Рішення

від 12.07.2022 по справі 727/754/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/754/22

Провадження № 2/727/589/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретарясудового засідання Стефанчук О.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» (ЄДРПОУ 43355535, адреса місця знаходження: м. Чернівці, вул. І.Богуна,18) про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» про поновлення на роботі.

Посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що до звільнення, вона працювала в Обласному комунальному некомерційного підприємства «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» на посаді реєстратора медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкулюз.

Вказує, що згідно витягу з наказу №377-зв від 23.12.2021 року «Про звільнення з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників» її було звільнено із вище вказаної посади з 24.12.2021 року в період перебування її у відпустці.

Вважає, що відповідачем при проведенні процедури вивільнення працівників в тому числі і її пов`язаної із реорганізацією підприємства допущено ряд суттєвих порушень. Зокрема, вважає, що відповідачем не приймалося рішення щодо скорочення чисельності або штату працівників та не було повідомлено первинну профспілкову організацію про заплановане звільнення працівників. Зазначає, що відповідачем також було порушено вимоги ст. 32 КЗпП України, відповідно до якої особа, посаду якої планують скоротити, повинна бути ознайомлена з наказом про внесення змін до штатного розпису за два місяці. Вказує, що відповідачем не були з`ясовані обставини, чи є серед працівників, посади яких скорочуються, особи щодо яких встановлено обмеження на звільнення. Аргументує зміст вимог і тим, що відповідач не повідомляв службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, не попереджав працівників про наступне звільнення та згода профспілкової організації відносно її звільнення не відповідає нормам трудового законодавства, так як засідання профспілкової організації і надання згоди на звільнення було проведено без її участі, та її повідомлення ще і під час перебування її у відпустці.

З урахуванням наведених вище обставин позову та уточнених позовних вимог, просить, скасувати наказ за №377-зв від 23.12.2021 року «Про звільнення з роботи» за п.1 ст. 40 КЗПП України ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників; поновити її на посаді реєстратора медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкульоз з 24.12.2021 року та виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.12. 2021р. по 13.07. 2022р., у розмірі 35105 грн. без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Рух справи та позиція сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.02.2022 року відкрито провадження в справі, з визначенням правил розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

14.03.2022 року відповідачем ОКНП ««Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», в особі адвоката Кучерявої Н., скеровано до суду відзив на позовну заяву. Проти заявленого позову заперечують та вважають вимоги позивача ОСОБА_1 не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне. У зв`язку із затвердженням Чернівецькою обласною радою штатного розпису на 11.10.2021 року, яким внесені зміни до структури і штатного розпису ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», наказом №292-к від 11.10.2021 року був введений в дію штатний розпис у кількості 156,25 штатних одиниць, який погоджений директором Департаменту охорони здоров`я і затверджений Чернівецькою обласною радою. В спростування доводів позивача, стверджують, що ОСОБА_1 була запрошена на засідання профкому, однак вона не з`явилася. Зазначають, що профспілковий комітет рішенням від 20.12.2021 року (п.2.19) надав згоду на звільнення ОСОБА_1 . Вказує, що параграфом 20 наказу №377-зв від 23.12.2021 року «Про звільнення з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників» ОСОБА_1 реєстратор медичного кабінету обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз була звільнена з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України з 24.12.2021 року. При цьому не заперечують, що станом на 24.12.2021 року була вакантною посада реєстратора медичного поліклінічного підрозділу №1, за якою є необхідною є наявність медичної освіти, яку ОСОБА_1 відповідно до свого фаху і кваліфікації не мала, а отже і не могла б обіймати вказану посаду. На думку відповідача, звільнення ОСОБА_1 відбулось, виходячи з неможливості переведення її на іншу роботу, у зв`язку з відсутністю вакантних посад. Окрім наведеного, доводи відзиву мотивують і тим, що ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» була подана у центр зайнятості звітність інформація про заплановане вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Вважають, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до вимог чинного КЗпП України, а тому, просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.03.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

20.04. та 07.07.2022 року, відповідно, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Саламандик А.І. скеровано до суду заяви про уточнення позовних вимог, в яких просять, поновити строк для подачі заяви про уточнення позовних вимог; скасувати наказ за №377-зв від 23.12.2021 року «Про звільнення з роботи» за п.1 ст. 40 КЗПП України ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників; поновити її на посаді реєстратора медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкульоз з 24.12.2021 року та виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.12. 2021р. по 13.07. 2022р., у розмірі 35105 грн. без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

11.07.2022 року представником відповідача ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» адвокатом Кучерява Н.М. скеровано до суду відзив на уточнення позовних вимог, в яких просять, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю.

Позивач ОСОБА_1 у наданих суду поясненнях (вступному слові) посилалася наобставини викладенів позові.

Позовні вимоги, з уточненнями скерованими до суду, просила задовольнити, вказуючи що підставами за яких її було звільнено з займаної посади є неналежне повідомлення її про зміни в організації роботи диспансеру, не повідомлення її про засідання профспілкового комітету, на якому вирішувалося питання про її звільнення та звільнення її під час відпустки.

Позиція позивача в судовому засіданні повністю підтримана у її інтересах представником ОСОБА_2 .

В подальшому, до суду позивачем, в її інтересах представником було направлено заяву про завершення розгляду справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», адвокат Кучерява Н.М. в судовому засіданні заперечувала проти позову. В поясненнях (вступному слові) вказувала на обставини викладені у відзиві та просила в задоволенні позовних вимог, з уточненнями ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю, у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідно заперечення та об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в межах заявлених вимог, заслухавши вступне слово сторін, суд зважає на наступне.

Відповідно дост. 55 Конституції України; ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1ст. 11, 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Дослідженідокази та застосовані норми права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 станом на 24.12. 2021р. працювала реєстратором медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкульоз ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» з 01.06.2016 року (наказ про прийом на роботу № 226пр від 01.06.2016р.), на посаду медичного реєстратора кабінету обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз, із яким ОСОБА_1 була ознайомлена (а.с. 81).

З дослідженої інформації особової картки працівника ОСОБА_1 вбачаються дані про призначення і переведення ОСОБА_1 по посаді. Терещук була обізнана з посадовою інструкцією, у якій визначено що загальний стаж роботи останньої становить 31 рік (а.с. 51 54)

Згідно наказу ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» №296-к від 13.10.2021 року «Про скорочення чисельності та штату працівників, попередження про наступне вивільнення» було визначено посади, які підлягають скороченню по структурним підрозділам та працівники, що в них працюють, зокрема, серед інших - кабінет обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз (працівник ОСОБА_1 ) (а.с. 11-14).

З даним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, (підпис останньої в графі з наказом ознайомлені відсутній (а.с. 15-16). Дані обставини були позивачем підтверджені в судовому засіданні.

За даними звітності інформація про заплановане масове вивільнення працівників диспансеру у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (форма 4-ПН) були подані керівником установи 22.10.2021 року та вбачається що на вивільнення з посади реєстратора медичного заплановано 3 працівника, із датою запланованого вивільнення працівників 22.12. 2021 р. (а.с. 82). Однак, з попередженням про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 була під підпис попереджена 25.10.2021 року, про що свідчить її підпис (а.с.9). З дослідженого попередження (а.с. 9) вбачається, що звільнення з займаної посади ОСОБА_1 мало відбутися з 26.12. 2021 року. Разом з цим, на підставі витягу з наказу № 377-зв від 23.12.2021 року (а.с. 10, 76) у зв`язку із скороченням чисельності штату та чисельності працівників, (параграф 20) ОСОБА_1 реєстратора медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкул юзу звільнено з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП (у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників) з 24.12. 2021 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньої місячної заробітної плати за ст. 44 КЗпП України та грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної чергової відпустки за період роботи з 02.06.2021 року по 24.12. 2021 року (а.с. 10).

Як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з даним наказом про звільнення не ознайомилася, а фактично про винесення наказу дізналася після 25.12. 2021року, коли вийшла на роботу після наданої їй відпустки та отримала трудову книжку та копію наказу про звільнення 28.12. 2021 року. Так, як вбачається з дослідженого витягу з наказу від 20.12. 2021 року № 369-в (параграф 3) ОСОБА_1 медичному реєстратору була надана відпустка за власний рахунок на 5 календарних днів з 20.12. 2021 року по 24.12. 2021 року, з зазначенням приступити до роботи 25.12. 2021 року (а.с. 73). Підставою винесення цього наказу стала заява ОСОБА_1 (а.с. 74) в якій остання просить надати їй безоплатну відпустку у зв`язку із смертю матері (резолюція керівника до наказу).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до з`ясованих в засіданні доказів, згідно наказу № 377-зв від 23.12.2021 року (а.с. 10, 76) у зв`язку із скороченням чисельності штату та чисельності працівників, (параграф 20) ОСОБА_1 було визначено сплатити грошову компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної чергової відпустки за період роботи з 02.06.2021 року по 24.12. 2021 року та не було, при цьому, враховано, що з 20.12. 2021 року по 24.12. 2021 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці за власний рахунок (наказ від 20.12. 2021 року № 369-в (а.с.73).

Частиною 1 ст. 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника; розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до п.2.19 протоколу №13 засідання профспілкового комітету ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» від 06.12.2021 року профспілковим комітетом надано згоду на скорочення та розірвання трудового договору з реєстратора медичного кабінету обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз (1,0 ст.), яку обіймає ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту п.1 ст. 40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством. (а.с. 43-46).

В судовому засіданні було встановлено і дане вбачається з дослідженого вище протоколу, що порядком денним (п.1) слухалося питання відміни протоколу № 12 засідання профкому від 18.10. 2021 року Про надання згоди на розірвання трудового договору за скороченням штату з працівниками диспансеру та про надання згоди скорочення працівників… (а.с. 43). З вказаного протоколу чітко видно, що ОСОБА_1 на засіданні, як член профспілкової організації не була присутня. З дослідженого запрошення профкому (а.с. 83) вбачається що 02.12. 2021 р. ОСОБА_1 було повідомлено про засідання профспілкового комітету 06.12. 2021 року о 10.00 годин по розгляду подання генерального директора протитуберкульозного диспансеру І. Гавриш голові профспілки ОСОБА_3 від 13.10.2021 року № 804 (а.с. 84).

За з`ясованих в судовому засіданні обставин, 06.12. 2021 року, внаслідок відміни рішення прийнятого на засіданні профспілкового комітету про надання згоди про вивільнення працівників тубдиспансеру у зв`язку з скороченням штату, повторний розгляд цього питання було призначено профкомітетом на засідання 20.12. 2021 року на 10.00 годин. ОСОБА_1 06.12. 2021 року було поштовим зв`язком направлено повторне запрошення на засідання профспілкового комітету 20.12. 2021 року (а.с. 85). За аналізом пояснень представника відповідача, ОСОБА_4 не змогла пояснити чи отримала ОСОБА_1 запрошення на засідання профспілкового комітету 20.12. 2021р. При цьому, не заперечувала, що адміністрації і профспілковому комітету було відомо про те, що з 20.12. 2021 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці за власний рахунок, у зв`язку із сімейними обставинами, смертю матері. По суті, представник відповідача визнала, що неявка позивача на засідання профкому відбулася з поважних причин; пояснити, п. 1.3. зазначеного в протоколі № 14 від 20.12. 2021 року (а.с. 120, 121) щодо відсутності поважності причини неявки ОСОБА_1 на засідання профкому, не змогла.

Відповідно до витягу з протоколу №14 засідання профспілкового комітету ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» від 20.12.2021 року відмінено п.2.9 рішення профспілкового комітету від 06.12.2021; повторно розглянуто подання адміністрації та надано згоду на скорочення та розірвання трудового договору з реєстратора медичного кабінету обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз (1,0 ст.), яку обіймає ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту п.1 ст. 40 КЗпП України з наданням їй гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством. (а.с. 120-121)

Окрім наведеного, на підставі наказу ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» №292-к від 11.10.2021 року введено в дію штатний розпис у кількості 156,25 штатних одиниць 24.12.2021 року. (а.с. 47).

Штатний розпис було введено в дію з 24.12. 2021 року, що був затверджений 11.10.2021 року (а.с. 48-50).

В засіданні було установлено, що згідно штатного розпису, введеного в дію з 11.10.2021 року, мало місце вакантна посада реєстратора медичного поліклінічного підрозділу № 1 (а.с. 55).

Як пояснила представник відповідача ОСОБА_4 в засіданні, дана посада як гарантія визначена чинним законодавством при скороченні працівника, не була запропонована ОСОБА_1 , так як остання не мала відповідного кваліфікаційного рівня неповної вищою медичної освіти. При цьому, представник відповідача не заперечувала і підтвердила що ОСОБА_1 отримала свідоцтво (диплом) медичної сестри (середньої медичної спеціальності). Дане узгоджується і з дослідженими записами в особовій картці працівника (а.с. 42).

Як було зазначено в поясненнях ОСОБА_1 їй не було запропоновано іншу посаду, в тому числі і наведену, за рівнем її кваліфікації з урахуванням стажу роботи за кваліфікаційних вимог.

Штатну чисельність підприємства визначає директор на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, погодженого в установленому порядку з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги. (а.с. 58 -72).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15 та викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З аналізу норм п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 42 КЗпП України, якою врегульовано питання вивільнення працівників в зазначених випадках, слідує, що при звільненні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42 КЗпП України.

Із змісту ч. 1 ст. 42 КЗпП України убачається, що при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України (поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справі № 6-20213св0, в справах у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Встановлено, що 22.10.2021 року ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» було подано звітність інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці. (а.с. 82)

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У ст. 49-2 КЗпП України (порядок вивільнення працівників) передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч. 1). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3).

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц (провадження № 61-17594св18) вказано, що «якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов`язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому виключно прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і покладення обов`язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб`єкта, зазначеного у статті 240-1 КЗпП. При цьому у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником».

Отже, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен був поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису ввести скорочену посаду,що і було би належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Суд у своїй постанові зазначив, що у даному випадку роботодавець на день звільнення позивача не виконав вимоги частини другої ст. 40 КЗпП України та частин 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки після поновлення на роботі за рішенням суду не запропонував йому наявні вакантні посади в установі на дату звільнення, не звертався до профспілкової організації з письмовим поданням про надання згоди на звільнення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, також відповідачем не було враховано переважне право на залишення на роботі та не було запропоновано іншу роботу, що є порушенням ст.49-2 КЗпП України.

Відповідно до Статуту ОКНП «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» є медичним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги будь-яким особам, в порядку та на умовах, встановлених законодавством України. Структура підприємства, порядок внутрішньої організації та сфери діяльності структурних підрозділів підприємства затверджуються керівником генеральним директором (а.с.58-72).

Виходячи з наведених вимог закону, з`ясованих обставин по справі на думку суду було допущено вимоги законодавства при звільненні позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не було запропоновано іншу рівнозначну посаду та відповідного підтвердження матеріали справи не містять.

Підставами до видачі і підписання Генеральним директором Гавриш І наказу № 377-зв 23.12. 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади, зазначено п. й ст. 40, ст. 44 КЗПП, наказ про штатний розпис від 13.10.2021 року та згода профспілкового комітету (протокол № 13 від 06.12. 2021 року (а.с. 10). Підстава щодо згоди профкому на звільнення позивача є невірною, так як згідно дослідженого витягу з протоколу № 14 від 20.12. 2021 року було відмінено п. 2.19 рішення профспілкового комітету ОКНП Чернівецький обласний клінічний проти туберкульозний диспансер від 06.12. 2021 (протокол 13 від 06.12. 2021 року) (а.с. 120).

ідповідно до ч.3ст.43 КЗпП Україниподання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

Таким чином, згода на звільнення позивача була надана з порушенням діючого законодавства.

Окрім того, суд вважає, що має місце незаконне звільнення і з підстави того, що ОСОБА_1 була звільнена з 24.12. 2021 року з посади під час перебування у відпустці, оскільки відповідно до наказу, підписаного генеральним директором І. Гавриш, ОСОБА_1 було надано відпустку за власний рахунок на 5 календарних днів з 20.12. по 24.12. 2021 року, з зазначенням приступити до роботи 25.12. 2021 року (а.с. 73). Наказ про звільнення видано 23.12.2021 року, коли позивачка була фактично відсутня на роботі, що спростовує доводи представника відповідача, що на момент винесення вказаногонаказу, позивачу пропонувалося переведення на іншу посаду. При цьому, суд також звертає увагу, що згода на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади профспілковим комітетом відповідача була надана також під час перебування ОСОБА_1 у відпустці.

Доводи відповідача викладені у відзиві на уточнення позовних вимог про те, що ОСОБА_1 надавалася відпустка з 06.12. 2021 року по 19.12. 2021 року і 20.12 2021 року остання приступила до роботи, спростовується поясненнями самого ж представника ОСОБА_5 , що 20.12. 2021 року ОСОБА_1 подала директору заяву про надання відпустки через те, що у неї померла мати і до роботи вона не приступила. Дане підтверджено і вищенаведеним наказом від 20.12. 2021 року (а.с. 73).

Сторона відповідача, в особі представника Кучерявої Н., посилалася на ту обставину, що відповідно до положеньст. 3 ЗУ «Про відпустки», допускається звільнення працівника у відпустці, причому останній день відпустки буде останнім робочим днем.

Проте, відповідно до вимог ч. 3ст. 40 КЗпП«Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» - не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті),а також у період перебування працівника у відпустці.Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Отже, спеціальною нормою, якою керувався відповідач при звільненні ОСОБА_1 є саме положенняст. 40 КЗпП України, якою прямо заборонено звільнення робітника за ініціативою власника у період відпустки.

Таким чином, встановивши, що у відповідача в період з жовтня по грудень 2021 року дійсно мало місце скорочення штату у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, проте позивача хоча і було належним чином попереджено про наступне звільнення, проте не запропоновано іншу вакантну посаду реєстратора медичного поліклінічного підрозділу № 1, на момент звільнення, від якої вона не відмовилася.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не відповідала кваліфікаційному рівню, суд не бере до уваги, оскільки загальний стаж позивача 31 рік, ОСОБА_1 згідно даних особової картки (а.с. 42) мала фах медичної сестри середніх медичних спеціальностей, який здобула 28.05. 1985 року; з 04.06. 2016 року працювала медичним реєстратором. Таким чином враховуючи, що хоча наказ про звільнення виданий і повноважною особою, в межах своєї компетенції, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача з роботи з посади реєстратора медичного кабінету обробки інформації та реєстрації хворих на туберкульоз, на підставі пункту 1статті 40 КЗпП Українивідбулося без дотримання вимог трудового законодавства та з порушенням прав ОСОБА_1 .

Отже, оскаржуваний наказ відповідача не відповідає критеріям правомірності, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на працю, що є порушенням ст. 8 Конвенції.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 була звільнена незаконно, остання підлягає поновленню на роботі і відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпПУ та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст. 117 КЗпПУ мають різну правову природу.

Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпПУ за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за ст. 117 КЗпПУ за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Судом встановлено, що в період з 20.12. 2021 року по 24.12. 2021 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а тому час, протягом якого позивач згідно зіст.26 Закону України «Про відпустки»не працювала і за нею не зберігався заробіток, виключається з розрахункового періоду відповідно до абз.6 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Зазначені обставини суд розцінює як поважні причини, з яких позивач не працювала і за нею не зберігався заробіток, що дає підстави для застосування абз.6 п.2 Поряду та виключення часу вимушеного прогулу та відсторонення від роботи з розрахункового періоду.

Довідки про середньоденну заробітну плату, графік роботи та інші необхідні для вирахування сум, що підлягають стягненню, дані, суду сторонами надано не було, а тому, керуючись передбаченимст.8 Конституції Українипринципом верховенства права, встановивши порушення прав позивача, приймає рішення про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача до нарахування та виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з з`ясованих судом обставин, при звільненні позивачу було виплачено заробітну плату, і посадовий оклад за один місяць, як те передбачено при скороченні. Тобто оплату вимушеного прогулу слід рахувати з 24.01.2022 року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітні плата становить 6500 грн. станом на день заплановане засідання - 08.07.2022 року кількість днів вимушеного прогулу, які слід оплати 119 робочих днів. Розмір заробітної плати за один день становить - 6500грн./22роб.д.=295 грн. Тому розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу буде становити - 119 роб.дні в 295 грн. = 35105 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів (п.6постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року).

Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 16.06.2022 року (справа 913/567/19(913/452/21) визначила правовий висновк про те, що відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правиламист.141 ЦПК Українипідлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1984.80 грн. Згідно з ч.5ст.235 КЗпП Українирішення про поновлення на роботі незаконно зльненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Строк звернення з позовом до суду визначенийст.232 КЗпП Українипозивачем не порушений.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач ОСОБА_1 як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40,47,115,116,139,147 КЗпП України, ст. ст.4,12-13,76-78,81,141,258,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» задовольнити.

Скасувати Наказ за № 377-зв від 23.12.2021 року «Про звільнення з роботи» за п.1 ст. 40 КЗПП України ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП НОМЕР_1 , на посаді реєстратора медичного кабінету обробки інформації відділу моніторингу і оцінки заходів протидії захворюванню на туберкульоз з 24.12.2021 року та виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.12. 2021р. по 13.07. 2022р., у розмірі 35105 грн. без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РОНКПП НОМЕР_1 на роботі та в частині виплатити їй заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» на користь держави судовий збір в загальному розмірі - 1984.80 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргупротягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 25.07.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.