Постанова
від 02.08.2022 по справі 813/1942/17
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 813/1942/17

адміністративне провадження № К/9901/36068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №813/1942/17

за позовом настоятеля Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи - Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою настоятеля Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя Гавдик .В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.),

ВСТАНОВИВ:

В травні 2017 року настоятель Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Департамент з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №918/0/5-16 від 28 листопада 2016 року «Про статути релігійних громад» відповідно до якого зареєстровано у новій редакції статут релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області (статут зареєстровано рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17 вересня 1991 року № 495, код СДРПОУ 40394000), виклавши його, з урахуванням зміни громадою юрисдикційної належності, як статут релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області;

- скасувати державну реєстрацію нової редакції Статуту релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, зареєстрованого пунктом 1 Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №918/0/5-16 від 28 листопада 2016 року «Про статути релігійних громад»;

- відновити державну реєстрацію Статуту Релігійної Громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області, зареєстрованого Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17 вересня 1991 року № 495.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване розпорядження, яким зареєстровано в новій редакції Статут релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області, виклавши його, з урахуванням зміни громадою юрисдикційної належності, як статут релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, є протиправним, оскільки така реєстрація відбулась всупереч вимог положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та реальному волевиявленню членів релігійної громади.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що 17.09.1991 зареєстровано Статут релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області.

15.09.2016 десять парафіян релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області звернулися із заявою до Львівської обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області.

До заяви додано рішення, оформлене протоколом парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, про перехід в юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Також, на парафіяльних зборах прийнято у новій редакції статут релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області, визначено членів релігійної громади на подання її установчих документів на реєстрацію в органи державної влади.

Згідно протоколу парафіяльних зборів релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області від 28.08.2016 такі були проведені за участю 214 присутніх, в тому числі, і голови зборів, секретаря зборів. За рішення про перехід релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області в юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату проголосували 214 чоловік, проти - немає, утримались - немає. Аналогічний результат голосування за рішення про прийняття статуту релігійної громади в новій редакції та обрання 10 осіб для подання установчих документів на реєстрацію в органах державної влади.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 28.11.2016 №918/0/5-16 "Про статути релігійних громад" відповідно до статей 8 та 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", враховуючи документи, подані релігійними громадами, зареєстровано у новій редакції статут релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області (статут зареєстровано рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 17 вересня 1991 року № 495, код СДРПОУ 40394000), виклавши його, з урахуванням зміни громадою юрисдикційної належності, як статут релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області.

Не погоджуючись із вищевказаним розпорядженням (пунктом 1) та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що уповноваженими особами релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району подано до Львівської обласної державної адміністрації повний та вичерпний перелік документів, що визначений чинним законодавством України, для реєстрації статуту релігійної організації у новій редакції, що дає виключні підстави для реєстрації такого статуту. Відповідач являється лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно нормами Закону і перевіряє та вивчає тільки ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заяві по суті.

Не погодившись з судовими рішеннями, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі, безпідставно не застосували положення ст. 35 Конституції України, ст. ст. 3, 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», що, в свою чергу, призвело до помилкових висновків по суті заявлених вимог.

Львівська обласна державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Третя особа - Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Собору Пресвятої Богородиці с. Великополе Яворівського району Львівської області у відзиві на касаційну скаргу просить рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядку судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, якщо один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 надала оцінку підсудності спорів, пов`язаних з діяльністю релігійних організацій в Україні.

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" № 987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

Положеннями статті 14 вказаного Закону було визначено, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ в редакції від 23 квітня 1991 року реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ в редакції 1991 року кореспондували.

В подальшому Верховною Радою України з ЦПК України була виключена глава 31-А та було прийнято КАС України, який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Нормами КАС України було визначено юрисдикцію спорів, у яких, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4).

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

При цьому, КАС поряд з ЦПК та ГПК є спеціальними нормативними актами, до предмета регулювання яких входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути на цей час предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому, положення Закону № 987-ХІІ щодо судового оскарження рішення органу державної влади про відмову в реєстрації змін до установчих документів релігійної організації в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України, є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 461/3008/20.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18.12.2019 у справі № 916/2086/19, від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19, від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода настоятеля Релігійної громади з рішенням загальних зборів членів Релігійної громади про зміну канонічної підлеглості, оскільки, на думку позивача, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Із цього вбачається, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів Релігійної громади про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

У зв`язку з викладеним, з огляду на суб`єктний склад учасників спору та приватноправовий характер правовідносин цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу настоятеля Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 813/1942/17 закрити.

Роз`яснити настоятелю Релігійної громади Української Православної Церкви парафії Собору Пресвятої Богородиці в селі Великополе Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.08.2022
Оприлюднено05.08.2022
Номер документу105565127
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Судовий реєстр по справі —813/1942/17

Постанова від 02.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Ухвала від 02.08.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Ухвала від 20.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мороз Л.Л.

Постанова від 14.02.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Курилець Андрій Романович

Ухвала від 12.01.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Курилець Андрій Романович

Ухвала від 09.01.2018

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Курилець Андрій Романович

Постанова від 05.12.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гавдик Зіновій Володимирович

Ухвала від 10.10.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гавдик Зіновій Володимирович

Ухвала від 29.05.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гавдик Зіновій Володимирович

Ухвала від 29.05.2017

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гавдик Зіновій Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні