Постанова

від 01.08.2022 по справі 1340/4853/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 1340/4853/18

касаційне провадження № К/9901/30915/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (головуючий суддя - Іщук Л. П., судді - Кухтей Р. В., Нос С. П.)

у справі №1340/4853/18

за позовом ОСОБА_1

до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції (Сихівського відділення) Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 №0002751301.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним. Позивач зазначав, що з 2008 року він був платником єдиного податку (II групи), що свідчить про відсутність в нього обов`язку сплати у 2014 році податку на доходи фізичних осіб та протиправність визначення відповідачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач у 2014 році не перебував на спрощеній системі оподаткування, оскільки у 2012 році не подав заяви про перехід на спрощену систему оподаткування, як це вимагалося відповідно до норм Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 № 4014-VІ, а з такою заявою звернувся до податкового органу лише у 2015 році, тому у 2014 році відсутні підстави для звільнення його від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 1340/4853/18 скасовано і прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.05.2016 №0002751301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів перебування позивача у 2014 році на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що позивач у спірний період перебував на загальній системі оподаткування, оскільки у 2012 році не звернувся до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.

Верховний Суд ухвалою від 19.12.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції у зв`язку з тим, що позивач у 2014 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2008 ОСОБА_1 видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії Ж № НОМЕР_1.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2014 рік ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 13.05.2016 №438/10/13-50-17-01.

Перевіркою правильності визначення ОСОБА_1 оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, встановлено заниження податкових зобов`язань на суму 167793,64 грн, нараховано штраф у розмірі 25% - 41948,41 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 0002751301, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 209742,05 грн, з яких 167793,64 грн - за основним платежем, 41948,41 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.11 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб`єктів малого підприємництва до 01.01.2012 було передбачено Указом Президента від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва».

Пунктом 4 зазначеного Указу було передбачено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов`язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов`язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

З 01.01.2012 порядок застосування спрощеної системи оподаткування передбачено Податковим кодексом України. До розділу ХІV включено главу 1 згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 № 4014-VІ (далі - Закон від 04.11.2011 №4014-VІ).

Відповідно до підпунктів 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, у редакції на дату набрання чинності Законом від 04.11.2011 №4014-VІ, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Підпунктом г) пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 04.11.2011 № 4014-VІ визначено, що суб`єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб`єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з підпунктом а) пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 04.11.2011 № 4014-VІ видані свідоцтва про сплату єдиного податку і патенти про сплату фіксованого податку на 2011 рік відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" є дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2009 перебував на спрощеній системі оподаткування (згідно з листом відповідача від 07.08.2018 №620/9/13-50-13-01/1770).

Відповідно до норм Податкового кодексу України у редакції Закону від 04.11.2011 № 4014-VІ суб`єкт господарювання повинен був подати заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, однак, ОСОБА_1 таку заяву у 2012 році не подав.

Згідно з нормами Прикінцевих положень Закону від 04.11.2011 № 4014-VІ свідоцтво про сплату єдиного податку позивача, видане відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», було дійсними до отримання свідоцтва платника єдиного податку, передбаченого цим Законом, але не пізніше ніж до 1 червня 2012 року.

Крім того, зі звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, що наявна в матеріалах справи, вбачається, що позивач звітував у 2014 році як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

Враховуючи наведене вище правове регулювання спірних правовідносин і встановлені обставини у справі, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач у 2014 році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 скасувати, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова