Постанова

від 28.07.2022 по справі 285/4905/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4905/21 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залісуду вм.Житомирі врежимі відеоконференціїцивільну справу№ 285/4905/21 за позовом ОСОБА_1 доЛіцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград -Волинського Житомирської області про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки

за апеляційною скаргою Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та з урахуванням змінених позовних вимог просила:

визнати незаконною відмову позивача у продовженні їй щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 та з 12.08.2021 року по 09.09.2021;

визнати за нею право продовження відпустки, наданої на 56 календарних днів з 22.06.2021 року, згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 на час тимчасової непрацездатності з урахуванням листів непрацездатності серії АЛК № 427689 та серії АЛК № 427815 з 02.07.2021 по 06.08.2021 на 36 календарних днів та листа непрацездатності серії АЛК № 428212 з 12.08.2021 по 09.09.2021 на 29 календарних днів;

визнати чинним, укладений з нею з 01.07.2020 року строковий трудовий договір до дня закінчення щорічної відпустки з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021, а саме- по 21.10.2021;

змінити дату її звільнення з посади вчителя хімії Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського, виданого на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, з 17.08.2021 року на 22.10.2021;

зобов`язати відповідача внести зміни до її трудової книжки щодо дати звільнення, змінивши її з 17.08.2021 на 22.10.2021.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що наказом директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-ВолинськогоЖитомирської області№ 130-к від 16.06.2020 її переведено з безстроково трудового договору на строковий трудовий договір. Згідно наказу директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-ВолинськогоЖитомирської області№ 111-к від 16.06.2021 їй, вчителю хімії, надано щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021 терміном 56 календарних днів, починаючи з 22 червня 2021 року, з подальшим звільненням у зв`язку із закінченням строку трудового договору 17.08.2021. Зазначає, що під час щорічної відпустки вона перебувала на лікуванні, у зв`язку із чим їй видані листи непрацездатності. Вказала, що вона звернулася до відповідача із заявами, у яких просила перенести їй основну щорічну відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності та змінити дату звільнення з урахуванням часу непрацездатності. За результатами розгляду даних заяв, їй фактично відмовлено у їх задоволені. В подальшому, наказом директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-ВолинськогоЖитомирської області № 137-к від12.08.2021 їй надано грошову компенсацію за частину невикористаної відпустки. Вважала такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її права, а тому просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 11квітня 2022року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 на 22.10.2021. Зобов`язано Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 на 22.10.2021. У решті частини вимог відмовлено. Стягнуто з Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

В апеляційній скарзі Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові в частині задоволених вимог. Зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції безпідставно посилався на правові висновки Великої палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, оскільки предмет спору у справі № 712/9213/18 є відмінним від предмету спору у цій справі. Вказує, що висновки суду першої інстанції щодо незаконної відмови відповідача у продовженні щорічної відпустки на період з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021 суперечать положенням ст. 24 Закону України «Про відпустки», якою чітко визначено виняток із загального правила про необхідність згоди працівника на заміну днів відпустки грошовою компенсацією, а саме у випадку звільнення працівника така згода не потрібна, оскільки рішення про припинення трудових відносин вже прийнято. Крім того посилається на те, що позивач не оскаржує ні наказ про звільнення, ні наказ про заміну невикористаних днів відпустки грошовою компенсацією. Вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області адвокат Романюк І.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Позивач до апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області № 130-к від 16.06.2020 року вчителя хімії ОСОБА_1 переведено з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір, строковий трудовий договір укладено на один рік з 01.07.2020 по 30.06.2021 (а.с.10).

15.06.2021 ОСОБА_1 подала директору Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області заяву про надання їй основної щорічної відпустки терміном 56 календарних днів з 22 червня 2021 року за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021 (а.с.12).

Наказом директора Ліцею № 1 № 111-к від 16.06.2021 ОСОБА_1 , вчителю хімії, надано щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021 терміном 56 календарних днів починаючи з 22 червня 2021 року, з подальшим звільненням у зв`язку із закінченням строку трудового договору 17.08.2021 року (а.с.9).

09.08.2021 та 09.09.2021 ОСОБА_1 подала директору Ліцею № 1 окремі заяви, у яких просила перенести їй основну щорічну відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності та змінити дату звільнення на останній день відпустки (а.с.13).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.08.2021 року листом в.о. директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинський Євтушену М.О. повідомлено про те, що у зв`язку із її тимчасовою непрацездатністю під час відпустки (згідно листків непрацездатності АЛВ №427689, АЛВ № 427915) з 02.07.2021 по 06.08.2021 вирішено надати останній грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки, 36 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021, з урахуванням перерахунку вже проведених виплат за повний період 56 календарних днів, цієї відпустки (а.с. 15 том 1).

Наказом в.о. директора Ліцею № 1 № 137-к від 12.08.2021, ОСОБА_1 , вчителю хімії, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю під час відпустки з 02.07.2021 по 06.08.2021 надано грошову компенсацію за 36 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, та направлено відповідь-роз`яснення від 12.08.2021 року за вих. № 298 (а.с.11 том 1).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2021 року направлено в її адресу відповідь-роз`яснення від 13.09.2021 року за № 353 (а.с.17).

ОСОБА_1 подано директору Ліцею № 1 разом із заявами від 08.09.2021 року та від 09.09.2021 року листи непрацездатності: серії АЛВ № 427689 та АЛВ № 427915 за період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та серії АЛВ № 428212 за період з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року (а.с.13,15).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання незаконною відмови відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року. Суд вважав, що такі вимоги позивача ОСОБА_1 узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону№ 504/96-ВР. Крім того, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 на 22.10.2021 та зобов`язання Ліцею №1 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 на 22.10.2021, посилаючись на те, що такі вимоги узгоджуються із ч. 1 ст. 3 Закону№ 504/96-ВР. При цьому, судом враховано, що останнім днем відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021, наданої згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 року з урахуванням періоду її непрацездатності, що настала на час відпустки, фактично є 22.10.2021.

Суд також вказав, що позивачем не пропущені строки звернення до суду, оскільки строки, визначеністаттею 233КЗпП України, продовжені на строк дії карантину, запровадженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права продовження відпустки, наданої на 56 календарних днів з 22.06.2021, згідно наказу № 111-к від 16.06.2021, на час тимчасової непрацездатності з урахуванням листів непрацездатності серії АЛК № 427689 та серії АЛК № 427815 з 02.07.2021 по 06.08.2021 на 36 календарних днів, та листа непрацездатності серії АЛК № 428212 з 12.08.2021 по 09.09.2021 на 29 календарних днів, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18 продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання чинним, укладеного з позивачем ОСОБА_1 з 01.07.2020 строкового трудового договору до дня закінчення щорічної відпустки, з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021, а саме: по 22.10.2021, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону№ 504/96-ВРу разі надання працівнику невикористаної відпустки, яка перевищує строк трудового договору, його чинність продовжується до закінчення відпустки. Відтак, додаткового визнання чинності строкового договору на період відпустки, термін якої перевищує строк такого договору, у судовому порядку законодавством не вимагається.

Рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених вимог, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, відповідно до ч. 1, 7ст. 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 2 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипередбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункту 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст.74 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 80 КЗпП Українищорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Пунктом 1 частини другоїстаті 11 Закону України «Про відпустки»(далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено, що в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, щорічна відпустка повинна бути продовжена або перенесена на інший період.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (частина четвертастатті 11 Закону № 504/96-ВР).

Приписів щодо обов`язкового погодження продовження відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленомузакономпорядку, під час тривалості відпустки та звернення працівника з відповідною заявою до роботодавця у випадку саме «продовження» відпустки зазначені норми не містять.

Продовження відпустки не потребує спеціальних дій з боку працівника, тоді як перенесення вимагає згоди роботодавця та ініціативи працівника. Так само й коли працівник уже подав заяву про відпустку, то в разі вибору ним варіанта «продовження» відпустки немає необхідності подавати ще одну заяву, оскільки відпочинок поновлюється після перерви. Разом з цим у разі вибору варіанта «перенесення» відпустки працівник погоджує з роботодавцем новий час відпочинку і повинен написати заяву про таке бажання, а роботодавець - видати новий наказ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18 (провадження № 14-108цс20), яку обгрунтовано врахував суд першої інстанції, дійшла висновку, що продовження щорічноївідпустки вразі тимчасовоїнепрацездатності працівника,що насталапід часвідпустки,відбувається автоматично,є обов`язкомроботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчене у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.

Відсутність заяви від працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов`язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності.

Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку, що працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки.

При цьому ніКЗпП України, ніЗакон № 504/96-ВРне передбачають виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що з 22.06.2021 позивачу надано щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів за період роботи період із 01.09.2020 по 17.08.2021 із подальшим звільненням.

В період перебування ущорічній відпустці позивач захворіла та з 02.07.2021 по 06.08.2021 і з 12.08.2021 по 09.09.2021 перебувала на лікуванні, що підтверджено листками непрацездатності.

09.08.2021 та 09.09.2021 ОСОБА_1 подала заяви про продовження щорічної відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності, що настала під час відпустки, тобто виразила волевиявлення на продовження відпустки після припинення тимчасової непрацездатності.

Листом в.о. директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинський Євтушину М.О. повідомлено про те, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю під час відпустки (з 02.07.2021 по 06.08.2021) вирішено надати останній грошову компенсацію за частину невикористаної щорічної відпустки, 36 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 по 17.08.2021, чим по суті відмовлено у продовженні відпустки (а.с. 15 том 1).

Разом із тим продовження відпустки після закінчення тимчасової непрацездатності є реалізацією працівником права на відпочинок відповідно до вимог статті 80 КЗпП України та статті 11 Закону № 504/96-ВР.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що права ОСОБА_1 порушені та підлягають відновленню.

Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання незаконною відмови відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021 року, оскільки такі вимоги позивача узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону№ 504/96-ВР, а тому доводи апеляційної скарги Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області в цій частині не заслуговують на увагу.

Не можуть бути враховані доводи в апеляційній скарзі про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати ч. 1 ст.24 Закону України «Про відпустки», якою визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а не ч.4 ст. 24 цього Закону ( в ред. на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Так,сторони міжсобою погодили,що працівникунадається щорічнавідпустка,після закінченняякої працівникзвільняється.Позивач невисловлювала згодина отриманнягрошової компенсаціїза невикористанувідпустку,а відповідач погодивсяна наданняпозивачу самевідпустки. Позивачпросила продовжити відпустку після припинення тимчасової непрацездатності, що узгоджується з її волевиявленням на надання відпустки, а не на отримання грошової компенсації. А тому колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для задоволення вимог позивача у цій частині і висновки суду першої інстанції відповідають вимогам Закону.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд погоджується з тим, що суд першої інстанції вирішив позовні вимоги щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 на 22.10.2021 та зобов`язання Ліцею №1 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року, оскільки дані вимоги узгоджуються із ч. 1 ст. 3 Закону№ 504/96-ВР із врахуванням дати останнього дня відпустки, а тому додаткового обгрунтування не потребують.

Колегія суддів вважає помилковими посилання в апеляційній скарзі представника Ліцею №1 з приводу того, що позивачем ОСОБА_1 пропущені строки звернення до суду, оскільки строки, визначеністаттею 233КЗпП України, продовжені на строк дії карантину, запровадженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, про що зазначив і суд першої інстанції в своєму рішенні.

Доводи апеляційноїскарги Ліцею№1імені ЛесіУкраїнки міста Новоград-ВолинськийЖитомирської областіпро те,що судпершої інстанціїбезпідставно застосувавдо спірнихправовідносин роз`ясненняВеликої ПалатиВерховного Суду,що викладенів постановівід 13.10.2020у справі№ 712/9213/18,оскільки ціроз`яснення стосуютьсявідмінних,ніж уданій справіправовідносин,не заслуговуютьна увагу,так яксудом взятодо увагипосилання щодоправомірності тапослідовності дійроботодавця щодовирішення питанняпро продовженнявідпустки увипадку тимчасовоїнепрацездатності працівникав періодперебування ущорічній відпустців контекстівимог Закону,що єподібним уцих справах,та тлумачитьпідстави продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність наказу про компенсацію невикористаної відпустки не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки відповідач зобов`язаний привести свої нормативні акти у відповідність до вимог законодавства та ухваленого рішення суду.

Колегія суддів наголошує, що цивільно-процесуальне законодавство передбачає право особи на звернення до суду за захистом порушеного її права у спосіб обраний нею, а тому посилання відповідача щодо недобросовісності позивача у використанні своїх прав, пов`язаних із зверненням до суду, є безпідставним.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 11квітня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.08.2022.

Головуючий Судді