Рішення

від 01.08.2022 по справі 910/3650/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2022Справа № 910/3650/22

За позовом Дочірнього підприємства «ПОБУТСЕРВІС»

до Товариства з обмежено відповідальністю «ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 162 986,05 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «ПОБУТСЕРВІС» (далі - позивач, ДП «ПОБУТСЕРВІС») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (далі - відповідач, ТОВ «ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ») про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по Договору оренди нежитлового приміщення №1ПС0210004 від 01 лютого 2021 року (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов Договору в період з лютого по квітень 2022 року не сплатив позивачу плату за оренду, додаткову плату та не компенсував витрати на комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 позовну заяву ДП "ПОБУТСЕРВІС" залишено без руху.

27.05.2022 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків, з урахуванням якої позивач просить суд стягнути з відповідача: 100 568,00 грн заборгованості за Договором; 601,77 грн пені відповідно до п. 7.2 Договору за прострочення виконання зобов`язання зі сплати плати за оренду за лютий 2022; 18 304,04 грн штрафу відповідно до п. 7.2 Договору за прострочення виконання зобов`язання зі сплати плати за оренду за лютий 2022; 90,27 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання зі сплати плати за оренду за лютий 2022. У якості додатку до заяви про усунення недоліків додано розрахунок сум, заявлених позивачем до стягнення, та відповідні пояснення.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Судом враховано, що за змістом заяви про усунення недоліків позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог, при цьому позивач дотримався порядку подання заяви про зменшення позовних вимог, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням зменшення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 прийнято позовну заяву ДП "ПОБУТСЕРВІС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3650/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

27.06.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, направлений відповідачем засобами поштового зв`язку 21.06.2022.

05.07.2022 через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача, направлена позивачем засобами поштового зв`язку 29.06.2022.

11.07.2022 через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, направлені відповідачем засобами поштового зв`язку 06.07.2022.

13.07.2022 через відділ діловодства суду від ТОВ "ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" надійшли зустрічна позовна заява та клопотання про поновлення строків та про витребування доказів, сформовані представником ТОВ "ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" в системі "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Дочірнього підприємства "ПОБУТСЕРВІС" про розірвання договору, зарахування забезпечувальних платежів, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном повернута заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.02.2021 року між Дочірнім підприємством «ПОБУТСЕРВІС» (далі - позивач, орендодавець, ДП «ПОБУТСЕРВІС») та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, орендар, ТОВ «ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ») укладено Договір № 1ПС0210004 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується надати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 170,0 кв. м. на 4 поверсі будівлі по вул. Жилянській, 146 в м. Києві (далі- об`єкт, об`єкт оренди).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що об`єкт оренди може використовуватись орендарем винятково для розміщення офісу.

Пунктом 1.5. Договору встановлено, що об`єкт оренди передається орендарю 01.02.2021 по Акту приймання-передачі (далі - Акт №1).

Відповідно до Акту №1 приймання-передачі від 01.02.2021 орендар прийняв від орендодавця об`єкт в оренду.

Статтею 3 Договору сторони визначили розмір та порядок сплати орендної плати й інших платежів по Договору, а саме.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Згідно з п. 3.4 Договору орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатка №2 до Договору. Орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного Договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до Додатка № 2 до Договору.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення тощо) та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі.

Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами (пп. 3.6.1 Договору).

Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників (пп. 3.6.2 Договору).

Підпункт 3.6.3. Договору передбачає, що нарахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг не пізніше 10 числа місяця наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до п`ятого числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг щодо компенсації комунальних послуг. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунку на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного акта орендарем, останній зобов`язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунку або відповідно акту за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі, якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена, орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунку або підписання акту.

Підпунктом 3.6.4. Договору сторони передбачили, що орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту підписання Договору, грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 10 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов`язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії Договору. За ініціативою орендодавця поточна заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу. У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він зараховується в рахунок компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди.

Всі інші платежі згідно умов Договору здійснюються орендарем на протязі п`яти календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку орендодавцем (п. 3.13. Договору).

Згідно з п. 3.14. Договору орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання Договору кошти в розмірі 90 285,00 грн, без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов`язань по Договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю у належному стані та належним чином (далі - грошові кошти-забезпечення). Сторони розуміють, що грошові кошти-забезпечення, у розумінні Договору, не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Грошові кошти-забезпечення можуть бути використані орендодавцем в будь-який момент впродовж дії Договору, у разі наявності заборгованості орендаря. В такому разі заборгованість орендаря по сплаті неустойки (штрафу), у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за Договором, та/або заборгованість з компенсації нанесених збитків або пошкодження майна орендодавця, по письмовому повідомленню орендодавцем орендаря може компенсуватися з грошових коштів-забезпечення.

Пунктом 3.16. Договору встановлено, що по закінченню кожного календарного місяця оренди орендодавець протягом п`яти робочих днів складає Акти наданих послуг щодо оренди об`єкта оренди (в тому числі щодо комунальних послуг), підписує та надає представнику орендаря або надсилає листом поштою на адресу орендаря. Орендар повинен підписати і повернути орендодавцю ці акти протягом п`яти робочих днів з моменту їх отримання або надати мотивовану відмову від їх підписання. Не підписання орендарем зазначених актів не звільняє його від обов`язків по оплаті цих послуг (крім випадків надання орендарем орендодавцю мотивованої відмови у вищевказаний строк). При цьому, Акт наданих послуг вважається підписаним орендарем у вигляді, направленому орендодавцем, на 7 (сьомий) календарний день з моменту його відправлення орендодавцем на адресу орендаря або вручення представнику орендаря, крім випадків, коли орендар протягом цього часу надасть орендодавцю мотивовану відмову від його підписання.

Статтею 7 Договору сторони передбачили відповідальність на невиконання (неналежне виконання) Договору. Так, згідно:

- п. 7.2. - у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених Договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

- пп. 7.2.1. п. 7.2. - крім цього зазначеного вище у п. 7.2. Договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань:

якщо період прострочення становить 5-10 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10 відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання,

якщо період прострочення становить 11-20 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання,

якщо період прострочення становить більше 20 календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 відсотків від простроченої суми грошового зобов`язання.

Статтею 8 Договору сторони визначили обставини, що виключають відповідальність.

Так, пунктом 8.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за не виконання або не належне виконання зобов`язань, передбачених Договором, у випадку якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього Договору.

Згідно з п. 8.2. Договору під такими обставинами слід розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які неможливо передбачити або уникнути, включаючи: військові дії, природні катаклізми, епідемії, пожежі, повені, підтверджені документально - відповідними компетентними органами (ТППУ).

Пунктом 8.4. Договору встановлено, що якщо обставини, що виключають відповідальність, діють більш 6 місяців, будь-яка із сторін вправі розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні - за 30 (тридцять) календарних днів до дати такого розірвання.

Умови повернення об`єкта оренди встановлені сторонами в п. 9.1. Договору, згідно якого орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення договору. Передача об`єкта оренди оформлюється Актом приймання-передачі (далі - Акт №2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкта оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами Договору.

Згідно з пунктом 10.2. Договору (в редакції п. 6 Додаткової угоди №1 від 20.12.2021 до Договору) строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом №1 і закінчується 31 грудня 2022 року включно.

Умовами п. 10.6. Договору передбачено, що у випадку належного виконання усіх положень цього Договору, орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк або на продовження строку оренди на розсуд орендодавця та за умови перегляду умов та положень Договору, в тому числі розміру плати за оренду.

Додатком №2 до Договору сторони визначили розмір плати за оренду та порядок розрахунків.

Так, починаючи з 01 березня 2021 року (включно) плата за оренду об`єкта оренди за кожен місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати (п. 1.2 Додатку №2 до Договору).

Підпунктом 1.2.1 Додатку №2 сторони Договору встановили порядок обрахунку щомісячної орендної плати, а у підпункті 1.2.2. - обрахунок додаткової плати, яка є вартістю експлуатаційних витрат (їх перелік зазначено в Додатку №2 та включає в себе, в тому числі, обслуговування та ремонт інженерних мереж будівлі, вивіз побутового сміття, прибирання прилеглої території, охорона будівлі, адміністративні витрати тощо).

Додатком №3 до Договору сторони визначили порядок обрахунку комунальних платежів (електроенергія, опалення та вода). Комунальні платежі включають в себе також і витрати електроенергії на забезпечення функціонування будівлі; витрати на опалення та воду обраховуються пропорційно займаної площі від загального споживання по усій будівлі.

20.12.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої орендар 30.12.2021 отримав в оренду приміщення загальною площею 109,6 кв.м. на 3 поверсі будівлі, а 31.12.2021 повернув орендодавцю з оренди приміщення загальною площею 170,0 кв.м. на 4 поверсі будівлі і з 01.01.2022 орендар за Договором орендував приміщення загальною площею 109,6 кв.м.

Сторонами Договору укладені відповідні акти приймання-передачі приміщень в оренду та з оренди на виконання умов Додаткової угоди №1 від 20.12.2021 до Договору.

Позивачем до позову додано виписані орендарю: рахунок-фактуру №3565 від 27.01.2022 на суму 61 013,48 грн - послуга по оренді приміщення за лютий 2022 р., рахунок-фактуру №3642 від 16.03.2022 р. на суму 16 031,69 грн - експлуатаційні послуги за березень 2022 р.; рахунок-фактуру №3687 від 31.03.2022 р. на суму 7 491,14 грн - компенсація комунальних послуг за березень 2022 р.; рахунок-фактура №3665 від 01.04.2022 р. на суму 16 031,69 грн - експлуатаційні послуги за квітень 2022 р.

Також позивачем додано допозову: акт №68 від 28.02.2022 р. здачі-прийняття наданих послуг з оренди приміщення за лютий 2022 р. на суму 61 013,49 грн; акт №140 від 31.03.2022 р. здачі-прийняття наданих експлуатаційних послуг за березень 2022 р. на суму 16 031,69 грн; акт №124 від 31.03.2022 р. здачі-прийняття наданих послуг (спожиті комунальні послуги) на суму 7 491,14 грн.; акт №141 від 30.04.2022 р. здачі-прийняття наданих експлуатаційних послуг за квітень 2022 р. на суму 16 031,69 грн.

Позивачем заявлені вимоги (в редакції заяви про усунення недоліків) про стягнення з відповідача:

- 100 568,00 грн, заборгованості за Договором, а саме:

61 013,48 грн - заборгованість з орендної плати за лютий 2022 р.,

7 491,14 грн - заборгованість з компенсації комунальних послуг за березень 2022 р.,

16 031,69 грн. - заборгованість з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за березень 2022 р.,

16 031,69 грн - заборгованість з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за квітень 2022 р.,

- штрафних санкцій за прострочення грошового зобов`язання із сплати орендної плати за лютий 2022 р., а саме:

601,77 грн - пені відповідно до п. 7.2. Договору,

90,27 грн - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України,

6 101,34 грн - штраф відповідно до п. 7.2. Договору в розмірі 10% за прострочення сплати 5-10 календарних днів,

12 202,70 грн - штраф відповідно до п. 7.2. Договору в розмірі 20% за прострочення сплати 11-20 календарних днів.

Відповідач позов не визнає, свою позицію обґрунтовує наступним.

У зв`язку із початком воєнних дій (з 24.02.2022 року) відповідач фактично припинив користування об`єктом оренди, усі працівники відповідача працюють дистанційно. Відтак, відповідач не міг отримувати від позивача нарочно акти здачі-приймання наданих послуг по Договору. Позивачем докази вручення чи відправлення актів здачі-приймання послуг по Договору за лютий-квітень не додано. Оскільки позивач не направляв акти здачі-приймання наданих послуг за Договором, відповідач був позбавлений можливості надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Крім того, відповідач зазначив, що надсилав позивачу лист від 28.03.2022 року №28-03/22 про розірвання Договору з 01.04.2022 року, проте позивач проігнорував вказаний лист відповідача та перешкоджає вивезенню відповідачем свого майна з об`єкту оренди, чим штучно продовжує строк дії Договору.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено належним чином використання відповідачем об`єкта оренди у березні та квітні 2022 року, оскільки акти здачі-приймання наданих послуг відповідачем не підписані і йому взагалі не направлялися, а відповідач просив розірвати договір оренди з 01.04.2022 року.

Відповідачем заявлено, що оскільки він через воєнні дії на території України зміг повідомити позивача про розірвання Договору лише з 01.04.2022 року, то відповідач погоджується на сплату додаткової плати за березень 2022 року шляхом зарахування забезпечувальних платежів, а підстави для сплати додаткової плати за квітень 2022 року - відсутні.

Відповідно до умов Договору відповідачем сплачено комунально-забезпечувальний платіж в розмірі 10 000,00 грн та грошові кошти - забезпечення в розмірі 90 285,00 грн, а всього сплачено забезпечувальних платежів на загальну суму 100 285,00 грн, які, на думку відповідача, можуть бути використані позивачем для погашення заборгованості. На електронну адресу відповідача економістом позивача 29.04.2022 року направлено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг відповідача становить лише 35,99 коп.

Відповідач зазначив, що неодноразово надсилав листи позивачу з проханням зарахувати забезпечувальні кошти в якості заборгованості (листи від 18.05.2022 №18-05/22 та від 02.06.2022 №02-06/22). Позивач на звернення відповідача не відреагував, відповідно, відповідач вважає, що має місце прострочення кредитора - прийняти належне виконання зобов`язання.

Щодо сплати штрафних санкцій, то відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії російської федерації настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1.

Відтак, у зв`язку із виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, неприйняття позивачем такого виконання, наявність належним чином підтверджених форс-мажорних обставин, відповідач вважає, що не має нести відповідальність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором найму (оренди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не оспорюється існування між позивачем та відповідачем правовідносин з оренди об`єкта оренди до 31 грудня 2022 року (п. 10.2. Договору в редакції п. 6 Додаткової угоди №1 від 20.12.2021 до Договору).

Відповідачем не надано доказів сплати ним орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 61 013,48 грн, відтак вказана заборгованість підлягає стягненню із відповідача.

Ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів розірвання Договору з 01.04.2022 року. Заява відповідача про направлення позивачу листа від 28.03.2022 року №28-03/22 про розірвання Договору з 01.04.2022 судом не розцінюється як розірвання Договору, оскільки умовами Договору не встановлено право відповідача (орендаря) на дострокове розірвання Договору. Передбачене п. 8.4. Договору право будь-якої сторони на розірвання Договору в односторонньому порядку, передбачає наявність двох підстав - існування обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання Договору (визначені у п. 8.2. Договору) більше 6 місяців та письмове повідомлення іншій стороні за 30 календарних днів до дати розірвання. Жодна із наведених підстав на дату листа відповідача не існувала. Доказів прийняття позивачем пропозиції відповідача про розірвання Договору з 01.04.2022 суду не надано.

Відтак, у березні 2022 року та у квітні 2022 року (в межах заявлених позивних вимог) відповідач зобов`язаний був нести витрати на об`єкт оренди, встановлені укладеним між сторонами Договором.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат на додаткову оплату (експлуатаційні витрати) за березень та квітень 2022, та витрат за комунальні послуги за березень 2022 року.

Як визначено пп. 3.6.3 Договору, орендар зобов`язаний сплатити такі витрати навіть за умови не отримання відповідачем відповідних рахунків від позивача в узгодженому сторонами порядку.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 16 031,69 грн. заборгованості з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за березень 2022 р. та 16 031,69 грн. заборгованості з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за квітень 2022 р. підлягають задоволенню.

З цих же підстав підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення із відповідача 7 491,14 грн. заборгованості з компенсації комунальних послуг за березень 2022 р.

Щодо проведеного, на думку відповідача, зарахування сплачених ним забезпечувальних платежів в рахунок заборгованості з орендної плати, додаткової плати і комунальних платежів, суд зауважує, що:

- відсутні докази надання позивачем своєї згоди на проведення таких зарахувань;

- проведення зарахування в рахунок заборгованості з орендної плати умовами Договору не визначено;

- комунально-забезпечувальний платіж може бути зарахований як платіж за комунальні послуги за два останні місяці оренди (оскільки судом не встановлено факту розірвання Договору, відтак відлік двох останніх місяців оренди не розпочався);

- грошові кошти-забезпечення є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов`язань по Договору, в тому числі але не обмежуючись, щодо повернення об`єкту оренди орендодавцю у належному стані та належним чином; грошові кошти-забезпечення за Договором не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги.

Крім того, за умовами Договору зарахування забезпечувальних платежів в рахунок заборгованостей по Договору є правом, а не обов`язком позивача. Доказів реалізації позивачем своїх прав по зарахуванню матеріали справи не містять.

Відтак, доводи відповідача про зарахування сплачених ним забезпечувальних платежів в рахунок заборгованості з орендної плати, додаткової плати і комунальних платежів, судом відхиляються як безпідставні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2. Договору пені у розмірі 601,77 грн, штрафу у розмірі 18 304,04 грн та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 90,27 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору плата за оренду сплачується відповідачем щомісяця, не пізніше 5 числа поточного (оплачуваного) місяця.

Як встановлено судом, відповідачем плата за оренду за лютий 2022 року в розмірі 61 013,48 грн до 5 лютого 2022 сплачена не була, як і не була вона сплачена і станом на 23.02.2022. Відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на 18 днів у період з 06.02.2022 по 23.02.2022 (в межа заявлених позивачем позовних вимог).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що у випадку затримок з боку орендаря (відповідача) в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених Договору, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», перевірку заявленої до стягнення суми пені за період з 06.02.2022 по 23.02.2022, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 601,77 грн пені.

Щодо стягнення штрафу в загальному розмірі 18 304,04 грн за порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань на підставі положень п. 7.2.1. Договору, що складається із штрафу в розмірі 6 101,34 грн., що становить 10 відсотків простроченої на 5-10 календарних днів суми грошового зобов`язання та штрафу в розмірі 12 202,70 грн., що становить 20 відсотків простроченої на 11-20 календарних днів суми грошового зобов`язання, суд зауважує наступне.

Гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem - «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 5-10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 11-20 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, тобто подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Відтак, стягненню підлягає лише штраф в розмірі 12 202,70 грн., що становить 20 відсотків простроченої на 11-20 календарних днів суми грошового зобов`язання. Вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 6 101,34 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних за період з 06.02.2022 по 23.02.2022, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 90,27 грн 3% річних.

Щодо обставин непереборної сили.

Стаття 218 ГК України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Відтак, аргументи відповідача в цій частині судом відхиляються як безпідставні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 100 568,00 грн заборгованості основного боргу) за Договором, з якої: 61 013,48 грн заборгованості з орендної плати за лютий 2022 року, 16 031,69 грн. заборгованості з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за березень 2022 р., 16 031,69 грн. заборгованості з додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за квітень 2022 р., 7 491,14 грн. заборгованості з компенсації комунальних послуг за березень 2022 р.; 601,77 грн пені; 90,27 грн 3 % річних; 12 202,70 грн штрафу.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 354,39 грн покладається на відповідача, а в розмірі 126,61 грн. - на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «ТЕЛЕКОММУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (Україна, 04107, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 8/10; ідентифікаційний код 32961762) на користь Дочірнього підприємства «ПОБУТСЕРВІС» (Україна, 01135, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 146; ідентифікаційний код 23730379) 100 568,00 грн (сто тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) основного боргу; 601,77 грн (шістсот одну гривню 77 коп.) пені; 90,27 грн (дев`яносто гривень 27 коп.) 3 % річних; 12 202,70 грн (дванадцять тисяч двісті дві гривні 70 коп.) штрафу, 2 354,39 грн (дві тисячі триста п`ятдесят чотири гривні 39 коп.) судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 01.08.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА