації із землеустрою, включають: 1. Договір на виготовлення документації; 2. Документація із землеустрою, яка складається з: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) затвердження завдання замовником (ст. 29 Закону України "Про землеустрій" Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником). в) пояснювальну записку; г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); Кадастрова зйомка вид робіт, в ході виконання яких передбачається проведення такого виду робіт, як погодження меж ділянки із суміжними землевласниками та користувачами.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що оформлюється актом приймання-передачі межових знаків на зберігання врегульовано Наказом Держкомзем № 376 від 18.05.2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».

Згідно з п. 3.12 даного Наказу закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Суд зазначає, що досліджена в судовому засіданні копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , взагалі не містить відомостей про погодження меж земельної ділянки суміжним землекористувачем та власником нерухомого майна ОСОБА_1 .

Всупереч ст.55 Закону України «Про землеустрій» та п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року за №376 межі земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2 не були належним чином узгоджені з ОСОБА_1 .

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, як передбачено положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій». Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 1 статті 198 Земельного кодексу України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно ч. 1, пункту «б» ч. 2 статті 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають в себе, в тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 року за №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, серед іншого, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Додатком №2 до Інструкції встановлено форму акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, яка передбачає присутність власників/користувачів суміжних земельних ділянок під час його складення та надання ними відповідного погодження. Акт передбачає погодження меж із суміжниками у формі заявлення власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок відсутності претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акту.

Відповідно до пункту 3.12 Інструкції №376 повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Таким чином, власники суміжних земельних ділянок мають бути повідомленні про дату, час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельних ділянок за п`ять робочих днів листом або за допомогою інших засобів зв`язку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , користувач земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , взагалі не зазначений як суміжний землекористувач та, відповідно, відсутні його підписи щодо погодження меж спірної земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає, що погодження меж земельної ділянки в АДРЕСА_1 , відбулось з порушенням вимог вищевказаної Інструкції, зокрема: за відсутності користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 .

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 року по справі №681/1039/15-ц, викладено висновки суду щодо погодження меж земельної ділянки, які залишились незмінними також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц. Так, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акту погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі. Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Крім того, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 року по справі №681/1039/15-ц суд прийшов до таких висновків: «Встановивши, що позивач не була повідомлена про визначення суміжних меж земельної ділянки, а також те, що з кадастрового плану вбачається, що конфігурація спірної земельної ділянки, її конкретні розміри між поворотними точками та загальна площа є різними та при приватизації земельної ділянки нею частково приватизована земельна ділянка позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виготовлення матеріалів технічної документації із землеустрою, зокрема встановлення меж земельної ділянки на місцевості, закріплення їх межовими знаками була проведена із порушеннями вимог Інструкції, а саме: у відсутності позивача, як суміжного землекористувача, без урахування об`єктивних даних про дійсний розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка підлягала приватизації».

Таким чином, відсутність підписів власників суміжних земельних ділянок однозначно не означає, що такого погодження меж земельних ділянок не відбулось, однак саме погодження полягає у тому, щоб суміжнику було хоча б запропоновано підписати відповідний акт. За таких обставин, не запрошення ОСОБА_1 на погодження меж земельної ділянки вказує на те, що справжньому суміжнику взагалі не пропонувалось підписати відповідний акт погодження меж земельної ділянки, у зв`язку з чим погодження меж земельної ділянки відбулось із порушенням вимог Інструкції, а саме: у відсутності фактичних суміжних землекористувачів.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, крім іншого, належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.

Державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 4. ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до п.111 Порядку №1051 (далі Порядок) державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки: за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці; відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки); робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку; надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування; приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Згідно з п. 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Згідно з ч. 6. ст. 24 «Про державний земельний кадастр», однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Законом України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що Державний кадастровий реєстратор не тільки здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а й перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства (ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

За таких обставин, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, надаючи оцінку усім обставинам у справі, перевіряючи пропорційність вказаного заходу, аналізуючи відповідність вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1015, Закону України «Про землеустрій», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року за №376, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про державну реєстрацію земельної ділянки на підставі заяви від 22 вересня 2021 року за № ЗВ-9713442422021, з присвоєнням земельній ділянці кадастрового номеру 2124482800:01:003:0250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0452 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2124482800:01:003:0250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0452 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивачкою ОСОБА_1 та її представником в судовому засіданні не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що були порушені права позивача ОСОБА_1 при поданні відповідачкою ОСОБА_2 заяви для державної реєстрації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , а тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій ОСОБА_2 щодо подання заяви для державної реєстрації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0452 га, в АДРЕСА_1 , слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід розділити між сторонами.

Керуючись ст.ст.4,5,12,14,77-81,209,223,263,265ЦПК України,Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за №1051, Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 року за №376, ст.55 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.7, 9, 21, 24, 34 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.ст.40, 79-1, 118, 120, 198 ЗК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про державну реєстрацію земельної ділянки на підставі заяви від 22 вересня 2021 року за № ЗВ-9713442422021, з присвоєнням земельній ділянці кадастрового номеру 2124482800:01:003:0250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0452 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2124482800:01:003:0250, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0452 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 908 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_3 , України.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , України.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, адреса: м. Миколаїв, вул. Миру, 34, України.

Відповідач Дубівська селищнарада, адреса: смт. Дубове, вул. Подольського,46, Тячівського району, Закарпатської області, України.

Третя особа ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , України.

Третя особа ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2022 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко