Ухвала

від 01.08.2022 по справі 697/2327/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 697/2327/21

провадження № 61-6084ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунального закладу «Грищинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання незаконним і скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: визнати незаконним і скасувати наказ Комунального закладу «Грищинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області від 05 листопада 2021 року № 80-К про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати; визнати незаконним і скасувати наказ Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області від 08 листопада 2021 року № 62-К про відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати; стягнути з відповідачів на свою користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області від 08 листопада 2021 року № 62-К про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Визнано протиправним і скасовано наказ Комунального закладу «Грищинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області від 05 листопада 2021 року № 80-К про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року (повний текст якої складено 16 червня 2022 року) апеляційну скаргу Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області та Комунального закладу Грищинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області задоволено частково. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2022 року змінено в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області від 08 листопада 2021 року № 62-К і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаної вимоги. В решті рішення місцевого суду в оскаржуваній частині залишено без змін.

28 червня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 лютого 2022 року. Крім цього, ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому ОСОБА_1 було детально роз`яснено, в чому полягають недоліки її касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306308616519, заявник отримала зазначену ухвалу 18 липня 2022 року.

26 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків її касаційної скарги, зокрема: 1) заяву про усунення виявлених судом недоліків; уточнену касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 доповнила первісно подану нею касаційну скаргу таким змістом: «З урахуванням вищевикладеного приходжу до висновку про те, що правовими підставами касаційного оскарження є п. 2, п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України, які відповідають вимогам п. 5 ч. 2 ст. 392 ЦПК України. Використовуючи надане право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, що гарантовано ч. 1 ст. 389 ЦПК України, прошу суд касаційної інстанції з цього приводу постановити свій вердикт, оскільки він є необхідним для розуміння цієї правової проблеми в українською суспільстві та для українського народу, оскільки відповідний висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній».

Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.

Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 , як і первісна касаційна скарга, не містить належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 містить лише формальне посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Так, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 : 1) не вказала постанови Верховного Суду, правові висновки якої були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; 2) не зазначила норми (норм) права щодо питання застосування якої (яких) стосується застосований апеляційним судом висновок Верховного Суду; 3) не навела обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 : 1) не зазначила норми права, застосованої судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду; 2) не обґрунтувала необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, зокрема не навела прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, чи існування виключної правової проблеми. Тобто таке посилання не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 фактично не вчинила необхідних дій для усунення детально роз`яснених їй недоліків її касаційної скарги, а подала уточнену касаційну скаргу, яка є практично ідентичною первісній, додавши лише формальне посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК щодо зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. ОСОБА_1 не врахувала правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19, про необхідність врахування яких було зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконала у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подала до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунула недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Литвинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області, Комунального закладу «Грищинецький ліцей» Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання незаконним і скасування наказів про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час відсторонення вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук