Ухвала

від 08.09.2022 по справі 285/4905/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 285/4905/21

провадження № 61-8471ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград - Волинського Житомирської області на рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград - Волинського Житомирської області про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград - Волинського Житомирської області про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки.

Рішенням Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною відмову відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02 липня 2021 року по 06 серпня 2021 року та з 12 серпня 2021 року по 09 вересня 2021 року.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда - Волинського Житомирської області за пунктом 2 статті 36 КЗпП України з 17 серпня 2021 року на 22 жовтня 2021 року.

Зобов`язано Ліцей № 1 імені Лесі Українки міста Новограда - Волинського Житомирської області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, змінивши її з 17 серпня 2021 року на 22 жовтня 2021 року.

У решті частини вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2022 року до Верховного Суду Ліцей № 1 імені Лесі Українки міста Новограда - Волинського Житомирської області, подав касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки) та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Верховний Суд урахував предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград - Волинського Житомирської області на рішення Новоград - Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 квітня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новоград - Волинського Житомирської області про визнання незаконної відмови у продовженні відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строкового трудового договору, зміну дати звільнення та зобов`язання внесення змін до трудової книжки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк