Ухвала

від 26.07.2022 по справі 604/232/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/232/21Головуючий у1-йінстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/817/572/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2022 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Сович Н.А.

сторін:

представника апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/232/21 за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року (ухвалене суддею Сташків Н.Б., повний текст якого складено 18 травня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОД» про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОД» (далі ТОВ «ТЕОД») про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності, скасування державної реєстрації.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що з відповідачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 року до вересня 2015 року, в будь-якому іншому шлюбі в цей період жоден із них не перебував. За час спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, за її особисті кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_7 . Крім того, 16 жовтня 2018 року вищевказане нерухоме майно на праві приватної власності зареєстровано за ТОВ «ТЕОД». Позивачка вказала, що хоча майно і було придбано за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, це не є безумовною підставою для визначення цього майна спільною власністю подружжя, оскільки кошти на придбання цього майна вона позичила, тому придбане майно є її особистою приватною власністю.

З урахуванням наведеного та заяви про збільшення позовних вимог, позивачка просила суд:

1) встановити факт спільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по вересень 2015 року;

2) визнати особистою приватною власністю ОСОБА_6 нерухоме майна, яке придбане під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: квартиру АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33.8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

3) скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28441295 від 16 жовтня 2018 року на квартиру АДРЕСА_2 - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ «ТЕОД»; скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28443035 від 16 жовтня 2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33.8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ «ТЕОД».

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року позов задоволено.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по вересень 2015 року.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме майна, яке придбане під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме:

- квартиру АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101);

- нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33.8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101);

Скасовано державну реєстрацію про право власності запис №28441295 від 16 жовтня 2018 року на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ «ТЕОД», код ЄДРПОУ 42555538.

Скасовано державну реєстрацію про право власності запис №28443035 від 16 жовтня 2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33.8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ «ТЕОД», код ЄДРПОУ 42555538.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), як особа, яка не брала участі у справі та яка вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент звернення позивачки до суду з позовом про поділ майна подружжя, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №57296690 з примусового виконання постанови № ТР799/416/АВ/ТД-ФС від 06 липня 2018 року, виданої Управлінням Держпраці у Тернопільській області про стягнення з боржника ОСОБА_7 штрафу в розмірі 893 520.00 грн. Крім того, постановою державного виконавця на майно ОСОБА_7 накладено арешт. Таким чином оскаржуваним рішенням суду порушуються права та інтереси апелянта, оскільки ускладнює виконання рішення про стягнення суми боргу із ОСОБА_7 на користь держави.

У зв`язку з викладеним просить суд скасувати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

29 червня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_7 адвоката Василишин К.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд не вирішив питання про права та обов`язки апелянта, а тому в останнього відсутнє право на його оскарження визначене ст.352 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивачки адвокат Кавійчик В.П. проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача адвокат Василишин К.В. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступні обставини.

З 03 вересня 2015 року позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03 вересня 2018 року, справа №607/13992/18 (а.с.28-29).

Оскаржуваним судовим рішенням встановлено, що з вересня 2014 року по вересень 2015 року сторони спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Протягом вказаного періоду за відповідачем ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101, - згідно Свідоцтв про право власності на нерухоме майно серії САК № 626183 та серії САК №623182 від 11 лютого 2015 року (а.с.16, 17).

16 жовтня 2018 року право власності на вказане майно - квартиру АДРЕСА_4 , а також нежитлове приміщення, господарське приміщення АДРЕСА_3 , зареєстровано за ТОВ «ТЕОД», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 лютого 2021 року №245260302 та №245260203 (а.с.25, 26).

Оскаржуваним судовим рішенням дане нерухоме майно, яке є предметом спору, визнано особистою приватною власністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таке, що придбане особисто нею за її особисті кошти під час її спільного проживання з ОСОБА_7 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

З апеляційної скарги вбачається, що Постановою Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР799/416/АВ/ТД-ФС від 06 липня 2018 року на відповідача ОСОБА_7 накладено штраф в розмірі 893 520.00 грн.

Вказана постанова 25 вересня 2018 року надійшла на адресу Тернопільського міського відділу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та 26 вересня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57296690.

Згідно постанови від 11 лютого 2020 року вказане виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Відповідно до ч.1 ст.17 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням порушені його права щодо примусового виконання рішення про стягнення суми боргу із ОСОБА_7 на користь держави.

Надаючи правову оцінку вказаним посиланням апелянта колегія суддів виходить із наступного.

Судове рішення, оскаржуване не залученою у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи.

Тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення міститься висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Обґрунтовуючи порушення оскаржуваним рішенням суду своїх прав апелянт посилається на те, що воно унеможливлює виконання постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР799/416/АВ/ТД-ФС від 06 липня 2018 року про накладення на ОСОБА_7 штрафу в розмірі 893 520.00 грн.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Таким чином, стягувачем в даному виконавчому провадженні є державний орган, який прийняв відповідне рішення про накладення штрафу. В даному випадку - Управління Держпраці у Тернопільській області.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів та підтверджуючих документів, що апелянт є представником стягувача у вказаному виконавчому провадженні та уповноважений ним діяти від його імені.

Питання представництва сторін у виконавчому провадженні врегульовано ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» та органи ДВС до них не належать.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що спірне нерухоме майно на момент ухвалення оскаржуваного рішення не являлось власністю боржника та з 16 жовтня 2018 року належить ТОВ «ТЕОД».

Враховуючи наведене, апелянтом належними доказами не доведено, що при ухваленні рішення суд вирішив питання щодо його прав чи інтересів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України апеляційне провадження закривається, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження 22-ц/817/572/22 за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ТЕОД» про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності, скасування державної реєстрації.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не позбавляє стягувача у виконавчому провадженні права вчинення дій, направлених на захист своїх прав.

Керуючись ст.ст.259, 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження № 22-ц/817/572/22 за апеляційною скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОД» про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності, скасування державної реєстрації закрити.

Відновити дію рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту постанови 02 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді