Рішення

від 02.08.2022 по справі 466/9839/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9839/19

Провадження № 2/466/159/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі:

головуючої судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Шукост О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» про захист прав споживачів, -

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить зобов`язати ввести обумовлений Договорами об`єкт будівництва в експлуатацію та вчинити всі необхідні дії, передбачені п.п.2,2., 6.2. Договорів; привести об`єкт будівництва до вимог п.6.1 Договору; повідомити остаточну дату введення об`єкту в експлуатацію; перерахувати суму штрафу у розмірі 1255860 грн; перерахувати суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 789070,19 грн; внести на поточний рахунок Продавця грошові кошти Покупця у розмірі 1251400 грн і передати останньому квитанції про таке внесення.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між ним та ТзОВ «Омега-Львів» було укладено три договори купівлі-продажу майнових прав, а саме: Договір №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.08.2016 року; Договір №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14.09.2016 року; Договір №19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року. Позивач стверджує, що свої зобов`язання щодо оплати за придбані майнові права виконав в повному обсязі. Загальна сума сплачених ним коштів становить 2093100 грн. Згідно з Договорами орієнтована дата введення Об`єкту будівництва в експлуатацію 2 квартал 2017 року. Проте, станом на момент подачі позову до суду відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, об`єкт будівництва в експлуатацію не введений. Відтак, просить стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 1255860 грн.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог покликається також і на те, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень та в односторонньому порядку продовжив спорудження не передбачених умовами Договорів додаткових поверхів. Тому, стверджує, що відповідач з 01.07.2017 року безпідставно користується коштами позивача, та вважає, що між ними виник договір позики та просить стягнути з відповідача 789070,19 грн процентів за користування коштами.

Також стверджує, що відповідач не вніс сплачені позивачем кошти у сумі 1251400 грн на свій поточний рахунок.

У зв`язку із чим змушений звернутися до суду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, покликаючись на те, що відповідач не брав на себе зобов`язань збудувати Об`єкт, а тому не може нести відповідальність за не введення у експлуатацію будинку. Також стверджує, що позивачем невірно визначено строк введення будинку в експлуатацію, вважає, що договорами взагалі не визначено такого строку. Більше того, у відповідача немає коштів на завершення будівництва, оскільки позивачем не виконано в повному обсязі своїх зобов`язань та не доплачено товариству 126850 грн. Щодо покликань позивача про те, що між ним та відповідачем укладено договір позики, вважає такі безпідставним, жодного договору позики між сторонами не укладалося.

У відповіді на відзив позивач доводи викладені у відзиві повністю заперечив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимог підтримав в повному обсязі, зазначив, що його права так і не відновлені, окрім того Шевченківським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким визнано п.4.2 у всіх трьох договорах незаконними.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі. Зокрема пояснив, що вважає п.6.1 Договорів незрозумілим та таким, що не підлягає виконанню. Будинок дійсно на момент розгляду справи у суді не зданий в експлуатацію. Щодо покликання позивача про те, що відповідачем будуються надлишкові поверхи будинку, вважає таку безпідставною, оскільки наявні всі документи, проектна та дозвільна документація на таке спорудження та приведення будинку до попереднього стану буде порушувати права інших осіб. Також ствердив, що саме будівництво завершено, ведуться внутрішні роботи та роботи з благоустрою території. Просив застосувати до вимоги позивача про стягнення штрафу строк позовної давності.

Окрім того представник відповідач повідомив, що 14.04.2021 року Договір 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року розірвано.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку із наступним.

Згідно п. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону; звернення до суду.

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Так згідно ст. 1 цього Закону виконавцем є, суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; договором є, усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція; продукцією є, будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживачем є, фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Омега-Львів» укладено Договір № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, Договір № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, Договір № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року.

Таким чином, після укладення Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року, ОСОБА_1 є споживачем, а ТОВ «Омега-Львів» є виконавцем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Предметом Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року є майнові права на квартиру на 9 поверсі, блок-секція 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з п.3.1 вказаного розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на дату укладання цього Договору складає 732250 грн.

Предметом Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року є майнові права на квартиру на 9 поверсі, блок-секція 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з п.3.1 вказаного розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на дату укладання цього Договору складає 743850 грн.

Предметом Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 є майнові права на квартиру на 8 поверсі, блок-секція 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з п.3.1 вказаного розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на дату укладання цього Договору складає 743850 грн.

Пунктами 1.3 Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року сторонами узгоджено, що орієнтована дата введення Об`єкта будівництва в експлуатацію є другий квартал 2017 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків крім іншого є договори та інші правочини.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.630 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду, а також на момент ухвалення судом рішення зазначені об`єкти будівництва в експлуатацію не введені.

Відповідно до п.4.2 Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року у випадку прострочення Продавцем з власної вини встановленого в Договорі терміну введення в експлуатацію Об`єкта будівництва та/або порушення строку, встановленого п.2.2.2 даних Договорів, більш ніж на один місяць, Продавець зобов`язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 5% від фактично оплаченої Покупцем вартості майнових прав, визначеної у п.3.1 цих Договорів за кожен місяць такого прострочення.

Рішенням Шевченківського районного суду від 19.08.2020 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» до ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів, а саме визнання недійсним з моменту укладення Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року в частині п. 4.2., визнання недійсним з моменту укладення Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року в частині п. 4.2., визнання недійсним з моменту укладення Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року в частині п. 4.2 відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 13.05.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2020 року залишено без змін.

За приписами статей 610, 611 ЦК України, зобов`язання є порушеним, якщо воно не виконано або виконано з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Представник відповідача подав заяву, в якій просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення штрафу термін позовної давності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною четвертою якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За частиною п`ятою статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Такий й правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строку позовної давності не підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

Договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Омега-Львів» узгоджено, що орієнтована дата введення Об`єкта будівництва в експлуатацію є другий квартал 2017 року. Таким чином кінцевою датою введення Об`єкта в експлуатацію є останній день другого кварталу 2017 року, тобто 30.06.2017 року.

Суд вважає, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин пропущено перебіг строку позовної давності, та підлягає застосуванню з моменту, коли ОСОБА_1 стало відомо про не введення об`єкту в експлуатацію у визначені Договорами строки, а саме 28.02.2019 року, коли ОСОБА_1 скеровано до ТОВ «Омега-Львів» претензій №1.

У відповідь на Претензію №1 директор ТОВ «Омега-Львів» скеровано ОСОБА_1 повідомлення вих№2/03-2019 від 27.03.2019 року, серед іншого, відповідно до змісту якого ТОВ «Омега-Львів» просили з`явитися ОСОБА_1 для підписання змін до Договорів купівлі-продажу майнових прав, а саме для погодження дати введення об`єкта в експлуатацію четвертий квартал 2019 року.

Відповідно до Довідки №1 про повну оплату вартості майнових прав на квартиру від 04.08.2016 року, ОСОБА_1 сплачено повну вартість майнових прав за Договором №12/16 від 03.08.2016 року в розмірі 732250 грн штрафу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5% від вищевказаної суми за 12 місяців прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань, що становить 439350 грн.

Відповідно до Довідки №1 про повну оплату вартості майнових прав на квартиру від 13.10.2016 року, ОСОБА_1 сплачено повну вартість майнових прав за Договором №15/16 від 14.09.2016 року в розмірі 743850 грн. У зв`язку із чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 5% від вищевказаної суми за 12 місяців прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань, що становить 4446310 грн штрафу.

Відповідно до Довідки №1 про часткову оплату вартості майнових прав на квартиру від 21.12.2016 року, ОСОБА_1 сплачено частково вартість майнових прав за Договором №19/16 від 22.11.2016 року в розмірі 617000 грн, не оплаченими залишилися 126850 грн. У зв`язку із чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 5% від фактично оплаченої суми за 12 місяців прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань, що становить 370200 грн штрафу.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача про те, що Договір №19/16 від 22.11.2016 року є розірваним, а тому штраф за вказаним договором не підлягає стягненню.

Повідомленням вих.№1 від 14.04.2021 року про розірвання Договору №19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку із порушенням ним порядку розрахунків згідно з вказаним Договором, на підставі п.5.3 Договір розірвано.

Однак, станом на момент звернення до суду права ОСОБА_1 щодо належного виконання умов вказаного Договору були порушені, а також суду не надано відомостей про повернення сплачених ОСОБА_1 коштів за вказаним Договором. Відтак, суд приходить до висновку, що слід стягнути суму штрафу за прострочення виконання відповідачем умов договору.

Також, суд критично оцінює покликання представника відповідача про те, що у ТОВ «Омега-Львів» не виникло обов`язку збудувати будинок.

Судом встановлено, що між ТОВ «Омега-Львів» та ТОВ «Галицька будівельна група» укладено Договір генерального підряду №2014 від 03.12.2014 року. 29.08.2018 року для проведення будівельних робіт був змінений генпідрядник та укладено новий договір підряду №2908-18 із забудовником ТОВ «Метрополіс».

На адресу суду надано повідомлення ТОВ фірма «Метрополіс» від 06.02.2020 року відповідно до якого умовами Договору Генпідряду №2908-18 від 29.08.2018 року про будівництво багатоповерхового будинку з прибудованими гаражами по АДРЕСА_2 , укладеного між ТОВ «Омега-Львів» та ТзОВ фірма «Метрополіс» на ТзОВ-фірма «Метрополіс» не покладено обов`язку введення будинку в експлуатацію.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача про те, що відповідальність перед позивачем за будівництво об`єкта несе генеральний підрядник, оскільки ОСОБА_1 укладено договори саме з ТОВ «Омега-Львів», яке і взяло на себе зобов`язання з будівництва та введення Об`єкта в експлуатацію.

Згідно приписів ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону № 1023 нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Щодо решти вимог позивача, суд приходить до висновку, що такі безпідставні та не підлягають задоволенню.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач просить суд ввести обумовлений Договорами об`єкт будівництва в експлуатацію, вчинити всі необхідні дії, передбачені п.п. 2.2., 6.2 Договорів, привести Об`єкт будівництва до вимог п. 6.1 Договорів, повідомити остаточну дату введення об`єктів в експлуатацію.

Суд вважає, що дані позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відповідачами надано суду документи, які підтверджують законність дій по зведенню нових поверхів над квартирою позивача. А повідомити позивача про остаточну дату введення будинків в експлуатацію відповідач зможе лише після того, як будуть завершені всі необхідні роботи та отримано документи.

Крім того, позивач вважає, що ТОВ «Омега-Львів» безпідставно користується його грошовими коштами, а тому між ними фактично укладено договір позики.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає під ставності таких покликань притули ОСОБА_3 , оскільки, відповідно до ст.1048 ЦК України, на яку покликається позивач, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, для одержання від позивальника процентів повинен бути укладений договір позики, однак, жодного договору позики між ОСОБА_1 та ТОВ «Омега-Львів» не укладалося.

Також ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог про те, що ТОВ «Омега-Львів» безпідставно користується його грошовими коштами, покликається на ст.1214 ЦК України, що на думку суду також жодним чином не обґрунтовано. Згідно з ст.1214 ЦК України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Суд не вбачає підстав для висновку, що ТОВ «Омега-Львів» безпідставно володіє коштами ОСОБА_1 , оскільки останнім грошові кошти вносилися на виконання вимог укладених договорів, а саме: Договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, Договору № 15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , слід стягнути з ТОВ «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.08.2016 року у розмірі 439350 грн, штраф по Договору №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14.09.2016 року у розмірі 446310 грн, штраф по Договору №19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року у розмірі 370200 грн, а в решті вимог відмовити.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2481 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України; Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.08.2016 року у розмірі 439350 грн (чотириста тридцять дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14.09.2016 року у розмірі 446310 грн (чотириста сорок шість тисяч триста десять гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору №19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року у розмірі 370200 грн (триста сімдесят тисяч двісті гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» в доход держави судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 05.08.2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 12.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів», місцезнаходження: 79020, м.Львів, пл.Петрушевича, 3.

Суддя О. І. Баєва