Ухвала

від 21.07.2022 по справі 760/18158/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/18158/19

Провадження № 4-с/752/97/22

У Х В А Л А

Іменем України

21.07.2022 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Ольшевська І.О.,

за участю секретаря: Гладибороди Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва скаргу Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба -1» на постанови приватного виконавця про арешт майна, заінтересовані особи ОСОБА_1 , Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Він ХХІ», -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «Єнісейська садиба -1» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із скаргою на постанови приватного виконавця, за якою просить визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича про опис та арешт майна боржника АСВП 61545179 від 07.11.2020р. (дата постанови в реєстрі виконавчих проваджень - 09.11.2020р.); визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця Ляпіна Д.В. про опис і арешт майна боржника АСВП 61545179 від 12.03.2021р.

В обгрунтування скарги зазначає, що вказані постанови про опис та арешт майна грубо порушують закон і права заявника, оскільки власником майна щодо постанови 1 є не боржник, зазначений виконавцем, а третя особа ТОВ «Строй Альянс Груп», що не є боржником у виконавчому провадженні ВП 61545179 і не може відповідати за дії боржника; щодо майна, арештованого за постановою 2, то, як вказує заявник, право оренди земельної ділянки не може бути предметом арешту у виконавчому провадженні та не є відчужуваним майном боржника. Крім того, заявник зазначає, що приватний виконавець порушив вимогу закону щодо надіслання боржникові постанов про опис та арешт майна; не повідомив про результати визначення вартості чи оцінки майна, через що було позбавлено заявника та ТОВ «Строй Альянс Груп» можливості належно оскаржити результати оцінки майна; арешт майна є непропорційним чи неспівставним стосовно суми стягнення за виконавчим провадженням; приватний виконавець протиправно та свавільно створив об`єкт речових прав, після чого відкрив спеціальний розділ у Реєстрі речових прав із записом про такий нерухомий об`єкт і наклав на нього обмеження (арешт).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В. надав письмові заперечення на скаргу про арешт майна, за якими просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що до нього звернулось ТОВ «Строй Альянс Груп» із заявою про зняття арешту та виключення з опису майна, а саме недобудованої споруди (будівельних матеріалів), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що саме товариство є власником цього майна згідно Договору генерального підряду на капітальне будівництво №1-10/2016 від 13.10.2016р. Разом з тим, як вказує приватний виконавець, він не наділений повноваженнями знімати арешт та виключати майно з опису за зверненням осіб, які вважають, що це майно належить їм на праві власності, а не боржнику. Згідно ч. .1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» така особа може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Також приватний виконавець зазначає, що, керуючись вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вніс запис щодо обтяження нерухомого майна. Крім того зазначає, що постанова про опис та арешт майна була надіслана боржнику у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, звертає увагу, що станом на 28.12.2020р. боржнику було достовірно відомо про постанову про опис та арешт майна. Щодо тверджень заявника про те, що арешт майна є непропорційним та неспівмірним стосовно суми стягнення, вказує, що на його виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №63715260 про стягнення грошових коштів з боржника ОК «Єнісейська садиба - 1», загальна сума вимог за виконавчими документами без врахування основної винагороди приватного виконавця на витрат виконавчих проваджень складає 6 525 501,67 грн.

Від інших заінтересованих осіб письмових пояснень (заперечень) щодо вимог скарги ОК «Єнісейська садиба - 1» до суду не надійшло.

22.02.2022р. від приватного підприємця ОСОБА_9 надійшло клопотання про витребування доказів з ОК «Єнісейська садиба - 1».

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частина 2 ст. 84 ЦПК України встановлює вимоги до клопотання про витребування доказів та визначає, що у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, доказ вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Приватним виконавцем у клопотанні про витребування доказів на вказано обставини, які можуть підтвердити докази, що просить витребувати приватний виконавець, або аргументи, які вони можуть спростувати.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання приватного виконавця про витребування доказів.

Від представника ОК «Єнісейська садиба - 1» надійшло клопотання про розгляд скарги за його відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду скарги повідомлялись належим чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши матеріали скарги та справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 129-1 Конституції України та у відповідності до ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.10 Закону «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюється виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення; матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартири), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Судом встановлено, що 07.11.2020р. в рамках виконавчого провадження АСВП 61545179 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем прийнято постанову про опис та арешт майна при примусовому виконанні виконавчого листа №760/18158/19 від 26.02.2020р., виданого Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення грошової суми в розмірі 536 634,37 грн., боржник - Обслуговуючий кооператив «Єнісейська садиба -1», стягувач ОСОБА_1 . З урахуванням постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.11.2020р. арешт накладено на недобудовану споруду (будівельні матеріали), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок %, споруда містить 22 рівня (поверхи) складається із залізобетонних перекрить та цегляних перегородок, встановлені вікна, недобудована споруда належить Обслуговуючому кооперативу «Єнісейська садиба - 1».

Заявник ОК «Єнісейська садиба -1» просить визнати протиправною та скасувати цю постанову приватного виконавця, з підстав того, що він не є власником арештованого згідно вказаної постанови майна, власником є третя особа ТОВ «Строй Альянс Груп», яка не є боржником у виконавчому провадженні ВП 61545179 і не може відповідати за дії боржника.

Так, як вбачається з наведеної вище ст. 447 ЦПК України, сторона виконавчого провадження має право звернутися із скаргою на дії приватного виконавця під час виконання судового рішення, якщо вважає, що порушено її права чи свободи.

Разом з тим обгрунтування скарги щодо визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна від 07.11.2020р. зводиться до порушення прав не заявника як боржника у виконавчому провадженні, а іншої особи - ТОВ «Строй Альянс Груп», яке не є стороною виконавчого провадження, в тому числі боржником.

При цьому слід зазначити, що частина 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на цей майно і про зняття з нього арешту.

12.03.2021р. за постановою про арешт майна боржника (ВП 61545179) приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. накладено арешт на речові права на нерухоме майно: право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 40786370), кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:415:0093, що належить боржнику Обслуговуючий кооператив «Єнісейська садиба - 1», із забороною будь-якої передачі (повної або часткової) вказаного речового права на користь третіх осіб, у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договору піднайму (суборенди), спільної діяльності тощо.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:415:0093, площа 1,2642 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання - для будівництва багатоквартирних житлових будинків, їх подальшої експлуатації та обслуговування, адреса: АДРЕСА_1 , перебуває в комунальній власності Київської міської ради (орендодавець) та знаходиться на праві оренди в Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба - 1».

Як вбачається з наведених вище статтей Закону України «Про виконавче провадження» Законом надано право приватному виконавцю накладати арешт на майнові права боржника. При цьому арешт накладається з метою виконання рішення суду. Тобто за рахунок майнових прав здійснюється повне або часткове погашення боргу боржника перед стягувачем.

Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні", згідно якої майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що для виконання рішення суду арешту підлягають лише ті майнові права, що належать боржнику, які можливо реалізувати (продати, передати) за визначеною відповідно до законодавства ціною, а кошти направити на погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 25 Закону «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

За ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря.

Умови і підстави укладення договору оренди землі, зміна умов такого договору врегульовані положеннями статей 16 та 30 Закону України «Про оренду землі», які передбачають згоду орендодавця та орендаря на укладення та зміну умов договору, незалежно від форми власності на земельну ділянку, без будь-яких застережень. Серед підстав укладення договору оренди земельної ділянки названі цивільно-правові договори або спадкування (частина третя статті 16 цього Закону).

Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.

Також стаття 31 Закону України «Про оренди землі», яка визначає підстави припинення договору оренди землі, зокрема для орендаря, не вказує серед них на можливість припинення такого договору в разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 31 Закону України «Про оренди землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Проте жодним іншим законом не передбачено випадків припинення таких договорів у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.03.2020р. у справі №904/968/18 зазначила, що системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження», статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке, як майнове право, є за змістом законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Як встановлено вище, 12.03.2021р. за постановою про арешт майна боржника (ВП 61545179) приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. накладено арешт на право оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 40786370), кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:415:0093, що належить боржнику Обслуговуючий кооператив «Єнісейська садиба - 1», із забороною будь-якої передачі (повної або часткової) вказаного речового права на користь третіх осіб, у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договору піднайму (суборенди), спільної діяльності тощо, що з урахуванням наведеного є неправомірним та порушує права заявника ОК «Єнісейська садиба - 1», а, відтак, відповідна постанова як протиправна підлягає скасуванню.

Інші доводи заявника, зокрема, щодо порушення приватним виконавцем вимог закону щодо неповідомлення боржника про опис та арешт майна; неповідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна, через що було позбавлено заявника та ТОВ «Строй Альянс Груп» можливості належно оскаржити результати оцінки майна; про те, що арешт майна є непропорційним чи неспівставним стосовно суми стягнення за виконавчим провадженням; щодо протиправного створення приватним виконавцем об`єкту речових прав та відкриття спеціального розділу у Реєстрі речових прав із записом про такий нерухомий об`єкт і накладення на нього обмеження (арешту) спростовуються наданими до матеріалів справи приватним виконавцем копіями з матеріалів виконавчого провадження.

За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, народних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).

Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Україною ратифіковано 17.07.1997, а, отже, з цього моменту застосування її положень та практики ЄСПЛ є пріоритетним завданням адаптації національного законодавства України, в тому числі шляхом здійснення правосуддя керуючись цими міжнародними актами.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин та на підставі наведених вище норм закону слід частково задовольнити скаргу ОК «Єнісейська садиба - 1».

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба -1» на постанови приватного виконавця про арешт майна, заінтересовані особи ОСОБА_1 , Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Він ХХІ» задовольнити частково.

2. Визнати направомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про опис та арешт майна боржника АСВП 61545179 від 12.03.2021р.

3. В іншій частині вимог скарги відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 26.07.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська