Постанова

від 28.07.2022 по справі 285/4905/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4905/21 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залісуду вм.Житомирі цивільнусправу №285/4905/21 позовом ОСОБА_1 доЛіцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки

за апеляційною скаргою Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області на додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Новоград-Волинському,

в с т а н о в и в:

Додатковим рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користьЛіцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області 5 333 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Доповнено резолютивну частину рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2022 року у цивільній справі № 285/4905/21 наступними абзацами : Судові витрати у справі повністю покласти на відповідача. Додатково стягнути зЛіцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської областіна користь держави 1816 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Зазначає, що відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу суд не обгрунтував якими саме неправомірними діями відповідача було зумовлено виникнення спору в частині відхилених судом позовних вимог. Також вказує, що суд першої інстанції додатково стягуючи судовий збір у розмірі 1816 грн дійшов помилкового висновку, що задоволені вимоги є окремими немайновими вимогами.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та з урахуванням змінених позовних вимог просила:

визнати незаконною відмову позивача у продовженні їй щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 та з 12.08.2021 року по 09.09.2021;

визнати за нею право продовження відпустки, наданої на 56 календарних днів з 22.06.2021 року, згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 на час тимчасової непрацездатності з урахуванням листів непрацездатності серії АЛК № 427689 та серії АЛК № 427815 з 02.07.2021 по 06.08.2021 на 36 календарних днів та листа непрацездатності серії АЛК № 428212 з 12.08.2021 по 09.09.2021 на 29 календарних днів;

визнати чинним, укладений з нею з 01.07.2020 року строковий трудовий договір до дня закінчення щорічної відпустки з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021, а саме: по 21.10.2021;

змінити дату її звільнення з посади вчителя хімії Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського, виданого на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, з 17.08.2021 року на 22.10.2021;

зобов`язати відповідача внести зміни до її трудової книжки щодо дати звільнення, змінивши її з 17.08.2021 на 22.10.2021.

Рішенням Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 11квітня 2022року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 на 22.10.2021. Зобов`язано Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 на 22.10.2021. У решті частини вимог відмовлено. Стягнуто з Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

26.04.2022 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про винесення у справі додаткового рішення, у якій він просить стягнути з позивача на користь відповідача 5 333 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування заяви вказано, що між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» та Ліцеєм №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області 06.10.2021 було укладено договір про надання правничої допомоги №78. Відповідно до п. 6.1 даного договору загальна вартість послуг, які надаються виконавцем за цим договором становить 8 000 (вісім тисяч) грн. Відповідно до доручення № 1 від 06.10.2021 визначено, що правову допомогу від імені Адвокатського об`єднання «ЛМК» надають (здійснюють представництво) адвокати: Леляк Ярослав Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000971 від 14 серпня 2020 року), Романюк Іван Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 9834/10 18 лютого 2021 року). Відповідно до акта № 19 від 25.10.2021 щодо приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №78 від 06.10.2021 Ліцеєм №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області прийнято надані Адвокатським об`єднанням «ЛМК» послуги та здійснено їх оплату 17.11.2021 в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, що підтверджується копією виписки з рахунку. Відповідно до акта № 11 від 13.04.2022 щодо приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №78 від 06.10.2021 Ліцеєм №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області прийнято надані Адвокатським об`єднанням «ЛМК» послуги на суму 3 000 (три тисячі) грн, оплата останніх має бути здійснена до 19.04.2022 включно в силу положень п. 6.2 договору. Посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та роз`яснення, що викладені в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також те, що судом було відхилено дві вимоги позивача, просив стягнути 2/3 понесених та таких, що підлягають понесенню витрат на правничу допомогу у розмірі 5 333 грн.

Переглядаючи додаткове рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої, п`ятоїстатті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядкустатті 270 ЦПК Україниє невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині додаткового стягнення суми судового збору із відповідача в дохід держави з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо відшкодування суми судового збору, суд першої інстанції встановив, що у рішенні суду ухваленому у справі з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір лише за одну задоволену позовну вимогу позивача немайнового характеру. Відтак, у силу абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір, у справі ухвалив додаткове рішення, яким також додатково стягнув з відповідача на користь держави судовий збір ще за дві задоволені позовні вимоги позивача немайнового характеру, тобто по 908 грн. за кожну, а всього 1816 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюєтьсяЗаконом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011(далі - Закон № 3674-VI).

Частиною першоюстатті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році становив 2270 грн.

Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону №3674-VIу разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта цієї статті).

Перевіряючи правильність обрахунку судового збору за подання позовної заяви, суду першої інстанції слід було врахувати, що вимога про визнання незаконною відмови позивача у продовженні щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (зміни дати звільнення позивача з посади вчителя хімії Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського, виданого на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, з 17.08.2021 року на 22.10.2021; зобов`язання відповідача внести зміни до трудової книжки щодо дати звільнення) як способу усунення наслідків протиправності дій відповідача щодо відмови у продовженні відпустки, є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок про застосування нормЗакону №3674-VIпри визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог немайнового характеру, був зроблений Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 у справі №640/21330/18 та у постанові від 05.06.2020 справі № 280/5161/19.

Таким чином, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції мав стягнути судовий збір як за одну позовну вимогу немайнового характеру в сумі 908 грн. Відтак, додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року в частині додаткового стягнення суми судового збору за 2 немайнові вимоги в сумі 1816 грн підлягає скасуванню.

Щодо правничої допомоги необхідно зауважити, що відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третійстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто,ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності відображений, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції було підтверджено належними та допустимими доказами (т.2 а.с.211-222).

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у продовженні відпустки у зв`язку із непрацездатністю, яка настала під час відпустки, є неправомірними, тому відповідачем порушені трудові права позивача, що потягло за собою невірне встановлення дати звільнення, про що внесено запис у трудову книжку та потребує виправлень. Відмовляючи у задоволенні вимог у частині визнання за позивачем права продовження відпустки, суд зазначив, що продовження відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично. А вирішуючи позов у частині визнання чинним, укладеного з позивачем з 01.07.2020 строкового трудового договору до дня закінчення щорічної відпустки, з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 по 06.08.2021 та з 12.08.2021 по 09.09.2021, суд вказав, що у разі надання працівнику невикористаної відпустки, яка перевищує строк трудового договору, його чинність продовжується до закінчення відпустки. Відтак, додаткового визнання чинності строкового договору на період відпустки, термін якої перевищує строк такого договору, у судовому порядку законодавством не вимагається.

Розглядаючи питання про стягнення судового збору, про що зазначено вище, апеляційним судом встановлено, що позивачем по суті заявлено одну позовну вимогу, що стосується зміни дати звільнення.

Суд права позивача захистив, що означає, що витрати, понесені відповідачем, з позивача не стягуються.

З огляду на порушення відповідачем трудових прав позивача, який змушений був захищати їх в судовому порядку, заява адвоката Романюка І.М. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не підлягає до задоволення.

Отже, колегія суддів вважає, що по суті є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначеностаттею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської області задовольнити частково.

Додаткове рішенняНовоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 05травня 2022року скасуватив частині додаткового стягнення зЛіцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград-Волинського Житомирської областіна користь держави судового збору в розмірі 1816 грн.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.08.2022.

Головуючий Судді