Рішення

від 31.07.2022 по справі 212/251/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/251/22

2/212/1640/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого ЧАЙКІНА І.Б., за участю секретаря судового засідання ЛЕОНІДОВОЇ К.А., представниці позивача - ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представниці відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ТОРГОВИЙ ДІМТАГАНАЙ» про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «КРИВОРІЗЬКАТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» звернулосядо судуіз позовноюзаявою,змінивши предметпозову 25.03.2022року до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 простягнення заборгованостіза наданіжитлово-комунальніпослуги зцентралізованого опалення.Мотивуючи своюзаяву тим,що позивачє постачальником теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Власником квартири є відповідачка ОСОБА_2 . У період з жовтня 2013 року по червень 2019 року включно власницею квартири була ОСОБА_4 . За вказаною адресою не здійснювалася оплата за послуги з централізованого опалення у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому просили стягнути з ОСОБА_4 на їх користь заборгованість за період з 01.10.2013 року по 02.07.2019 року основний борг 34, 306, 67 грн., інфляційні витрати 16, 749 грн., та 3% річних за період з 01.10.2013 року по 30.11.2021 року 4160, 84 грн., всього 55216, 84 грн.; з ОСОБА_2 просили стягнути заборгованість за період з 03.07.2019 року по 01.08.2021 року у розмірі 18056, 31 грн., інфляційні витрати 1858, 21 грн., та 3% річних 634, 21 грн. за період з 03.07.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 20548, 73 грн. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн. покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14 квітня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про зміну предмету позову та залучення співвідповідача.

ОСОБА_2 скористалася правом подання відзиву в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Просила застосувати строки позовної давності за період з 01.10.2013 року по 10.01.2019 року , оскільки позовна заява до суду подана 11.01.2022 року. Вважала позовну заяву необґрунтованою, оскільки вона ніколи не проживала і не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , власником вказаної квартири з 05.08.2021 року є ОСОБА_6 . Вказала, що стала власником за вказаною адресою з 03.07.2019 року, а тому не могла користуватися вказаною квартирою в період з 01.10.2013 року по 02.07.2019 року. Щодо періоду з 03.07.2019 року по 01.08.2021 року зазначає, що фактично не користувалася квартирою, оскільки квартира знаходилася в оренді ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ та орендар зобов`язаний був сплачувати житлово комунальні послуги відповідно до умов договору.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому зазначено, що з ОСОБА_2 підлягає стягнення заборгованості за період з 03.07.2019 року по 01.08.2021 року, оскільки вона була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та вона є належним відповідачем у справі. Вказали, що договір оренди з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» від 21.01.2019 року укладений між відповідачкою ОСОБА_4 не породжує будь яких наслідків для позивача, оскільки АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» не є стороною вказаного договору. Між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» та АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» не було укладено жодного договору про надання послуги з централізованого опалення, а тому правовідносини між сторонами відсутні.

ОСОБА_4 скористалася правом подання відзиву на позовну заяву у якому просила відмовити в задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності. Вказала, що не укладала будь якого договору з АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» про надання послуг з ЦО та ГВП за адресою: АДРЕСА_1 . Акцентувала увагу суду, що в період з 01.01.2019 року по 02.07.2019 року вона не є належним відповідачем, оскільки був укладений договір оренди з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ», та належним відповідачем є вони оскільки відповідають за оплату комунальних послуг.

Представником позивача подано відповідь на відзив ОСОБА_4 в якому просили задовольнити позов в повному обсязі, вказали, що у відповідачки ОСОБА_4 були відсутні підстави не сплачувати заборгованість за увесь період поки вона була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за період з 01.10.2013 по 02.07.2019 року.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачки до судового засідання не з`явились про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзивах та поясненнях долучених по справі.

Представниця відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник ТОВ "ТД ТАГАНАЙ", до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, форма власності: приватна , розмір частки 1/1 ( а.с.30)

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 09.07.2019 року право власності за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 з 03.07.2019 року.

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цьогоЗаконує відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку власника квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідальність відповідачки ОСОБА_2 за несвоєчасну оплату за послуги з постачання теплової енергії виникає після укладання договору дарування квартири, тобто з 03.07.2019 року.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу Українизобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 21липня2005року№ 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 03.07.2019 року по 01.08.2021 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої за вказаний період є ОСОБА_2 за послуги з опалення та гарячого водопостачання, заборгованість станом на квітень 2021 року складає 18056, 31 гривень (а.с.64).

Доказів погашення заборгованості розрахунку заборгованості та спростування за період з жовтня 2019 року по квітень 2021 року до суду ОСОБА_2 не надано.

Крім того, згідно з частиною 2статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625ЦК України.

За період 03.07.2019 по 01.08.2021 року, за яким з ОСОБА_2 підлягають стягненню: заборгованість по оплаті за централізоване опалення в розмірі 18056, 31 гривень, сума індексу інфляції у розмірі 1858, 21 гривень, 3 % річних у розмірі 634, 21 гривень, а всього 20 548 гривень 73 копійок.

Щодо вимог до ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, що до 03.07.2019 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 .

Відповідно до статей 66, 67, 162ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першоїстатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьоїстатті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Отже на відповідачку ОСОБА_4 покладається обов`язок щодо сплати комунальних послуг до 03.07.2019 року.

ОСОБА_4 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України, якою встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» передбачає форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримання захисту за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, до позовних вимог АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 згідно зі ст. 257 ЦК України, встановлено позовну давність тривалістю у три роки.

Вимогами ч.ч.4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Так, АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» звернулись з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення 11 січня 2022 року, а тому трьохрічний строк відраховується за три роки до пред`явлення позову.

Судом здійснено розрахунок відповідно до якого з ОСОБА_4 необхідно стягнути заборгованість за період з 01.01.2019 року по 03.07.2019 року (перехід права власності до ОСОБА_2 ) в розмірі 5907, 53 грн., інфляційні витрати 936, 60 грн., 3% річних 476, 84 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 7320, 97 грн.

Щодо посилання сторони відповідачів, що належним відповідачем є ТОВ "ТД ТАГАНАЙ" суд зазначає наступне:

Відповідно до договору оренди нерухомого майна від 21 січня 2019 року з додатковими угодами до нього ОСОБА_4 передала ТОВ "ТД ТАГАНАЙ" в оренду нерухоме майно (двокімнатну квартиру загальною площею 50,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). За умовами договору орендар самостійно укладає договори на надання комунальних послуг та сплачує їх самостійно. Вартість комунальних послуг сплачуються орендарем самостійно на рахунки відповідних підприємств з 01.01.2019 року по момент повернення об`єкту оренди орендодавцю (а.с. 37-46).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відтак пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №182/3357/19.

Водночас слід зазначити про те, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом.

Так, передумовою визнання відповідача неналежним, крім названої умови, є встановлення того, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №573/1822/16-ц.

Відповідно до вимогст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК Українипередбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд звертає увагу, що належним відповідачем у справі є саме власники вказаного житлового приміщення, зобов`язані утримувати це майно. Тому посилання представників відповідача на договір оренди, яким передбачено обов`язок орендаря (в даному випадку ТОВ "ТД ТАГАНАЙ") оплачувати комунальні послуги, не заслуговує на увагу, однак не позбавляє їх права звернутись до орендаря з відповідними позовними вимогами.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Відтак, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог. При звернені з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., позовні вимоги задоволено на 37,15 %, а отже судовий збір складає 843, 30 гривні. Таким чином, з ОСОБА_2 слід стягнути 621,77 гривень (73,73 % від задоволеної суми), а з ОСОБА_4 221,53 гривні (26,27 % від задоволеної суми), на користь позивача АТ «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ»

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст.525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст.16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: ТОВАРИСТВО ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«ТОРГОВИЙ ДІМТАГАНАЙ» про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період 03.07.2019 по 01.08.2021 року у розмірі 18056, 31 гривень, сума індексу інфляції у розмірі 1858, 21 гривень, 3 % річних у розмірі 634, 21 гривень, а всього 20 548 гривень 73 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період 01.01.2019 року по 02.07.2019 року у розмірі 5907, 53 грн., інфляційні витрати 936, 60 грн., 3% річних 476, 84 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 7320 гривень 97 копійок.

В іншій частині позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 621,77 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 221,53 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2022 року.

Суддя: І. Б. Чайкін