Постанова

від 27.07.2022 по справі 580/7965/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7965/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Чаку Є.В.

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Русь" до Управління Держпраці у Черкаській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови № ЧК 375/458/АВ/ТД-ФС-57 від 03.09.2021 про накладення штрафу на ТДВ «Русь» у розмірі 240000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу №405-Н від 06.07.2021, направлення № 410 від 06.07.2021 на проведення позапланового заходу контролю (інспекційного відвідування) в період з 07.07.2021 по 20.07.2021 з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками відповідачем було проведено інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

20.07.2021 за результатами інспекційного відвідування складено акт №ЧК 375/458/АВ.

В Акті зазначено директором 09.07.2021 допущено працівників до виконання роботи без оформлення трудових відносин. Під час проведення інспекційного відвідування ТДВ «Русь» за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: Черкаська область, Золотоніський район, с. Гельмязів, на двох полях із кукурудзою засобами відеотехніки зафіксовано виконання роботи, а саме прополки кукурудзи, 34 особами. Вибірковим аналізом наданих товариством документів встановлено, що 30 осіб, які виконували роботи з прополки кукурудзи під час проведення інспекційного відвідування, надають свої послуги товариству на підставі цивільно - правових договорів. Документи, що регламентують використання найманої праці 4 осіб, які виконували роботи з прополки кукурудзи під час проведення інспекційного відвідування та назвалися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (повідомила, що працює за сина ОСОБА_4 ) та особи, що не назвалася, але зазначила, що працює в цей день за ОСОБА_5 , товариством не надано, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1, 4 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ №413.

11.08.2021 державним інспектором Шевченко Мариною Володимирівною було винесено припис №ЧК-375/454/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення норм законодавства про працю до 20.08.2021.

03.09.2021 першим заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. винесено постанову № ЧК 375/458/АВ/ТД-ФС-57 про накладення на позивача штрафу в розмірі 240 000 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом.

Так, у відповідності з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Законом №877-V), статтею 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823, надалі Порядок №823).

Згідно з преамбулою до Закону № 877-V, ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За визначенням статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

В свою чергу, згідно частини 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На виконання частини 1 статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 823, який, згідно з його пунктом 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Як слідує зі змісту пункту 2, підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку №823, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи наказ «Про проведення інспекційного відвідування» №405-Н від 06.07.2021 прийнятий на підставі службової записки від 06.07.2021.

Таким чином, відповідач мав підстави для проведення інспекційного відвідування позивача.

Пунктом 8 Порядку №823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Як свідчать матеріали справи копію наказу та направлення було вручено директору Товариства 07.07.2021(а.с. 157).

Відповідно до п.10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Крім того, відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 8 вересня 2004 року, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:

a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та

c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема;

i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;

ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

-недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

В даному випадку з 07.07.2021 по 20.07.2021 інспекторами було здійснено інспекційне відвідування ТДВ «Русь» за місцем здійснення товариством господарської діяльності: Черкаська область, Золотоніський район, с.Гельмязів.

Під час інспекційного відвідування інспектор встановив, що на двох полях із кукурудзою виконувались роботи, а саме прополки кукурудзи, 34 особами.

Дослідивши документи (цивільно-правові договори, тощо) надані позивачем, інспектори дійшли висновку про допуск позивачем 4 осіб до роботи без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власники або уповноваженого органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийняття працівника на роботу.

Фактично відповідач не заперечує факт того, що використання позивачем найманої праці здійснюється на підставі договорів цивільно-правового характеру.

Відповідач вважає, що використання найманими працівниками праці інших осіб є неможливим, тому вважає, що позивач самостійно використовує працю інших осіб без належного оформлення трудових відносин.

Колегія суддів дослідила наявні у матеріалах справи договори цивільно-правового характеру, укладені між позивачем та найманими працівниками.

Так, у п. 1.1. договорів зазначено, що Виконавець зобов`язується виконати роботу Замовнику в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дану роботу.

У п. 1.2. договорів передбачено, що Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес виконання робіт, у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки відповідач не заперечує дійсність вищенаведених договорів, при вирішенні питання про використання праці третіх осіб необхідно виходити саме з умов цих договорів.

У п. 1.3. договорів зазначено, що Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного виконання робіт. Роботу зазначених осіб Виконавець сплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.

Тобто умовами договорів передбачено право виконавця залучати до проведення робіт третіх осіб.

Вказані обставини спростовують твердження апелянта про необхідність особистого виконання робіт.

У зауваженнях на Акт позивач звертав увагу відповідача на те, що ОСОБА_1 це довірена особа іншого виконавця за договором №35 від 08.06.2021, а саме ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 виконувала роботи на замовлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є виконавцями за договором №33 від 08.06.2021; ОСОБА_4 , який є виконавцем за договором №19 від 08.06.2021 та який доручив на умовах субпідряду виконання роботи іншій особі, а саме своїй матері ОСОБА_3 .

Крім того, Товариство зазначало, що підтверджує наявність виконавця Положенець Надію Петрівну з якою укладено договір №36 від 08.06.2021, та за яку виконувала роботу особа, що не назвалася.

Наведені вище обставини свідчать про те, що працівники, які уклали з позивачем договори залучали до виконання робіт своїх родичів, що передбачено умовами договорів, оскільки працівники, які фактично знаходились у полі, мають однакові прізвища з виконавцями договорів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що інспектори праці мали перевірити та встановити одночасне перебування на полі виконавців договорів та третіх осіб і в такому випадку стверджувати про наявність неоформлених трудових відносин, однак таких обставин в акті перевірки не встановлено.

Встановлення ж особи, яка перебувала на території суб`єкта господарювання та не назвала свого прізвища, повинно було бути здійснено відповідно до пп. 9 п. 6 Положення №96 Держпраці, а саме із залученням правоохоронних органів за ініціативою органів Держпраці.

Усні пояснення вказаних вище осіб, надані інспекторам праці під час здійснення інспекційного відвідування на зафіксовані на відео, не спростовують наведених вище висновків суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області- залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких