Ухвала

від 28.07.2022 по справі 757/25001/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.09.2014 задоволено клопотання слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на 99,775 % статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ «Маріупольпродцентр» ЄДРПУО 34266775 (Донецька область Першотравневий р-н, с. Урзуф вул. Набережна, 92 ), що належать підозрюваному ОСОБА_6 , накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Маріупольпродцентр» ЄДРПУО 34266775 (Донецька область Першотравневий р-н, с. Урзуф вул. Набережна, 92 ), розпорядником якого є ОСОБА_6 , а саме: нежитлове приміщення за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Писарева-28, загальною площею 1671,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,0м2, загальною вартістю 290000грн.; квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 97,8м2,; квартира за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 56,3м2, загальною вартістю 130919грн.; квартира за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 56,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 98,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 98,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 56,0м2; квартира

---

Справа №757/25001/14-к Слідчий суддя ОСОБА_8

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2957/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_1

за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею 75,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_9 загальною площею 56,3м2; квартира за адресою: АДРЕСА_10 загальною площею 74,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_11 загальною площею 126,3м2; квартира за адресою: АДРЕСА_12 загальною площею 98,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_13 загальною площею 98,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_14 загальною площею 98,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_15 загальною площею 98,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_16 загальною площею 128,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_17 загальною площею 75,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_18 загальною площею 56,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_19 загальною площею 74,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_20 загальною площею 56,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_21 загальною площею 99,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_22 загальною площею 126,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_23 загальною площею 89,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_24 загальною площею 74,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_25 загальною площею 93,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_26 загальною площею 96,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_27 загальною площею 97,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_28 загальною площею 130,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_29 загальною площею 95,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_30 загальною площею 124,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_31 загальною площею 97,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_32 загальною площею 127,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_33 загальною площею 98,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_34 загальною площею 128,3м2; квартира за адресою: АДРЕСА_35 загальною площею 97,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_36 загальною площею 128,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_37 загальною площею 121,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_38 загальною площею 88,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_39 загальною площею 75,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_40 загальною площею 98,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_41 загальною площею 126,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_42 загальною площею 88,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_43 загальною площею 98,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_44 загальною площею 127,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_45 загальною площею 90,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_46 загальною площею 99,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_47 загальною площею 127,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_48 загальною площею 90,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_49 загальною площею 55,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_50 загальною площею 98,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_51 загальною площею 127,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_52 загальною площею 56,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_53 загальною площею 127,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_54 загальною площею 76,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_55 загальною площею 98,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_56 загальною площею 88,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_57 загальною площею 56,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_58 загальною площею 127.5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_59 загальною площею 99,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_60 загальною площею 89,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_61 загальною площею 127,1м2; квартира за адресою: АДРЕСА_62 загальною площею 128,0м2;квартира за адресою: АДРЕСА_63 загальною площею 97,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_64 загальною площею 56,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_65 загальною площею 76,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_66 загальною площею 90,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_67 загальною площею 127,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_68 загальною площею 98,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_69 загальною площею 90,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_70 загальною площею 127,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_71 загальною площею 89,7м2; квартира за адресою: АДРЕСА_72 загальною площею 98,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_73 загальною площею 127,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_74 загальною площею 97,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_75 загальною площею 127,8м2;квартира за адресою: АДРЕСА_76 загальною площею 98,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_77 загальною площею 93,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_78 загальною площею 98,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_79 загальною площею 99,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_80 загальною площею 119,5м2; квартира за адресою: АДРЕСА_81 загальною площею 93,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_82 загальною площею 98,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_83 загальною площею 128,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_84 загальною площею 76,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_85 загальною площею 99,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_86 загальною площею 55,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_87 загальною площею 99,0м2; квартира за адресою: АДРЕСА_88 загальною площею 93,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_89 загальною площею 127,3м2;квартира за адресою: АДРЕСА_90 загальною площею 127,7м2;квартира за адресою: АДРЕСА_91 загальною площею 97,4м2; квартира за адресою: АДРЕСА_92 загальною площею 123,2м2;квартира за адресою: АДРЕСА_93 загальною площею 88,8м2; квартира за адресою: АДРЕСА_94 загальною площею 127,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_95 загальною площею 75,9м2; квартира за адресою: АДРЕСА_96 загальною площею 98,4м2;квартира за адресою: АДРЕСА_97 загальною площею 122,6м2; квартира за адресою: АДРЕСА_98 загальною площею 56,2м2; квартира за адресою: АДРЕСА_99 загальною площею 129,0м2;квартира за адресою: АДРЕСА_100 загальною площею 100,0м2;квартира за адресою: АДРЕСА_101 загальною площею 129,6м2.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 21.05.2021 захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014000000000369.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що як зазначено у клопотанні про арешт майна, 31.03.2014 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, згідно якого ОСОБА_6 начебто здійснював керівництво вчиненням службовими особами ПрАТ «Артемівськ Вайнері» таких злочинів та його діями державі заподіяна шкода у розмірі 42 598 436,40 гривень, що становить особливо великий розмір.

Отже, з інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень призначення покарання у вигляді конфіскації майна було можливим лише за вчинення дій, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України. Відтак, накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна, було можливим лише за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні саме цього злочину.

Проте, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на майно, стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів обставин, на які міститься посилання у клопотанні, зокрема доведеного розміру шкоди та суми несплачених податків. Відповідно, слідчим суддею не досліджувались такі докази, а тому висновки, покладені в обґрунтування судового рішення, не відповідають фактичними обставинам справи.

Слідчому судді не надавався та ним не досліджувався висновок судового експерта, яким доводився б навіть факт завдання збитків або несплати податків.

Відомості про розмір несплачених податків та про розмір збитків, про які йдеться в ухвалі про арешт майна, доводяться лише одним документом - довідкою-висновком від 28.03.2014, складеним державним ревізором - інспектором п`ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів ОСОБА_9 . Разом з тим, на переконання апелянта, така довідка при використанні її для обґрунтування розміру матеріальних збитків є недопустимим доказом.

Керуючись положеннями статті 243 КПК України, сторона захисту самостійно звернулася до експертної установи та залучила судового експерта для проведення економічної експертизи, та проведеною експертизою встановлено, що висновки, викладені у вищевказаній довідці, не є документально та нормативно обгрунтованими.

Крім того, до клопотання про накладення арешту не додано матеріали та докази, які б вказували на обгрунтованість підозри в часині підтвердження участі ОСОБА_6 у подіях, про які зазначено в повідомлені про підозру. Відповідно, такі докази слідчим суддею при вирішенні питання про арешт не досліджувались, в обґрунтування висновків про можливість арешту не покладались.

Також, апелянт посилався на те, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки належного підтвердження про отримання ОСОБА_6 відповідного

повідомлення, або про ознайомлення з його змістом стороною обвинувачення не отримано та слідчому судді не надано.

Крім того, апелянт зазначав, що клопотання про арешт майна подано з порушенням правил підслідності, встановлених ст. 216 КПК України, оскільки, згідно положень ст. 216 КПК України (в редакції, що діяла станом на 2014 рік) здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтею 212 КК України було віднесено до повноважень слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. З наведених підстав, слідчі прокуратури станом на 2014 рік не мали повноважень на здійснення досудового розслідування злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Апелянт зазначав, що клопотання слідчого розглянуто у відсутності ОСОБА_6 або його захисника, а копі оскаржуваної ухвали захиснику ОСОБА_5 вручено лише 20.05.2021, а тому строк апеляційного оскарження ним не порушено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2021 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 повернуто захиснику як таку, що подана після закінчення строку апеляційного оскарження, та особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення цього строку.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 30.09.2021 про повернення апеляційної скарги та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор, та захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 у судове засідання по розгляду апеляційної скарги не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

22.07.2022 від старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 надійшло клопотання, в якому вона просила відкласти розгляду апеляційної скарги у зв`язку із перебуванням у відпустці.

