Вирок

від 02.08.2022 по справі 344/5578/14-к

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5578/14-к

Провадження № 1-кп/344/77/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні має двоє малолітніх дітей, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинуваченому ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у незаконному придбанні, зберіганні та пересиланні з метою збуту наркотичних засобів, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Зокрема, згідно даних обвинувального акта, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, обвинувачений ОСОБА_7 діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з Особою 2 (матеріали кримінального провадження стосовно якого закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого), керуючись корисливими мотивами, при не невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, в період з серпня по жовтень 2013 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проте не пізніше 22.10.2013 року, з метою збуту незаконно придбав та у строк не пізніше 11 год. 06 хв. 22.10.2013 року з указаною метою незаконно зберігав при собі дві таблетки з написом «SUBUTEX», що містили наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін, загальною кількістю 0,0159 грама, які були ним заховані у корпус зарядного пристрою до мобільного телефону для конспірації подальшого збуту.

У подальшому, близько 11 год. 06 хв. 22.10.2013 року обвинувачений ОСОБА_7 , продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з Особою 2 та по його вказівці, прибув на автовокзал, що в м.Івано-Франківську по вул.Залізничній, де з метою збуту наркотичних засобів, передав водію автобуса рейсу «Івано-Франківськ - Чернівці» зарядний пристрій до мобільного телефону, в корпусі якого знаходились заховані дві таблетки з написом «Subutex», для їх подальшої доставки в м. Чернівці та передачі невстановленій слідством особі, чим вчинив незаконне пересилання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфіну, загальною кількістю 0,0159 грама.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 своєї вину у вчиненому не визнав, користуючись своїми процесуальними правами від дачі показань відмовився. З урахуванням наведеного просив суд виправдати його за пред`явленим обвинуваченням.

Заслухавши пояснення свідків, дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч.2 ст.307 КК України не знайшло свого підтвердження, виходячи з наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_8 підтвердив, що він являється хресним батьком ОСОБА_9 , який підтримував дружні відносини з обвинуваченим ОСОБА_7 . Щодо збуту наркотичних засобів вказаними особами свідку нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що в 2013 році він тимчасово виконував обов`язки начальника 5-го відділення Катеринівської виправної колонії №41, в якій відбував покарання ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що вона була одружена з ОСОБА_9 , який в 2013 році відбував покарання в місцях позбавлення волі. Свідок підтвердила, що на прохання чоловіка вона передавала свою нову банківську картку обвинуваченому ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначив, що в 2013 році, точної дати пригадати не може, він перебував на автовокзалі в м.Івано-Франківську та прохання працівників поліції був присутнім при вилученні речей в чоловіка, який вже був затриманий. Зокрема, вилучались, мобільні телефони, зарядний пристрій та ключі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив, що в 2013 році він здійснював пасажирські перевезення на маршруті Івано-Франківськ-Чернівці. Одного дня на автовокзалі м.Івано-Франківська до нього підійшов чоловік та попросив передати телефон товаришу до міста Чернівці. Вказаний чоловік вказав, що його товариш гостював в нього та забув телефон. На вказане прохання свідок погодився, на що чоловік поклав запакований пакет до бардачка автомобіля. Ствердити, що це був саме обвинувачений ОСОБА_7 свідок не може. Жодних коштів за це свідок не отримував. Цього ж дня згодом до його автомобіля підійшли невідомі особи, які представились працівниками поліції, яким він добровільно видав вказаний пакет. Після цього, свідок поїхав за маршрутом до м.Чернівці де до нього вже ніхто не підходив. При цьому, під час вилучення згаданого пакунку протокол працівниками поліції не складався. Лише через декілька днів з приводу вказаних обставин на автовокзалі в м.Івано-Франківську свідок надавав пояснення працівникам поліції та підписував відповідні документи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив, що в 2013 році перебуваючи в м.Івано-Франківську його попросили бути свідком затримання якогось хлопця, біля якого були зарядні пристрої. При цьому, свідок зазначив, що процесуальні права йому ніхто не роз`яснював. Більше того, працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск. Крім цього, свідок зазначив, що підпис в протоколі допиту йому не належить.

При розгляді вказаного кримінального провадження, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.91 КПК України, в кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інші обставини. Таким чином, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта від 16.05.2022 року, висунуте обвинувачення ОСОБА_7 є неконкретизоване, яке містить припущення. Зокрема, вказано, що обвинувачений за попередньою змовою групою осіб вчинив злочин з Особою 2, не зазначаючи конкретне прізвище такої особи. Також, в пред`явленому обвинуваченні зазначається, що при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місці, в період серпня по жовтень 2013 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проте не пізніше 22.10.2013 року з метою збуту незаконно придбав та у строк не пізніше 11 год. 06 хв. 22.10.2013 року з указаною метою незаконно зберігав при собі дві таблетки з написом «SUBUTEX». Таке розмите та нечітке обвинувачення є ніщо інше як припущенням органу досудового розслідування та прокурора, що є неприпустимо при висуненні особі обвинувачення за тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді до десяти років позбавлення волі.

В той же час, відповідно до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив, що коли він мав здійснювати рейс Івано-Франківськ-Чернівці, після того, як невідомий попросив передати пакет з мобільним телефоном, до його автомобіля підійшли працівники поліції, яким він добровільно видав вказаний пакет. Під час вилучення пакунку протоколи працівниками поліції не складався. Він їм віддав пакунок та поїхав за маршрутом в м.Чернівці.

Разом з тим, ч.2 ст.233 КПК України надано визначення іншого володіння особи, під яким розуміється в тому числі і транспортний засіб. Згідно ч.2 ст.237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Відповідно до ч.5 та 6 ст.237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема з показань свідка ОСОБА_13 вказаних вище вимог виконано не було, зарядний пристрій в якому було виявлено наркотичні засоби в належний спосіб не вилучався, що ставить під сумнів всі наступні процесуальні дії.

Більше того, аналогічні показання свідок ОСОБА_13 надавав під час попереднього розгляду кримінального провадження, за результатами якого ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.05.2017 року скасовано вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.07.2017 року та звернуто увагу на вказані невідповідності та порушення.

При цьому, вказівки суду апеляційної інстанції у вигляді висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 01.12.2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Виходячи з наведеного, при розгляді вказаного провадження суд вважає за необхідне застосувати доктрину плодів отруйного дерева (Fruit of the Poisonous Tree). Зокрема, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо доктрини «плодів отруєного дерева» сформульованої у рішеннях «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

Саме виходячи з вказаних вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, представлені стороною обвинувачення докази, а саме протокол огляду місця події від 22.10.2013 року, висновок експерта від 22.10.2013 року №09/12-1337 судово-хімічної експертизи, протокол обшуку від 22.10.2013 року, протокол огляду речей від 10.04.2014 року та речові докази, що досліджувались в судовому засіданні є недопустимими доказами по справі, які не можуть братись до уваги та враховуватись судом при розгляді вказаного провадження.

Також, дослідженні в судовому засіданні протоколи проведення оперативно-розшукових заходів з застосуванням технічних засобів від 07.09.2013 року, від 22.10.2013 року, 24.10.2013 року, які досліджувались в суді в своїй сукупності не дають підставу зробити суду відповідні висновки щодо висунутого ОСОБА_7 обвинувачення. Судом встановлено, що дійсно обвинувачений ОСОБА_7 був знайомий з ОСОБА_9 . Зафіксоване їхнє спілкування, в тому числі телефонні розмови, не може слугувати прямим та достатнім доказом визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України.

Досліджений в судовому засіданні речовий доказ, банківська пластикова карточка «Приватбанку», яка надавалась обвинуваченому свідком ОСОБА_11 на прохання свого чоловіка ОСОБА_9 також не може бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_7 злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Застосування стандарту «поза розумним сумнівом» закріплено також в численних рішеннях Верхового Суду та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, розумний сумнів означає сумнів, що базується не на одній лише теоретичній можливості або такий, який виник лише з підстав того, щоб уникнути небажаного висновку, а такий, відносно якого можуть бути надані підстави, що можна підтвердити наданими фактами.

На підставі наведеного, суд вважає, що виходячи з стандарту «поза розумним сумнівом» органом досудового розслідування не доведено беззаперечну винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Окремо, суд звертає увагу на те, що відповідно до протоколу обшуку від 22.10.2013 року, за місцем проживання ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 було вилучено ряд речей, на які в подальшому накладався арешт та вони визнавались речовими доказами по справі. Серед вказаних речей були викрутка жовтого-червоного кольору, електронна вага, міні фотоапарат «Вега», мобільні телефони. Зокрема, стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого щодо конспірації своєї злочинної діяльності, а також можливості зважувати для визначення кількості наркотичних засобів перед збутом йде посилання саме на вилучену електронну вагу «Pocket Scule та викрутку, за допомогою якої обвинувачений помістив наркотичні засоби в зарядний пристрій. Проте, в судовому засіданні прокурором за час судового розгляду справи так і не було представлено частину речових доказів по справі для дослідження, зокрема, вилучену в обвинуваченого ОСОБА_7 згадану електронну вагу та викрутку. Як було зазначено прокурором частина речових доказів по справі, з невідомих причин, була втрачена.

При всіх згаданих вище обставин, з урахуванням втрати стороною обвинувачення частини речових доказів, які саме вилучались в обвинуваченого ОСОБА_7 , суд за жодних обставин не може прийти до переконання про беззаперечну винуватість останнього у пред`явленому йому обвинуваченні, оскільки в такому випадку все буде базуватися виключно на припущенні та сумнівах, що є неприпустимо при розгляді кримінального провадження та не відповідатиме основоположним принципам кримінального процесу.

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 містять склад злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, під час судового розгляду по даному провадженню пред`явлене обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому обвинуваченого за вказаною статтею КК України слід виправдати, у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ст.307 ч.2 КК України визнати невинуватим та виправдати у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати. Заставу в розмірі 22940 грн. внесену 25.10.2013 року повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Арешт накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.10.2013 року скасувати.

Долю речових доказів вирішити наступним чином: таблетки з написом «SUBUTEX» та п`ятнадцять зарядних пристроїв знищити; паперовий конверт з матеріалами № 572/4280/13-к щодо застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_16 на 7 акр. та матеріалами щодо застосування умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_9 на 13 арк., фішку оранжевого кольору "Poker House 1000" 1шт., фішку зеленого кольору "Poker House 5000" 1шт., фішку розового кольору "Poker House 500" 1 шт., пластикові картки від стартових пакетів у кількості 5шт., сім-карти - 16 шт., картку ПриватБанку НОМЕР_2 , картку ПриватБанку НОМЕР_3 , картку ПриватБанку НОМЕР_4 , лист ПриватБанку - оримувач ОСОБА_7 на 1 арк., специфікації та договори №ВД81306110007 від 11.06.2013 року, №ВД81305290003 від 29.05.2013 року договір, №ВД81305150003 від 15.05.2013 року, товарно-транспортні накладні "Нової пошти", квитанцію про купівлю техніки в ТОВ "ЄВРОЮВЕЛІРТРЕЙД" від 26.09.2013 року на суму 369,29 грн., квитанцію Укрпошта від 04.10.2013 року на суму 21,72., квитанцію Укрпошта від 09.03.2012 року, квитанцію Укрпошта від 05.10.2013 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №205 від 15.05.2013 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №420 від 13.07.2013 року, товарний чек магазину "СІТІБРЕНД" від.10.10.2013 року на суму 549 грн., запит на видачу готівки № 33636 від 15.10.2013 року ПАТ "ВТБ БАНК" на суму 10598,60 грн., документ на переказ коштів № 569523745 від 29.09.2013 року, документ на переказ коштів №1289570258 від 13.09.2013 року, аркуш листа з номром телефону і адресою ОСОБА_17 , всі чеки "ПриватБанку" на поповнення карткового рахунку та всі чеки "ПриватБанку" про видачу готівки, які знаходяться в паперовому конверті залишити при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_18