Постанова

від 16.11.2022 по справі 212/251/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6593/22 Справа № 212/251/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/251/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль",

відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , та відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 серпня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (надалі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

У березні 2022 року АТ «Криворізька теплоцентраль» змінило предмет позовних вимог та звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позовна заявамотивована тим,що АТ«Криворізька теплоцентраль», за специфікою своєї виробничої діяльності, здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов?язане здійснювати оплату за отримані послуги, відповідно до встановлених тарифів.

Позивач, на виконання своїх зобов`язань, надавав послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником квартири є відповідачка ОСОБА_1 .

У період з жовтня 2013 року по червень 2019 року включно власницею квартири була ОСОБА_2 .

За вказаною адресою не здійснювалася оплата за послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Дані обставиниє підставоюдля стягненняборгу уповному обсязіз урахуванняміндексу інфляціїта 3%річних.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за період з 01.10.2013 року по 02.07.2019 року у розмірі 34, 306, 67 грн., інфляційні втрати 16, 749 грн., та 3% річних за період з 01.10.2013 року по 30.11.2021 року 4160, 84 грн., всього 55 216, 84 грн.; та з ОСОБА_1 заборгованість за період з 03.07.2019 року по 01.08.2021 року у розмірі 18 056, 31 грн., інфляційні втрати 1 858, 21 грн., та 3% річних 634, 21 грн. за період з 03.07.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 20 548, 73 грн. Крім того, просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2022 року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету споруТовариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» (надалі ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ»).

Рішенням Жовтневогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від01серпня 2022року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 03.07.2019 року по 01.08.2021 року, у розмірі 18 056, 31 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 1 858, 21 гривень, 3% річних у розмірі 634, 21 гривень, а всього 20 548 гривень 73 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 01.01.2019 року по 02.07.2019 року, у розмірі 5 907, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 936, 60 грн., 3% річних 476, 84 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 7 320 гривень 97 копійок.

В іншій частині позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 621,77 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 221,53 гривень.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , від іменіта вінтересах якоїдіє ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 01.01.2019 року по 02.07.2019 року, у розмірі 5 907, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 936, 60 грн., 3% річних 476, 84 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 7 320 гривень 97 копійок. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Також, просить стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на свою користь судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 332,30 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , будучи власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , передала вказане нерухоме майно в оренду ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ», який взяв на себе зобов`язання самостійно оплачувати всі комунальні платежі з 01.01.2019 року і до моменту повернення об`єкту оренди.

Зазначає, що, відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, а, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послги», індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Отже, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» є індивідуальним споживачем, оскільки на підставі Договору оренди нерухомого майна від 21 січня 2019 року користувався спірною квартирою та споживав комунальні послуги, а тому повинен нести витрати на їх оплату.

Крім того, вважає, що саме ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» є належним відповідачем у даній справі, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник ОСОБА_4 , просить задовольнити апеляційну скаргу та, з урахуванням апеляційної скарги ОСОБА_5 , скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 ,від іменіта вінтересах якоїдіє представник ОСОБА_4 , просить скасувати рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суми заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 03.07.2019 року по 01.08.2021 року, у розмірі 18 056, 31 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 1 858, 21 гривень, 3% річних у розмірі 634, 21 гривень, а всього 20 548 гривень 73 копійок, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Також, просить покласти судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на позивача АТ «Криворізька теплоцентраль».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги відзив та пояснення ОСОБА_1 про те, що, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послги», індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» є індивідуальним споживачем на підставі Договору оренди нерухомого майна від 21 січня 2019 року та користувався спірною квартирою, тобто споживав комунальні послуги, а тому повинен нести витрати на їх оплату.

Крім того, вважає, що саме ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» є належним відповідачем у даній справі, а пред`явлення позову до неналежного відповідача, тобто до ОСОБА_1 , є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_2 , від іменіта вінтересах якоїдіє ОСОБА_3 , просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 01.01.2019 року по 02.07.2019 року, у розмірі 5 907, 53 грн., інфляційні втрати у розмірі 936, 60 грн., 3% річних 476, 84 грн. за період з 01.01.2019 року по 30.11.2021 року, а всього 7 320 гривень 97 копійок., а також в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період 03.07.2019 року по 01.08.2021 року, у розмірі 18 056, 31 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 1 858, 21 гривень, 3% річних у розмірі 634, 21 гривень, а всього 20 548 гривень 73 копійок, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» надала письмові пояснення по справі, у яких зазначила про укладення Договору оренди нерухомого майна від 21 січня 2019 року та Додаткових угод до нього, згідно яких Товариство взяло на себе зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за адресою: АДРЕСА_1 .

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг та відзивів на них, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» надає послуги з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 .

Відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки, форма власності: приватна, розмір частки 1/1 (а.с.30).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 09.07.2019 року, право власності за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 з 03.07.2019 року.

До 03.07.2019 року власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 .

Згідно з наданим до суду детальним розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_3 ,за період з 01жовтня 2013 року по 01серпня 2021 року, складає 52362,98 грн. Оплата послуг не здійснюється. Площа квартири зазначена 50,7 кв.м (а.с.5).

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 17388,95 грн та 3% річних у розмірі 5271,88 грн.

Задовольняючи частковопозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивз того,що відповідачки,кожна окремо,будучи власникамиквартири АДРЕСА_3 у відповідний період, у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку, в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачками. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачки, у встановлені законом строки, не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьохвідсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань, за три роки, що передували зверненню позивача до суду з даним позовом, зважаючи на пропуск позивачем позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачками.

Зважаючи на те, що позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль»не оскаржено рішення суду в апеляційному порядку, а доводи апеляційних скарг відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично зводяться до незгоди з висновками суду в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

01 травня 2019 року вступив в діюЗакон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 5Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIIIдо житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Статтею 9 Закону Закон України«Про житлово-комунальніпослуги» від9листопада 2017року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, власницею квартири АДРЕСА_3 по 02.07.2019 року була ОСОБА_2 , а з 03.07.2019 року право власності зареєстровано за ОСОБА_1 , а тому останні зобов`язані нести витрати по її утриманню у відповідний період, тобто ОСОБА_2 з 01.01.2019 року по 02.07.2019 року, а ОСОБА_1 з 03.07.2019 року по 01.08.2021 року.

Доводи апеляційних скарг про те, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» є індивідуальним споживачем на підставі Договору оренди нерухомого майна від 21 січня 2019 року та користувався спірною квартирою, тобто споживав комунальні послуги, а тому повинен нести витрати на їх оплату та є належним відповідачем у справі, колегією суддів не приймаються

Так, згідно пункту 6 частини першоїЗакону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, індивідуальний споживач це фізичнаабо юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, а доказів укладення відповідного договору між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ТАГАНАЙ» та АТ «Криворізька теплоцентраль» суду не надано, у зв`язку з чим єдиним індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» до квартири АДРЕСА_3 , у розумінні вказаної правової норми, є саме власник цього нерухомого майна.

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7вказаного Законувстановлено, що індивідуальний споживач зобов`язанийукладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом,оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у кожної окремо, наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання централізованого опалення та обслуговування мереж опалення.

Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за опалення, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 за період 03.07.2019 року по 01.08.2021 року та з ОСОБА_2 за період 01.01.2019 року по 02.07.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачками у справі, у визначеному позивачем розмірі, який фактично не оспорюється в апеляційній інстанції.

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачки у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення інфляційних втрат та трьохвідсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань в межахтрирічного строкупозовної давності,про застосуванняякої заявленовідповідачками усправі, а саме: з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 858, 21 гривень та 3% річних у розмірі 634, 21 гривень, а з ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 936, 60 грн. та 3% річних у розмірі 476, 84 грн., правильність нарахування яких не оспорюється відповідачки в апеляційних скаргах, як і не надається власного розрахунку цих сум.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , та відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 01серпня 2022року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2022 року.

Головуючий:

Судді: