Рішення

від 10.03.2021 по справі 193/1234/19

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1234/19

Провадження №2/193/15/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

10 березня 2021 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д.А.,

при секретарі судового засідання Мельниковій Т.О.,

особи, які беруть участь у справі:

представник позивача Максимов Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду Софіївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання частково припиненим права оренди земельної ділянки та визнання права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання частково припиненим права оренди земельної ділянки та визнання права користування земельною ділянкою. 05 березня 2020 року подав уточнену позовну заяву, обґрунтовуючи її тим, що за договором оренди земельної ділянки від 06.03.2012 ОСОБА_3 отримав в оренду від Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,5 га для будівництва та обслуговування складу сільськогосподарської техніки та інвентаря, строком на 49 років.

Вказаний договір зареєстрований в відділі Держкомзему у Софіївському районі 07.12.2012 про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №122528384002287.

В подальшому відповідачем розроблено технічну документацію на земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 та вказаний договір оренди земельної ділянки 19.05.2016 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На вказаній земельній ділянці були розташовані нежитлова будівля - склад, розташований за адресою АДРЕСА_1 та спортзал, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц визнано мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності, за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право власності на спортзал, розташований за адресою АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на склад, розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності на спортивний зал, розташований за адресою АДРЕСА_1 за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2015.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області №10 від 19.04.2018 ОСОБА_2 надано згоду на зміну цільового призначення нежитлового приміщення спортзал під господарську будівлю для зберігання зерна за адресою АДРЕСА_1 та на підставі технічного паспорту б/н від 23.04.2018, позивачем зареєстровано зміну цільового призначення спортивного залу на господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства.

У зв`язку зі зміною власника нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , з метою отримання права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане приміщення, позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Рішенням Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області №625-35/VII від 12.06.2019 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка 1225283800:05:001:0134, на якій розташована вказана будівля, відноситься до земель державної власності право розпорядження якими у Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області відсутнє.

З метою отримання права оренди на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №3094/0-2469/0/20-19 від 07.08.2019 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка кадастровий номер 1225283800:05:001:0134, на якій розташована вказана будівля, знаходиться у користуванні іншої особи терміном на 49 років.

Враховуючи вищевикладене, на думку позивача є підстави для визнання припиненим з 01.09.2015 права оренди ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012, визнання з 01.09.2015 року за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку.

Тому представник позивача просить визнати припиненим з 01.09.2015 року право оренди ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012; визнати з 01.09.2015 року за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування будівлі для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 0, 08162 га - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку (а.с.205-213).

10 жовтня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи його тим, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою, що передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на який переходь у зв`язку із набуттям права власності чи права користування на ці об`єкти.

Набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

У разі набуття права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, і необхідності поділу земельної ділянки, площа земельної ділянки, яка формується, не може бути меншою, аніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

ОСОБА_2 зверталася до Кам`янської сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі. З рішення Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області від 12.06.2019р. № 625-35/УІІ вбачається, що згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до земель державної власності, тому вирішення питань розпорядження зазначеними землями не відноситься до компетенції сільської ради.

Після цього ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.08.2019 року вбачається, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1225283800:05:001:0134, знаходиться у користуванні іншої особи, термін дії договору оренди 49 років, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Тобто з аналізу вищезазначених норм випливає, що законодавець прямо пов`язує момент набуття права власності на нерухомість новим власником із моментом припинення землекористувачем права користування земельною ділянкою під нерухомістю.

Також, відповідач, звертає увагу суду, що у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під житловим будинком, будівлею чи спорудою. Однак право користування земельною ділянкою попереднього користувача слід припинити та набути (переоформити) власником будинку у встановленому законом порядку, відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій від 22.05.2003р. Отже, такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про часткове припинення/надання в оренду зазначеної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав, про що вже йшлося вище. Автоматичність у цьому питанні відсутня.

Крім того, відповідач зазначає, що ним було розроблено технічну документацію на спірну земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, присвоєно кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 та договір оренди земельної ділянки від 19.05.2016 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому на його думку ОСОБА_2 повинна переоформити право користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку, зокрема всю технічну документацію на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , присвоїти кадастровий номер. Тому відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення.

17 жовтня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшов відповідь на відзив, обґрунтовуючи його тим, що з запереченнями викладеними відповідачем ОСОБА_3 у відзиві сторона позивача не згодна виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, істотною умовою, що передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на який переходить у зв`язку з набуттям права власності чи права користування на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Однак, позивач ОСОБА_2 набула право власності на спортзал, розташований за адресою АДРЕСА_2 на підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц.

Тобто, позивач набула право власності на будівлю в порядку, передбаченому законом, зокрема, частиною 5 ст. 11 ЦК України, частиною 1 ст. 328 ЦК України, а не набула право власності шляхом укладення договору, ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц є чинною, ніким не оскаржена та не скасована, право власності зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2015, тобто набула право власності на споруду у встановленому законом порядку та доводи відповідача про порушення порядку набуття права власності на будівлю, пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, без виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та без присвоєння кадастрового номера є безпідставними.

За змістом положень статтей 122, 125 ЗК України право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності виникає у громадян з моменту державної реєстрації цих прав на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

З метою реалізації свого права на набуття права користування земельною ділянкою, розташованою під належною позивачу на праві приватної власності господарською будівлею позивач зверталася у встановленому законом порядку до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, але їй було відмовлено, що й стало причиною для звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Та статтею 141 ЗК України визначено, що набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

У зв`язку з наявністю такої підстави позивач ОСОБА_2 і зверталася до Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, але їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_3 і відповідно, у зв`язку з наявністю підстави для припинення права користування земельною ділянкою та відсутністю будь-яких дій з боку уповноважених на це органів, позивач і вимушена поставити питання про припинення права користування земельною ділянкою відповідачем у судовому порядку.

Щодо посилань відповідача на постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2012 у справі №6/82-5022-1391/2011, від 20.05.2015 у справі №5024/2507/2011, від 15.04.2015 у справі №25/5005/5627/2012, постанову ВП ВС від 20.03.2019 у справі №604/835/15-ц, звертає увагу суду, що підставою для прийняття негативних рішень для позивача та скасування судових рішень у вказаних справах стало те, що право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість у попереднього власника було відсутнє, суди не з`ясували площі земельної ділянки, право на користування якою перейшло до позивача з урахуванням площі придбаних ним споруд, на якій вони розміщені та інших процесуальних порушень, а не як зазначає відповідач з підстав відсутності автоматичності виникнення права власності або укладення договору оренди земельної ділянки.

Крім того, той же Вищий господарський суд у своїй постанові від 09.07.2015 у справі № 910/23058/14 зазначає, що вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» слід розуміти так, що у разі виникнення у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача припиняється з огляду на закон, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відхід від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а тільки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Посилання відповідача на реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 від 19.05.2016 є безпідставним враховуючи, що згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 користується земельною ділянкою кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 на підставі договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012.

Представник позивача зазначає, що враховуючи вищевикладене, оскільки з 01.09.2015 позивач ОСОБА_2 набула право власності на спортивний зал, розташований за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення якого в подальшому було змінено на господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства, то, є підстави для визнання припиненим з 01.09.2015 права оренди ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012 в частині земельної ділянки, розташованої під господарською будівлею та частині ділянки, яка є необхідною для її обслуговування, визнання з 01.09.2015 року за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування у розмірі 0, 08162 га - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку, тому просить позовну заяву задовольнити повністю.

Ухвалою судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2020 року замінено третю особу Кам`янську сільську раду Софіївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04337956) на Софіївську селищну раду Софіївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339669, місцезнаходження: вул. Шкільна, 19, смт. Софіївка, 53100).

16 листопада 2020 року третя особа-Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надали заяву, згідно якої зазначено, що позивач в уточненій позовній заяві просить: визнати припиненим з 01.09.2015 право оренди ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012 та визнати з 01.09.2015 за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування будівлі для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 0,08162 га - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку. Що стосується першого питання, третя особа просить суд прийняти рішення на розсуд Суду з огляду на те, що згідно ч, 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Крім того, вважають, що при вирішенні питання щодо того, до якої форми власності належить земельна ділянка: до державної чи комунальної, що перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди, укладеного між Кам`янською сільською радою та ОСОБА_3 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , слід керуватись Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09,2012 № 5245-VІ, що набув чинності з 01.01.2013, а саме:

пункт 3: з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а)земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування комунальних підприємств, установ, організацій; б)всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а» і «б" пункту 4 цього розділу;

пункт 4: у державній власності залишаються:а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних гаї академій наук, які належать до земель оборони; б)земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких Верховною Радою України;в)землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнавали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г)усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділ.

Що стосується другого питання, третя особа просить суд відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки вона не відповідає чинному законодавству. Площа земельної ділянки, яка належить на праві користування відповідачу на підставі договору оренди, згідно Державного земельного кадастру становить 0,5000 га. Площа земельної ділянки, право користування на яку просить визнати позивач, становить 0,08162 га. Вказана площа земельної ділянки є такою, що теоретично можлива, але не більше. Визнати право користування на земельну ділянку, а у їхньому випадку на частину земельної ділянки від загальної площі 0,5000 га, можливо лише після формування такої земельної ділянки у окрему земельну ділянку. Звертають увагу, що формування земельної ділянки здійснюється у порядку, визначеному ст. 79-1 Земельного кодексу України на підставі розробленої у встановленому документації із землеустрою. Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважаються сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (а.с. 92).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, на підставі надісланої заяви просить судове засідання проводити без його участі та за відсутності його довірителя, позовні вимоги залишити без задоволення .

Третя особа-Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області свого представника в судове засідання не направили, надали клопотання про розгляд справи без присутності їхнього представника, просять розглянути цивільну справу за наявними матеріалами у справі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.02.2020 ОСОБА_3 надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1225283800:05:001:0134.

За договором оренди земельної ділянки від 06.03.2012 ОСОБА_3 отримав в оренду від Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області земельну ділянку площею 0,50 га для будівництва та обслуговування складу сільськогосподарської техніки та інвентаря, строком на 49 років, з 06 березня 2012 року по 06 березня 2061 року .

Вказаний договір зареєстрований в відділі Держкомзему у Софіївському районі 07.12.2012, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №122528384002287 (а.с. 19-22).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідачем розроблено технічну документацію на земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 та вказаний договір оренди земельної ділянки 19.05.2016 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 24, 25).

На вказаній земельній ділянці були розташовані нежитлова будівля - склад, розташований за адресою АДРЕСА_1 та спортзал, розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц визнано мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, визнання часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності, за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право власності на спортзал, розташований за адресою АДРЕСА_2 , визнано за ОСОБА_3 право власності на склад, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 26, 27).

Право власності на спортивний зал, розташований за адресою АДРЕСА_2 за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 року у справі №193/2092/14-ц зареєстровано позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.09.2015 (а.с. 28, 29).

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області №10 від 19.04.2018 ОСОБА_2 надано згоду на зміну цільового призначення нежитлового приміщення спортзал під господарську будівлю для зберігання зерна за адресою АДРЕСА_2 та на підставі технічного паспорту б/н від 23.04.2018, позивачем зареєстровано зміну цільового призначення спортивного залу на господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

Рішенням Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області №625-35/VII від 12.06.2019 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка 1225283800:05:001:0134, на якій розташована вказана будівля, відноситься до земель державної власності право розпорядження якими у Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області відсутнє (а.с. 47).

З метою отримання права оренди на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_2 звернулася із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №3094/0-2469/0/20-19 від 07.08.2019 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка кадастровий номер 1225283800:05:001:0134, на якій розташована вказана будівля, знаходиться у користуванні іншої особи терміном на 49 років (а.с. 48).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 9 ст. 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 377 ЦК України, відповідно до якої, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Частиною 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати за рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право оренди землі припиняється на підставі актів цивільного законодавства, зокрема, акту цивільного законодавства про набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, а право власності на житловий будинок, будівлю або споруду можуть виникати за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, з 01.09.2015 позивач ОСОБА_2 набула права власності на спортивний зал, розташований за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення якого в подальшому було змінено на господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до правової позиції ВСУ, яка викладена у постанові ВСУ у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016, за змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Окрім того, пунктом е частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така правова позиція узгоджується з практикою ВСУ, викладеною у постановах від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16; від 12.10.2016 року у справі № 6-2225цс16.

Також, Вищий господарський суд у своїй постанові від 09.07.2015 у справі №910/23058/14 зазначає, що вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» слід розуміти так, що у разі виникнення у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача припиняється з огляду на закон, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Відповідно до технічного висновку про можливість зміни цільового призначення спортивного залу під господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства, розташованого за адресою АДРЕСА_2 площа земельної ділянки, розташованої під господарською будівлею та ділянки, яка є необхідною для її обслуговування складає 0,08162 га.

Відповідно до ст.ст.16, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні`матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Виключною компетепенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України ).

За приписами частин першої-другої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Оскільки з 01.09.2015 позивач ОСОБА_2 набула право власності на спортивний зал, розташований за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення якого в подальшому було змінено на господарську будівлю для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що є всі підстави для визнання припиненим з 01.09.2015 права оренди ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012, тому позовні вимоги саме в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо визнання з 01.09.2015 року за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування будівлі для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 у розмірі 0, 08162 га - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку, то така вимоги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту в частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того, суд звертає увагу, що формування земельної ділянки здійснюється у порядку, визначеному ст. 79-1 Земельного кодексу України на підставі розробленої у встановленому порядку документації із землеустрою. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Площа земельної ділянки, яка належить на праві користування відповідачу на підставі договору оренди, згідно даних Державного земельного кадастру становить 0,5000 га. Площа земельної ділянки, право користування на яку просить визнати за нею позивач, становить 0,08182 га. Вказана площа земельної ділянки є такою, що теоретично можлива, але не більше. Визнати право користування на земельну ділянку, а в даному випадку на частину земельної ділянки від загальної площі- 0,5000 га, можливо лише після формування такої земельної ділянки у окрему земельну ділянку.

Отже, відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, розташованою під належною ОСОБА_2 на праві приватної власності господарською будівлею для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування будівлі для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 у розмірі 0, 08162 га - до моменту укладення договору оренди чи набуття права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-23 , 76-81 , 89 , 95 , 131 , 141 , 200 , 206 , 258-259 , 263-265 , 268, 354 , 355 Цивільного процесуального кодексу України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи Софіївська селищна рада Софіївського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання частково припиненим права оренди земельної ділянки та визнання права користування земельною ділянкою, задовольнити частково.

Визнати припиненим з 01.09.2015 право оренди ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 1225283800:05:001:0134 згідно договору оренди земельної ділянки від 06.03.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 19 березня 2021 року.

Суддя Д.А.Кащук