Від захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , клопотань про відкладення розгляду поданої ним апеляційної скарги не надходило, про поважність причин неприбуття у судове засідання захисник не повідомив.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, та захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 .

Відповідно до листа голови Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2021 матеріали судового провадження № 757/25001/14-к були знищені згідно з Інструкцією про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, у зв`язку з закінченням строків зберігання /а.с. 27/.

Дослідивши наявні в апеляційному суді матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається із матеріалів апеляційної скарги, Головним слідчим управлінням Національної поліції України (до 18.11.2019 - Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України.

31.03.2014 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України. Того ж дня у зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 оголошено його розшук.

Як встановлено органом досудового розслідування, кримінальним діянням підозрюваного ОСОБА_6 державі заподіяна шкода в розмірі 42 598 436, 40 гривень, що становить особливо великий розмір.

У межах кримінального провадження №42014000000000369 орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно, зокрема на 99,775 % статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ «Маріупольпродцентр» ЄДРПУО 34266775 (Донецька область Першотравневий р-н, с. Урзуф вул. Набережна, 92 ), що належать підозрюваному ОСОБА_6 , та на нерухоме майно ТОВ «Маріупольпродцентр» ЄДРПУО 34266775 (Донецька область Першотравневий р-н, с. Урзуф вул. Набережна, 92 ), розпорядником якого є ОСОБА_6 , відповідно до вказаного у клопотанні переліку.

Постановляючи ухвалу про задоволення вищевказаного клопотання, слідчий суддя виходив з необхідності забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного, із застосуванням заборони його відчуження та розпорядження.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.

Дослідивши доводи клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому, санкція ч. 3 ст. 212 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний є власником ТОВ «Маріупольпродцентр» (ЄДРПУО 34266775) з часткою в статутному капіталі 99,775%, що становить 20 988 669 грн.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, про арешт якого порушувалось питання у клопотанні і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказане майно ОСОБА_6 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя на час розгляду клопотання обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на належні підозрюваному ОСОБА_6 корпоративні права ТОВ «Маріупольпродцентр» та нерухоме майно вказаного товариства, розпорядником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про те, що клопотання та ухвала слідчого судді не містять правову підставу та обгрунтування арешту майна, колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається із наявних матеріалів провадження, ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Посилання апелянта на недоведеність вказаного у клопотанні розміру шкоди та суми несплачених податків, недопустимість наявних у справі доказів, та порушення правил підслідності при зверненні із клопотанням про арешт майна, колегія суддів вважає передчасними.

У відповідності до змістуст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, обставини здійснення підозрюваним ОСОБА_6 конкретних дій, доведеність його винуватості, правильність кваліфікації його дій, належність та недопустимість зібраних у справі доказів, у тому числі у зв`язку із порушенням правил підслідності під час здійснення досудового розслідування, на які посилається апелянт, не є тими обставинами, які перевіряються під час вирішення питання по накладення арешту на майно, а підлягають перевірці та оцінці під час судового розгляду справи по суті на стадії судового провадження.

Наявні у суду апеляційної інстанції провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 як арешт майна з метою його можливої конфіскації як виду покарання.

Посилаючись в апеляційній скарзі на ненадання слідчому судді доказів належного підтвердження отримання ОСОБА_6 повідомлення про підозру, та відтак, відсутність у нього статусу підозрюваного, захисник не надав доказів на обгрунтування таких доводів, а колегія суддів позбавлена можливості перевірити їх самостійно з огляду на те, що матеріали клопотання було знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання у суді першої інстанції.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року,- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 393, п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, суддя

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року, - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців до Верховного Суду.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_1

Апелянт не є власником майна, та у розумінні п. 92- ч. 1 сь. 392 КПК не є особою, яка може подавати апеляційну скаргу.