Рішення

від 01.08.2022 по справі 683/1532/22

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1532/22

2/683/657/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лугового О.М.,

секретаря Градомської Д.Р.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 683/1532/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

21 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову посилався на те, що з 28 травня 1992 року по 12 серпня 2021 року працювала начальником комунального підприємства «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області». Відповідно до рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 28 травня 2021 року № 15\5/УІІІ комунальне підприємство «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області» реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технiчної iнвентаризації». У зв`язку із такою реорганізацією наказом № 26 від 12 серпня 2021 року її було звільнено з роботи. Проте відповідачем не було здійснено зі нею розрахунок, зокрема не виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за перiод роботи з 03.02.2020 року по 12.08 2021 рік, що становить 30 657 грн. 37 коп.. Рiшенням Старокостянтинівського районного суду від 18 лютого 2022 року справа № 683/2597/21 стягнуто з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технiчної інвентаризації» на її користь компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 51 день за період з 03 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 року в сумі 30 657 грн. 37 коп. Проте до цього часу вказане рішення суду не виконано, та не проведено розрахунок, тобто не здiйснена виплата всіх сум, що їй належали вiд пiдприємства в день звільнення, тому просить з врахування збільшенням позовних вимог стягнути з відповідача на її користь 221465 грн. середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

18 липня 2022 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач, посилається на те, що позовна заява є безпідставною, необгрунтованою, не підтвердженою жодним належним, допустимим та достовірним доказом та такою, що не підлягає задоволенню. До данного відзиву відповідачем було долучено копію платіжного доручення №9 від 11 липня 2022 року, на суму 30657 грн. 37 коп, та зазначено що, відповідач, не мав об`єктивноi змоги вчасно виконати рiшення суду про стягнення коштів у зв`язку з тим, що КП «Старокостянтинівське міське БТІ» є госпрозрахунковою установою отримує дохiд виключно від наданих послуг (а в теперiшній воєнний стан й до цього карантинні обмеження абсолютно не сприяли активному будівництву та замовленням по виготовленню технічних паспортів, не ведучи мову ще й про наявність конкурентів приватних суб`єктів господарювання), не є дотаційним, не мало вільних коштів на розрахунковому рахунку й окремими рішеннями Старокостянтинівської мiської ради отримало вiдповiднi кошти для проведення розрахунку згідно вiдповiдного виконавчого листа Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. Отже, на підставі вищевикладеного враховуючи критерії співмірності, пропорційності та добросовісності, вважає позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмiрi 195 788,65 грн. не спiвмiрними із стягнутою та виплаченою компенсацією за невикористану відпустку за період роботи з 03.02.2020 року по 12.08.2021 року в розмiрi 30 657,37 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_1 з аналогічних підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу № 26 КП «Старокостянтинівського БТІ» від 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади начальника комунального підприємства «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, у зв`язку із реорганізацією підприємства, п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується також і записом в трудовій книжці ОСОБА_1 ..

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2022 року по справі №683/2597/21 було стягнуто з стягнуто з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технiчної інвентаризації» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 51 день за період з 03 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 року в сумі 30 657 грн., а також видано виконавчий лист 17 травня 2022 року. Проте на день звернення позивача до суду вказане рішення суду не було виконано, та не проведено розрахунок, тобто не здiйснена виплата всіх сум, що належали ОСОБА_1 вiд пiдприємства в день звільнення.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За викладених вище обставин, оскільки, відповідач на час звільнення позивача не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, а тому про право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України є правильним.

Разом з цим, метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критерії в оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язку працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові від 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), відступаючи від висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо права суду на зменшення розміру середнього заробітку, зазначила критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з нею остаточний розрахунок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає нарахуванню за період з 13 серпня 2021 року по 25 липня 2022 року включно.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 221 465 грн. 85 коп. (641,93 грн. х 345 днів) і він відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995р. №100 та розрахований правильно.

Судом встановлено, що розмір самої заборгованості за невикористану відпустку, яка не була виплачена позивачу за рішенням суду становить 30 657 грн. 37 коп. (без урахування податків та обов`язкових платежів, за період роботи з 03 лютого 2020 року по 12 серпня 2021 року) та більш як у сім разів є меншою за суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (221 465 грн. 85 коп.).

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості за невикористану відпустку, яка вже була стягнута, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 30 657 грн. 37 коп. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимогст. 141 Цивільного процесуального кодексу Українисуд стягує з відповідача в користь держави 992 грн. 40 коп. судового збору.

У відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, негайному виконанню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-12, 81, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 30 657 грн. 37 коп. за період з 13 серпня 2021 року по 25 липня 2022 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» на користь держави 992 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 13 грудня 2008 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації», місце знаходження: 31100, вул.Софійська, 3/1, м.Старокостянтинів, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 35377120.

Повний текст рішення суду складено 03 серпня 2022 року.

Суддя: