Ухвала

від 28.04.2022 по справі 308/10873/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10873/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченої - ОСОБА_5

представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020070000000417 від 22.09.2020 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000417 від 22.09.2020 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Згідно вимог ст. 314 КПК України ухвалою судді у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

20.04.2022 року від ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання про скасування арешту нерухомого майна у кримінальному провадженні № 42020070000000417, а саме в частині накладення арешту у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га та 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га, які належать ОСОБА_8 на праві приватної власності, яке мотивовано тим, що судовий розгляд справи триває вже понад чотири місяці, санкцією ч.2 ст.367 КК України не передбачена спеціальна конфіскація, її причетність до кримінального провадження відсутня, підозра їй не повідомлялася. Крім того, під час досудового розслідування не здобуто жодного доказу, що вилучене майно нею було набуте протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому вона являється добросовісним набувачем нерухомого майна, однак на даний час не може розпоряджатися своїм майном. Таким чином, відповідне майно (земельна ділянка), на яку накладено арешт, також не відповідає критеріям статті 98 КПК України. Уважає, що відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння належним їй майном, арешт накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

У підготовчомусудовому засіданніпредставник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 клопотання про скасування арешту нерухомого майна підтримав, просив суд задовольнити клопотання з підстав наведених у такому.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту нерухомого майна., зазначивши, що на даний час клопотання є передчасним, не можна сказати чи відпала необхідність в арешті майна, таке можна сказати після дослідження усіх доказів.

Обвинувачена та її захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту нерухомого майна.

Заслухавши клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання суд доходить наступного.

У підготовчому судовому засіданні , розглядаючи клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту нерухомого майна, судом встановлено, що згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.08.2021 року, скасовано ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2021 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна та накладено арешт у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок, що є речовими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, з кадастровими номерами 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га, з цільовим призначенням 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га, з цільовим призначенням 02.10, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та належать на праві приватної власності ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Як убачається із зазначеної ухвали арешт на вищезазначене нерухоме майно було накладено з метою збереження речових доказів та запобіганню передбачених абз. 1 ч.1 ст. 170 КПК України, ризиків.

Згідно з ч. 1 ст. 170КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абзацу 2 частини 1статті 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Санкція частини 2 статті 367 КК України не передбачає конфіскації майна третіх осіб, власників відповідного майна, а ОСОБА_8 на сьогоднішній день не є стороною кримінального провадження, їй не оголошено підозри. Більше того, стаття 367 КК України не відноситься до злочинів вчинених особами приватного права, вона стосується посадових осіб відповідних державних органів.

При цьому суд констатує, що у наявних матеріалах кримінального провадження ( обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження) не міститься жодних доказів зв`язку між власником арештованого майна ОСОБА_8 та особою, яка обвинувачується у вчиненні злочину, наявність яких могла б свідчити про набуття нерухомого майна кримінально протиправним шляхом. Відповідно до реєстра матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 допитана в якості свідка.

Відповідно до ст. ст.22,26 КПК Україникримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.

Доказів, які б спростовували те, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем вищезазначеного нерухомого майна суду не надано.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями статей7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розглядіданої справи,суддя такожбере доуваги практикуЄвропейського судуз правлюдини,який неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно достатті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З огляду на вищенаведене, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як сторона обвинувачення не надала суду належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, а також виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень наданих КПК України, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, суд приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним їй майном.

А тому на підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту, накладеного на належне їй нерухоме майно, є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:44:001:0427 площею 0,8885 га та 2110100000:44:001:0428 площею 0,0576 га, які належать ОСОБА_8 на праві приватної власності, у вигляді заборони на відчуження земельних ділянок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1