Постанова

від 19.06.2023 по справі 466/9839/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9839/19 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/2219/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

З участю позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката П`ятковської І.П., представника відповідача ТзОВ «Омега-Львів» адвоката Антонюк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 466/9839/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» про захист прав споживачів

в с т а н о в и в:

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» ввести в експлуатацію обумовлений Договором №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.08.2016 року, Договором №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14.09.2016 року, Договором №19/16 купівлі продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року, об`єкт будівництва та вчинити всі необхідні дії, передбачені п.п.2.2; 6.2 Договору, привести об`єкт будівництва до вимог п.6.1 Договору, повідомити остаточну дату введення об`єкта в експлуатацію, перерахувати суму штрафу у розмірі 1255860 грн., перерахувати суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 789070,19 грн., внести на поточний рахунок продавця грошові кошти у розмірі 1251400 грн. і передати йому квитанції про таке внесення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ним та ТзОВ «Омега-Львів» було укладено три Договори купівлі-продажу майнових прав., а саме від 03.08.2016 року, від 14.09.2016 року, від 22.11.2016 року. Зазначає, що свої зобов`язання щодо оплати за придбані майнові права виконав в повному обсязі. Загальна сума сплачених ним коштів становить 2093100 грн. Згідно Договорів орієнтовна дата введення об`єкта в експлуатацію 2-ий квартал 2017 року. Проте, станом на момент подачі позову до суду відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, об`єкт будівництва в експлуатацію не введений.

Просить стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 1255860 грн. , 789070,19 грн. процентів за користування коштами та зазначає, що відповідач не вніс сплачені позивачем кошти у сумі 1251400 грн. на свій поточний рахунок.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по договору № 12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03.08.2016 року у розмірі 439350 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14.09.2016 року у розмірі 446310 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» на користь ОСОБА_1 штраф по Договору № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22.11.2016 року у розмірі 370200 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» в дохід держави судовий збір в розмірі 2481 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні частини його позовних вимог порушив норми матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем умов Договорів, а саме: строку введення об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок відповідача ввести об`єкт будівництва в експлуатацію та його невиконання, що повинно було б бути підставою для задоволення позову повністю.

Стягнення з відповідача штрафу не звільняє відповідача від обов`язку ввести обумовлений Договором об`єкт будівництва в експлуатацію та вчинити всі дії передбачені п.п.2.2, 6.2 Договорів, повідомити позивачу остаточну дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимог та ухвалити в цій частині рішення про повне задоволення позовних вимог.

Рішення суду оскаржив відповідач ТзОВ «Омега Львів» у частині задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині стягнення на користь позивача штрафу, вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог суперечить вимогам матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу поза межами річного строку позовної давності про що відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та стягнення в дохід держави судового збору в розмірі 2481,00 грн. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) позивачем по справі ОСОБА_1 надано суду відзив на апеляційну скаргу відповідача ТзОВ «Омега-Львів» та додаткові пояснення. У відзиві позивач ОСОБА_1 зазначає, що факт істотного порушення умов договорів зі сторони продавця/ забудовника, полягає у недотриманні встановлених в договорах строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію, чим не забезпечено отримання позивачем завершених будівництвом квартир та позбавило його та його сім`ю права розраховувати на закінчення будівництва і отримання житла за внесені кошти. Посилається на судову практику Верховного Суду. Вважає, що вина відповідача у даних правовідносинах презюмується з усіма подальшими правовими наслідками від невиконаних умов договорів.

15.06.2023 року позивачем по справі ОСОБА_1 надано суду Письмові пояснення в заперечення на письмові пояснення представника відповідача.

Просив у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Омега-Львів» відмовити, апеляційну скаргу подану ним задоволити.

Представником відповідача ТзОВ «Омега-Львів» на виконання вимог ст.360 ЦПК України надано письмові пояснення по справі № 466/9839/19, які є аналогічними до заперечень на позовну заяву та долучено постанови Верховного Суду у аналогічних справах.

За приписами.1ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

За положеннями ч.3ст.12, ч.1ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката П`ятковської І.П. на підтримання доводів апеляційної скарги позивача та заперечення доводів апеляційної скарги відповідача ТзОВ «Омега-Львів», заслухавши пояснення представника відповідача ТзОВ «Омега-Львів»- адвоката Антонюк О.О. на підтримання доводів апеляційної скарги відповідача та заперечення доводів апеляційної скарги позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Омега-Львів» укладено:

- Договір №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року, предметом якого є майнові права на квартиру на 9 поверсі, блок-секція 1-го житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на дату укладення цього договору становила 732250 грн.;

-Договір №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року, предметом якого є майнові права на квартиру на 9 поверсі, блок-секція 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно п.3.1 вказаного договору розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на дату укладення договору становила 743850 грн.;

-Договір № 19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року, предметом якого є майнові права на квартиру на 8 поверсі, блок-секція 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з п.3.1 вказаного договору розрахункова вартість майнових прав на квартиру станом на день укладення договору становила 743850 грн.

Пунктом 1.3 зазначених вище Договорів № 12/16, № 15/16, №19/16 прописано, що сторонами узгоджено, що орієнтовна дата введення об`єкта будівництва в експлуатацію є другий квартал 2017 року. Однак, на день звернення позивача ОСОБА_1 в суд 29.11.2019 року та на даний час, зазначені будинки в експлуатацію не введені.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п.4.2 Договору № 12/16, Договору № 15/16, Договору №19\16 ( далі по тексту Договори) у випадку прострочення продавцем з власної вини встановленого в Договорі терміну введення в експлуатацію об`єкта будівництва та /або порушення строку, встановленого п.2.2.2 даних Договорів, більш як на один місяць, продавець, тобто ТзОВ «Омега-Львів» зобов`язаний сплатити на користь покупця, тобто позивача ОСОБА_1 , штраф у розмірі 5% від фактично сплаченої покупцем вартості майнових прав, визначених у п.3.1 цих Договорів за кожен місяць такого прострочення.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 19.08.2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13.05.2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Омега-Львів» до ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів , а саме: визнання недійсним з моменту укладення Договору №12/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 03 серпня 2016 року в частині п.4.2, визнання недійсним з моменту укладення Договору №15/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 14 вересня 2016 року в частині п.4.2, визнання недійсним з моменту укладення Договору №19/16 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 листопада 2016 року в частині п.4.2.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України зобов`язання є порушеним, якщо воно не виконано або виконано з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що заява, подана представником відповідача ТзОВ «Омега-Львів» про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення. Суд зазначає, що позивачем ОСОБА_1 з об`єктивних причин пропущено строк позовної давності, оскільки про не введення об`єкта в експлуатацію позивачу стало відомо 28.02.2019 року після того, як останній направив ТзОВ «Омега-Львів» претензію.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною четвертою якої сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно допункту 1.3Договорів №12/16,№ 15/16/,№19/16сторони домовились,що орієнтовна дата введення Об`єкта будівництва в експлуатацію 2-ий (другий) квартал 2017 року.

Кожна сторінка Договорів підписані сторонами по справі: від продавця ОСОБА_2 , від покупця ОСОБА_1 .. Отже, позивач по справі ОСОБА_1 знав про дату здачі об`єкта в експлуатацію та повинен був знати, що кінцевою датою введення Об`єкта будівництва в експлуатацію є другий квартал 2017 року, останнім днем якого є 30.06.2017 року, а строк звернення до суду наступив з 01 серпня 2017 року .

Звертаючись з претензією до відповідача 28.02.2019 року та отримавши відповідь 27.03.2019 року за № 2/03-2019 (а.с.30), позивач в такий спосіб намагається довести, що з березня 2019 року у нього починається перебіг строку позовної давності.

Із змісту претензії (а.с.26 т.1) вбачається, що позивач обізнаний про орієнтовну дату введення об`єкта в експлуатацію та покликається на п.1.3 Договорів, у претензії позивач зазначає у якому стані будівництво, зазначає, що будується 10-ий поверх замість 9-ти поверхового житлового будинку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача та суду першої інстанції щодо строку введення об`єкта в експлуатацію, оскільки спірні Договори укладені на купівлю-продаж майнових прав, а строк введення об`єкта в експлуатацію не залежить від відповідача та ним остаточно не визначений, а має орієнтовний характер.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не встановив чи має місце вина забудовника ТзОВ «Омега-Львів» та наявність причинного зв`язку, оскільки із змісту листа Департаменту містобудування ЛМР встановлено, що договір оренди землі з ТзОВ «Омега-Львів» переоформлено лише 06.12.2017 року. Тривала процедура переоформлення договору оренди земельної ділянки створила об`єктивні перешкоди щодо завершення будівництва будинку до запланованої дати.

Із змісту Договорів встановлено орієнтовну дату введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, конкретний строк введення об`єкта в експлуатацію не визначений. Відповідно до статей 251, 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, що має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати ( ст.252 ЦК України).

З наведеного встановлено, що у Договорах, які є предметом спору, конкретний строк та термін здачі будинку в експлуатацію не визначався.

У відповідності до п.6.1 Договорів товариство взяло на себе одностороннє зобов`язання перед позивачем та перед іншими покупцями за договорами купівлі майнових прав. До односторонніх умов договору товариства відноситься, зокрема, побудова 9-ти поверхового будинку та запланований орієнтовний термін вводу в експлуатацію будинку 2-ий квартал 2017 року.

Згідно зі ст.654 ЦК зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

26 жовтня 2018 року товариство змінило односторонній правочин, подавши зміни у Декларації про початок будівельних робіт, зокрема, змінивши поверховість будинку з 9-ти на 12.

Право внесення таких змін передбачено ст.17 Закону України «Про основи містобудування» та ст.39-І Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Суд зазначає, що внесені зміни продавцем не повинні впливати на права покупця ОСОБА_1 та порушувати умови Договорів.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині зобов`язання відповідача збудувати об`єкт будівництва та ввести його в експлуатацію, суд зазначає, що відповідно до п.2.2 відповідач не брав на себе зазначених зобов`язань, оскільки такий не є продавцем об`єкта будівництва, а є відповідно до п.1.1 Договорів, продавцем майнових прав на квартири.

Щодо порушення відповідачем прав позивача за Договорами купівлі-продажу майнових прав, колегія суддів зазначає, що передача майнових прав на квартири обумовлена відкладальними обставинами (завершення будівництва об`єкта, здача будинку в експлуатацію), строк яких на даний час не настав і настання яких не залежить від відповідача. Пунктами 2.2.2 та 6.2 Договорів прописано, що передача майнових прав на квартири відбудеться після настання такої обставини як отримання відповідачем ТзОВ «Омега-Львів» Декларації (акту, сертифікату), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його введення в експлуатацію. Відтак, укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою відповідно до ст..212 ЦК України є правочинами, тобто правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини.

Відповідно до ч.1ст.212 ЦК особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визначаються родовими ознаками.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 лютого 2016 року (справа № 6-244цс/14) майнове право що є предметом договорів купівлі-продажу-це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно ( право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності ( права володіння, користування, розпорядження), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право-це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право в майбутньому.

За змістом Договорів купівлі-продажу майнових прав, позивач ОСОБА_1 отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Прийняття будинку в експлуатацію є правовою передумовою ( відкладальною обставиною), яка не залежить виключно від відповідача і на яку немає впливу відповідач. Завершення будівництва є обов`язком Генерального підрядника ТОВ «Метрополіс» згідно договору генерального підряду, а прийняття будинку в експлуатацію- процедура, яка залежить від багатьох правових передумов (подання Акта про готовність, який підписаний, крім замовника, генпідрядником та іншими службовими особами) та яка передбачає видачу сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному КМУ ( ч.2ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині повідомити остаточну дату введення будинку в експлуатацію, то зазначена вимога не ґрунтується на умовах Договорів укладених між позивачем та відповідачем, а є відкладальною обставиною у відповідності до ст.212 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині перерахувати суму відсотків (процентів) за користування грошовими коштами відповідача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в цій частині та зазначає, що такі вимоги є безпідставними, оскільки зазначене суперечить вимогам ст.1214 ЦК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду , викладених у постанові від 10.04.2018 року (справа №910/10156/17. Згідно ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Між сторонами склалися договірні відносини з приводу купівлі-продажу майнових прав, які не містять умов щодо зазначених вище вимог, відтак такі не підлягають до задоволення.

Не підлягають до задоволення вимоги апеляційної скарги в частині зобов`язання відповідача внести на поточний рахунок відповідача (Продавця) грошові кошти позивача (Покупця) в розмірі 1251400 грн. і передати позивачу квитанції про таке внесення, оскільки факт розрахунку позивача підтверджено виданими йому довідками про оплату вартості майнових прав, які є у позивача і зазначене ним не заперечується (па.с.33-35).

Відповідно до ст.376 ч.1п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Омега-Львів» підлягає до задоволення в частині задоволених позовних вимог судом першої інстанції, а судове рішення в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Враховуючи те, що судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача до вчинення певних дій та відмовлено у стягненні процентів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

За змістом ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.п.1, 2; 375; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-львів» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення судового збору в дохід держави із ТзОВ «Омега-Львів» в розмірі 2481,00 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1255860,00 грн., 789070,19 грн. процентів за користування коштами, зобов`язання про внесення відповідачем коштів в сумі 1251 400 грн. на поточний рахунок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І Приколота

Р.В.Савуляк