Постанова

від 19.07.2022 по справі 193/1234/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 липня 2022 року

м. Київ

справа № 193/1234/19

провадження № 61-15540св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Максимовим Романом Ігоровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права за договором оренди земельної ділянки припиненим та визнання права користування земельною ділянкою.

Позов мотивувала тим, що за договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2012 року ОСОБА_2 отримав в оренду від Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, земельну ділянку площею 0,5 га для будівництва та обслуговування складу сільськогосподарської техніки та інвентаря строком на 49 років. На вказаній земельній ділянці до передання її в оренду відповідачу був розташований спортзал, який належав ОСОБА_2 на праві власності. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року у справі №193/2092/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя набула право власності на спортзал, розташований на спірній земельній ділянці. У зв`язку з набуттям права власності на нежитлове приміщення та необхідністю набуття права користування земельною ділянкою, на якій таке приміщення розташоване, ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, проте отримала відмову, мотивовану тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134, на якій розташована вказана будівля, знаходиться у користуванні іншої особи строком на 49 років.

З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:

визнати припиненим з 01 вересня 2015 року право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134 ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2012 року;

визнати з 01 вересня 2015 року за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, розташованою під належною позивачці на праві приватної власності господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування вказаної будівлі в розмірі 0,08162 га до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року в складі судді Кащук Д. А. позов задоволено частково:

визнано припиненим з 01 вересня 2015 року право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134 ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2012 року;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Суд зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Оскільки з 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 набула право власності на спортивний зал, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134, суд зробив висновок про наявність підстав для визнання припиненим з 01 вересня 2015 року права оренди вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2012 року.

У задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою під належним їй об`єктом нерухомого майна та ділянкою, необхідною для його обслуговування, суд відмовив з посиланням на те, що визнання такого права можливе лише після закінчення процедури формування такої земельної ділянки в установленому законом порядку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання права оренди припиненим та в частині розподілу судових витрат і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено та здійснено перерозподіл судових витрат; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов про визнання припиненим права оренди спірної земельної ділянки ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_2 та Кам`янською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, пред`явлено ОСОБА_1 та вирішено судом першої інстанції за неналежного складу співвідповідачів. Колегія суддів зазначила, що Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області як орендодавець за договором оренди та особа, на права та обов`язки якої впливає вирішення спору, повинна бути залученою до участі в справі як відповідач, а не третя особа.

Суд також зазначив, що на спірній земельні ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності як позивачці, так і відповідачу, а тому відсутні підстави для припинення права оренди земельної ділянки ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі позивачка не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області повинна бути залучена до участі в справі як співвідповідач, оскільки вказана юридична особа, будучи залученою до участі в справі як третя особа, будь-яких заперечень щодо задоволення позову не висловила, а тому відсутні підстави вважати, що рішення суду про задоволення позову вплине на її права та обов`язки. Вказує, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 120, 130, 141 ЗК України в частині принципу цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, при переході права власності на нерухомість. Наполягає на тому, що права та зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, на якій розташована набута позивачкою у власність будівля, мають бути припинені в цілому незалежно від розташування на спірній земельні ділянці будівлі відповідача, оскільки без припинення права користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомості новий власник позбавлений можливості оформити право користування земельною ділянкою, що знаходиться під об`єктом нерухомого майна та ділянкою, необхідною для його обслуговування.

У травні 2022 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , зокрема, в зв`язку з неналежним складом співвідповідачів, оскільки припинення права оренди ОСОБА_2 впливає на права та обов`язки обох сторін договору оренди земельної ділянки, зокрема, в частині права органу місцевого самоврядування на отримання орендної плати у погодженому з ОСОБА_2 розмірі. Вказує, що норми права та висновки суду касаційної інстанції, на які посилається позивачка в касаційній скарзі, стосуються випадків переходу права власності на єдиний об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій земельні ділянці, що не відповідає обставинам справи, що переглядається, адже суди встановили наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних обом сторонам спору. Зазначає, що не заперечує проти виділення позивачці у користування земельної ділянки під належним їй спортзалом у випадку дотримання процедури формування такої земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Вухвалі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин першої, другої статті 120, статей 130, 141 ЗК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про припинення права оренди земельної ділянки. В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачкою права користування земельною ділянкою судове рішення в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що за договором оренди земельної ділянки від 06 березня 2012 року, укладеним між ОСОБА_2 та Кам`янською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, правонаступником якої є Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, відповідач отримав в оренду земельну ділянку площею 0,50 га для будівництва та обслуговування складу сільськогосподарської техніки та інвентаря строком на 49 років.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у відділі Держкомзему у Софіївському районі Дніпропетровської області 07 грудня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

На замовлення ОСОБА_2 розроблено технічну документацію на цю земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 1225283800:05:001:0134.

На вказаній земельній ділянці розташовані:

нежитлова будівля - склад за адресою: АДРЕСА_1 ;

спортивний зал за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року у справі №193/2092/14-ц при поділі майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на спортзал, розташований на спірній земельній ділянці.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17 (провадження № 61-4050св21) вказано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Спір про визнання прав за договором оренди земельної ділянки припиненими впливає на права та обов`язки як орендаря такої земельної ділянки, так і її орендодавця, тому належними відповідачами в справі, що переглядається, є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Установивши, що Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області як правонаступник орендодавця за договором оренди земельної ділянки залучена до участі в справі як третя особа, а клопотання про залучення вказаної юридичної особи до участі в справі як співвідповідача позивачка не заявила, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права за договором оренди земельної ділянки припиненим.

Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість визнання прав за договором оренди земельної ділянки припиненим за наявності на такій земельній ділянці об`єктів нерухомості, що належать на праві власності обом сторонам, як на додаткову підставу для відмови в позові на правильність висновків апеляційного суду не впливає, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача (складу співвідповідачів) є безумовною підставою для відмови в його задоволенні.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 23 лютого 2022 року в справі № 200/5013/17 (провадження № 61-4050св21), наявні підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з дотриманням вимог матеріального й процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Максимовим Романом Ігоровичем, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права за договором оренди земельної ділянки припиненим залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук