Рішення

від 12.05.2021 по справі 604/232/21

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/232/21

Провадження № 2/604/213/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю

секретаря судового засідання Гамана В.Т.

представника позивача - адвоката Кавійчик В.П.

представника відповідача та третьої особи - адвоката Василишин К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕОД про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності, скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, від імені та в інтересах якої дії представник Кавійчик В.П. , у березні 2021 року звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом, в якому просить на підставі ст. 71 Сімейного кодексу України встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по вересень 2015 року, визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме майно, яке придбане під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101); нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101), скасувати державну реєстрацію про право власності за №28441295 від 16.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) - за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538, скасувати державну реєстрацію про право власності за №28443035 від 16.10.2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) - за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась на те, що з відповідачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 року до вересня 2015 року, в будь-якому іншому шлюбі в цей період жоден із них не перебував. За час спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, за її особисті кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) та нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) зареєстровано за ОСОБА_2 . Позивач вказує, що хоча майно і було придбано за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, це не є безумовною підставою для визначення цього майна спільною власністю подружжя, оскільки кошти на придбання цього майна вона позичила, тому придбане майно є її особистою приватною власністю.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03.03.2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її підготовчий розгляд.

До суду 29.03.2021 року надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач на підставі ст. 49 ЦПК та ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень вважаєза необхідне збільшити позовні вимоги, та викласти їх наступним чином: встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по вересень 2015 року, визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме майна, яке придбане під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101); нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101); скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28441295 від 16.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538, скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28443035 від 16.10.2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 31.03.2021 року закрито підготовчий розгляд та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, з`явився її представник позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав, просила позов задовольнити з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Представник Відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, ТОВ ТЕОД у судовому засіданні частково проти позову заперечував, пояснив, що дійсно ОСОБА_2 з позивачем проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 по вересень 2015 року і спірне майно куплялось за кошти ОСОБА_4 , проте було зареєстроване за відповідачем, який вважає, що міг ним вільно володіти та відчужувати. Просив у задоволені позову в частині скасування державної реєстрації про право власності запис №28441295 від 16.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538 та скасування державної реєстрації про право власності запис №28443035 від 16.10.2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538- відмовити, в іншій частині позовних вимог задоволити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2014 року до вересня 2015 року, що підтверджується показами даними у судовому засіданні свідком ОСОБА_5 , котра вказала що з відповідачем ОСОБА_2 знайома із 2013 року по вересень 2015 року. Сторони проживали як подружжя без реєстрації шлюбу, вели спільний побут. Також свідку відомо, що позивач ОСОБА_1 за позичені кошти придбала житлове приміщення, котре записала на ОСОБА_2 , також факт спільного проживання без реєстрації шлюбу підтверджується довідкою виданою Великоберезовицькою селищною радою №111 від 16.02.2021 року.

За час спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 13.10.2015 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

10.05.2014 року ОСОБА_7 , позичила в ОСОБА_8 кошти в сумі 380000,00 грн для придбання нерухомості, про що свідчить розписка від 10.05.2014 року.

За час спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, за особисті кошти позивача придбано квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) та нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , 11.02.2015 року за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстровано нежитлове приміщення господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , 11.02.2015 року за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101).

У вересні 2018 році ОСОБА_1 з ОСОБА_2 розлучилися, згідно рішення суду № 607/13992/18 від 03.09.2018 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом, однак майно не ділили.

Згідно інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.02.2021 року №245260203, право власності на квартиру АДРЕСА_3 , 16.10.2018 року зареєстровано за ТОВ ТЕОД .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.02.2021 року №245260302, право власності на нежитлове приміщення, господарське приміщення № I за адресою АДРЕСА_2 , 16.10.2018 року зареєстровано за ТОВ ТЕОД .

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (частина друга статті 74 СК України).

Отже, вирішуючи спори про майно між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та, визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц(провадження 61-35779ск18).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Аналогічний висновок зроблено і у п.24 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Відповідно до роз`яснень наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

За нормами ст.ст.321, 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст.41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1,2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) траво власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Зокрема, процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється із дотриманням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Виходячи із вимог цього Закону, однією із умов скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не надав доказів на спростування доводів позивача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 57, 60-63, 68-71 СК України, ст.ст. 16, 316, 319 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вересня 2014 року по вересень 2015 року.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нерухоме майна, яке придбане під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме:

-квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101);

-нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101);

Скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28441295 від 16.10.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571066761101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538.

Скасувати державну реєстрацію про право власності запис №28443035 від 16.10.2018 року на нежитлове приміщення, господарське приміщення IX, загальною площею 33,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 571249261101) - шляхом припинення права власності (речових прав) зареєстрованого за ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538.

Стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме сплачений нею та документально підтверджений судовий збір у розмірі 1362 грн.

Відомості учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: 47851, Підволочиський район, с. Новосілка.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги ТОВ ТЕОД , код ЄДРПОУ 42555538, місце реєстрації: 46023, м. Тернопіль, вул. Академіка Сахарова, 7.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення через Підволочиський районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.

Головуючий суддя - підпис

згідно з оригіналом:

Суддя Н.Б.Сташків